Постанова

від 06.06.2024 по справі 200/22921/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3438/24 Справа № 200/22921/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Женеску Е. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Барильської А.П., Єлізаренко І.А.

при секретарі Піменовій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Русь» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Київська Русь» (далі ТОВ «Київська Русь) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди та повернення безпідставно набутого майна, мотивуючи його тим, що 16 січня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір доручення, відповідно до умов якого останній зобов`язувався підшукати земельну ділянку зі ставком для розведення риби та сприяти в укладенні відповідного договору оренди або договору купівлі-продажу. На виконання умов вказаного договору доручення ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 6 000 грн. винагороди. У лютому 2013 року ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_2 про те, що підшукав земельну ділянку зі ставком, яка розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району поблизу с.Грабки та передав ОСОБА_2 номер мобільного телефону ОСОБА_4 , який, за словами мешканців смт.Магдалинівки, був орендарем зазначеної земельної ділянки. В порушення договору доручення ОСОБА_3 не вчинив жодних дій, направлених на сприяння ОСОБА_2 в укладенні договору оренди або купівлі-продажу земельної ділянки та безпідставно отримав кошти у сумі 6 000 грн.

Зазначали, що у березні 2013 року ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_2 займатися діяльністю з вирощування риби. На облаштування земельної ділянки, зарибнення, висадку плодових дерев ними витрачено грошові кошти у сумі 404 854,48 грн., а саме: ОСОБА_2 витратив 300 000 грн. на придбання коропа, товстолоба, білого амура, комбікорму, висівок, жмиха, мішків, кущів (винограду 500 екземплярів, смородини 400 екземплярів), дерев горіху 1 160 екземплярів, фруктових дерев 1 225 екземплярів, печі опалювальної Буллетерм-Л, на загальну суму 128 428 грн.; іншу частину грошових коштів у розмірі 171 572 грн. витрачено на оплату посадки дерев і кущів, роботи сторожів з охорони ставка та інших робіт щодо облаштування і утримання земельної ділянки; ТОВ «Київська Русь» придбало інше майно, матеріали та інструменти і сплатило послуги з транспортування їх до ставка, витративши кошти на загальну суму 104 854,48 грн.

Вказували, що дійсним орендарем земельної ділянки, на якій розташовано ставок, є ОСОБА_1 , з якою ОСОБА_2 , за винагороду у розмірі 30 000 доларів США, домовився про її відмову від права оренди на вказану земельну ділянку і сприяння в оформленні документів для отримання ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки. На виконання вказаних домовленостей ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 8 000 доларів США, про що остання написала розписки від 10 квітня 2014 року та від 30 липня 2014 року. ОСОБА_1 не вчинила жодних дій, спрямованих на відмову від права оренди земельної ділянки та оформлення такого права на ОСОБА_2 . У березні 2015 року ОСОБА_1 встановила на ставку охорону та не допускає ОСОБА_2 і його працівників до ставку, тобто без достатньої правової підстави заволоділа майном, зокрема, рибою, яка була закуплена ОСОБА_2 , запущена в ставок та вирощена за рахунок останнього; грошовими коштами в розмірі 8 000 доларів США, фруктовими деревами, виноградниками, смородиною та горіхами, закупленими і висадженими за його рахунок, та іншим майном, закупленим за рахунок ОСОБА_2 і ТОВ «Київська Русь».

Посилаючись на те, що у період з березня 2013 року до березня 2015 року ОСОБА_2 особисто займався розведенням риби та вирощуванням дерев за власні кошти, втім повернення вказаного майна в натурі неможливо, оскільки риба виловлена ОСОБА_4 , окрім матеріальної шкоди ОСОБА_2 спричинено і моральну шкоду, просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 6 000 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість безпідставно набутого майна: риби, яка була запущена мальком в ставок, розташований на земельній ділянці водного фонду, загальною площею 28,8514 га, на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, та доходи, які вказані особи одержали від реалізації риби в розмірі 2 075 539 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість безпідставно набутого майна: 1 225 екземплярів фруктових дерев, 500 екземплярів виноградників, 400 екземплярів кущів смородини, 1 160 екземплярів дерев горіху, які знаходяться на земельній ділянці водного фонду, загальною площею 28,8514 га, розташованій на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та передана в оренду ОСОБА_1 , у розмірі 51 118 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість виконаних робіт з облаштування вказаної земельної ділянки в розмірі 171 572 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 8 000 доларів США, що за курсом НБУ складає 171 920 грн.; зобов`язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 безпідставно набуте майно піч опалювальну «Буллетерм-Л» (18 кВт), яка знаходиться на вказаній земельній ділянці; зобов`язати ОСОБА_1 повернути ТОВ «Київська Русь» безпідставно набуте майно: ємкість металеву, балку №30 б/у; плівку вторинну; пересувний вагончик-битовку; тачку будівельну 90 л. 1 колесо; кутик 90х6 ст. 3 6 м. (0,185 т);

кутик 90х7 ст. 3 (0,048 т); трубу 219х7 (0,19 т); лист 10 мм 1500х6000 ст. 3 Т.В. (0,35т); лист 30 мм 2000х6600 ст. 3 (0,5 т); швелер 24 П ст. 3 пс 12 м(0,725 т); брус 40х40 (0,384 куб.м); кутик 90х6 ст. 3 ндл (1,93 т); лист 8мм 1500х6300 ст. 3 (1,194 т); швелер 24 ст.3 пс міра (2,3 т); лист а/ц 01-101 (354шт.); кущорізи GRUNTEK BS-52X; рейку 25х50х2 (1,249 куб.м); насосну станцію Hydrofresh SAER М99/24Н; тачку садово-будівельну двоколісну, об`єм вода/пісок 110/200 л. вантажопідйомність 320 кг; репаратор 3/4 (51-105Н) 5 шт.; шланг для поливу ECONOMIC 3/4» 30 м 10-021 5 шт.; мангал-піч професійний, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнено солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість безпідставно набутого майна: риби, запущеної мальком у ставок, розташований на земельній ділянці водного фонду, загальною площею 28, 8514 га, (кадастровий номер 1222385300:01:003:0328), на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, та доходи, які вказані особи одержали від реалізації риби у розмірі 2 075 539 грн.; дерев (горіх 120 екземплярів, яблуні різних сортів 320 екземплярів та

груші 5 екземплярів), які знаходяться на вказаній земельній ділянці, у розмірі 27 810 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 107 450 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 в іншій частині та у задоволенні позову ТОВ «Київська Русь».

В січні 2020 року ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року, в якій просив скасувати вказане рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до нього та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

За наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 . Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову від 29 липня 2020 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишив без задоволення, а рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року в оскаржуваній частині без змін.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року, яку постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_2 та ТОВ «Київська Русь» у задоволенні позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна, скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2020 року та стягнуто з ОСОБА_2 і ТОВ «Київська Русь» на користь ОСОБА_1 по 2 740,50 грн. з кожного на відшкодування судового збору.

Постановою Верховного Суду від 14 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року в частині поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року скасовано. Справу в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди передано до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Дніпровськогоапеляційного судувід 31липня 2023року апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішенняБабушкінського районногосуду м.Дніпропетровськавід 06грудня 2019року залишенобез рухута наданострок десятьднів здня врученняцієї ухвалидля усуненнянедоліків,а саме заявникунеобхідно булоподати доапеляційного судузаяву пропоновлення процесуальногостроку наапеляційне оскарженнясудового рішення,в якійнавести іншіпідстави дляпоновлення цьогостроку танадати відповіднідокази.

УхвалоюДніпровського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду від 10 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_5 , задоволено. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року скасовано, справу в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

УхвалоюДніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року. Відкрито апеляційне провадження.

Призначено справу до апеляційного розгляду.

В апеляційній скарзі, яка подана 11 лютого 2020 року, ОСОБА_1 просить рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Вказує про те, що позивач та відповідач ОСОБА_6 без її згоди домовились про те, що позивач має намір здійснювати господарську діяльність на орендованих саме нею землях. У 2014 році позивач звернувся до неї із пропозицією відмовитися від права оренди, пообіцявши відшкодувати їй витрати, які понесла вона та відповідач ОСОБА_4 . Вони не заперечували за умови сплати 30 000 доларів США. Грошові кошти сплачені не були. Приїхавши на земельну ділянку вона побачила, що вона захаращена, порушено прибережну смугу висадкою дерев. Дозволу на вирощування риби вона не давала. Крім того позивачем не доведено зариблення ставка, оскільки у накладних місцем відвантаження риби є Магдалинівка, а не її ставок. Вона не отримувала від позивача 8 000 доларів США, а отримала лише 2 000 доларів США та 5 000 доларів США, які будуть спрямовані на відшкодування збитків за втрачені оригінали документів та на відновлення пошкодженої висадкою дерев прибрежної смуги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що справа та рішення у ній переглядається в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Перевіривши законністьта обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів апеляційноїскарги,в частинівирішення позовнихвимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поверненнябезпідставно набутогомайна,стягнення коштівта відшкодуванняморальної шкоди,колегія суддіввважає,що апеляційнускаргу необхіднозадовольнити частковоз наступнихпідстав.

Статтями 12,81ЦПК Українивизначено,що кожнасторона повиннадовести тіобставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 досяг домовленості з відповідачем ОСОБА_4 про здійснення сумісної діяльності з вирощування риби в ставку, що розташований на земельній ділянці водного фонду (кадастровий номер з/д 1222385300:01:003:0328), загальною площею 28,8514 га, на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, за умови внесення ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі, еквівалентному 30 000 доларів США.

Вказана обставина підтверджується розпискою, складеною ОСОБА_4 09 квітня 2014 року.

Згідно вказаної розписки, ОСОБА_4 зазначив, що він є суборендарем ставку в с.Оленівка Магдалинівського району. Станом на дату складання даної розписки ОСОБА_4 підтверджено, що ОСОБА_2 була внесена сума у розмірі 300 000 грн.

Розписка від 09 квітня 2014 року підтверджує пропозицію ОСОБА_4 відступити на користь ОСОБА_2 майнові права на ставок у випадку сплати останнім 30 000 доларів США. Окрім того, в ній зазначено, що з основним орендарем земельної ділянки ОСОБА_1 це питання узгоджено. Розписка містить особистий підпис ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Орендарем земельної ділянки водного фонду (кадастровий номер з/д 1222385300:01:003:0328), загальною площею 28,8514 га, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, є відповідач ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки водного фонду (водного об`єкту) від 29 жовтня 2002 року.

Судом встановлено, що жива риба, річник коропа 1350 кг, річник товстолоба 1450 кг, річник білого амуру 100 кг, була придбана позивачем ОСОБА_2 у ПрАТ «Петриківський рибхоз», про що вказують видаткові та товарно-транспортні накладні, її якість підтверджена «Качественными удостоверениями» (мовою оригіналу), в яких зазначено, що риба пройшла ветсанекспертизу і являється доброякісною згідно ГОСТ №24896-81, також є ветеринарні свідоцтва на рибу. Позивачем ОСОБА_2 був також придбаний комбікорм 2660 кг, висівки, жмих, мішки б/у, що підтверджено видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Матеріалами справи та поясненнями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , допитаних судом першої інстанції, підтверджено факт придбання позивачем ОСОБА_2 малька риби (коропа, товстолоба, білого амуру) та зариблення ним ставку земельної ділянки водного фонду (кадастровий номер з/д 1222385300:01:003:0328), загальною площею 28,8514 га, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Відповідно до висновку звіту про вартість майна від 27 травня 2015 року, який виконано ліцензованим товариством ТОВ «Содель», вартість риби, станом на час проведення дослідження (2 роки після зариблення), оцінюється в 2 075 539 грн.

Свідок ОСОБА_7 , колишній управляючий ставка, який був найнятий позивачем ОСОБА_2 і працював там з кінця 2013 року по 2015 рік, свідчив про те, що за кошти ОСОБА_2 на території ставку було здійснено висадку саджанців плодових дерев, горіхів, винограду, було здійснено розчищення дороги біля ставка, наповнено ставок водою та запущено мальок риби. До цього, у 2012 році воду зі ставка було спущено та риби там не було. Свідок вважав ОСОБА_4 «хазяїном ставка», принаймні так той себе позиціонував, а відносини ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - партнерськими, адже всі заходи із поліпшення ставка (висадка дерев, зариблення тощо) відбувалось за рахунок ОСОБА_2 за погодженням із ОСОБА_4 . ОСОБА_1 з`явилась на території ставка вже після того, як було висаджено саджанці на запущено рибу в ставок, заявивши себе в якості власниці ставка. Вона неодноразово цікавилась, як мальок зростає, просила висилати фото риби зі ставку із зазначенням її розмірів.

На початку 2015 року ОСОБА_10 вигнала його зі ставка, не надавши можливість зібрати особисті речі. Навесні 2015 року ОСОБА_7 приїхав на ставок за речами і особисто бачив, як відповідачі ОСОБА_10 і ОСОБА_4 виловлювали рибу зі ставку сітями разом із професійними рибалками Дніпропетровської рибартелі.

Свідок ОСОБА_7 підтвердив, що ОСОБА_4 пропонував ОСОБА_2 здійснювати господарську діяльність на ставку, що останнім витрачались з цією метою кошти, здійснено зариблення ставка. ОСОБА_1 також не заперечувала, що позивачем-1 було здійснено зариблення ставка, висаджено дерева та кущі на земельній ділянці.

Свідок ОСОБА_9 , колишній охоронець ставка, який був найнятий ОСОБА_4 і працював та проживав там з травня 2012 року по 2014 рік, свідчив, що він вважав ОСОБА_4 власником ставку, оскільки саме він його найняв. Свідок повідомив, що у 2012 року на ставку зламалась засувка, що призвело до то, що вода зі ставку зійшла і риба, яка там знаходилась, загинула. Після цього ОСОБА_4 дійшов домовленості із ОСОБА_2 щодо фінансування останнім ставку. Навесні 2013 року було зариблено ставок за кошти ОСОБА_2 , випуск малька риби відбувався на очах у свідка. Також він повідомив, що закупівлею малька риби та саджанців займався ОСОБА_11 працівник ОСОБА_2 . При зарибленні на ставку були також і особисто ОСОБА_4 і ОСОБА_2 . Також свідок розповів як висаджувались саджанці, закуплені за дорученням ОСОБА_2 , що для висадки дерев наймали робітників жителів с.Оленівка Магдалинівського району. Організацією цього займався ОСОБА_7 . Потім навесні 2015 року ОСОБА_4 повторно запросив ОСОБА_9 охоронцем на ставок. Свідок особисто бачив як у 2015 році ОСОБА_1 із ОСОБА_4 , а також за допомогою найманих працівників професійних рибалок, виловлювали рибу, а потім її продавали. Також він бачив, як ОСОБА_1 викопувала і продавала саджанці.

Свідок ОСОБА_11 , який працював в ТОВ «Київська Русь», пояснив, що за дорученням ОСОБА_2 він закуповував саджанці дерев, горіхів та винограду, а також закуповував мальок риби в Петриківському рибгоспі і брав особисто участь під час запуску риби в ставок.

Також позивач ОСОБА_2 у якості доказів придбання ним дерев та кущів (винограду 500 шт., смородини 400 шт., горіх 1 160 шт., фруктових дерев 1225 шт.) надав до матеріалів справи накладну ФОП ОСОБА_12 №7 від 16 листопада 2013 року про придбання горіху 900 шт. та горіху фундуку 100 шт. на загальну суму 21 000 грн.; накладну від СК «Магдалинівський» №461 від 14 листопада 2013 року про придбання горіху 40 шт. на 720 грн., накладну від СК «Магдалинівський» №455 від 13 листопада 2013 року про придбання горіху 120 шт., яблунь різних сортів в асортименті 320 шт. та груш 5 шт. на загальну суму 6 090 грн. Загальна вартість дерев за цими накладними складає 27 810 грн.

Встановивши зазначені обставини справи, на підставі ст.ст.179,180,1212-2014 ЦК України, Закону України «Про тваринний світ», суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Колегія суддів переглядаючи рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна,стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди погоджується із висновком суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набутих грошових кошти у розмірі 5 000 доларів США, що еквівалентно 107 450 грн. згідно офіційного курсу Національного Банку України (21,49 грн./1 долар США), та в частині солідарного стягнення із неї вартість безпідставно набутого майна: риби, яка була запущена мальком в ставок, що розташований на земельній ділянці водного фонду (кадастровий номер з/д 1222385300:01:003:0328), загальною площею 28,8514 га, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, та доходи, які вказані особи одержали від реалізації риби в розмірі 2 075 539 грн. та не погоджується в частині солідарного стягнення знеї вартостібезпідставно набутогомайна: горіху 120 шт., яблунь різних сортів в асортименті 320 шт. та груш 5 шт., які знаходяться на земельній ділянці (кадастровий номер з/д 1222385300:01:003:0328), загальною площею 28,8514 га, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та передана в оренду ОСОБА_1 , в розмірі 27 810 грн., з наступних підстав.

Відповідно до ст.179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.180 ЦК України, тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про тваринний світ», об`єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, є дикі тварини хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо) які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи неволі.

Таким чином, риба, яка знаходиться (знаходилась) в ставку, фруктові насадження, виноградник, смородина, горіхи тощо, визначається як рухоме майно.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Відповідно до статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Отже, сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у разі якщо правова підстава переходу не виникла або відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі №910/17324/19, від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №646/4738/19, від 20 квітня 2022 року в справі №642/5275/18, від 06 червня 2022 року в справі №725/2114/20-ц, від 05 липня 2022 року в справі №641/8483/19.

Відповідно до ч.1 ст.1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ч.2 ст.1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначена на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ч.1 ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За своєю природою принцип змагальності судового процесу засновується на розподілі процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити,із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Позивачем ОСОБА_2 доведено факттого,що віндосяг домовленостіз ОСОБА_4 про здійсненнясумісної діяльностіз вирощуванняриби вставку,що розташованийна земельнійділянці водногофонду (кадастровийномер з/д 1222385300:01:003:0328),загальною площею28,8514га,на територіїОленівської сільськоїради Магдалинівськогорайону Дніпропетровськоїобласті,за умовивнесення ОСОБА_2 грошових коштіву розмірі,еквівалентному 30000доларів США.Про що ОСОБА_4 09квітня 2014року складенарозписка,з якоївбачається,що вінє суборендаремземельної ділянки.Станом надату складанняданої розписки ОСОБА_4 підтверджено,що ОСОБА_2 була внесенасума урозмірі 300000грн.

Орендарем земельної ділянки водного фонду (кадастровий номер з/д 1222385300:01:003:0328), загальною площею 28,8514 га, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, є ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки водного фонду (водного об`єкту) від 29 жовтня 2002 року.

В той же час, позивачем доведено факт того, що ОСОБА_1 знала про його домовленості із ОСОБА_4 , не заперечувала проти них, про що свідчить її особистий підпис у розписці від 09 квітня 2014 року (т.1 а.с.56-56 зворот).

Доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач та відповідач ОСОБА_6 без її згоди домовились про те, що позивач має намір здійснювати господарську діяльність на орендованих саме нею землях, відхиляються.

Доводи про те, що позивачем не доведено зариблення ставка, оскільки у накладних місцем відвантаження риби є Магдалинівка, а не її ставок, відхиляються, оскільки із доказів, наданих позивачем до позову, вбачається, що жива риба: річник коропа 1 350 кг, річник товстолоба 1 450 кг, річник білого амуру 100 кг, була придбана позивачем ОСОБА_2 у ПрАТ «Петриківський рибхоз», про що вказують видаткові та товарно-транспортні накладні, її якість підтверджена «Качественными удостоверениями» (мовою оригіналу), в яких зазначено, що риба пройшла ветсанекспертизу і являється доброякісною згідно ГОСТ №24896-81, також є ветеринарні свідоцтва на рибу. Позивачем ОСОБА_2 був також придбаний комбікорм 2 660 кг, висівки, жмих, мішки б/у, що підтверджено видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.18-22). У ветеринарному свідоцтві вказано про те, що риба направляється для розведення автомобільним маршрутом с.Оленівка Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Заперечення апеляційної скарги щодо наданого ТОВ «Содель» звіту з оцінки прибутку з реалізації риби є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів, право на оцінку яких має лише суд, згідно ст.89 ЦПК України.

Звіт складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Содель», який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №17070/14 від 17 жовтня 2014 року, виданий Фондом державного майна України, оцінка проведена на основі методів відповідно до національного стандарту, тому підстав для сумніву в об`єктивності таких висновків у суду немає. При цьому доказів, які б спростували висновки експерта, скаржницею не надано.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині того, що вона не заперечувала відмовитися від свого права оренди за умови сплати позивачем 30 000 доларів США, які їй так і не були сплачені, як підстава для відмови у солідарному стягненні із неї вартості безпідставно набутого майна: риби, яка була запущена мальком в ставок, що розташований на земельній ділянці водного фонду (кадастровий номер з/д 1222385300:01:003:0328), загальною площею 28,8514 га, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, та доходи, які вказані особи одержали від реалізації риби в розмірі 2 075 539 грн., відхиляються.

Доводи скаржниці про те, що вона не отримувала від позивача 8 000 доларів США, а отримала лише 2 000 доларів США та 5 000 доларів США, які будуть спрямовані на відшкодування збитків за втрачені оригінали документів та на відновлення пошкодженої висадкою дерев прибрежної смуги, не можуть слугувати підставою для відмови у стягненні із неї 5 000 доларів США, відхиляються.

Фактично скаржниця не заперечує отримання 5 000 доларів США, що підтверджується двома окремими розписками про отримання в рахунок часткової оплати ставка на суму 2 000 доларів США від 10 квітня 2014 року та на суму 3 000 доларів США від 10 липня 2014 року (т.1 а.с.57,58).

В той же час колегія суддів наголошує на тому, що із жодних наданих позивачем доказів не вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 надавала згодну на висадку дерев. У розписках, в яких міститься підпис скаржниці, мова йшла виключно про ставок.

Крім того, статтею 89 Водного Кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах зокрема забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Отже сам по собі факт того, що ОСОБА_2 висадив у прибережній захисній смузі водного об`єкту дерева та зайнявся садівництвом свідчить про те, що він діяв самоправно, не тільки без будь-яких повноважень з боку орендаря ставка, а й без будь-яких правових підстав, з порушенням вимог ст.89 Водного Кодексу України.

У зв`язку із чим колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для солідарного стягнення із неї вартості безпідставнонабутого майна: горіху 120 шт., яблунь різних сортів в асортименті 320 шт. та груш 5 шт.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1)неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи;2)недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими;3)невідповідність висновківвикладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи;4)порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права.

На основіповно тавсебічно з`ясованихобставин,на якіпосилаються сторони,як напідставу своїхвимог тазаперечень,підтверджених доказами,оцінивши їхналежність,допустимість,а такождостатність,взаємозв`язок уїх сукупності,встановивши правовідносини,які випливаютьіз встановленихобставин таправові норми,які підлягаютьзастосуванню доцих правовідносин,колегія суддівприходить довисновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про солідарне стягнення з неї вартості безпідставно набутого майна: горіху 120 шт., яблунь різних сортів в асортименті 320 шт. та груш 5 шт., які знаходяться на земельній ділянці (кадастровий номер з/д 1222385300:01:003:0328), загальною площею 28,8514 га, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та передана в оренду ОСОБА_1 , в розмірі 27 810 грн., з відмовою у задоволені цієї частини позову. В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про солідарнестягнення знеї вартостібезпідставно набутогомайна: горіху 120 шт., яблунь різних сортів в асортименті 320 шт. та груш 5 шт., які знаходяться на земельній ділянці (кадастровий номер з/д 1222385300:01:003:0328) загальною площею 28,8514 га, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та передана в оренду ОСОБА_1 , в розмірі 27 810 (двадцять сім тисяч вісімсот десять) грн. скасувати та в цій частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: А.П.Барильська

І.А.Єлізаренко