Ухвала

від 07.06.2024 по справі 910/4492/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.06.2024Справа № 910/4492/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали заяви акціонерного товариства «Київгаз» про відвід судді Нечая О.В. від участі у розгляді справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна»

до акціонерного товариства «Київгаз»

про визнання неправомірним та скасування рішення,

Представники:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до акціонерного товариства «Київгаз» про визнання неправомірним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.

Відповідач склав акт про порушення № 822 від 02.11.2021 позивачем вимог Кодексу газорозподільних систем, який задоволено рішенням № 1/9-12/822 від 09.12.2021 постійно діючої Комісії з розгляду актів про порушення АТ «Київгаз», і на підставі якого позивачу донараховано необлікований об`єм природного газу на суму 1951613,53 грн.

Позивач вважає вказаний акт неправомірним, оскільки його складено за відсутності відповідача, а рішення про його задоволення прийнято неповноважним складом комісії.

Суд своєю ухвалою від 15.06.2022 відкрив провадження у справі № 910/4492/22, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Суд своєю ухвалою від 18.01.2023 призначив у справі № 910/4492/22 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставив питання: «Чи був виконаний підпис на примірниках акту про порушення № 822 від 02.11.2021, акту перевірки вузла обліку газу № Ч393/21 від 02.11.2021, акту про усунення порушення від 01.12.2021 та акту перевірки вузла обліку газу № М-435 від 01.12.2021 від імені генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» ОСОБА_1 самим ОСОБА_1 чи іншою особою?».

29 березня 2024 року до суду надійшли матеріали справи № 910/4492/22 разом з висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 910/4492/22 від 18.03.2024 за № 20837/23-32.

Суд поновив провадження у справі.

15 травня 2024 року відповідач подав клопотання про виклик у судове засідання судового експерта для надання пояснень щодо проведеної судової почеркознавчої експертизи у цій справі.

Позивач заперечив проти задоволення клопотання.

Суд (суддя Нечай О.В.) у підготовчому засіданні 29.05.2024 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про виклик у судове засідання судового експерта для надання пояснень щодо проведеної судової почеркознавчої експертизи у цій справі у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

03 червня 2024 року від акціонерного товариства «Київгаз» надійшла заява про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/4492/22.

На думку відповідача, відхилення суддею Нечаєм О.В. клопотань відповідача щодо питань, роз`яснення яких, на його думку, потребувало висновку експерта, а також про виклик експерта для надання пояснень стосовно результатів проведеної судової почеркознавчої експертизи, свідчить про наявність сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді при розгляді цієї справи.

В обґрунтування заяви про відвід відповідач посилається на дві групи доводів, по-перше, на те, що суддя Нечай О.В. відхилив клопотання відповідача, у якому він запропонував перелік питань, які необхідно поставити на вирішення експерту, зокрема щодо дослідження зразків підпису ОСОБА_1 на кожному документі, які були додані позивачем до позовної заяви. Наслідком цієї відмови було постановлення судом ухвали про призначення судової почеркознавчої експертизи виключно з питань, поставлених позивачем. При цьому відповідач зазначає, що суд затребував у позивача інші документи, які містять зовсім інший підпис ОСОБА_1 , який істотно відрізняється від підпису ОСОБА_1 в багатьох документах, наявних в матеріалах справи. У вказаному відповідач вбачає відступ судді Нечая О.В. від засад рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін.

По-друге, відповідач зазначає, що суддя Нечай О.В. відмовив у задоволенні клопотання відповідача про виклик експерта для надання пояснень стосовно результатів проведеної експертизи, оскільки вважає, що воно могло зашкодити правовій позиції позивача.

На переконання відповідача відхилення його клопотань щодо включення до переліку заявлених питань експерту, а також щодо виклику судового експерта в судове засідання є обставинами, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, ставлять під сумнів безсторонність та незаінтересованість судді Нечая О.В. у заздалегідь зрозумілому рішенні за результатами розгляду цієї справи.

Суд (суддя Нечай О.В.) своєю ухвалою від 03.06.2024 визнав відвід судді необґрунтованим та передав справу до апарату Господарського суду міста Києва для визначення судді для вирішення питання відводу.

Автоматизована система документообігу суду визначила головуючого суддю (суддю-доповідача) Ковтуна С.А.

Суд, ознайомившись з заявою про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/4492/22, дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях (далі - Суд), що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Згідно з Європейською Хартією «Про закон «Про статус суддів» судді при виконанні своїх обов`язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одночасно ст. 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів.

Водночас суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Безумовно, фактор довіри до суду є одним з найголовніших критеріїв, забезпечення та створення умов існування якого є завданням суду. Таке завдання реалізується зі сторони суду як змістом його процесуальних рішень, так і порядком вчинення процесуальних дій. У зв`язку з цим слід розмежовувати дії сторони та дії суду. Дії сторони, як процесуального так і іншого характеру, не є діями суду. А тому можливі зловживання сторони, питання щодо наявності яких тільки поставлено перед судом і ним не вирішено, не є діями суду, що руйнують підвалини довіри до суду. Припущення у необ`єктивності судді, як суб`єктивна сторона довіри, повинно бути наслідком певних вчинків судді. Такі вчинки складають об`єктивну характеристику довіри, тобто є проявом зовнішніх ознак, що формують внутрішнє переконання. Переконання повинно бути наслідком саме дій судді, а не дій сторони. В інакшому випадку відсутність об`єктивно підтверджених вчинків суду не дає підстави вважати, що сумніви у об`єктивності суду є реальними, а не вигаданими.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у Рішенні від 09.11.2006 в справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02), згідно з якою стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Суд вважає, що будь-яких доказів (в контексті викладених обставин) упередженості або необ`єктивності судді Нечая О.В., що можуть бути підставою для його відводу від розгляду справи № 910/4492/22, не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Фактично підставами відводу, наведеними у заяві акціонерного товариства «Київгаз», є незгода з прийнятим процесуальним рішенням судді. Оскільки об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, зміст процесуальних рішень та процесуальні дії судді, незважаючи на незгоду з ними, не повинні ставити під сумнів фактор довіри до суду. Отже, сторона, висловлюючи своє припущення у необ`єктивності судді як своє певне переконання, зобов`язана навести реальні, а не вигадані сумніви. Водночас, виключно посилання сторони на процесуальні дії і рішення судді як фактор сумніву у його об`єктивності при розгляді справи, за відсутності будь-яких об`єктивних даних щодо такого сумніву, слід розглядати як можливе зловживання стороною правом відводу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 35, 38, 39, 234 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви акціонерного товариства «Київгаз» про відвід судді Нечая О.В. від справи № 910/4492/22.

Ухвала набрала законної сили 07.06.2024 та оскарженню не підлягає.

Суддя С. А. Ковтун