Постанова

від 04.06.2024 по справі 496/3553/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2696/24

Справа № 496/3553/21

Головуючий у першій інстанції Трушина О.І.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Пухи А.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2

відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Трцшиної О.І., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, зміну черговості одержання права на спадкування, надання права на спадкування у першій черзі та визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки,-

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом і просить встановити факт проживання однією сім`єю її, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , без реєстрації шлюбу з 01.09.2009 року по 29 квітня 2021 року; змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , надавши їй право на спадкування після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у першій черзі; визнати частково недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку від 03.04.2020 року серії НОМ № 271261 та земельної ділянки від 03.04.2020 року серії НОМ № 271263 в частині покупця, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчені державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Грабовенко-Ворсуляк Д.М. за реєстровими №№ 2-550, 2-551, перевівши право покупця частини за цими договорами на ОСОБА_1 ; встановити, що рішення суду є підставою для проведення державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 104,60 кв.м., житловою площею 64,70 кв.м. та господарських будівель і споруд: літньої кухні, погребу, гаражу, сараю, душу, вбиральні, огорожі, цистерни та частини земельної ділянки загальною площею 0,2045 га кадастровий номер 5121083800:02:001:0836 за ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 6144, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29.04.2021 року. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з частини житлового будинку загальною площею 104,60 кв.м., житловою площею 64,70 кв.м. та господарських будівель і споруд: літньої кухні, погребу, гаражу, сараю, душу, вбиральні, огорожі, цистерни та частини земельної ділянки загальною площею 0,2045 га кадастровий номер 5121083800:02:001:0836, що розташовані за адресою: будинку АДРЕСА_1 . Право власності на весь житловий будинок та всю земельну ділянку належить померлому на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу від 03.04.2020 року, серії НОМ № 271261 та НОМ № 271263, посвідчених державним нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Грабовенко-Ворсуляк Д.М. Згідно довідки державного нотаріуса Біляївської державної нотаріальної контори Грабовенко-Ворсуляк Д.М. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5 , № 420/2021. Вказує, що вона є спадкоємцем ОСОБА_5 , як його дружина вона звернулася до Біляївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Отримати у встановленому законом порядку свідоцтво про право на спадщину на свою частину вона не в змозі, оскільки шлюб між нею та ОСОБА_5 укладений не був. 30.06.2021 року вона отримала відповідь державного нотаріуса Грабовенко-Ворсуляк Д.М. про те, що їй необхідно звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 . Вказує, що спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 є його донька ОСОБА_3 , яка подала заяву про прийняття спадщини. Вона, ОСОБА_1 , проживала з ОСОБА_5 як чоловік та дружина з 01.09.2009 року, спочатку в АДРЕСА_2 , а потім у 2020 році вони придбали житловий будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_1 . Зі згоди ОСОБА_5 вона була зареєстрована у придбаному будинку. Факт проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 01.09.2009 року підтверджується веденням сумісного господарства, наявністю спільного бюджету. Між ними склалися добрі сімейні відносини, що підтверджують сумісні фото, в тому числі і у придбаному будинку. Усі родичі та друзі ОСОБА_5 знали її як дружину ОСОБА_5 , коли він хворів, вона протягом двох років лікувала його після перенесеного інсульту, годувала, мила, що підтверджується виписками з лікарні. Під час перенесеного інсульту та тривалого періоду лікування, ОСОБА_5 не працював, тривалий час знаходився у ліжку, не міг собою опікуватися, потребував сторонньої допомоги. За час хвороби ОСОБА_5 вона брала кредити, лікувала його, повністю взяла на себе його утримання. Також зазначає, що ОСОБА_5 в початковий період аварії на ЧАЕС перебував в межах 30-кілометрової зони в м. Прип`ять та отримав опромінення біля 15 БЕР, що вплинуло на стан його здоров`я. Йому було видано посвідчення постраждалого від Чорнобильської катастрофи 2 категорії, він був інвалідом 2 групи. З наведеного вбачається, що ОСОБА_5 був непрацездатною особою, не жив повноцінним життям, був матеріально залежним від неї, потребував постійного стороннього догляду. За час сумісного проживання вони робили спільні покупки, купували дрібну побутову техніку, здійснювали будівельні роботи, купували будівельні матеріали, для ремонту квартири, а потім і будинку. У 2019 році в якості подарунку вона придбала чоловіку водний човен «BARK B-250». Разом вони утримували двох німецьких вівчарок, яких придбали у 2012 та 2015 році. Разом з ОСОБА_5 вони прожили як чоловік та дружина 11,5 років. Її син - ОСОБА_6 , який проживає в Канаді, щомісячно, з 2014 року надсилає їй по 300-350 доларів США, які вона складала і у 2020 році при купівлі житлового будинку і земельної ділянки сплатила 10000 доларів США своїх особистих коштів. Факт придбання будинку і земельної ділянки навпіл з ОСОБА_5 підтверджується розпискою від 03.04.2020 року, яку відповідач ОСОБА_4 видала на ім`я і ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , вказавши, що грошові кошти сплачені обома покупцями. В нотаріальній конторі при підписанні договорів купівлі-продажу з метою економії витрат на мито, договори були оформлені лише на ОСОБА_5 . Та обставина, що вона сплатила половину вартості придбаних об`єктів нерухомості, свідчить про те, що вона також є покупцем, наряду з ОСОБА_5 , тому просить визнати частково недійсними договори купівлі-продажу, перевівши право покупця частини за вказаними договорами на неї. Крім того, вважає, що та обставина, що ОСОБА_5 хворів, потребував постійної сторонньої допомоги, яку вона йому надавала, отримував мінімальну пенсію, перебував на її утриманні, дає право змінити черговість одержання права на спадкування, надавши їй право на спадкування у першій черзі, разом з ОСОБА_3 , донькою померлого. У зв`язку з викладеним позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11 вересня 2023 року в позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, зміну черговості одержання права на спадкування, надання права на спадкування у першій черзі та визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки - задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , без реєстрації шлюбу, з 01.01.2012 року по 29.04.2021 року.

В іншій частині позовну заяву залишено без задоволення.

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, що дає суду право встановити факт проживання їх однією сім`єю, без реєстрації шлюбу.

Разом з цим, що стосується періоду, то виходячи з наявних матеріалів справи, цей факт слід встановити в період з 01.01.2012 року по 29.04.2021 року. При цьому суд виходить з того, що перше спільне фото, наявне в матеріалах справи, датоване 2012 р., німецька вівчарка ними була придбана у 2012 році. Факт проживання однією сім`єю в період, заявлений у позові - з 01.09.2009 року по 01.01.2012 року, в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження.

Таким чином, з підстав, наведених вище ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_5 .

Суд вважає, що наявність одночасно п`яти підстав, передбачених ст. 1259 ЦК України, що дає право змінити черговість одержання права на спадкування, не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, позивачем не доведена, що є її процесуальним обов`язком у силу ст. 12, 81 ЦПК України, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Наведені позивачем обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому підстави для переведення прав покупця щодо частини спірного житлового будинку і земельної ділянки відсутні.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Форманюк О.М. звернулась з апеляційною скарго, в якій просить рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11.09.2023 у частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд необґрунтовано розглянув справу в односторонньому порядку і зробив висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення першої інстанції, в частині відмовлених позовних вимог, згідно з ч. 1 п.3,4 ст.376 ЦПК України і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог порушив вимоги норм процесуального права, що виразилося в наступному.

По-перше, судові дебати відбулися 07.09.2023 року. Суд повідомив, що залишається в нарадчій кімнаті і судове рішення буде проголошено 08.09.2023 року о 16.00 годині.

08.09.2023 року нічого проголошено не було.

Рішення суду ухвалено 11.09.2023 року, а повний текст судового рішення складено 19.09.2023 року.

Звертаю увагу судової колегії на той факт, що під час знаходження судді у нарадчій кімнаті з 07.09.по 11.09, суддя розглянула та прийняла процесуальні рішення по трьом справам. Інформація про розгляд справ міститься в Єдиному реєстрі судових рішень. Роздруківка з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень додається.

Представник відповідача ОСОБА_3 подав відзив з пропуском строку, без доказів направлення його сторонам, у відзиви було прохання поновити строк (хоча ст. 127 ЦПК передбачає не поновлення, а продовження строку встановленого судом) і з помилковим посиланням на норми КАСУ.

Копія відзиву позивачу так і не надійшла поштою, позивач ознайомилась з відзивом в суді самостійно лише 14.02.2022 року.

Таким чином,суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме вимоги ст. 120,126,127,178,191,193 України, прийнявши відзив з пропуском строку, так як відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Відзив подано з порушенням встановленого судом строку (порушені вимоги ст. 178 ЦПК), без додатків направлення його копій сторонам у справі (порушені вимоги ст. 178, 191 ЦПК)

Також, слід вказати, що розглядаючи заяву про забезпечення доказів представника відповідача ОСОБА_3 суд першої інстанції 12.07.2022 року також порушив вимоги ч. 4 ст. 183 ЦПК України, і замість того, щоб суд, повернути цю заяву, оскільки вона також подана без додержання вимог частин 1,2 ст. 183, не додано доказів ЇЇ направлення сторонам у справі, задовольнив це клопотання і ухвалив витребувати докази у справі.

Позивач вважає, що в матеріалах цивільної справи наявні усі належні та допустимі докази того, що позивач має право на задоволення усіх заявлених позовних вимог.

За таких вимог законодавства, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягала частковому задоволенню лише в частині встановлення факту що має юридичне значення.

Суд не оцінив усі докази в комплексі, перекрутив докази позивача на бік відповідача і прийняв невірне рішення, що суперечить закону.

Так, апелянт не погоджується з твердженням суду першої інстанції, що вона надала фотокартки та відео, з яких не вбачається, що ОСОБА_5 потребує сторонньої допомоги.

В справі є фото за 2014-2015 роки, які зроблені під час хвороби ОСОБА_7 , де він лежить у ліжку разом з котом та собакою, які зроблені за час сумісного життя за адресою: АДРЕСА_2 , також є фото де ОСОБА_7 сильно ісхудав після перенесеного ним інсульту на фото стоїть дата 5 травня 2019 року.

Крім того, факт перенесення померлим хвороб підтверджується медичною документацію, яка надана до позовної заяви і яку суд взагалі не вивчав.

Чоловік позивачки був інвалідом 2 групи. На стан його здоров`я вплинуло його мешкання в початковий період аварії на ЧАЕС в межах 30-ти кілометрової зоні в м. Прип`ять та отримав опромінення біля 15 БЕР, про щ також додані довідки до справи, ОСОБА_5 видано посвідчення постраждалого від Чорнобильської катастрофи 2 категорії Серії НОМЕР_2 , відповідно до вимог ст. 14 п. 2 Закону Української РСР «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих за наслідками Чорнобильської катастрофи».

Ще до перенесеного інсульту померлий став інвалідом 2 групи. У 2014 році померлий переніс інсульт, позивач протягом двох років лікувала його після перенесеного інсульту, годувала, мила, кормила з ложечки. Безпорадний стан, необхідність стороннього догляду підтверджується доданими до позову копіями виписок з Міської клінічної лікарні № 11 від 13.07.2020 та 15.01.2021 року про хворобу, необхідність стороннього догляду, наявність інвалідності 2 групи оформленої постійно, в якій стоїть прочерк щодо роботи. У чоловіка за наслідками інсульту пропав боковий зір, який не поновився, він не зміг більше сідати за руль автомобіля, так як бачив лише прямо, що виключало керування любим транспортним засобом. Автомобілем управляла позивач. Також, окрім зору померлий після інсульту втратив частину мозку, яка атрофіровалась. Крім того, декілька разів на рік чоловік лежав в лікарні та лікував свої ноги, які страждали на трофічні язви, це все підтверджується медичною документацією, яка є в матеріалах цивільної справи. Це все свідчить про те, що померлий хворів, дуже часто перебував у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги, яку як жінка надавала йому позивачка.

Крім того, до позову судом приєднано додатково відповідь на запит адвоката інформація Міської клінічної лікарні № 11 Одеської міської ради від 4.11.2022 року № 01-83/1973, з якої вбачається, що за час сумісного мешкання позивачки з померлим, останній 9 разів у період з 2013 по 2019 роки перебував на стаціонарному лікуванні в цій лікарні і проходив лікування в гнійно- септичній хірургії (лікував трофічні язви), терапевтичному та неврологічному відділеннях.

Незважаючи на те, що позивач працювала і отримувала в 10 разів більше заробітну плату, чим ОСОБА_8 отримував пенсію по інвалідності, грошей не вистачало на постійне лікування і позивач вимушена була декілька разів брати на своє ім`я споживчі кредити та різні позики.

Висновок суду про те, що позивач не довела, що кредити отримувались на лікування за наявності такої кількості відвідування лікарні ОСОБА_5 є надуманим і суперечить наявним у справі доказам.

Отже у цій справі: позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки факт проживання позивачки однією сім`єю з ОСОБА_8 у період з 01.01.2012 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , нею доведений у повному обсязі, так як сторони були зареєстровані та сумісно мешкали за однією адресою, не перебували в інших шлюбах, хвороби та постійне лікування доведені медичною документацією.

За таких обставин, у справі наявні усі необхідні докази опікування над спадкоємцем за час сумісного мешкання, надання йому нематеріальних благ, повне матеріальне утримання чоловіка, тривалий час опікування та лікування і доведення медичною документацією яка підтверджувала безпорадний стан ОСОБА_5 та необхідність стороннього догляду.

Після перенесеного інсульту, ОСОБА_8 за результатами надання кваліфікованого догляду з боку позивачки потрохи востанавлювася, намагався повертатись до нормального життя, проте, жити повноцінним життям як раніше до хвороби, він не міг. З доданої до справи медичної документації видно, що перенесений інсульт у 2014 році назавжди позбавив його сідати за руль автомобіля, оскільки частково пропав зір і у нього функціонував лише перефірічний зір (він бачив лише прямо, по сторонах зір відсутній зовсім, відбулося випадіння поле зору.) Також після інсульту у ОСОБА_9 відбулася частково атрофія головного мозку, функції мозку повністю не поновилися, що стало підставою щорічного відвідування неврологічного відділення лікарні і необхідності проходити підтримуючу терапію.

Усі ці докази суд не вивчив, оцінки їм не надав і помилково вказав, що фотографіями хвороба чоловіка позивачки не підтверджується.

Крім того, суд першої інстанції за наявності у справі доказів, що за ОСОБА_9 , який за станом свого здоров`я не міг працювати в іншій області, за наявності відповіді на запит адвоката директора СТ «Критий ринок», що за нього працював його брат ОСОБА_10 , зробив помилковий висновок, що в справі є докази того, що ОСОБА_8 отримував заробітну плату.

По-перше, отримувати заробітну плату і бути працездатним, мати можливість працювати це різні речи.

По-друге, суд не оцінив докази надані позивачем на підтвердження того, що ОСОБА_8 не міг працювати, не працював, мешкав в іншій місцевості, лише рахувався на роботі, а працював та отримував заробітну плату за нього його рідний брат.

Позивач надавала суду оригінал трудової книжки ОСОБА_9 , з якої вбачається, що він працював лише у 2010 та 2011 роках охоронцем у фірмі « ОСОБА_11 ».

Незрозуміло, чому суд зробив висновок, що ОСОБА_8 був працездатний і отримував заробітну плату, коли у справі купа доказів того, що він за станом свого здоров`я не міг працювати, що тоді, коли його табелювали на роботі, він лежав у лікарні в іншій області і у медичній документації вказано, що він не працює, потребує сторонньої допомоги, і за нього роботу виконував його брат ОСОБА_10 .

Суд першої інстанції вдався до перекручування доказів, вказавши в своєму рішенні, що вважає доведеним той факт, що ОСОБА_8 на картковий рахунок щомісяця отримував заробітну плату. Вказана обставина у судовому засіданні не спростована. Це не відповідає дійсності, адже відповідь з лікарні, що ОСОБА_8 хворів, знаходився в лікарні, рахувався як непрацездатний, лікарняні листи не отримував, за нього працював його брат, який є чоловіком доньки директора товариства.

У ОСОБА_5 була лише одна картка, оформлена в ОщадБанку, на яку він отримував допомогу по інвалідності. Ніяких інших карток на як він отримував заробітну плату у нього не має. Не надані такі докази і відповідачем. Директор СТ «Критий ринок» не повідомила номер карткового рахунку на який ОСОБА_12 перераховували заробітну плату, а лише надала кілька відомостей про отримання зарплати на руки, де підпис не ОСОБА_13 , а на уточнюючий запит адвоката написала, що за ОСОБА_14 працював його брат.

Відповіді на запит адвоката з лікарні і від СТ «Критий ринок» є у справі і суд не надав їм належної оцінки.

По-третє, суд перелічує довідки МСЕК, що ОСОБА_5 був інвалідом 2 групи, строк інвалідності - до 01.10.2020 року, висновок про умови та характер праці - може працювати в створених умовах. Також, суд посилається на довідку до акту огляду МСЕК, № 162200 вбачається, що ОСОБА_5 є інвалідом 2 групи, безстроково, обмежень про умови та характер праці не має, але не звертає увагу на ще одну довідку МСЕК, додану до справі в оригіналі, де з питань умов праці стоїть прочерк, що свідчить про неможливість працювати. Тому незрозуміло, чому суд «не побачив» останню довідку, яка підтверджує, що за станом здоров`я і наданою постійною інвалідністю 2 групи працевлаштування заборонено.

Такі дії суду першої інстанції свідчать про те, що суд неуважно вивчив усі докази у справі і зробив висновки, які суперечать усім наявним у справі доказам.

Не згодна позивач і з висновком суду про те, смерть ОСОБА_9 за іншим місцем свідчить про те, що ОСОБА_8 міг самостійно пересуватися, без будь-якої допомоги. По- перше, ОСОБА_8 поїхав допомагати другу не один, а разом з другом, який його супроводжав. А по-друге, позивач ніколи не казала, що ОСОБА_5 постійно був лежачим хворим. Він намагався жити повноцінним життям, але належні йому хвороби, наслідки перенесених інсультів не давали цього робити, тому він потребував сторонньої допомоги, яку як жінка протягом усього періоду сумісного мешкання надавала йому позивачка, яка має повне право на половину його спадкового майна як жінка.

Суперечить наявним у справі доказам висновки суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку від 03.04.2020 року серії НОМ № 271261 та земельної ділянки від 03.04.2020 року серії НОМ № 271263 в частині покупця, укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_15 , посвідчених державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Грабовенко-Ворсуляк Д.М. за реєстровими №№ 2-550, 2-551, та переведення прав покупця Уг частини за цими договорами на ОСОБА_1 ,

Відмовляючи у цій частині позовних вимог суд вказав, що в справі є договір купівлі- продажу від 21.02.2020 року, що ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_16 купила квартиру АДРЕСА_3 , за 256940,00 грн., тобто сума коштів, отриманих від продажу квартири, повністю покриває придбання ОСОБА_15 будинку і земельної ділянки в с. Маринівка. А докази на отримання переказу, квитанції, відповідно до яких вона отримувала грошові переводи від сина - ОСОБА_17 не свідчать використання вказаних коштів на придбання Уг частини спірного житлового будинку і земельної ділянки ОСОБА_1 , тому, наведені позивачем обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому підстави для переведення прав покупця щодо Уг частини спірного житлового будинку і земельної ділянки відсутні.

Апелянт не згодна з такими висновками суду.

Відповідач ОСОБА_4 повністю визнала позов в цій частині і підтвердила, що будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 вона продала позивачці та її чоловіку разом за 20000 доларів СІЛА, про що вона написала розписку про отримання грошових коштів від двох осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .

Станом на час продажу квартири 21.02.2020 року, коли ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_16 купила квартиру АДРЕСА_3 , за 256940,00 грн., за курсом НБУ курс долара до гривні складав 24,44 грн. (є в загальному доступі в мережі Інтернет) за 1 долар, тобто сума за квартиру в доларах складала 10.000 доларів СІЛА і ОСОБА_5 не хвалило б розрахуватись за будинок та земельну ділянку з ОСОБА_4 , які придбали за 20 000 доларів CLIIA, що підтверджується відповідною розпискою. А сума в договорі купівлі-продажу будинку вказана за оціночною вартістю 116 тис грн. і 49 800 грн. вартість земельної ділянки. Договори оформлено на ОСОБА_8 , який є інвалідом і сплачував менше податків за укладені договори купівлі-продажу.

Докази наявності у ОСОБА_1 особистих коштів, які висилав їй син свідчать про те, що вона дійсно сплатила половину коштів за придбаний будинок та земельну ділянку і суд безпідставно їх відкинув.

Все вищевикладене свідчить про те, що суд першої упереджено не прийняв до уваги усі докази, надані позивачкою та дійшов до протилежного і помилкового висновку про відмову у задоволенні обґрунтованого належним чином позову.

Щодо явки сторін.

Позивач та його представник з`явились в судове засідання та надали свої пояснення, інші сторони повідомлені належним чином, про час місце та дату судового засідання, про те в судове засідання не з`явились, заяв про відкладення не надходило, що не заважає розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , згідно свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 (т.1 а.с. 22).

Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок загальною площею 104,60 кв.м., житловою площею 64,70 кв.м., з господарськими спорудами: літньою кухнею, погребом, гаражем, сараєм, душем, вбиральнею, огорожею, цистерною та земельну ділянку загальною площею 0,2045 га кадастровий номер 5121083800:02:001:0836, про що свідчать договори купівлі-продажу, укладені 03.04.2020 року, посвідчені державним нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Грабовенко-Ворсуляк Д.М., зареєстровані в реєстрі за № 2-550, 2-551 відповідно (т.1 а.с. 26-33).

Спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 , у відповідності до ст. 1261 ЦК України, є його донька - відповідач по справі ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (т.1 а.с. 146), та свідоцтвом про шлюб (т.1 а.с. 146, зв).

ОСОБА_1 звернулася до Біляївської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , але отримала листа-відмову, в якому їй рекомендовано звернутися до суду з питання підтвердження факту проживання однією сім`єю, оскільки виявлено, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 відсутній будь-який родинний зв`язок (т.1 а.с. 141).

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_5 , вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки.

Вказане підтверджується спільними фотокартками за період 2012-2021 р.р, відеозаписами (т.1 а.с. 84-91).

З довідки Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області № 105/02-18 від 11.06.2021 року вбачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 46).

ОСОБА_5 до дня смерті, 29.04.2021 року був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до довідки Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області № 104/02-18 від 11.06.2021 року (т.1 а.с. 47).

З родоводу (т.1 а.с. 54) вбачається, що 05.01.2012 року ОСОБА_5 придбав німецьку вівчарку «Ліка», черпачного кольору, яка зображена з ним та позивачем на фото, наявних в матеріалах справи.

У 2015 році ОСОБА_5 та ОСОБА_18 придбали німецьку вівчарку «Сінді», черпачного кольору(т.1 а.с. 55), у паспорті вказано власником ОСОБА_1 , заводчиком - ОСОБА_5 .

З експрес-накладної № 59000320447493 вбачається, що ОСОБА_1 здійснила відправлення на адресу ОСОБА_3 (т.1 а.с. 56).

В період червень-жовтень 2020 року ОСОБА_1 було придбано рослини (т.1 а.с.57-59).

З квитанцій (т.1 а.с. 71-76) вбачається, що ОСОБА_1 придбано товари для дому в ТОВ «Нова лінія».

Допомога на поховання ОСОБА_5 була видана ОСОБА_1 (т.1 а.с. 123).

У відповідності до ч.2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, що дає суду право встановити факт проживання їх однією сім`єю, без реєстрації шлюбу.

Разом з цим, що стосується періоду, то виходячи з наявних матеріалів справи, цей факт слід встановити в період з 01.01.2012 року по 29.04.2021 року. При цьому суд виходить з того, що перше спільне фото, наявне в матеріалах справи, датоване 2012 р., німецька вівчарка ними була придбана у 2012 році. Факт проживання однією сім`єю в період, заявлений у позові - з 01.09.2009 року по 01.01.2012 року, в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження.

Вказаний факт є встановленим судом першої інстанції та не оскаржується у вказаній частині.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, з підстав, наведених вище ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_5 .

Щодо позовних вимог про зміну черговості одержання права на спадкування апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України):

перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки;

друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;

п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Така думка викладена Верховим Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 27 серпня 2020 року по справі № 266/2391/16, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 19 травня 2020 року у справі № 453/968/17.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 у червні 1986 року був евакуйований із зони ЧАЕС, станом на 26.04.1986 року був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_4 , мав статус громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження (т.1 а.с. 79-81).

ОСОБА_5 був інвалідом 2 групи, строк інвалідності - до 01.10.2020 року (т.1 а.с. 21), висновок про умови та характер праці - може працювати в створених умовах.

З довідки до акту огляду МСЕК, № 162200 вбачається, що ОСОБА_5 є інвалідом 2 групи, безстроково, обмежень про умови та характер праці не має (т.2 а.с. 119).

У відповідності до довідки КНП «Міська клінічна лікарня № 11» № 01-83/1973 від 04.11.2022 року (т.2 а.с. 96, зв) ОСОБА_5 перебував на лікуванні в стаціонарному відділенні у 2013, 2014, 2016, 2017, 2017, 2019 р.р.

Відповідно до виписок (т.1 а.с. 48-50), ОСОБА_5 перебував на лікуванні в стаціонарі в період з 30.06.2020 по 13.07.2020, з 04.01.2021 по 15.01.2021 року, потребує постійного стороннього догляду.

31.08.2019 року ОСОБА_1 був придбаний човен «BARK B-250», згідно сертифікату № 412-3-05672-19, як пояснила позивач, човен був придбаний в подарунок для ОСОБА_5 (т.1 а.с. 51).

Позивачем надані фотокартки та відео, з яких не вбачається, що ОСОБА_5 потребує сторонньої допомоги.

З лікарського свідоцтва про смерть (т.1 а.с. 23) вбачається, що смерть ОСОБА_5 наступила за адресою: АДРЕСА_5 . Як пояснила позивач в судовому засіданні, товариш ОСОБА_5 попросив допомогти йому, на що ОСОБА_5 погодився і поїхав до нього, де йому раптово стало погано і він помер. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_5 міг самостійно пересуватися, без будь-якої допомоги.

Представники відповідача в судовому засіданні стверджували, що ОСОБА_5 був працевлаштований, отримував заробітну плату, крім того, пенсію, тому не потребував матеріальної допомоги від будь-кого.

За клопотанням представника відповідача була витребувана інформація про доходи ОСОБА_5 за період з 1 кварталу 2016 року по 4 квартал 2021 року, з якої вбачається, що ОСОБА_5 отримував дохід - заробітну плату від Споживчого товариства «Критий ринок» (т.2 а.с. 51-53).

Так, згідно листа Споживчого товариства «Критий ринок» № 25 від 23.11.2022 року ОСОБА_5 дійсно рахувався в СТ «Критий ринок» на посаді двірника. Його рідний брат ОСОБА_10 працював в СТ «Критий ринок» на посаді завгоспа і виявив бажання виконувати роботу за брата з червня 2020 року по квітень 2021 року з метою надання фінансової допомоги, так як брат мав інвалідність. Заробітна плата за цей період перераховувалася Споживчим товариством на картковий рахунок ОСОБА_5 (т.2 а.с. 98, зв).

З виписки з карткового рахунку ОСОБА_5 вбачається, що він отримував заробітну плату від Споживчого товариства «Критий ринок» (т.2 а.с. 99-103).

Представник позивача у судовому засіданні стверджувала, що ОСОБА_5 за станом здоров`я не міг працювати, крім того, він проживав в Одеській області, СП «Критий ринок» знаходиться в Київській області, заробітну плату отримував його брат ОСОБА_10 , який і виконував за нього роботу.

Разом з цим, суд вважає вказані доводи лише припущенням позивача та її представника, і вважає доведеним той факт, ОСОБА_5 на картковий рахунок щомісяця отримував заробітну плату. Вказана обставина у судовому засіданні не спростована.

З кредитних договорів (т.1 а.с. 68-70) вбачається, що ОСОБА_1 отримувала кредити в 2012 та 2016 р.р. Разом з цим, вказані договори самі по собі не свідчать про оформлення кредитів ОСОБА_1 у зв`язку з необхідністю лікування ОСОБА_5 .

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що наявність одночасно п`яти підстав, передбачених ст. 1259 ЦК України, що дає право змінити черговість одержання права на спадкування, не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні суду першої інстанції а тому позивачем не доведена, що є її процесуальним обов`язком у силу ст. 12, 81 ЦПК України, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

З огляду на вищевикладене апеляційний суд відхиляє доводи в цій частині та вважає посилання апелянта на невідповідність висновків обставинам справи власним трактуванням вказаних обставин.

Щодо позовних вимог про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку від 03.04.2020 року серії НОМ № 271261 та земельної ділянки від 03.04.2020 року серії НОМ № 271263 в частині покупця, укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчених державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Грабовенко-Ворсуляк Д.М. за реєстровими №№ 2-550, 2-551, та переведення прав покупця частини за цими договорами на ОСОБА_1 , а також встановлення, що рішення суду є підставою для проведення державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав, задоволенню також не підлягають, виходячи з наступного.

Ст. 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У відповідності до договорів купівлі-продажу від 03.04.2020 року, посвідчених державним нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Грабовенко-Ворсуляк Д.М., ОСОБА_4 передала у власність а ОСОБА_5 прийняв у власність житловий будинок загальною площею 104,60 кв.м., житловою площею 64,70 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами: літньою кухнею, погребом, гаражем, сараєм, душем, вбиральнею, огорожею, цистерною та земельну ділянкку загальною площею 0,2045 га кадастровий номер 5121083800:02:001:0836, що розташовані за адресою: будинку АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 26-33).

Відповідно до умов вказаних договорів продаж житлового будинку було здійснено за 160317,00 грн, земельної ділянки 49800,89 грн.

Позивачем надано до суду розписку ОСОБА_4 , в якій вона вказує, що отримала від ОСОБА_5 і ОСОБА_1 20000 доларів США за придбання житлового будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 45).

Згідно п.11 договору купівлі-продажу житлового будинку та п.12 договору купівлі-продажу земельної ділянки покупець ОСОБА_5 на час їх укладення в зареєстрованому шлюбі не перебуває та купує вищевказане нерухоме майно за свої особисті кошти, про що подано відповідну заяву нотаріусу, зміст якої доведено до відома продавця (т.1 а.с. 28, 32).

Крім того, з договору купівлі-продажу від 21.02.2020 року (т.2 а.с. 130-134) вбачається, що ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_16 купила квартиру АДРЕСА_3 , за 256940,00 грн., тобто сума коштів, отриманих від продажу квартири, повністю покриває придбання ОСОБА_5 будинку і земельної ділянки в с. Маринівка.

Позивачем не доведено, що грошові кошти від продажу квартири ОСОБА_5 поділив навпіл з рідним братом. Так, з договору вбачається, що квартира належить лише ОСОБА_5 .

Також позивач надала до суду заяви на отримання переказу, квитанції, відповідно до яких вона отримувала грошові переводи від сина - ОСОБА_17 (т.1 а.с. 67). Разом з цим, вказані докази не свідчать використання вказаних коштів на придбання частини спірного житлового будинку і земельної ділянки ОСОБА_1 .

Таким чином, наведені позивачем обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому підстави для переведення прав покупця щодо частини спірного житлового будинку і земельної ділянки відсутні.

Доводи апеляційної скарги щодо процесуальних порушень апеляційний суд відхиляє, оскільки вказані порушення не є такими що призвели до невірного вирішення справи .

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено частково обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню підлягають частково.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться в ній є власним трактуванням норм законодавства, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та таких порушень норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Наведені в апеляційній скарзі які були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06 червня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко