КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 червня 2024 року Київ№ 320/14459/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Приватного нотаріуса Малахова Сергія Олексійовича до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Обласне виробничо-заготівельне підприємство "ХЕРСОНВТОРРЕСУРСИ" про визнання протиправним та скасування рішення,-
встановив:
Приватний нотаріус ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Обласне виробничо-заготівельне підприємство "ХЕРСОНВТОРРЕСУРСИ", в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 17 листопада 2023 року № 3961/5 «Про результати камеральної перевірки державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малахова Сергія Олексійовича;
- зобов`язати Міністерство юстиції України відновити становище, що існувало до видачі протиправного наказу, шляхом поновлення (розблокування) доступу державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малахова Сергія Олексійовича до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- зобов`язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» поновити державному реєстратору приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Малахову Сергію Олексійовичу доступ до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наявна в рішенні РНБО інформація щодо підсанкційної особи ОСОБА_2 громадянина Російської Федерації, згідно з Єдиним державним реєстром платників податків російської федерації ідентифікаційний номер його як платника податків НОМЕР_1 , не відповідала інформації щодо особи, яка була колишнім кінцевим бенефіціарним власником юридичних осіб, а саме - громадянин ОСОБА_3 .
Вказує, що його розпорядженні не було жодних відомостей, які б свідчили про те, що до громадянина ОСОБА_3 застосовано відповідні санкції.
Позивач стверджує, що оскільки в державних реєстрах Республіки Австрія було вчинено реєстраційні дії про зміну кінцевого бенефіціарного власника особи ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH), яке зареєстроване та здійснює свою діяльність в Республіці Австрія, це свідчило, що всі зміни в державних реєстрах Республіки Австрія щодо структури власності ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ визначаються виключно нормами права Республіки Австрія, а зміна інформації про кінцевого бенефіціарного власника після цього відображається і у відповідних реєстрах України.
Зауважує, що Міністерством юстиції України не було належним чином перевірено обставини проведення відповідних реєстраційних дій саме в межах міста Києва та здійснено помилковий висновок про порушення позивачем вимог ст.ст. 4, 5, 25, пункту 32 частини й статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Наголошує, що Закон № 755-IV, у чинній на червень 2023 року редакції, не містив обов`язку державного реєстратора здійснювати перевірку осіб, які є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, за реєстрами осіб, щодо яких введені (запроваджені) санкції, а крім того - відомості щодо іноземців вносяться до ЄДР без будь- яких перевірок за даними державних реєстрів.
Підкреслює, що чинне на момент здійснення реєстраційних дій законодавство не містило такої підстави для відмови у проведенні реєстраційних дій, як перебування особи, зокрема кінцевого бенефіціарного власника, під санкціями.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем поданий відзив, у якому останній просить у задоволенні позову відмовити.
Відзив обґрунтовано тим, що оскільки до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) застосовано вид обмежувального заходу, передбачений пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», приватний нотаріус Малахов С.О. не мав права проводити реєстраційну дію щодо виключення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як кінцевого бенефіціарного власника та повинен був відмовити у проведенні реєстраційної дії на підставі пункту 5 частини першої статті 28 Закону.
Зауважує, що співставивши дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, паспорта громадянина ОСОБА_3 і відомості з рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022, можна чітко встановити, що це є одна й та ж сама особа, оскільки є повне співпадіння імені, прізвища, дати народження.
Вказує на те, що позивач мав право проводити реєстраційні дії лише в межах м. Києва, та не мав права проводити реєстраційні дії щодо юридичних осіб, місцезнаходження яких Київська область.
На переконання відповідача, при прийнятті оскаржуваного наказу, останній діяв у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством, оскільки оскаржуваний наказ було обґрунтовано прийнято на підставі Акта про результати камеральної перевірки.
Також на адресу суду надійшли надійшли пояснення щодо позову, в яких третя особа просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Свої доводи обгрунтовує тим, що з огляду на подані до реєстрації документи, та вичерпний перелік підстав для відмови в такій реєстрації наведений у ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV позивач не мав підстав для відмови у здійсненні вказаних реєстраційних дій.
Підкреслює, що лише 22.07.2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав» № 3103-IX від 03.05.2023 року, яким було внесено зміни в частину 2 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Вказує на те, що громадянин ОСОБА_4 не мав активів ні у ПрАТ «Київський КПК», ні у ТОВ ОВЗП «Херсонвторресурси» в розумінні Закону України «Про санкції», окрім того він не був власником майна в розумінні ст. 317 ЦК України та як наслідок не мав часток у статутному капіталі ПрАТ «Київський КПК» та ТОВ ОВЗП «Херсонвторресурси».
Наголошує, що при відчуженні істотної частки Pulp Mill Holding GmbH громадянин ОСОБА_5 не скористався і не міг скористатися своїми правами щодо користування та розпорядження майном, обмеження яких передбачено Законом України «Про санкції».
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Так, на адресу Міністерства юстиції України надійшли листи Головного слідчого управління Національної поліції України від 21.09.2023 № 35703/24/1/2-2023/вс (вх. № 148672-16-23 від 26.09.2023) та від 10.10.2023 № 38459/24/1 /2-2023/вс (вх. № 158111- 16-23 від 12.10.2023), з посиланням на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000128 від 13.04.2022 щодо проведення перевірку дотримання норм чинного законодавства при здійсненні реєстраційних дій, зокрема приватним нотаріусом Малаховим Сергієм Олексійовичем, а саме:
-08.05.2023 проведено зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані ТОВ «ХЕРСОНВТОРРЕСУРСИ» з ОСОБА_2 на Ціннера Хайнца, всупереч п. 3-3 ст. 28 Закону (№ 1004991070034004262);
-10.05.2023 проведено зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ КПК» з ОСОБА_2 на Ціннера Хайнца, всупереч п. 3-3 ст. 28 Закону (№ 1008841070069000400);
-01.06.2023 проведено зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані ПрАТ «ЕНЕРГІЯ» з ОСОБА_2 на Ціннера Хайнца, всупереч п. 3-3 ст. 28 Закону та ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.01.2023 у справі № 757/1728/23;
-01.06.2023 проведено зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ КПК» з ОСОБА_2 на Ціннера Хайнца, всупереч п. 3-3 ст. 28 Закону (№ 1008841070040000123) та ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.01.2023 у справі № 757/1712/23;
-01.06.2023 проведено зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані ТОВ «АВТОСПЕЦТРАНС-КИЇВСЬКОГО КПК» з ОСОБА_2 на Ціннера Хайнца, всупереч п. 3-3 ст. 28 Закону (№ 1008841070034000332).
У листі також зазначається, що: «Під час досудового розслідування встановлено, що 19.10.2022 рішенням РНБО України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 19.10.2022 № 727/2022 щодо ОСОБА_2 застосовано персональні економічні санкції, серед яких блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами».
На підставі отриманих відомостей, відповідно до вимог Закону та Порядку № 990, Міністерством юстиції України прийнято рішення у формі наказу від 01.11.2023 № 2537/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малахова Сергія Олексійовича».
За результатами проведення камеральної перевірки у Єдиному державному реєстрі відносно Позивача, Комісією виявлено порушення у сфері державної реєстрації та складено акт від 17.11.2023 № 6381/19.1.1/23 (далі - Акт).
Зі змісту акту вбачається, що приватним нотаріусом Малаховим С.О. порушено вимоги статей 4, 6, 25, пунктів 32, 5 частини першої статті 28 Закону та пунктів 2, 11 розділу II Порядку, оскільки проведено державну реєстрацію:
з порушенням принципу екстериторіальності;
за наявності застосування до ОСОБА_2 (29.01,1958 р,н.) виду обмежувального заходу, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 4 Закону про санкції.
На підставі Акту, Міністерством юстиції України було прийнято рішення у формі наказу від 17.11.2023 № 3961/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малахова Сергія Олексійовича», яким анульовано доступ позивачу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо помилковості висновків відповідача про порушення вимог Закону України «Про санкції», суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).
Статті 2 та 3 Закону № 755-IV встановлюють, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про державну реєстрацію, застосовуються норми міжнародного договору.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Законом може бути встановлено особливості державної реєстрації громадських формувань, релігійних організацій, а також здійснення реєстраційних дій під час виведення неплатоспроможних банків з ринку або ліквідації банків.
Частина 1 ст. 4 Закону № 755-IV встановлює, що державна реєстрація базується на таких основних принципах:
1) обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі;
2) публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення;
3) врегулювання відносин, пов`язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим Законом;
4) державної реєстрації за заявницьким принципом;
6) єдності методології державної реєстрації;
7) об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі;
8) внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону;
9) відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 6 Закону № 755-IV державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус.
Державний реєстратор:
1) приймає документи;
1-1) встановлює черговість розгляду поданих документів для державної реєстрації;
2) перевіряє наявність у Єдиному державному реєстрі заборони вчинення реєстраційних дій;
3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації;
3-1) під час проведення реєстраційних дій у випадках, передбачених цим Законом, обов`язково використовує відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів;
3-2) перевіряє дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, за допомогою Єдиного реєстру довіреностей;
3-3) перевіряє використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів;
4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;
5) веде Єдиний державний реєстр;
6) веде реєстраційні справи;
6-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;
7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку із смертю такої особи або оголошенням її померлою, а також під час державної реєстрації змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із смертю або оголошенням померлим відповідного засновника (учасника), обов`язково використовує відомості Державного реєстру актів цивільного стану громадян шляхом безпосереднього доступу до нього.
Державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій щодо юридичної особи (крім державної реєстрації припинення) та у разі подання такою юридичною особою відомостей про особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, обов`язково здійснює перевірку (верифікацію) відомостей, зазначених стосовно такої особи, з використанням відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України щодо розшуку осіб, зниклих безвісти, та викрадених (втрачених) документів за зверненнями громадян, крім відомостей, перевірка яких автоматично здійснюється засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які є кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи, крім осіб, які мають реєстраційний номер облікової картки платника податку, вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі поданих заявником документів без їх перевірки за даними державних реєстрів.
У разі подання відомостей про особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, в електронній формі перевірка відомостей, зазначених стосовно такої особи, здійснюється державним реєстратором, а також автоматично засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України щодо розшуку осіб, зниклих безвісти, та викрадених (втрачених) документів за зверненнями громадян.
Автоматична перевірка відомостей засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг здійснюється з використанням відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі встановлення за результатами проведеної автоматичної перевірки невідповідності відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, що містяться в інформаційних системах, формування заяви за допомогою програмних засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг припиняється.
Інформація з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, отримана державним реєстратором, а також автоматично сформована засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг за результатами проведеної перевірки відомостей про особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, поданих в електронній формі, залишається у відповідній реєстраційній справі.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім юридичних осіб, зазначених у частині восьмій статті 5-1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"): прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства (підданства), а в разі, якщо кінцевий бенефіціарний власник-іноземець є громадянином (підданим) декількох країн, - усі країни його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).
У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про зазначення у структурі власності юридичної особи обґрунтованої причини його відсутності.
У разі зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи державна реєстрація змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи проводиться протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких змін.
У випадках, встановлених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", до Єдиного державного реєстру вноситься відмітка про можливу недостовірність інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності юридичної особи;
Аналогічні приписи містить абз. 1 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX (далі - Закон № 361-IX), а саме: юридичні особи зобов`язані підтримувати відомості про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи в актуальному стані, повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують зазначені зміни, у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Відповідно до статті 5 та частини шостої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Наказом Міністерства юстиції України 09.02.2016 за № 359/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2016 за № 200/28330 затверджено Порядок державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи (далі - Порядок № 359/5), який визначає процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи (далі - державна реєстрація), права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації.
Відповідно до абз. 1 п. 6 розділу І Порядку № 359/5 державна реєстрація проводиться на підставі документів, що подаються Заявником для державної реєстрації.
Пункт 1 розділу ІІ Порядку № 359/5 встановлює, що державна реєстрація проводиться на підставі документів, поданих заявником, шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації, нотаріуса.
Документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій формі або у електронній формі.
У паперовій формі заява та документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням. Заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви для державної реєстрації поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена.
На виконання абз. 1 п. 2 розділу II Порядку № 359/5 документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати вимогам, установленим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що для проведення реєстраційних дій, законність яких була предметом камеральної перевірки, приватному нотаріусу Малахову С.О, уповноваженими особами юридичних осіб, щодо яких вчинялись відповідні реєстраційні дії, було подано наступні документи:
1)заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі (форма № 2);
2)копію з копії паспорта НОМЕР_2 , виданого країною Австрія на ім`я ОСОБА_6 , засвідченої приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. (далі - приватний нотаріус Чеботар С.І.) 04.05.2023 за №№ 440, 441, яка засвідчена приватним нотаріусом Чеботар С.І. 05.05.2023;
3)опис структури власності юридичної особи, щодо якої вчинялась реєстраційна дія;
4)копію витягу з комерційного реєстру щодо ТПЦА Папіріндустрі Холдинг ГмбХ від 02.11.2022 року, засвідчену приватним нотаріусом Чеботар С.І.;
5)копію витягу з комерційного реєстру щодо Палп Мілл Холдинг ГмбХ від 04.11.2022 року, засвідчену приватним нотаріусом Чеботар С.І.;
6)копію реєстру бенефіціарних власників Палп Мілл Холдинг ГмбХ від 06.03.2023 року, засвідчену приватним нотаріусом Чеботар С.І.
На підставі вказаних документів були проведені реєстраційні дії, щодо внесення змін до відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичних осіб, що міститься у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що частиною 1 ст. 28 Закону № 755-IV (в редакції чинній на момент вчинення реєстраційних дій) визначено підстави для відмови у державній реєстрації:
1) документи подано особою, яка не має на це повноважень;
2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;
3) у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містяться відомості про обтяження корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи в результаті відчуження її таким засновником (учасником);
3-1) заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи в результаті відчуження її таким засновником (учасником), подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників (крім випадку, якщо таким засновником (учасником) є державний орган, орган місцевого самоврядування);
3-2) документи подані до неналежного суб`єкта державної реєстрації;
4) подання документів або відомостей, передбачених цим Законом, не в повному обсязі;
5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України;
6) документи суперечать статуту громадського формування;
7) порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;
7-1) порушено встановлену учасником вимогу нотаріального засвідчення справжності підпису під час прийняття рішень з питань діяльності юридичної особи та/або вимоги нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи;
8) невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;
9) щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;
10) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;
10-1) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі міститься запис про судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;
10-2) щодо юридичної особи, стосовно якої в Єдиному державному реєстрі міститься запис про судове рішення щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи, якщо таке рішення або його частину визнано недійсними, зміни до установчих документів юридичної особи є підставою для проведення реєстраційних дій;
10-3) невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом;
10-4) невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом;
10-5) подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання, крім документів щодо кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;
11) документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані:
раніше строку, встановленого цим Законом;
щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду;
в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання або поділу;
щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій;
щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів;
щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім банків, стосовно яких процедура ліквідації здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відсутні відомості про узгодження плану реорганізації юридичної особи;
щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;
щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження;
щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство;
12) статут товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю поданий зі змінами, прийнятими без врахування голосів, які припадають на частку померлого учасника товариства;
13) заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи, державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру, державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, подано із зазначенням кінцевого бенефіціарного власника, який на день подання заяви згідно з відомостями реєстрів помер.
При цьому, частина 4 ст. 28 Закону № 755-IV встановлює, що відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.
Здійснивши системний аналіз вказаних приписів законодавства та обставин справи, суд погоджується з доводами позивача про те, що з огляду на подані до реєстрації документи, та вичерпний перелік підстав для відмови в такій реєстрації наведений у ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV останній не мав підстав для відмови у здійсненні вказаний реєстраційних дій.
При цьому, лише 22.07.2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав» № 3103-IX від 03.05.2023 року, яким було внесено зміни в частину 2 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а саме нововведення пункт 34 частини 2 ст. 6 Закону, яким введено додаткову перевірку державним реєстратором застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», а саме: державний реєстратор, зокрема, перевіряє наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 № 1644-VII (далі - Закон № 1644-VII) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу для здійснення реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей щодо кінцевого бенефіціарного власника були подані документи, із яких вбачається, що кінцевий бенифіціарний власник зазначених юридичних осіб - Dr. Heinz Zinner є іноземцем, який не має реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
При цьому, згідно абз. 3 ч. 5 ст. б Закону № 755-IV (в чинній на момент проведення реєстраційних дій редакції) передбачено, що відомості про іноземців та осіб без громадянства, які є кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи, крім осіб, які мають реєстраційний номер облікової картки платника податку, вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі поданих заявником документів без їх перевірки за даними державних реєстрів.
Отже, Закон № 755-IV на дату звернення до позивача (державного реєстратора) 08.05.2023 року, не містив обов`язку державного реєстратора здійснювати перевірку осіб, які є кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи, за реєстрами осіб, щодо яких введені (запроваджені) санкції, а крім того - відомості щодо іноземців вносяться до ЄДР без будь-яких перевірок за даними державних реєстрів.
При цьому, доводи відповідача про те, що співставивши дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, паспорта громадянина Кіпру ОСОБА_7 ( ОСОБА_2 ) і відомості з рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022, можна чітко встановити, що це є одна й та ж сама особа, оскільки є повне співпадіння імені, прізвища, дати народження, - на переконання ТОВ ОВЗП «Херсонвторресурси» на переконання суду є помилковими з огляду на наступне.
Так, як вказує позивач та не заперечує відповідач, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як кінцевий бенефіціарний власник ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH, юридична особа, зареєстрована в Республіці Австрія) раніше значився саме громадянин Республіки Кіпру ОСОБА_7 / ОСОБА_8 , а не громадянин держави-агресора ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Будь-які документи та/або відомості про РНОКПП у ОСОБА_7 ( ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як кінцевого бенефіціарного власника ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH, юридична особа, зареєстрована в Республіці Австрія), наявність у нього громадянства держави-агресора та постійного місця проживання в державі-агресорі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на день подання документів для проведення реєстраційної дії у позивача були відсутні.
Жодних доказів чи доводів на спростування вказаних вище обставин відповідачем до суду надано не було.
Таким чином, наявна в рішенні РНБО інформація щодо підсанкційної особи ОСОБА_2 громадянина Російської Федерації, згідно з Єдиним державним реєстром платників податків російської федерації ідентифікаційний номер його як платника податків НОМЕР_1 , не відповідала інформації щодо особи, яка була колишнім кінцевим бенефіціарним власником юридичних осіб, а саме - громадянин Кіпру ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ).
При цьому, ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) був внесений до реєстру в якості кінцевого бенефіціарного власника як іноземець: без реєстраційного номеру облікової картки платника податку, а також - без зазначення його по-батькові.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» даними, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника є: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові, країна громадянства та постійного місця проживання, дата народження, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).
У статті 11 Закону України «Про інформацію» зазначено: «інформація про фізичну особу (персональні дані) відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована…».
Аналогічне визначення персональних даних закріплено і у статті 1 Закону України «Про захист персональних даних»: «персональні дані відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована».
Отже, є обґрунтованими доводи позивача про те, що через брак достатньої інформації та розбіжності між даними про особу, яку відображено в реєстрі як попереднього кінцевого бенефіціарного власника та даними про підсанкційну особу, державний реєстратор не мав можливості здійснити об`єктивну ідентифікацію останньої.
У контексті наведеного суд враховує Роз`яснення Міністерства Юстиції України у сфері державної реєстрації юридичних осіб (лист) від 28.02.2022 р № 23983/8.4.3/32-22 «Щодо застосування такого виду санкції як блокування активів у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Зі змісту вказаних вище Роз`яснень Міністерства Юстиції України вбачається, що пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» передбачений такий вид санкції, як блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися майном, що їй належить.
Слід зазначити, що відповідно до статті 317 «Зміст права власності» Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (стаття 319 статті 317 «Зміст права власності» Цивільного кодексу України).
Разом з тим, частиною сьомою статті 317 «Зміст права власності» Цивільного кодексу України встановлено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до практики застосування термінів:
право володіння - це забезпечена законом можливість фактичного панування над річчю, утримання її у сфері свого господарювання;
право користування - забезпечена законом можливість власника вилучати з речі її корисні властивості відповідно до її призначення, одержувати плоди і доходи, з метою задоволення різноманітних потреб;
право розпорядження - забезпечена законом можливість власника визначати фактичну та юридичну долю речі: передавати її іншим особам у власність чи тимчасове володіння і користування, а в деяких випадках - і в розпорядження (договір комісії).
Застосування такого виду санкції як блокування активів у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань може розглядатися як обмеження права такої особи на користування та розпорядження її майном у вигляді частки у статутному (складеного) капіталі (майні) юридичної особи.
Під час розгляду документів державний реєстратор має перевірити факт застосовування санкції, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», до юридичної особи, щодо якої надійшли документи для проведення державної реєстрації, а також щодо фізичних та юридичних осіб, що виступають засновниками (учасниками) такої юридичної особи.
Враховуючи викладене, якщо до особи застосована вказана санкція, то тоді слід з`ясувати, чи розпоряджається вона своїми активами, які заблоковано.
Наприклад, якщо подано документи для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які пов`язані із зміною засновників (учасників) юридичної особи, внаслідок відчуження частки (її частини) особою, щодо якого застосована санкція, або для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, до якої застосована санкція, які пов`язані із зміною розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду), державним реєстратором має бути надано відмову у проведенні такої державної реєстрації.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1644-VII видами санкцій згідно з цим Законом є:
1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
2) обмеження торговельних операцій;
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;
9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж;
10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;
12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;
13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;
16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
19) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;
20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;
21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України;
22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;
24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок;
25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Згідно із ч. 8 ст. 5 Закону України «Про санкції», забезпечення реалізації санкції у виді блокування активів здійснюється відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами у межах наданих їм повноважень.
У разі виявлення незаблокованих активів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, звертається до відповідних органів та/або посадових осіб з вимогою вчинити дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися цими активами. Така вимога центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, є обов`язковою та підлягає негайному виконанню. Тобто можна виснувати, що у разі застосування санкцій у вигляді блокування активів, відповідний уповноважений орган такі активи повинен виявляти та вчиняти дії (залежно від видів активів), спрямованих на забезпечення фактичного обмеження можливістю розпорядження та користування таким активом.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що станом на момент проведення реєстраційних дій до згаданих вище юридичних осіб жодних персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) застосовано не було.
Такого принципу та розуміння правозастосування притримувався і сам відповідач, що слідує з того, що відповідач своїм Наказом № 639/7 від 09.03.2023 року та висновком центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06.03.2023 за результатами розгляду скарг Головного слідчого управління Національної поліції України від 10.02.2023 №№ 5268/24/14/1 -2023вс, 5265/24/14/1 -2023вс, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.02.2023 за № 20732-16-23 та № 20770-16-23, - відмовив у скасуванні реєстраційної дії, проведеної державним реєстратором Макіївської сільської ради Оксимець Іриною Анатоліївною щодо ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗОТІК». У цьому висновку з аналогічного питання відповідач вказав, що «зазначені зміни у складі власників юридичної особи відбулись та легалізовані поза межами юрисдикції і законодавства України, до моменту подання документів для проведення оскаржуваної реєстраційної дії….Частиною першою статті 4 Закону визначено, що державна реєстрація здійснюється за заявницьким принципом і базується на обов`язковості державної реєстрації в ЄДР, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у ЄДР, а також на внесенні відомостей до ЄДР виключно на підставі та відповідно до Закону».
Наведене, на переконання суду, свідчить про наявність подвійних стандартів у правозастовній практиці та необ`єктивність відповідача, що є неприпустимим при розгляді скарги.
Застосування протилежних правових позицій відповідача також свідчить про відсутність «передбачуваності» норм права, що породило свавілля дій відповідача та відсутність процесуальних гарантій для позивача (Lekic с. Slovйnie [GС], § 95; Jokela с. Finlandee, § 45; Capital Bank AD c. Bulgarie, § 134; et Stolyarova c. Russie, §43 ; Project- Trade d.o.o. c. Croatie, § 82 ; Dвnoiu et autres c. Roumanie, §§ 69-72).
Суд погоджується з доводами позивача про те, що проведені державним реєстратором реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей про кінцевого бенефіціарного власника відповідали чинному законодавству, який регулює порядок діяльності іноземних юридичних осіб та їх визначений законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» обов`язок вносити відомості про зміну кінцевого бенефіціарного власника заснованої за законодавством іноземної юридичної особи. Не виконання таких вимог є відповідним правопорушенням, за що безпосередньо у законі передбачена відповідальність.
Так, відповідно до ст. 9 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі (надалі - ЄДР ) містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, в тому числі інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, в тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа, структура власності та інформація про структуру власності юридичної особи (крім юридичних осіб, зазначених у частині восьмій статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»), та структура власності, інформація про структуру власності, що за формою та змістом повинні бути визначеними відповідно до законодавства.
Форма та зміст структури власності юридичної особи визначені Міністерством фінансів України, а саме своїм наказом № 163 від 19.03.2021 р. Міністерством фінансів України затверджено Положення про форму та зміст структури власності.
У разі виникнення змін про кінцевого бенефіціарного власника Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлює імперативний обов`язок Товариства забезпечити внесення відповідних змін до ЄДР - протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких змін.
Стаття 35 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачає відповідальність за неподання або несвоєчасне подання особами, уповноваженими діяти від імені юридичної особи, державному реєстратору інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або про його відсутність тягне за собою накладення штрафу на таку юридичну особу в розмірі від однієї тисячі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Поряд з викладеним суд вважає за необхідне зазначити, що п. 4 Положення «Про форму та зміст структури власності», затвердженого Наказом № 163 від 19.03.2021 р. Міністерства фінансів України визначає, що у разі наявності у структурі власності юридичної особи іноземних юридичних осіб та/або осіб, які не перебувають у громадянстві України і є громадянами (підданими) іншої держави або держав, трастів, інших подібних правових утворень до схематичного зображення структури власності також мають додаватися офіційні документи (їх копії, зокрема нотаріально засвідчені копії), що підтверджують належність цим особам, трасту та/або іншим подібним правовим утворенням корпоративних прав у юридичній особі, крім випадків, коли відомості про відповідних субєктів наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Законодавець встановлює обов`язок юридичної особи надати до державного реєстратора документи для внесення змін до відомостей про кінцевого бенефіціарного власника товариства в разі таких змін. Отже, за результатами проведеної реєстраційної дії, що за своєю природою є фіксування факту, що вже відбувся і повинен бути відображений в обов`язковому порядку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у відповідності до вимог Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, фактично відбулась зміна кінцевого бенефіціарного власника ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH, юридична особа, зареєстрована в Республіці Австрія) з громадянина Кіпру ОСОБА_7 ( ОСОБА_2 ) на громадянина Австрії Dr. Heinz Zinner, який у свою чергу став кінцевим бенефіціарним власником зареєстрованих в Україні юридичних осіб. Для проведення відповідних реєстраційних дій було надано належну копію Реєстру бенефіціарних власників ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH, юридична особа, зареєстрована в Республіці Австрія), якою підтверджено юридичний факт про зміну кінцевого бенефіціарного власника австрійської юридичної особи на території Республіки Австрія відповідно до законодавства Республіки Австрія.
Обгрунтованими є доводи позивача про те, що оскільки в державних реєстрах Республіки Австрія було вчинено реєстраційні дії про зміну кінцевого бенефіціарного власника особи ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH), яке зареєстроване та здійснює свою діяльність в Республіці Австрія, це свідчило, що всі зміни в державних реєстрах Республіки Австрія щодо структури власності ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ визначаються виключно нормами права Республіки Австрія. А зміна інформації про кінцевого бенефіціарного власника після цього відображається і у відповідних реєстрах України.
При цьому, ні в тексті Акту камеральної перевірки, ні у поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідач не оскаржує дійсність набуття громадянином Австрії Dr. Heinz Zinner статусу кінцевого бенефіціарного власника ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH, юридична особа, зареєстрована в Республіці Австрія).
Заперечуючи проти вимог позовної заяви, відповідач посилається на положення п. 11 Розділу ІІ Порядку № 359/5, відповідно до змісту якого (в редакції на момент здійснення реєстраційних дій) - державний реєстратор за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, визначених статтею 28 Закону, у тому числі у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 16 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формує повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб`єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у день відмови у державній реєстрації.
У разі відмови у державній реєстрації у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 16 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», державний реєстратор протягом трьох робочих днів з дня формування повідомлення про відмову надсилає до Міністерства юстиції України копію такого повідомлення.
Разом з тим, як вірно вказав позивач, відповідне положення вищезгаданого Порядку прямо протирічить ч. 4 ст. 28 Закону України № 755-IV, відповідно до якої відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.
У постановах Верховного Суду від 26 січня та 20 жовтня 2022 року у справах №420/1066/21 та №420/6877/20 сформульовано правові висновки, які зводяться до наступного.
Так Верховний Суд вказав на те, що ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Статтею 8 Конституції України визначено принцип верховенства права, відповідно до якого Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно зі статтею 92 Основного Закону виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина.
Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Таким чином, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Аналіз викладених вище положень свідчить про те, що оскільки Закон України № 755-IV має вищу юридичну силу, він превалює над дією Порядку №359/5.
Відповідно до приписів статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Оскільки спеціальним законом, який безпосередньо регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, є Закон № 755-IV , то в цьому випадку застосуванню підлягає саме цей нормативно-правовий акт.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.01.2024 у справі № 420/12753/20.
Таким чином, чинні момент проведення реєстраційних дій положення Порядку, на які посилається відповідач, - прямо суперечили імперативним приписам Закону № 755-IV.
Посилання відповідача на те, що позивач мав відмовити у проведенні реєстраційних дій відповідно до пункту 5 частини першої статті 28 Закону № 755-IV, оскільки підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли документи суперечать вимогам Конституції та Законів України, - судом оцінюються критично з огляду на наступне.
Так, ні рішення РНБО, ні Указ Президента не є і не може відноситись чи прирівнюватись до Закону України. При цьому, самі по собі положення Закону України «Про санкції» жодним чином не могли бути порушеними при проведені спірних реєстраційних дій. А тому вказана відповідачем підстава для відмови у здійсненні реєстраційних дій не може застосовуватись до спірних правовідносин.
Крім того, як вже зазначалось раніше, лише 22.07.2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав» № 3103-IX від 03.05.2023 року, яким доповнено визначені статтею 28 Закону України № 755-IV підстави для відмови у державній реєстрації новим пунктом, а саме «встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації».
Викладене свідчить, що приписи пункту 5 частини першої статті 28 Закону України № 755-IV, на який посилається відповідач, жодним чином не могли слугувати підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій, у зв`язку із накладенням санкцій, оскільки така підстава виникла лише з 22.07.2023.
Поряд з викладеним суд враховує пояснення третьої особи, відповідно до яких Pulp Mill Holding GmbH повідомив ПрАТ «Київський КПК» про зміну кінцевого бенефіціарного власника Pulp Mill Holding GmbH та надав відповідні підтверджуючі документи, а саме:
- копію витягу з комерційного реєстру від 02.11.2022,
- копію витягу з комерційного реєстру від 04.11.2022,
- копію витягу з реєстру бенефіціарних власників від 06.03.2023,
- копію паспорта кінцевого бенефіціарного власника.
Також, зі змісту наданого третьою особою висновку науково-правової експертизи з питань блокування активів та зміни кінцевого бенефіціарного власника, складеним ОСОБА_9 (доцент, кандидат юридичних наук (доктор філософії права), доцент кафедри приватного права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної Ради Верховного Суду) від 18.04.2024 року вбачається наступне.
Так, за результатами переговорів компанією TPCA Papierindustrie Holding GmbH була розглянута доцільність придбання материнської компанії Pulp Mill Holding GmbH, яка володіє 100% акцій ПрАТ «Київський КПК» та групи дочірніх товариств.
01 вересня 2022 року між Dr. Heinz Zinner та приватним фондом Zinner Privatstiftung було укладено Договір про реструктуризацію активів та відчуження Pulp Mill Holding GmbH, за умови виконання низки певних умов.
Листом від 21 жовтня 2022 року, приватний фонд Zinner Privatstiftung повідомив Dr. Heinz Zinner про виконання всіх умов попереднього договору та проведення 01.10.2022р. загальних зборів Pulp Mill Holding GmbH щодо схвалення умов основного Договору.
При цьому, на сьогодні, як і на дату звернення товариства до державного реєстратора, єдиним акціонером ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», який володів і володіє 100% акцій підприємства є компанія Pulp Mill Holding GmbH.
Починаючи з 24 жовтня 2022 року, Компанія TPCA Papierindustrie Holding GmbH володіє часткою розміром 97% в статутному капіталі Pulp Mill Holding GmbH.
За доводами третьої особи, громадянин ОСОБА_4 не мав активів ні у ПрАТ «Київський КПК», ні у ТОВ ОВЗП «Херсонвторресурси» в розумінні Закону України «Про санкції», окрім того він не був власником майна в розумінні ст. 317 ЦК України та як наслідок не мав часток у статутному капіталі ПрАТ «Київський КПК» та ТОВ ОВЗП «Херсонвторресурси».
При цьому, поняття кінцевого бенефіціарного власника надано в п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України №361-IX, згідно з яким кінцевим бенефіціарним власником є:
для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);
для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);
для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.
Зокрема, згідно з п. 29 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону 2, істотна участь - пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі або незалежно від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.
При цьому, особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Відповідно до частини 1, 2 ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
На підставі викладеного вище у згаданому висновку науково-правової експертизи зазначено, що особистим законом компаній Pulp Mill Holding GmbH, Zinner Privatstiftung та TPCA Papierindustrie Holding GmbH являється право Республіки Австрія, зміна учасників компанії Pulp Mill Holding GmbH була проведена у відповідності до вимог австрійського законодавства, факт зміни учасників даної компанії було здійснено за законодавством місця реєстрації та, як вбачається з висновку, підтверджується належними документами, а саме витягами з торгового суду Відня на компанію Pulp Mill Holding GmbH та компанію TPCA Papierindustrie Holding GmbH.
Висновком науково-правової експертизи також підтверджується, що Zinner Privatstiftung, австрійський приватний фонд, є юридичною особою без власників, учасників або акціонерів. Приватний фонд можна охарактеризувати як майно, подароване засновником, яке належить йому самому. Таким чином, приватний фонд є самоорганізованим майном, суб`єктом прав і обов`язків. Фондом керує обов`язкова рада директорів, яка складається щонайменше з трьох членів. Рада директорів має офіційно представляти і керувати фондом і забезпечувати виконання його мети. Директори повинні дотримуватись положень засновницького акту та додатку. Рада директорів має старанно приймати рішення та суворо дотримуватися цілей фонду під час управління майном фонду та прийняття рішень від імені фонду.
До того ж, основним актом законодавства, що регламентує створення та діяльність приватних фондів в Австрії є Закон Австрії «Про приватні фонди» 1993 року. Цей акт законодавства передбачає суворе розмежування між органом управління приватного фонду (Правління) та бенефіціаром (бенефіціарами) приватного фонду, що відповідним чином відображено в установчих документах Zinner Privatstiftung. Управління приватним фондом здійснюється колегіальним органом, - правлінням, - що складається з трьох і більше фізичних осіб, щонайменше двоє з яких мають бути резидентами Євросоюзу (параграф 15 «Закону про приватні фонди»).
Відповідно до положення про несумісність розділу 15 (2) Закону Австрії про приватні фонди (Privatstiftungsgesetz), бенефіціар, його/її дружина або зареєстрований партнер, його/її супутниця, а також особи, пов`язані з бенефіціаром по прямій лінії або до третього ступеня бокової лінії спорідненості (тобто до внучатого племінника/внучатої племінниці), а також юридичні особи не можуть бути членами ради директорів фонду. Таким чином, особи, які належать до бенефіціарів фонду, не можуть виконувати функцію директора фонду.
Відповідно до положень Закону Австрії «Про приватні фонди», права бенефіціара приватного фонду не включають будь-яких повноважень з управління приватним фондом. Безпосереднє управління приватним фондом та представлення його інтересів здійснюється колегіальним органом Правлінням (п. 9.1 статуту приватного фонду Zinner Privatstiftung).
Фізична особа - бенефіціар фонду, а також юридична особа не можуть входити до складу виконавчого органу приватного фонду через пряму заборону закону (абзац 2 параграфа 15 Закону «Про приватні фонди»). Бенефіціари фонду, а також їхні близькі родичі не можуть становити більшість у раді консультантів і тим самим впливати на його рішення.
Отже, у бенефіціара фонду відсутні повноваження про прийняття рішень щодо діяльності приватного фонду Zinner Privatstiftung в тому числі відносно афілійованих підприємств.
З огляду на наведені вище права кінцевого бенефіціарного власника австрійського фонду, експертом в галузі права зроблено висновок про те, що громадянин Кіпру Volodymyr Krupchak, як бенефіціар Zinner Privatstiftung, не міг бути директором Zinner Privatstiftung і, відповідно, представляти чи керувати Zinner Privatstiftung. Представництво та управління Zinner Privatstiftung здійснюється на власний розсуд радою директорів, яка не підпорядковується розпорядженням бенефіціара.
Таким чином, наведені у висновку науково-правової експертизи з питань блокування активів та зміни кінцевого бенефіціарного власника, складеним ОСОБА_9 доводи свідчать про те, при відчуженні істотної частки Pulp Mill Holding GmbH Volodymyr Krupchak не скористався і не міг скористатися своїми правами щодо користування та розпорядження майном, обмеження яких передбачено Законом України «Про санкції» та Указом Президента.
Враховуючи усі наведені вище доводи у своїй сукупності, суд погоджується з доводами позивача про те, що при здійсненні реєстраційних дій, які були предметом камеральної перевірки, Приватний нотаріус Малахов С.О. не порушив вимоги чинного на момент вчинення дій законодавства в частині обмежень, накладених на підставі Закону України «Про санкції».
Щодо доводів позивача про помилковість висновків відповідача в частині порушення державним реєстратором принципу екстериторіальності суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, в акті камеральної перевірки відповідачем вказано, що реєстраційні дії були проведені з порушенням вимог ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», так як реєстраційні дії були вчинені не за місцем знаходження юридичної особи.
В обґрунтування висловленої позиції комісією зазначено, що відповідно до Єдиного державного реєстру місцезнаходженням ПрАТ «ЕНЕРГІЯ», однієї з юридичних осіб щодо якої позивачем здійснювалися реєстраційні дії, є адреса: вул. Промислова 1, м. Обухів, Київська область, тоді як моїм робочим місцем, де здійснено реєстраційні дії, є м. Київ.
Комісія вважає, що у цьому випадку позивачем були порушені положення ст.ст. 4, 6, 25, п. 3-2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та п. 2 Розділу ІІ Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2016 року №359/5.
При цьому комісія вважає, що аналогічні порушення позивачем були допущені ще й під час здійснення реєстраційних дій, які були проведені у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника, таких юридичних осіб: ТОВ ОВЗП «ХЕРСОНВТОРРЕСУРСИ», ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ КИЇВСЬКОГО КПК», ТОВ «АВТОСПЕЦТРАНС-КИЇВСЬКОГО КПК», та ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ КАРТОННО-ПАПЕРОВИЙ КОМБІНАТ». Водночас адреси місцезнаходження зазначених юридичних осіб в акті камеральної перевірки не вказані, що свідчить про те, що їх встановлення не було предметом перевірки і ці адреси лишилися невідомими.
У контексті наведеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що висновки комісії про повторність порушень державним реєстратором Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» є безпідставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, на підставі документів, поданих у паперовій формі, проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи.
Положеннями ст. 93 Цивільного кодексу України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Таким чином під час з`ясування місцезнаходження юридичної особи, за вимогою законодавства, до уваги слід брати не формальний, а ситуативний чинник, зокрема враховувати фактичне місце здійснення управління юридичною особою.
Так, у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 висвітлено правовий висновок, відповідно до якого місцезнаходження юридичної особи може не співпадати з місцем провадження господарської діяльності.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» камеральна перевірка це перевірка, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних Єдиного державного реєстру. Тобто під час камеральної перевірки враховуються виключно адреса юридичної особи, яку відображено в Єдиному державному реєстрі.
Таким чином, Міністерством юстиції України не було належним чином перевірено обставини проведення відповідних реєстраційних дій саме в межах міста Києва та здійснено передчасний висновок про порушення позивачем вимог ст.ст. 4, 5, 25, пункту 32 частини й статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань».
Відповідно до частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, в тому числі, про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Разом з цим, для прийняття рішення відповідно до цього Закону, підставою для прийняття якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Мін`юст має ретельно дослідити усі обставини, за яких така реєстрація була здійснена, врахувати усі пояснення щодо проведення реєстраційних дій.
Водночас, частиною другою статті 2 КАС України чітко передбачено вимоги щодо необхідності зазначення мотивів у рішенні Мін`юсту, прийнятого за результатами проведення перевірок державних реєстраторів у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав такими державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав, оскільки законодавець, наділяючи Мін`юст функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів як контролюючий орган, також зобов`язав його мотивувати таке рішення.
Отже, Мін`юст зобов`язаний навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 320/7192/22.
У той же час, ні висновок Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, ні оскаржуваний наказ Міністерства юстиції не містять обгрунтованих мотивів прийняття рішення щодо анулювання доступу до Державного реєстру прав, найсуворішого рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги.
Крім того, за приписами пункту 9 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду.
Вищенаведені норми права відповідачем не були дотримані.
Вказане, на переконання суду, додатково свідчить про те, що спірний наказ прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.
Верховний Суд неоднарозово наголошував, що рішення відповідача мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №826/9263/17 та від 27 травня 2021 року у справі № 420/4037/20.
Приймаючи найсуворіше рішення про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав відповідач повинен був врахувати всі зазначені вище обставини.
Суд погоджується з доводами відповідача, що за наслідками розгляду скарги Міністерство юстиції України згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наділено дискрецією на прийняття рішення за наслідками розгляду скарги, однак, ці рішення мають бути обґрунтованими, як того вимагає стаття 2 КАС України, з урахуванням усіх обставин.
Суд враховує, що відповідно до пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, зокрема, про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Беручи до уваги зазначену норму вказаного Закону, суд не погоджується з доводами відповідача про правомірність наказу, виходячи із законодавчого регулювання на момент вчинення реєстраційних дій в частині нібито наявності обмежень відповідно до Закону України «Про санкції», характеру визначених в Акті камеральної перевірки порушень принципу екстериторіальності, а також беручи до уваги, що у матеріалах справи відсутні дані, що свідчать про наявність раніше скасованих Мінюстом інших рішень, прийнятих цим нотаріусом. А тому є всі підстави вважати, що відповідні дії нотаріуса, як державного реєстратора, не мають системного характеру, що свідчило б про високий ризик повторення аналогічних незаконних дій в майбутньому.
Вказаний підхід щодо вчиненої дискреції Міністерством юстиції України застосовано Верховним Судом у постанові від 22 лютого 2023 року у справі №640/28931/20.
Також, у постанові від 27.04.2024 у справі № 127/12200/20 Верховний Суд зробив висновок, відповідно до якого перед проведенням реєстраційних дій державний реєстратор повинен пересвідчитися в достатності, належності та правильності оформлення документів, поданих заявниками, а також встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. У разі ж встановлення невідповідності документів вимогам Конституції та законів України, держаний реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації. Наведення ж у рішенні формальних підстав для відмови у проведенні реєстраційних дій свідчить про те, що воно не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, зокрема, прийнято без урахування принципу пропорційності, а також без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення суб?єкта владних повноважень.
Частиною 7 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) встановлено, що технічний адміністратор Державного реєстру прав - державне унітарне підприємство, визначене Міністерством юстиції України та віднесене до сфери його управління, що здійснює заходи із створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних цього реєстру, здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав, організовує та проводить навчання для роботи з цим реєстром.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.4 Статуту державного підприємства «Національні інформаційні системи» Державне комерційне підприємство «Національні інформаційні системи» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України.
У своїй діяльності Підприємство керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Уповноваженого органу управління, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, а також цим Статутом.
Згідно з приписами пункту 2.2 цього Статуту основними завданнями Підприємства є, зокрема, адміністрування Систем.
Так, ДП «Національні інформаційні системи» є адміністратором реєстру, якому визначений обов`язок, після надходження відповідного рішення Міністерства юстиції України чи його територіального органу, здійснювати тимчасове блокування або анулювання доступу до реєстру.
Процедуру забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України (далі - реєстри), особам, уповноваженим відповідно до законодавства на здійснення реєстраційних дій у відповідних реєстрах, у тому числі щодо прийняття та видачі документів (далі - користувачі), шляхом надання ідентифікаторів доступу, припинення доступу до реєстрів, а також порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено Порядком забезпечення доступу осіб, уповноважених на здійснення реєстраційних дій, до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2015 № 2586/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 03.02.2020 № 340/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.12.2015 за № 1568/28013 (далі- Порядок).
Згідно з абз. 1 п. 9 Порядку тимчасове блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснюється адміністратором реєстрів шляхом припинення доступу до вказаних реєстрів користувача у день надходження відповідного рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу з використанням системи електронного документообігу або у паперовій формі незалежно від зміни відомостей про користувача, зазначених у абзаці третьому пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до абз. 3 п. 9 Порядку у разі скасування судом рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу про тимчасове блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань доступ до реєстрів надається не пізніше наступного робочого дня після отримання адміністратором реєстрів відповідного судового рішення, що набрало законної сили.
Отже, саме на ДП «Національні інформаційні системи» покладено обов`язок відновити доступ приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому суд приходить до висновку про те, що задля належного захисту порушеного права позивача, беручи до уваги, приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України, статей 2, 6, 245 КАС України, статті 6 та 13 Європейської конвенції з прав людини щодо права на ефективний засіб юридичного захисту, наявні правові підстави для зобов`язання технічного адміністратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - державне підприємство «Національні інформаційні системи» відновити доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Малахову Сергію Олексійовичу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Зазначене буде гарантією остаточного вирішення спору між сторонами та належним способом поновлення порушених прав позивача.
Суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 3 633, 60 грн, що підтверджується доданою до позовної заяви квитанцією.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Міністерства юстиції України.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 17 листопада 2023 року № 3961/5 «Про результати камеральної перевірки державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малахова Сергія Олексійовича.
Зобов`язати Міністерство юстиції України відновити становище, що існувало до видачі протиправного наказу, шляхом поновлення (розблокування) доступу державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малахова Сергія Олексійовича до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зобов`язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» поновити державному реєстратору приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Малахову Сергію Олексійовичу доступ до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м.Київ, вул.Архітектора Городецького , 13).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Балаклицький А. І.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.06.2024 |
Оприлюднено | 10.06.2024 |
Номер документу | 119591899 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері нотаріату |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Балаклицький А. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні