Постанова

від 09.10.2024 по справі 910/2011/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Справа№ 910/2011/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Мельников Д.О.,

від відповідача - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 (повний текст рішення складено 07.06.2024)

у справі № 910/2011/24 (суддя Смирнова Ю.М.)

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест."

про стягнення 2230543,76 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2024 році Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест." про стягнення 2 230 543, 76 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині поставки товару у встановлений цим правочином строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест." на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 50 000 грн. 00 коп. штрафу, 50 000 грн. 00 коп. пені та судовий збір у розмірі 33 458 грн. 16 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару за рознарядками позивача у строк, який погоджений контрагентами у договорі понад 15 календарних днів, тому позивач має право вимагати стягнення з відповідача пені (неустойки) та штрафу згідно положень п.9.3.1 договору. В той же час, місцевим господарським судом враховано причини не виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару та зменшено штраф до 50 000, 00 грн. та пеню до 50 000, 00 грн. на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 року в частині відмови у задоволені стягнення 1 162 252, 04 грн. штрафу та 968 291, 72 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, ухваленим за відсутності з`ясованих обставин, що мають значення для справи, з неправильним (безпідставним) застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи. Зокрема на думку позивача, з урахуванням обставин справи, підстави для застосування господарським судом першої інстанції ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, якими передбачена можливість зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, відсутні.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2011/24.

25.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/2011/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 року у справі №910/2011/24 та призначено розгляд справи на 09.10.2024 року.

В судовому засіданні 09.10.2024 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представник відповідача.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2023 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максінвест." (постачальник, відповідач) за результатами проведення закупівлі відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 зі змінами, оголошення номер №UA-2023-04-10-001104-а (лот №2), укладено договір поставки №ЦЗВ-02-02123-01 (договір). (а.с. 12-19).

Згідно умов договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору, найменування товару: конструкційні матеріали різні (фанера важкогорюча), кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації цього договору (п.п.1.1, 1.2, 1.3 договору).

За умовами п.п.4.1, 4.2, 4.6 договору постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до...) пункт призначення - згідно рознарядки покупця відповідно до Інкотермс у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правилами Інкотермс у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу. Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом та поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки згідно рознарядки покупця. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонам акту прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.

Умовами п.6.3 договору визначено, що загальна ціна договору становить 10 870 125, 51 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% 2 174 025, 10 грн. Ціна договору включає в себе обов`язкові платежі, у т.ч. на користь третіх осіб, пов`язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціну нього договору.

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар, кількість, якість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього договору, а постачальник - забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором (п.п.8.1, 8.1.1, 8.3, 8.3.1 договору).

Відповідно до п.9.3.1 договору визначено, що при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п.4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Згідно п.10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили, які виникли після укладення цього договору, та виникли поза волею сторін (наводиться перелік таких обставин).

Відповідно до п.10.2 договору сторона, яка не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищевказаних обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2023 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар в межах строків, визначених умовами цього договору.

У специфікації №1 до договору сторони погодили, зокрема, найменування, кількість, ціну товару, виробника, країну виробництва - Paged Pisz Sp.Z.o.o, Польща. (а.с. 20).

20.07.2023 року між контрагентами була підписана додаткова угода №1 до договору, відповідно до умов якої сторони, зокрема, зменшили ціну договору до 11 087 528, 02 грн з ПДВ та виклали специфікацію №1 до договору у відповідній редакції, в якій також встановлено країну виробництва - Paged Pisz Sp.Z.o.o, Польща. (а.с. 22-23).

Рознарядкою №ЦЗВ-20/2855 від 09.08.2023 року, яка була надіслана відповідачу поштою 15.08.2023 року та 14.08.2023 року на електронну адресу відповідача maxinvest011@gmail.com позивач просив поставити товар на загальну суму 4 040840, 16 грн. (а.с. 24).

Рознарядкою №ЦЗВ-20/3446 від 18.09.2023 року, надісланою відповідачу поштою 05.10.2023 року та 19.09.2023 року на електронну адресу відповідача maxinvest011@gmail.com позивач просив відповідача поставити товар на загальну суму 4 040 840, 16 грн. (а.с. 28).

Факт отримання рознарядок відповідачем не заперечується.

Однак, у визначений договором строк відповідач товар не поставив.

В подальшому, 21.12.2023 року позивач звернувся до відповідача із претензією від 20.12.2023 року №ЦЗВ-20/5028 про сплату штрафних санкцій за непоставку товару у строк, визначений сторонами у договорі. (а.с. 33-35).

У відповіді на претензію від 02.01.2024 року №М-01023 відповідач повідомив позивача про те, що інформував позивача про настання обставин непереборної сили листом від 04.09.2023 року №М-00672, а 02.10.2023 року надіслав на адресу позивача експертний висновок Житомирської Торгово-промислової палати від 27.09.2023 року №2899 на підтвердження вказаних обставин. (а.с. 40-41).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, не здійснив поставку замовленого товару, а тому відповідно до п.9.3.1 договору, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 1 212 252, 04 грн. та пеню в розмірі 1 018 291, 72 грн.

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги встановив факт порушення відповідачем обов`язку в частині поставки товару, однак з врахуванням обставин справи дійшов висновку щодо зменшення розміру штрафу та пені, з чим колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, колегія суддів дійшла висновку, що за своєю правовою природою від є договором поставки.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 Господарського кодексу України та частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 04.08.2023 року позивачем на електронну адресу відповідача, яка вказана в договорі: maxinvest011@gmail.com, було направлено рознарядку №ЦЗВ-20/2855 від 09.08.2023 року, в якій позивач просив поставити товар на загальну суму 4 040 840, 16 грн., а 19.09.2023 року - рознарядку №ЦЗВ-20/3446 від 18.09.2023 року про поставку товару на загальну суму 4 040 840, 16 грн., на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи скріншоти з електронної пошти покупця, які свідчать про направлення на електронну адресу постачальника зазначених рознарядок як це передбачено умовами п.4.5 договору. (а.с. 24-32).

Відтак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд вірно встановив, що з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України та умов п.4.2 договору, строк виконання відповідачем зобов`язання по поставці товарів за рознарядкою №ЦЗВ-20/2855 від 09.08.2023 року сплив 13.09.2023 року, а за рознарядкою №ЦЗВ-20/3446 від 18.09.2023 року - 19.10.2023 року.

Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем поставки товару, що також й не заперечується сторонами.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.9.3.1 договору визначено, що при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п.4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Отже, з огляду на встановлений факт невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару за рознарядками позивача у строк, який погоджений контрагентами у договорі понад 15 календарних днів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача пені (неустойки) та штрафу згідно положень п.9.3.1 договору.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту наведених норм убачається, що при вирішенні питання про зменшення неустойки (штрафу), суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов`язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Отже зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафних санкцій).

У даному конкретному випадку судом першої інстанції враховано, що відповідно до п.10.1 укладеного між сторонами договору відносяться до обставин непереборної сили - аварії, що сталася на заводі-виробнику товару, який постачається за договором поставки №ЦЗВ-02-02123-01 від 25.05.2023 року, про які позивача повідомлено листом від 04.09.2023 року №М-00672 у встановлений договором строк, наявність яких підтверджується експертним висновком Житомирської Торгово-промислової палати від 27.09.2023 року №2899, а саме: підтверджується неможливість виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем з поставки товару за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, які виникли після укладення цього договору, а саме 29.08.2023 року. (а.с. 44-46).

Одночасно, місцевим господарським судом вірно зазначено, за змістом норм чинного законодавства України та положень укладеного між сторонами правочину належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, однак відповідачем такий сертифікат не надано, і, як наслідок, не підтверджено існування форс-мажорних обставин в контексті виконання конкретного зобов`язання як підстави для звільнення від відповідальності.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що у специфікації №1 до договору сторони безальтернативно погодили виробника та країну виробництва товару, що постачається за цим договором, а саме: Paged Pisz Sp.Z.o.o, Польща. (а.с. 20, 23).

З матеріалів справи вбачається, що з метою виконання своїх зобов`язань перед позивачем, відповідач як покупець уклав з Paged Pisz Sp.Z.o.o як продавцем контракт №16/1 від 30.05.2023 року, згідно якого продавець продає фанеру важко горючу атмосферостійку Paged BirchPly FR згідно з інвойсом, а покупець купує цю продукцію, рік випуску 2023, товар є новим (п.1.1). (а.с. 91-95).

В подальшому, листом від 03.09.2023 року виробник товару - Paged Pisz Sp.Z.o.o повідомив відповідача про нещасний випадок на заводі-виробнику з частковим обвалом покрівлі цеху просочення шпону та сушіння клеєної фанери, який стався 29.08.2023 року, внаслідок якого пошкоджено виробничі лінії та службові приміщення, у зв`язку чим Paged Pisz Sp.z.o.o не зможе відправити продукцію, заплановану на серпень-вересень відповідно до умов контракту від 30.05.2023 року №16/1. Також виробник товару - Paged Pisz Sp.Z.o.o повідомив, що згідно рішення головного інспектора будівельного нагляду м.Піщі від 31.08.2023 року. 29.08.2023 року на заводі "Paged Pisz Sp.z.o.o", з огляду на розмір збитків, проводиться розслідування причин та обставин аварії в одному з виробничих цехів внаслідок якої стався частковий обвал даху площею приблизно 400 кв.м, ймовірною причиною якого став удар навантажувача в одну з опор стелі, у звязку з чим виключено будівлю з використання та проведено роботи для забезпечення безпеки та усунення ризику виникнення аварії. (а.с. 96).

Листом від 04.09.2023 року №М-00672 відповідач повідомив про вказані вище обставини позивача, в подальшому, надавши експертний висновок Житомирської Торгово-промислової палати від 27.09.2023 року №2899 (02.10.2023). (а.с. 42).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, колегія суддів зазначає, що оскільки сторони укладаючи договір, в специфікації чітко визначили виробника товару, Paged Pisz Sp.z.o.o, який в свою чергу внаслідок непередбачуваних обставин не зміг продати відповідачу замовлений позивачем товар, а відповідач в свою чергу з врахуванням специфікації позбавлений можливості поставити позивачу товар іншого виробника, а також враховуючи той факт, що відповідачем було невідкладно повідомлено позивача про вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення штрафу на суму 50 000, 00 грн. та зменшення пені на суму 50 000, 00 грн.

Колегія суддів також вважає за доцільне звернути увагу, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів понесення збитків внаслідок не поставки відповідачем товару.

За частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 Цивільного кодексу України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.

Колегія суддів також звертає увагу, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19).

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 року у справі №910/2011/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 року у справі № 910/2011/24 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2011/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.10.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко