Постанова

від 05.06.2024 по справі 317/3364/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 317/3364/21

провадження № 61-6041св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року і виходив з наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання матері дитини до досягнення дитиною трьох років.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області

від 18 грудня 2023 року позов задоволено частково.

3. Провадження у справі в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трьох років закрито.

4. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позову відмовлено. Рішення в частині стягнення суми аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

5. Не погодившись з указаними судовими рішеннями, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Основний зміст та мотиви оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції

6. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року клопотання ОСОБА_2 задоволено, апеляційне провадження зупинено до припинення перебування ОСОБА_2 на військовій службі у період воєнного стану.

7. Вирішуючи питання про зупинення апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач дійсно проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині. Позивачка не заперечувала, що відповідач знаходиться на військовій службі.

Узагальнені доводи касаційної скаргита її рух у суді касаційної інстанції

8. 22 квітня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Працевитий Г. О., звернуласядо Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 квітня

2024 року, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

9. Підставою касаційного оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року заявниця зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права. Посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду про застосування норм процесуального права.

10. Заявниця стверджує, що надана апеляційному суду довідка військової частини від 12 лютого 2024 року № 604 не підтверджує, що ОСОБА_2 безпосередньо бере участь у бойових діях на час видачі такої довідки. Доказів того, що відповідач на час розгляду справи в апеляційному суді залучений до виконання завдань у зоні бойових дій матеріали справи не містять. Також апеляційний суд не врахував, що відповідач має можливість приймати участь у розгляді справи, про що свідчить його безпосередня участь у судових засіданнях у суді першої інстанції.

11. Заявниця вказує, що зупинення провадження у справі порушує інтереси дитини та не відповідає принципу верховенства права. Вважає, що відповідач недобросовісно користується своїми правами та навмисно затягує розгляд справи з метою уникнення стягнення з нього аліментів на утримання дитини з винагороди військовослужбовця.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 317/3364/21.

13. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 рокусправу

№ 317/3364/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

14. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а тому вона не підлягає до задоволення. Враховуючи той факт, що він перебуває у лавах Національної гвардії України, що підтверджується відповідними доказами, існують обставини, які, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України унеможливлюють продовження розгляду справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі, а тому обов`язком суду є зупинення провадження у справі до припинення його перебування на військовій службі, під час дії воєнного стану.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання матері дитини до досягнення дитиною трьох років.

16. РішеннямЗапорізького районного суду Запорізької області

від 18 грудня 2023 року позов задоволено частково. Провадження у справі в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трьох років закрито. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

17. Не погодившись з указаними судовими рішеннями, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

18. 22 лютого 2024 року до апеляційного суду надійшло клопотання

ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі у зв`язку з проходженням військової служби у період воєнного стану. Він зазначав, що проходить службу у 12 бригаді спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України та приймає безпосередню участь у бойових діях.

19. На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано довідку військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 27 грудня 2012 року

№ 7599, у відповідності до якої молодший сержант ОСОБА_2 дійсно проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 27 квітня 2023 року по теперішній час.

20. Також у доповнення клопотання про зупинення провадження у справі відповідачем надано довідку військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 12 лютого 2024 року № 604 про те, що він з 24 травня 2023 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Позиція Верховного Суду

21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

22. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

23. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

24. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

25. Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

26. Приписи цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

27. Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

28. Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

29. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

30. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

31. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у 12 бригаді спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України та приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.

32. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України

від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.

33. Згідно з пунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

34. Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 14 березня 2022 року № 7168, Указом Президента України від 19 квітня 2022 оку № 7300, затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом Президента України

від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України

від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня

2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України 16 листопада 2022 року

№ 2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX та продовжений до цього часу.

35. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

36. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

37. Статтею 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

38. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

39. У частині п`ятій статті 2 Закону України «Про Національну гвардію України» визначено, що Національна гвардія України виконує покладені на неї завдання у взаємодії з правоохоронними органами, Збройними Силами України, Управлінням державної охорони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями тощо.

40. У частині першій, третій статті 6-1 Закону України «Про Національну гвардію України» визначено, що Міністр оборони України спільно з Міністром внутрішніх справ України визначає порядок забезпечення органів військового управління, з`єднань і військових частин Національної гвардії України, які в особливий період підпорядковуються органам військового управління Збройних Сил України.

41. З введенням воєнного стану Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, крім військових частин (підрозділів), які здійснюють конвоювання та охорону дипломатичних представництв.

42. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

43. Структура Збройних Сил України визначена статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України», відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

44. Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», введеним у дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, вирішено Начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України, керівникам інших військових формувань невідкладно привести Збройні Сили України та відповідні військові формування у бойову готовність ПОВНА згідно з уточненими планами приведення військ (сил) у бойову готовність.

45. Бойова готовність «ПОВНА» - це стан найвищого ступеня бойової готовності військ, при якій вони здатні приступити до виконання бойових завдань.

46. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

47. Воєнні дії - це організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України. бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння) (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).

48. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

49. Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленнісудового рішення.

50. Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

51. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

52. Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що молодший сержант ОСОБА_2 дійсно проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 27 квітня 2023 року по теперішній час.

53. Довідкою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

від 12 лютого 2024 року № 604 підтверджено, що з травня 2023 року по грудень 31 грудня 2023 року ОСОБА_2 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи у Запорізькій та Луганській областях на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

54. Слід також врахувати, що ОСОБА_2 особисто представляв свої інтереси у суді першої інстанції, сам подав апеляційну скаргу та клопотання про зупинення у справі. Військова частина, у якій проходь військову службу відповідач, знаходиться за межами Запорізької області.

55. Виходячи з вищевказаного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

56. Подібні висновки висловленні у постанові Верховного Суду

від 29 лютого 2024 року у справі № 149/9/23 (провадження № 61-10894св23).

57. Щодо доводів заявниці про те, що зупинення провадження у справі порушує якнайкращі інтереси дитини та не відповідає принципу верховенства слід зазначити наступне.

58. Подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції

ОСОБА_2 вказував, що під час розгляду справи він не заперечував щодо стягнення аліментів на утримання свого сина у розмірі 1/4 частини заробітку, однак не погодився з рішенням суду в частині періоду стягнення аліментів (з 11 жовтня 2021 року), оскільки протягом розгляду справи у суді першої інстанції він добровільно сплачував аліменти. На підтвердження сплати коштів на утриманні сина ОСОБА_2 надав докази перерахування коштів на користь ОСОБА_1 на її картковий рахунок у АТ КБ «Приват Банку» за період з 03 листопада 2021 року по грудень 2023 року. Призначення платежів підтверджують той факт, що відповідач перераховував кошти на сплату аліментів, утримання дитини, сплату коштів за відвідування дитячого садочку, подарунок сину на день народження, продукти харчування.

59. Вказані обставини підтверджують факт участі батька в утриманні свого сина, згоду сплачувати аліменти на його утримання. Спір щодо визначення початку строку стягнення аліментів за рішенням суду може бути вирішений сторонами, зокрема, шляхом взаємних поступок і пропозицій, з урахуванням інтересів дитини.

60. Зважаючи на наведене, доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є безпідставними.

61. За обставин цієї справи суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача на військовій службі (про що відповідачу необхідно повідомити суд).

62. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

63. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала суду апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права. Апеляційним судом правильно застосовано положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

64. Статтею 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала апеляційного

суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович