Постанова

від 05.06.2024 по справі 759/13222/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/13222/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1007/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Бабич Н.Д.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.

розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Мельничук Ілони Вікторівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Бабич Н.Д., у справі № 759/13222/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Жилобую-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-Жилобую-2» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Зазначило, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . Експлуатацію та обслуговування будинку по АДРЕСА_2 здійснює ТОВ «Явір-Житлобуд-2». 18 серпня 2016 року сторонами було укладено договір № 8128 про компенсацію витрат на утримання будинку та прибудинкової території. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконувала свої зобов`язання по оплаті послу, ТОВ «Явір-Житлобуд-2» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка відповідно до наданого ним розрахунку за період з 01 серпня 2016 року по 31 травня 2021 року становить 229 198,49 грн., а також інфляційне збільшення суми боргу за весь час прострочення в розмірі 31 226,59 грн., три відсотки річних від прострочення суми в розмірі 12 431,53 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року позов ТОВ «Явір-Житлобуд-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Явір-Житлобуд-2» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 серпня 2016 року по 31 травня 2021 року в розмірі 229 198,49 грн., 3% річних за період з серпня 2016 року по березень 2020 року в розмірі 5 288,74 грн. та інфляційні втрати за період з серпня 2016 року по березень 2020 року в розмірі 11 394,08 грн., та судові витрати в розмірі 3 688,07 грн. а всього разом 249 569,38 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Мельничук І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Явір-Житлобуд-2» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості, та ухвалити нове рішення про відмову в позові ТОВ «Явір-Житлобуд-2». Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що суд помилково вважав встановленим, що між сторонами було укладено договір про компенсацію витрат на утримання будинку та прибудинкової території від 18 серпня 2016 року, оскільки ОСОБА_1 не підписувала вказаний договір. ОСОБА_1 не користується приміщенням АДРЕСА_1 , яке знаходиться в стані після ремонту, а отже не споживала послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Також, зазначає, що ТОВ «Явір-Житлобуд-2» при пред`явленні позовних вимог були пропущені загальні строки позовної давності, що також є підставою для відмови в позові.

Представник ТОВ «Явір-Житлобуд-2» подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 . Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів представника відповідачки, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення №128 (а.с. 16-17).

Відповідно до розпорядження від 30 вересня 2014 року № 583 визначено ТОВ «Явір-Житлобуд-2» є балансоутримувачем житлових будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , 14-Л, АДРЕСА_2 (а.с. 18).

18 серпня 2016 року між ТОВ «Явір-Житлобуд-2» та ОСОБА_1 було укладено договір № 8128 про компенсацію витрат на утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 9-12).

Відповідно до розрахунку заборгованості за адресою: АДРЕСА_10 , ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором, яка з серпня 2016 року по травень 2021 року становить 229 198,49 грн. (а.с. 8). Також, ТОВ «Явір-Житлобуд-2» просило стягнути з ОСОБА_1 інфляційне збільшення суми боргу за весь час прострочення в розмірі 31 226,59 грн., три відсотки річних від прострочення суми в розмірі 12 431,53 грн.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Явір-Житлобуд-2» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 серпня 2016 року по 31 травня 2021 року в розмірі 229 198,49 грн., 3% річних за період з серпня 2016 року по березень 2020 року в розмірі 5 288,74 грн. та інфляційні втрати в період з серпня 2016 року по березень 2020 року в розмірі 11 394,08 грн.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , та неналежним чином виконувала зобов`язання по оплаті житлово-комунальних послуг.

ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження виконання нею своїх зобов`язань по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також на спростування розміру заборгованості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Явір-Житлобуд-2».

Колегія суддів відхиляє посилання адвоката Печуляк Ю.П. на те, що вона не підписувала договір № 8128 про компенсацію витрат на утримання будинку та прибудинкової території від 18 серпня 2016 року, а також на те, що ОСОБА_1 не користується приміщенням АДРЕСА_1 .

Адвокатом Печуляк Ю.П. не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не підписувала договір № 8128 про компенсацію витрат на утримання будинку та прибудинкової території від 18 серпня 2016 року, а також не порушував питання про призначення відповідної судової експертизи.

Обов`язок оплати послуг з утримання будинку і прибудинкової території не залежить від факту користування приміщенням та покладається на відповідачку в силу того, що вона є його власником.

Також, є безпідставними посилання адвоката Печуляк Ю.П. на те, що ТОВ «Явір-Житлобуд-2» при пред`явленні позовних вимог були пропущені загальні строки позовної давності.

Відповідно до положень ст. ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки обов`язок щодо сплати за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.

30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину.

При цьому п. 3.4. укладеного сторонами договору № 8128 про компенсацію витрат на утримання будинку та прибудинкової території від 18 серпня 2016 року передбачено, що строк позовної давності становить 5 років.

Відповідно до заявлених вимог ТОВ «Явір-Житлобуд-2» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за період з 01 серпня 2016 року по 31 травня 2021 року. Крім того, з наданих позивачем розрахунків вбачається, що ОСОБА_1 з жовтня 2016 року по листопад 2017 року сплачувала за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що вказує на визнання нею свого обов`язку перед позивачем в цілому.

Тобто, позовні вимоги ТОВ «Явір-Житлобуд-2» заявлені в межах строків позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Мельничук Ілони Вікторівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді