Ухвала

від 06.06.2024 по справі 910/16580/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16580/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуюча), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

у порядку письмового провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича (далі - Фермерське господарство, скаржник)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 (головуючий - суддя Майданевич А.Г., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.)

у справі за позовом Фермерського господарства

до Держави України в особі Державної казначейської служби України

про стягнення 1 000 000 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фермерське господарство звернулося до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фермерське господарство через свого представника Бурки Валерія Володимировича , який, на його думку, діє в порядку самопредставництва, звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

2.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/16580/23.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з вказаною ухвалою апеляційного господарського суду, Фермерське господарство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі №910/16580/23 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287, абзац третій пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції порушені його права, передбачені статтями 8, 40, 55, 56 та пунктом 8 статті 129 Конституції України, що узгоджується з абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України.

4.1.1. Також у касаційній скарзі міститься клопотання про внесення подання до Конституційного Суду України щодо тлумачення статей 8, 55 Конституції України.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Від Державної казначейської служби України відзив на касаційну скаргу до Суду не надходив.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.04.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/16580/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуюча, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

6.2. Ухвалою Верховного Суду від 08.05.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/16580/23 за касаційною скаргою Фермерського господарства у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

6.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.06.2024 №32.2-01/977 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відпусткою судді Ємця А.А.

6.4. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 для розгляду справи №910/16580/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.

6.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7. Підстави передачі справи до Великої Палати Верховного Суду

7.1. Проаналізувавши та дослідивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку передати вказану справу з касаційною скаргою Фермерського господарства на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України у зв`язку з необхідністю відступити від висновку про застосування норми права, а саме частини четвертої статті 58 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка кореспондується з частиною четвертою статті 56 ГПК України, у взаємозв`язку із Законом України «Про фермерське господарство» щодо вирішення питання самопредставництва фермерських господарств у справах за їх участю, викладеного в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10.05.2024 у справі №761/42817/23 (провадження №61-6757ск24), виходячи з такого.

7.2. Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернулося до суду з вимогами до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000,00 грн. На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у зв`язку із порушенням колегією суддів Апеляційного суду Львівської області прав, гарантованих Конституцією України, під час розгляду справи №459/777/16-ц, йому завдано моральну шкоду.

7.3. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог виходив з того, що позивач не надав будь-яких доказів того, що постановою Апеляційного суду Львівської області від 21.12.2017 у справі №459/777/16-ц, якою залишено без змін рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05.10.2017, йому завдано будь-яку шкоду, зокрема моральну; в чому саме виразилась така шкода. Щодо самого розміру заявленої позивачем моральної шкоди в сумі 1 000 000,00 грн, то і в цій частині позивач не обґрунтував своєї вимоги, не надав розрахунку чи критеріїв, з яких він виходив при визначенні заявленої до стягнення суми.

7.4. Представник Фермерського господарства Бурка Валерій Володимирович оскаржив вказане рішення до суду апеляційної інстанції та просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Державної казначейської служби України на користь Фермерського господарства кошти в сумі 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

7.5. Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024, апеляційний господарський суд в ухвалі від 22.04.2024 зазначив про те, що матеріали справи не містять документів, які б засвідчували, що Бурка Валерій Володимирович є визначеною законом, статутом чи трудовим договором особою, якій надається право діяти від імені Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича в порядку самопредставництва.

7.5.1. Колегія суддів виходила з такого:

- апеляційна скарга підписана представником Буркою Валерієм Володимировичем , на підтвердження повноважень якого надано копію довіреності від 18.08.2021 №300 на представництво (виконання самопредставництва юридичної особи), що не є достатніми доказами, які підтверджують повноваження на представництво Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича;

- на вимоги ухвал Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 та від 25.03.2024 Статут Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, або положення, чи трудовий договір, які б підтверджували участь Бурки Валерія Володимировича у справі за правилами самопредставництва юридичної особи Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, ним не надані;

- з матеріалів справи вбачається, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича зареєстровано як юридична особа, тому у разі подання апеляційної скарги в порядку самопредставництва заявнику необхідно надати - статут, положення або трудовий договір, які підтверджують його участь у справі за правилами самопредставництва юридичної особи - Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича;

- апеляційна скарга та додані до неї матеріали не містять документів, які б засвідчували, що Бурка Валерій Володимирович є визначеною законом, статутом чи трудовим договором особою, якій надається право діяти від імені Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича в порядку самопредставництва, враховуючи, що головою цього Фермерського господарства є Бурка Віталій Володимирович .

7.6. Колегія суддів враховує, що відповідно до частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України умовами (підставами) для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як і підставами для здійснення розгляду справи Великої Палати Верховного Суду, є: 1) наявність висновку щодо застосування норми права, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; 2) такий висновок має бути зроблений у подібних правовідносинах.

7.7. Колегія суддів звертається до постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), де Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

7.8. ГПК України та ЦПК України мають фактично однакові за змістом норми процесуального права, які регламентують представництво/самопредставництво учасників справи.

7.9. Верховний Суд виходить з того, що питання самопредставництва учасників справи, які зареєстровані відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» як фермерське господарство, має бути релевантним, незважаючи на підвідомчість такого спору судам господарської та цивільної юрисдикцій.

7.10. Як убачається зі змісту ухвали від №761/42817/23 (провадження №61-6757ск24), предметом розгляду справи були позовні вимоги Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» до Державного бюро розслідувань про стягнення моральної шкоди.

7.10.1. Спільні риси зі справою №910/16580/23: особа - Бурка Валерій Володимирович , який звертається від імені Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» в порядку самопредставництва.

7.10.2. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.11.2023 у справі №761/42817/23 (провадження №61-6757ск24), залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17.04.2024, у відкритті провадження у справі за позовною заявою ФГ «Бурки Віталія Володимировича» відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

7.10.3. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10.05.2024 у справі №761/42817/23 (провадження №61-6757ск24) визнано неподаною та повернуто касаційну скаргу Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.11.2023 та постанову Київського апеляційного суду від 17.04.2024.

7.10.4. Верховний Суд у вказаній ухвалі від 10.05.2024, посилаючись на положення статей 58, 60, 62 ЦПК України, статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 1, 4 Закону України «Про фермерське господарство», виходив з того, що касаційна скарга ФГ «Бурки Віталія Володимировича» підписана представником Буркою В.В., на підтвердження повноважень якого додано копію довіреності від 18.08.2021 №300 на представництво (виконання самопредставництва юридичної особи). Разом з тим, заявником до касаційної скарги не додано визначених частиною четвертою статті 58 ЦПК України документів (зокрема, статуту, положення, трудового договору (контракту), посадової інструкції тощо), які можуть підтвердити повноваження Бурки В.В. діяти від імені ФГ «Бурки Віталія Володимировича» у порядку самопредставництва, а тому касаційна скарга вважається такою, що підписана неповноважною особою.

7.11. З викладеного вбачається, що Касаційний цивільний суд дійшов висновку про те, що повноваження представника фермерського господарства у справах в порядку самопредставництва підтверджуються виключно статутом, положенням, трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією тощо.

7.12. Колегія суддів звертає увагу, що такі висновки також містяться у низці ухвал Касаційного цивільного суду у справах, де представником Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» виступав Бурка Валерій Володимирович на підставі поданих ним копії довіреності від 18.08.2021 №300 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зокрема, від 13.03.2024 та від 16.02.2024 у справі у справі №757/3634/23-ц, від 02.02.2024 у справі №761/21539/22, від 15.01.2024 та від 21.09.2023 у справі №461/222/23, від 05.12.2023 у справі №757/3597/22-ц, від 23.08.2023 у справі від 463/1053/22-ц, від 28.03.2023 у справі №461/5373/22 тощо.

7.13. З огляду на положення Закону України «Про фермерське господарство» та статей 56, 3 ГПК України колегія суддів із зазначеним висновком у застосуванні вказаних норм не погоджується з огляду на таке.

7.14. Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

7.15. Відповідно до частини третьої статті 290 ГПК України (аналогічне частині третій статті 292 ЦПК України) касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

7.16. Згідно з частиною першою статті 56 ГПК України (частина перша статті 58 ЦПК України) сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

7.17. Частиною четвертою статті 56 ГПК України (частина четверта статті 58 ЦПК України) встановлено, що Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

7.18. Особи, які можуть бути представниками, визначені частиною першою статті 58 ГПК України (частина перша статті 60 ЦПК України), а саме - представником у суді може бути адвокат або законний представник.

7.19. Відповідно до частини четвертої статті 60 ГПК України (частина четверта статті 62 ЦПК України) повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

7.20. Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

7.21. Пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані питання представництва. Про "самопредставництво" в Конституції України не йдеться, воно передбачене лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

7.22. Отже, процесуальне законодавство розмежовує такі юридичні категорії, як "представництво" і "самопредставництво".

7.23. Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

7.24. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (органу державної влади) без додаткового уповноваження (довіреності).

7.25. Отже, діяти від імені скаржника у цій справі можуть: представники-адвокат, повноваження яких мають підтверджуватись документами, визначеними в частині четвертій статті 60 ГПК України (частина четверта статті 62 ЦПК України), або в порядку самопредставництва - керівник чи інша уповноважена особа, відповідно до документів, визначених в частині четвертій статті 56 ГПК України (частина четверта статті 58 ЦПК України).

7.26. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Такий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі №911/933/19, від 28 квітня 2020 року у справі №910/10553/18, від 09 червня 2020 року у справі №904/92/20, від 17 вересня 2020 року у справі №910/3850/19, від 08 грудня 2020 року у справі №905/2488/15.

7.27. Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

7.28. Згідно з частиною четвертою статті 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

7.29. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім ЦК України, і спеціальним законом, а саме Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

7.30. Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

7.31. Частиною першою статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).

7.32. Згідно із частиною третьою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, з-поміж інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта.

7.33. Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 вказаного Закону, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

7.34. Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

7.35. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 зазначила, що з 29.12.2019 самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень. У зв`язку з цим, для підтвердження повноважень самопредставництва юридична особа має надати статут, положення чи трудовий договір (контракт), у яких чітко визначене право відповідної особи діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

7.36. Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

7.37. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про фермерське господарство» головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону.

Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

7.38. Касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича підписано представником Буркою Валерієм Володимировичем , який, за його переконанням, наділений повноваженнями діяти в інтересах цього Фермерського господарства в порядку самопредставництва.

7.39. Згідно з даними, які містяться в матеріалах справи (а.с. 67), вбачається, що засновниками Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича є: Бурка Віталій Володимирович . Розмір частки засновника (учасника): 800,00 та Бурка Валерій Володимирович . Розмір частки засновника (учасника): 200,00.

7.40. На підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якої Бурка Валерій Володимирович має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо; Подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи.

7.41. Також до касаційної скарги додано копію документа під назвою «Довіреність» №300 датований 18.08.2021, зі змісту якого вбачається, що Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича в особі голови фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, який діє на підставі Статуту, уповноважує цією довіреністю члена фермерського господарства Бурка Валерія Володимировича бути представником (виконувати самопредставництво юридичної особи) фермерського господарства з правом здійснення від імені господарства (голови фермерського господарства) в судах та у всіх судових установах, господарських, адміністративних, цивільних, кримінальних місцевих та третейських судах, апеляційних, касаційних судах з усіма правами, наданими позивачеві, відповідачеві, третій особі, заявникові та скаржникові тощо.

7.42. Отже, виходячи з юридичного змісту вказаного документа крізь призму частини четвертої статті 4 Закону України «Про фермерське господарство», а не з назви «Довіреність», колегія суддів дійшла висновку про те, що голова Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича - Бурка Віталій Володимирович письмово доручив виконання своїх обов`язків (в даному випадку представлення інтересів фермерського господарства в суді) Бурці Валерію Володимировичу.

7.43. Таким чином, згідно з наявними у матеріалах справи документами, а також з урахуванням положень статті 4 Закону України «Про фермерське господарство» Бурка Валерій Володимирович наділений повноваженнями представляти інтереси Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича у даній справі.

7.44. Колегія суддів вважає необхідним також зазначити, що Касаційним господарським судом 16.04.2024 розглянуто касаційну скаргу представника Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича - Бурки Валерія Володимировича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 і за результатом її розгляду прийнято відповідну постанову.

7.45. З огляду на викладене колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від правової позиції, яка міститься в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10.05.2024 у справі №761/42817/23 (провадження №61-6757ск24) про те, що повноваження представника фермерського господарства у справах в порядку самопредставництва підтверджуються виключно статутом, положенням, трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією тощо.

7.46. Колегія суддів окремо відзначає, що застосування Касаційним цивільним судом положень Закону України «Про фермерське господарство» та статті 58 ЦПК України є різним. Так, Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянуто касаційну скаргу представника Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича - Бурки Валерія Володимировича на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30.01.2023 та постанову Київського апеляційного суду від 04.07.2023 у справі №761/2672/23 (провадження №61-11035св23) та за результатом її розгляду прийнято відповідну постанову від 29.01.2024.

7.47. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії» (Lupeni greek catholic parish and others v. Romania), заява № 76943/11).

7.48. Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Веренцов проти України», заява № 20372/11; рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії» (Del Rio Prada v. Spain), заява № 42750/09).

7.49. Єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників справи.

7.50. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права, у тому числі відповідно до європейських стандартів, та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 вказаного Закону).

7.51. Водночас, за змістом частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

7.52. Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду яка, у визначених законом випадках, здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права (стаття 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

7.53. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

7.54. З огляду на вищевикладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правового висновку щодо підтвердження повноважень представника фермерського господарства у справах в порядку самопредставництва виключно такими документами як статут, положення, трудовий договір (контракт), посадова інструкція, який міститься в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10.05.2024 у справі №761/42817/23 (провадження №61-6757ск24).

7.55. Ураховуючи наведене, справа №910/16580/23 разом із касаційною скаргою Фермерського господарства на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

7.56. Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про внесення подання до Конституційного Суду України щодо тлумачення статей 8, 55 Конституції України, оскільки наразі убачається різне тлумачення судами положень Закону України «Про фермерське господарство» та статті 58 ЦПК України (стаття 56 ГПК України) у розрізі питання самопредставництва фермерського господарства який є учасником справи.

Керуючись статтями 233 - 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

УХВАЛИВ:

Справу №910/16580/23 разом із касаційною скаргою Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова