Рішення

від 07.06.2024 по справі 910/16072/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2024Справа № 910/16072/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Калина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей"

про стягнення 244 604,59 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Калина" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" про стягнення 244 604,59 грн, з яких 142 191,63 грн заборгованості, 60 783,98 грн пені, 34 125,94 грн інфляційних втрат та 7 503,04 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 66556 від 02.02.2022 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/16072/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/16072/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення.

Станом на поточну дату інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2022 між Фермерським господарством "Калина" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 66556 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (далі - Товар) (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування та загальна кількість товару, що поставляється за даним договором, визначається сторонами у специфікації, що додається до Договору та є його невід`ємною частиною (далі - Специфікація).

Згідно з пунктом 3.1 Договору кількість та ціна товару, що поставляється за даним Договором, встановлюються специфікацією.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що умови поставки товару будуть визначені у специфікації до Договору на відповідну партію товару. Поставка товару може здійснюватись на умовах EXW, FCA, СРТ (в розумінні "Інкотермс-2010").

У відповідності до пункту 4.8 Договору для підтвердження поставки продавцем надаються наступні документи: рахунок-фактура на товар, що поставляється за Договором, із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; видаткова накладна на товар; податкова накладна, виписана на товар та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у відповідності до діючого законодавства України; товарно-транспортні накладні, що оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 5.1 Договору якщо інші умови оплати не погоджені сторонами у Додатковій угоді, покупець здійснює оплату товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок продавця в наступному порядку:

- 86% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару, визначення фактичної кількості та якості поставленого товару згідно умов цього Договору, підписання сторонами специфікації до Договору, а також після отримання від продавця рахунку-фактури на товар та підписаної видаткової накладної;

- 14% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення продавцем реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також перевірки покупцем правильності такої реєстрації відповідної податкової накладної продавцем, за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

Відповідно до пункту 9.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2022, а в частині зобов`язань, що виникли до цієї дати - до повного їх виконання відповідними сторонами.

Крім того, Специфікацією № 1 від 02.02.2022, яка є Додатком до Договору, визначено, що постачальник передає, а покупець приймає у власність товар, що відповідає наступному переліку: соняшник за ціною за 1т з ПДВ - 20 313,09 грн, у кількості 50,00 т загальною вартістю з ПДВ - 1 015 654,50 грн, з яких 124 729,50 грн - ПДВ 14% (пункт 1 Специфікації).

Відповідно до пунктів 4 та 5 Специфікації строк поставки товару - до 03.02.2021.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач у свою чергу прийняв товар загальною вартістю 1 015 654,50 грн (124 729,50 грн ПДВ), що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № РН-0000001 від 02.02.2022.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов`язання за Договором та передав відповідачу обумовлений товар.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар на підставі рахунку-фактури № СФ-0000001 від 02.02.2022 на загальну суму 873 462,87 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача за період з 01.02.2022 по 28.02.2022.

Позивач зазначає, що податкова накладна № 9034419053 була зареєстрована 17.02.2022, відтак відповідач, на виконання пункту 5.1 Договору, повинен був сплатити позивачеві14% вартості товару, що становить 142 191,63 грн, до 22.02.2022, проте цього не зробив.

05.09.2023 позивач направив на адресу відповідача Претензію №ц щодо виконання зобов`язань за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 66556 від 02.02.2022, в якій вимагав у відповідача сплатити заборгованість в розмірі 142 191,63 грн, 17 413,59 грн - пені, 6 486,27 грн - 3% річних та 35 547,88 грн - інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором. Вказана претензія була отримана відповідачем 11.09.2023, проте залишена без задоволення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за Договором в частині оплати поставленого товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 142 191,63 грн, яку позивач просить стягнути.

Крім того, внаслідок неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за Договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 60 783,98 грн пені, 34 125,94 грн інфляційних втрат та 7 503,04 грн 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів належного виконання грошових зобов`язань відповідачем суду не надано.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 142 191,63 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 60783,98 грн пені, 34125,94 грн інфляційних втрат та 7503,04 грн 3% річних суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідно до умов цього Договору, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченого товару, за кожен день такого прострочення.

Оскільки неналежне виконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі пункту 6.5 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд виявив у ньому низку помилок, а саме неправильно визначено момент, з якого грошове зобов`язання відповідача стало простроченим, а також не враховано приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Так, статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Останнім днем оплати товару було 22.02.2022, а відтак днем, з якого зобов`язання відповідача стало простроченим, є 23.02.2022.

За підрахунком суду, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є пеня в розмірі 23 568,75 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат і 3% річних, суд встановив, що вони відповідають вимогам законодавства та є арифметично вірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 34 125,94 грн та 3% річних в розмірі 7 503,04 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав жодного доказу на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 110,84 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 558,24 грн залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" (01054, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 30/10, квартира 2А; ідентифікаційний код: 41255380) на користь Фермерського господарства "Калина" (70545, Запорізька область, Оріхівський район, село Преображенка, вулиця Польова, будинок 12; ідентифікаційний код: 30796648) 142 191 (сто сорок дві тисячі сто дев`яносто одну) грн 63 коп. заборгованості, 23 568 (двадцять три тисячі п`ятсот шістдесят вісім) грн 75 коп. пені, 34 125 (тридцять чотири тисячі сто двадцять п`ять) грн 94 коп. інфляційних втрат, 7 503 (сім тисяч п`ятсот три) грн 04 коп. 3% річних та 3 110 (три тисячі сто десять) грн 84 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в сумі 558,24 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.06.2024.

Суддя О.В. Нечай