Постанова

від 30.04.2024 по справі 2-3123/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2-3123/11 Головуючий у 1 інстанції: Савицький О.А.

Провадження №22-ц/824/516/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

30 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,

при секретарі Василенко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31 березня 2023 року в справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про заміну стягувача,-

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2023 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну стягувача у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ТОВ «Вердикт Капітал» просило суд замінити сторону стягувача з примусового виконання рішення суду від 18.02.2011 в справі № 2-3123/11, а саме ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».

Свої вимоги представник заявника обґрунтовував тим, що оскільки відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення з врахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, на підставі договору, укладеного 15.11.2018 між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал»,

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про заміну стягувача - задоволено.

Замінено сторону стягувача з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2011 року в справі № 2-3123/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 6 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про заміну стягувача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов до висновків, які не відповідають обставинам справи. Так, були відсутні підстави для заміни сторони стягувана у виконавчому провадженні на ТОВ «Вердикт капітал», оскільки на даний час відкрито провадження щодо боржника ОСОБА_1 , де стягувачем зазначено ТОВ «Вердикт капітал», що підтверджується інформацією по виконавчому провадженню (копія міститься в матеріалах справи). Відтак, відсутні підстави для заміни стягувана у виконавчому провадженні ТОВ «Вердикт капітал» на ТОВ «Вердикт капітал».

Заява про заміну стягувача у виконавчому провадженні ТОВ «Вердикт капітал» неможливо розглянути до прийняття рішення по справі про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню і до прийняття рішення за скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки ці заяви є взаємопов`язані і прийняття рішення має вирішальне значення для вирішення справи по суті.

Було подано клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду справи яка перебуває на розгляді в суді - визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, докази про що є в матеріалах справи. Проте судом першої інстанції всупереч вимогам процесуального закону не було задоволено вказане клопотання, внаслідок чого судом постановлено необґрунтоване судове рішення яке підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представник ТОВ «Вердикт Капітал» - Змієвська Т.П. заперечувала проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи по суті, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд прийшов до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2011 Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення в справі № 2-3123/11 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким даний позов задоволено.

Вказане рішення набрало законної сили, за яким стягувачу було видано виконавчі листи.

Відповідно до інформації, яка міститься у АСВП, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. відкрито 28.11.2020 виконавче провадження № НОМЕР_2 (боржник: ОСОБА_2 ), а приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком О.С. відкрито 10.11.2022 виконавче провадження № НОМЕР_1 (боржник: ОСОБА_1 ).

Отже, на даний час триває примусове виконання за виконавчими листами, виданими щодо боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , при цьому будь-яких доказів на спростування вказаної обставини суду надано не було.

Разом з тим, 15.11.2018 між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення з врахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, у томі числі за кредитним договором № 02-42/07-А, укладеним 23.02.2007 між Банком «Фінанси та Кредит», ТОВ, правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_2 , а також договорами забезпечення до нього.

При цьому, зазначений договір, за якими відбулось відступлення прав вимоги, в судовому порядку недійсним не визнавався та є чинним.

Таким чином, внаслідок укладення вказаного договору ТОВ «Вердикт Капітал» стало правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо вимог за кредитним договором № 02-42/07-А від 23.02.2007 та договорами забезпечення до нього.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частини перша та друга статті 55 ЦПК України).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону про виконавче провадження).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону про виконавче провадження).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо покладання в основу ухвалу висновків, які не відповідають обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів перевірила наявні в матеріалах справи докази, та вважає, що судом першої інстанції вони були повністю досліджені і враховані. Жодних суперечностей нормам матеріального та процесуального права колегією суддів не встановлено.

Щодо втрати виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Києва в справі № 2-3123/11 строку пред`явлення до виконання колегія суддів зазначає наступне.

Частина четверта статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» регулює питання повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Зокрема, однією з підстав відповідно до пункту 2 частини четвертої цієї статті є пропуск встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» регулює загальні строки виконавчого провадження, а стаття 12 - строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (частина перша статті 11 Закону про виконавче провадження). Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону про виконавче провадження).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 дійшла висновку, що заміна сторони виконавчого провадження як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Відтак Велика Палата ВС вирішила, що у випадку відсутності відкритого виконавчого провадження, та спливу строків на виконання рішення суду, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання немає і підстав для процесуального правонаступництва.

Окрім того, Велика Палата ВС дійшла висновку про необхідність відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц, від 5 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10, у тій частині, яка не відповідає висновкам цієї постанови ВП ВС.

Як зазначено у постанові ВП ВС від 08.02.2022 стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження, пункт 1 частини першої статті 26 Закону N 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання виконавчого документу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі N 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення, як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.

Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Відповідно, тільки після відкриття та до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

У постанові від 18 січня 2022 року у справі №34/425 (провадження №12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2021 року у справі №727/9430/13-ц щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що указаний висновок не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постановах від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17 (провадження №12-48гс20, пункти 7475) та від 16 лютого 2021 року у справі №911/3411/14 (провадження №12-39гс20, пункт 6.18).

Водночас, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 січня 2022 року у справі №34/425 (провадження№12-69гс21), при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого.

Матеріалами справи встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. відкрито 28.11.2020 виконавче провадження № НОМЕР_2 (боржник: ОСОБА_2 ), а приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком О.С. відкрито 10.11.2022 виконавче провадження № НОМЕР_1 (боржник: ОСОБА_1 )., виконавчі листи перебувають на виконанні, тобто виконавче провадження відкрито і не закінчено.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції ретельно вивчено матеріали справи, досліджено наявні докази, з урахуванням норм матеріального та процесуального права ухвалено законне рішення про заміну сторони у виконавчому проваджені.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 травня 2024 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді В.І. Олійник

Л.П. Сушко