Рішення

від 06.06.2024 по справі 910/2011/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2024Справа № 910/2011/24

За позовомАкціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест."простягнення 2230543,76 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаКовтонюк Ю.А.від відповідачаПроскурня Т.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест." про стягнення 2230543,76 грн, з яких: 1018291,72 грн пені та 1212252,04 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №ЦЗВ-02-02123-01 від 25.05.2023 в частині поставки товару у встановлений цим правочином строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 відкрито провадження у справі №910/2011/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 02.04.2024.

14.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, стверджуючи, зокрема, про те, що згідно умов укладеного між сторонами правочину він повідомив позивача про настання обставин, які відповідно до п.10.1 договору відносяться до обставин непереборної сили - аварії, що сталася на заводі-виробнику товару, який постачається за договором поставки №ЦЗВ-02-02123-01 від 25.05.2023 та надав позивачу оригінал експертного висновку Житомирської Торгово-промислової палати від 27.09.2023 №2899, яким підтверджується настання обставини непереборної сили, а саме: неможливість виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем з поставки товару за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, які виникли після укладення цього договору, а саме 29.08.2023, однак зазначений висновок позивачем проігноровано.

Також відповідач зауважив, що позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції у значному розмірі тоді, як позивач жодних збитків не зазнав, оплати вартості товару він не здійснював, товар не був поставлений виключно внаслідок аварії на заводі-виробнику та зупинення лінії з його виробництва, позивач був одразу повідомлений відповідачем про настання цих обставин і неможливість здійснення постачання, вказані факти підтверджені документально, а отже відповідач просить суд у тому випадку, якщо він дійде висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу та пені, зменшити їх розмір відповідно до положень ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України на підставі принципів розумності і справедливості.

21.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 25.04.2024, встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 15.04.2024.

02.04.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які за змістом тотожні відзиву на позов.

22.04.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

25.04.2024 від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 25.04.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 06.06.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 06.06.2024 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.06.2024 проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, письмових поясненнях по справі.

В судовому засіданні 06.06.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.05.2023 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максінвест." (постачальник, відповідач) за результатами проведення закупівлі відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 зі змінами, оголошення номер №UA-2023-04-10-001104-а (лот №2), укладено договір поставки №ЦЗВ-02-02123-01 (договір).

Згідно умов договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору, найменування товару: конструкційні матеріали різні (фанера важкогорюча), кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації цього договору (п.п.1.1, 1.2, 1.3 договору).

За умовами п.п.4.1, 4.2, 4.6 договору постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до...) пункт призначення - згідно рознарядки покупця відповідно до Інкотермс у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правилами Інкотермс у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу. Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом та поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки згідно рознарядки покупця. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонам акту прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.

Умовами п.6.3 договору визначено, що загальна ціна договору становить 10870125,51 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 2174025,10 грн. Ціна договору включає в себе обов`язкові платежі, у т.ч. на користь третіх осіб, пов`язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціну нього договору.

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар, кількість, якість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього договору, а постачальник - забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором (п.п.8.1, 8.1.1, 8.3, 8.3.1 договору).

Відповідно до п.9.3.1 договору визначено, що при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п.4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Згідно п.10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили, які виникли після укладення цього договору, та виникли поза волею сторін (наводиться перелік таких обставин).

Відповідно до п.10.2 договору сторона, яка не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищевказаних обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар в межах строків, визначених умовами цього договору.

У специфікації №1 до договору сторони погодили, зокрема, найменування, кількість, ціну товару, виробника, країну виробництва - Paged Pisz Sp.Z.o.o, Польща.

20.07.2023 між контрагентами була підписана додаткова угода №1 до договору, відповідно до умов якої сторони, зокрема, зменшили ціну договору до 11087528,02 грн з ПДВ та виклали специфікацію №1 до договору у відповідній редакції.

Рознарядкою №ЦЗВ-20/2855 від 09.08.2023, яка була надіслана відповідачу поштою 15.08.2023 та 14.08.2023 на електронну адресу відповідача maxinvest011@gmail.com позивач просив поставити товар на загальну суму 4040840,16 грн.

Рознарядкою №ЦЗВ-20/3446 від 18.09.2023, надісланою відповідачу поштою 05.10.2023 та 19.09.2023 на електронну адресу відповідача maxinvest011@gmail.com позивач просив відповідача поставити товар на загальну суму 4040840,16 грн.

Факт отримання рознарядок відповідачем не заперечується.

Однак, у визначений договором строк відповідач товар не поставив.

В подальшому, 21.12.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією від 20.12.2023 №ЦЗВ-20/5028 про сплату штрафних санкцій за непоставку товару у строк, визначений сторонами у договорі.

У відповіді на претензію від 02.01.2024 №М-01023 відповідач повідомив позивача про те, що інформував позивача про настання обставин непереборної сили листом від 04.09.2023 №М-00672, а 02.10.2023 надіслав на адресу позивача експертний висновок Житомирської Торгово-промислової палати від 27.09.2023 №2899 на підтвердження вказаних обставин.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст.267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що 4.08.2023 позивачем на електронну адресу відповідача, яка вказана в договорі: maxinvest011@gmail.com, було направлено рознарядку №ЦЗВ-20/2855 від 09.08.2023, в якій позивач просив поставити товар на загальну суму 4040840,16 грн, а 19.09.2023 - рознарядку №ЦЗВ-20/3446 від 18.09.2023 про поставку товару на загальну суму 4040840,16 грн, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи скріншоти з електронної пошти покупця, які свідчать про направлення на електронну адресу постачальника зазначених рознарядок як це передбачено умовами п.4.5 договору. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України та умов п.4.2 договору, строк виконання відповідачем зобов`язання по поставці товарів за рознарядкою №ЦЗВ-20/2855 від 09.08.2023 сплив 13.09.2023, а за рознарядкою №ЦЗВ-20/3446 від 18.09.2023 - 19.10.2023.

Проте відповідач у визначений договором строк свого обов`язку з поставки позивачу товару не виконав.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

У ч.4 ст.231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.9.3.1 договору визначено, що при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п.4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару за рознарядками позивача у строк, який погоджений контрагентами у договорі понад 15 календарних днів, то позивач має право вимагати стягнення з відповідача пені (неустойки) та штрафу згідно положень п.9.3.1 договору.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо виникнення обставин, які відповідно до п.10.1 укладеного між сторонами договору відносяться до обставин непереборної сили - аварії, що сталася на заводі-виробнику товару, який постачається за договором поставки №ЦЗВ-02-02123-01 від 25.05.2023, про які позивача повідомлено листом від 04.09.2023 №М-00672 у встановлений договором строк, наявність яких підтверджується експертним висновком Житомирської Торгово-промислової палати від 27.09.2023 №2899, а саме: підтверджується неможливість виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем з поставки товару за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, які виникли після укладення цього договору, а саме 29.08.2023, суд зазначає наступне.

Згідно ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд звертає увагу на те, що ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" закріплено повноваження Торгово-промислові палати України засвідчувати форс-мажорні обставини в країні.

Відповідно до положень ст.141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За змістом п.10.2 договору належним доказом наявності вищевказаних обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Отже, за змістом наведених норм чинного законодавства України та положень укладеного між сторонами правочину належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, однак відповідачем такий сертифікат не надано, і, як наслідок, не підтверджено існування форс-мажорних обставин в контексті виконання конкретного зобов`язання як підстави для звільнення від відповідальності.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому за положенням ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Як вже вказувалося судом, у специфікації №1 до договору сторони безальтернативно погодили виробника та країну виробництва товару, що постачається за цим договором, а саме: Paged Pisz Sp.Z.o.o, Польща.

З метою виконання своїх зобов`язань перед позивачем, відповідач як покупець уклав з Paged Pisz Sp.Z.o.o як продавцем контракт №16/1 від 30.05.2023, згідно якого продавець продає фанеру важко горючу атмосферостійку Paged BirchPly FR згідно з інвойсом, а покупець купує цю продукцію, рік випуску 2023, товар є новим (п.1.1).

Листом від 03.09.2023 виробник товару - Paged Pisz Sp.Z.o.o повідомив відповідача про нещасний випадок на заводі-виробнику з частковим обвалом покрівлі цеху просочення шпону та сушіння клеєної фанери, який стався 29.08.2023, внаслідок якого пошкоджено виробничі лінії та службові приміщення, у зв`язку чим Paged Pisz Sp.z.o.o не зможе відправити продукцію, заплановану на серпень-вересень відповідно до умов контракту від 30.05.2023 №16/1. Також виробник товару - Paged Pisz Sp.Z.o.o повідомив, що згідно рішення головного інспектора будівельного нагляду м.Піщі від 31.08.2023 29.08.2023 на заводі "Paged Pisz Sp.z.o.o", з огляду на розмір збитків, проводиться розслідування причин та обставин аварії в одному з виробничих цехів внаслідок якої стався частковий обвал даху площею приблизно 400 кв.м, ймовірною причиною якого став удар навантажувача в одну з опор стелі, у звязку з чим виключено будівлю з використання та проведено роботи для забезпечення безпеки та усунення ризику виникнення аварії.

Листом від 04.09.2023 №М-00672 відповідач повідомив про вказані вище обставини позивача, в подальшому, надавши експертний висновок Житомирської Торгово-промислової палати від 27.09.2023 №2899 (02.10.2023).

З урахуванням наведеного, в т.ч. змісту експертного висновку Житомирської Торгово-промислової палати від 27.09.2023 №2899, суд зауважує, що відповідач здійснив необхідні дії з метою належного виконання своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором, однак внаслідок аварії на заводі-виробнику своєчасне виконання такого зобов`язання стало утрудненим. Можливості поставки позивачу товару іншого виробника сторони не передбачили.

На переконання суду наведені обставини не є такими, що звільняють відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань з поставки товару за договором, оскільки виникли у контрагента відповідача, однак є підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій з урахуванням того, що у специфікації до договору, який укладено в порядку, який передбачено Законом України "Про публічні закупівлі" сторонами безальтернативно визначено виробника товару та країну виробництва товару, а отже відповідач позбавлений можливості поставити позивачу товар іншого виробника, у зв`язку з чим, на думку суду, обґрунтованим та справедливим є стягнення з відповідача на користь позивача штрафу на суму 50000,00 грн та 50000,00 грн пені. Таке зменшення суд першої інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог внаслідок зменшення розміру неустойки судом, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест." (03150, місто Київ, вул.Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 203, ідентифікаційний код 43991731) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15, ідентифікаційний код 40081347) 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. штрафу, 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. пені та судовий збір у розмірі 33458 (тридцять три тисячі чотириста п`ятдесят вісім) грн 16 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.06.2024

Суддя Ю.М.Смирнова