Постанова

від 12.08.2024 по справі 320/14459/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/14459/24 Головуючий у І інстанції - Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Костюк Л.О., Шведа Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Обласне виробничо-заготівельне підприємство «ХЕРСОНВТОРРЕСУРСИ» про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватний нотаріус ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, третя особа: Обласне виробничо-заготівельне підприємство «ХЕРСОНВТОРРЕСУРСИ», в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 17 листопада 2023 року № 3961/5 «Про результати камеральної перевірки державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1»;

- зобов`язати Міністерство юстиції України відновити становище, що існувало до видачі протиправного наказу, шляхом поновлення (розблокування) доступу державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- зобов`язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» поновити державному реєстратору - Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV, у чинній на червень 2023 року редакції, не містив обов`язку державного реєстратора здійснювати перевірку осіб, які є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, за реєстрами осіб, щодо яких введені (запроваджені) санкції, а крім того - відомості щодо іноземців вносяться до ЄДР без будь-яких перевірок за даними державних реєстрів.

Наголошено, що чинне на момент здійснення реєстраційних дій законодавство не містило такої підстави для відмови у проведенні реєстраційних дій, як перебування особи, зокрема кінцевого бенефіціарного власника, під санкціями.

Вказано, що у розпорядженні Позивача не було жодних відомостей, які б свідчили про те, що до громадянина ОСОБА_2 застосовано відповідні санкції.

Також Позивач звернув увагу на те, що оскільки в державних реєстрах Республіки Австрія було вчинено реєстраційні дії про зміну кінцевого бенефіціарного власника особи ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH), яке зареєстроване та здійснює свою діяльність в Республіці Австрія, це свідчило, що всі зміни в державних реєстрах Республіки Австрія щодо структури власності ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ визначаються виключно нормами права Республіки Австрія, а зміна інформації про кінцевого бенефіціарного власника після цього відображається і у відповідних реєстрах України.

Крім того зазначено, що Міністерством юстиції України не було належним чином перевірено обставини проведення відповідних реєстраційних дій саме в межах міста Києва та здійснено помилковий висновок про порушення Позивачем вимог ст.ст. 4, 5, 25, пункту 32 частини й статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України від 17 листопада 2023 року № 3961/5 «Про результати камеральної перевірки державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1».

Зобов`язано Міністерство юстиції України відновити становище, що існувало до видачі протиправного наказу, шляхом поновлення (розблокування) доступу державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зобов`язано Державне підприємство «Національні інформаційні системи» поновити державному реєстратору - Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Міністерство юстиції України зазначило, що Позивачем було порушено вимоги чинного на момент вчинення реєстраційних дій законодавства в частині обмежень, накладених на підставі Закону України «Про санкції».

Крім того, Міністерство юстиції України в апеляційній скарзі вказало, що Позивач мав можливість здійснити об`єктивну ідентифікацію підсанкційної особи.

Наголошено, що Позивач мав право проводити реєстраційні дії лише в межах м. Києва та не мав права проводити реєстраційні дії щодо юридичних осіб, місцезнаходження яких є Київська область.

Також зауважено, що норми Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2016 року № 359/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 лютого 2016 року за № 200/28330 (далі - Порядок № 395/5) жодним чином не суперечать нормам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Також, Третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідачем подано клопотання про долучення документів, до якого додано лист слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України та повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень.

Позивачем подало заперечення на клопотання про долучення документів, яке мотивовано тим, що надані Відповідачем документи жодним чином не можуть слугувати доказами на підтвердження правомірності оскаржуваного наказу Відповідача.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на адресу Міністерства юстиції України надійшли листи Головного слідчого управління Національної поліції України від 21.09.2023 № 35703/24/1/2-2023/вс (вх. № 148672-16-23 від 26.09.2023) та від 10.10.2023 № 38459/24/1 /2-2023/вс (вх. № 158111-16-23 від 12.10.2023), з посиланням на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000128 від 13.04.2022 щодо проведення перевірку дотримання норм чинного законодавства при здійсненні реєстраційних дій, зокрема Приватним нотаріусом ОСОБА_1 , а саме:

- 08.05.2023 проведено зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані ТОВ «ХЕРСОНВТОРРЕСУРСИ» з ОСОБА_3 на ОСОБА_5, всупереч п. 3-3 ст. 28 Закону (№ 1004991070034004262);

- 10.05.2023 проведено зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ КПК» з ОСОБА_3 на ОСОБА_5, всупереч п. 3-3 ст. 28 Закону (№ 1008841070069000400);

- 01.06.2023 проведено зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані ПрАТ «ЕНЕРГІЯ» з ОСОБА_3 на ОСОБА_5, всупереч п. 3-3 ст. 28 Закону та ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.01.2023 у справі № 757/1728/23;

- 01.06.2023 проведено зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ КПК» з ОСОБА_3 на ОСОБА_5, всупереч п. 3-3 ст. 28 Закону (№ 1008841070040000123) та ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.01.2023 у справі № 757/1712/23;

- 01.06.2023 проведено зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані ТОВ «АВТОСПЕЦТРАНС-КИЇВСЬКОГО КПК» з ОСОБА_3 на ОСОБА_5, всупереч п. 3-3 ст. 28 Закону (№ 1008841070034000332).

У листах також зазначено, що: «Під час досудового розслідування встановлено, що 19.10.2022 рішенням РНБО України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 19.10.2022 № 727/2022 щодо ОСОБА_3 застосовано персональні економічні санкції, серед яких блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами».

На підставі отриманих відомостей, відповідно до статті 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990, Відповідачем прийнято наказ «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1» від 01 листопада 2023 року № 2537/7.

За результатами проведення камеральної перевірки відносно Позивача, Комісією виявлено порушення у сфері державної реєстрації та складено акт від 17 листопада 2023 року № 6381/19.1.1/23 (далі - Акт перевірки).

З Акта перевірки вбачається, що Приватним нотаріусом ОСОБА_1 порушено вимоги статей 4, 6, 25, пунктів 32, 5 частини першої статті 28 Закону та пунктів 2, 11 розділу II Порядку, оскільки проведено державну реєстрацію:

- з порушенням принципу екстериторіальності;

- за наявності застосування до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) виду обмежувального заходу, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції».

На підставі Акта перевіки, Міністерством юстиції України прийнято наказ «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1», від 17 листопада 2023 року № 3961/5, яким анульовано доступ Позивачу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Не погоджуючись із вищевказаним наказом Відповідача, Позивач звернувся з даним адміністративний позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на подані до реєстрації документи, та вичерпний перелік підстав для відмови в такій реєстрації наведений у ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» № 755-IV, Позивач не мав підстав для відмови у здійсненні вказаний реєстраційних дій. Крім того, наявна в рішенні РНБО інформація щодо підсанкційної особи не відповідала інформації щодо особи, яка була колишнім кінцевим бенефіціарним власником юридичних осіб.

Також суд першої інстанції вказав, що Міністерством юстиції України не було належним чином перевірено обставини проведення відповідних реєстраційних дій, а саме в межах міста Києва та здійснено передчасний висновок про порушення Позивачем вимог ст.ст. 4, 5, 25, пункту 3-2 частини 1 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Виходячи із законодавчого регулювання на момент вчинення реєстраційних дій, характеру визначених в Акті камеральної перевірки порушень, а також беручи до уваги, що у матеріалах справи відсутні дані, що свідчать про наявність раніше скасованих Мінюстом інших рішень, прийнятих Позивачем, враховуючи, що відповідні дії Нотаріуса, як державного реєстратора, не мають системного характеру, що свідчило б про високий ризик повторення аналогічних незаконних дій в майбутньому, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний Позивачем наказ Відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, оскільки саме на ДП «Національні інформаційні системи» покладено обов`язок відновити доступ Приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції дійшов висновку, що для належного захисту порушеного права Позивача, наявні правові підстави для зобов`язання технічного адміністратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - Державного підприємства «Національні інформаційні системи» відновити доступ Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Статтями 2, 3 Закону № 755-IV встановлено, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про державну реєстрацію, застосовуються норми міжнародного договору.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 755-IV державна реєстрація базується на таких основних принципах:

1) обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі;

2) публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення;

3) врегулювання відносин, пов`язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим Законом;

4) державної реєстрації за заявницьким принципом;

6) єдності методології державної реєстрації;

7) об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі;

8) внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону;

9) відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 6 Закону № 755-IV державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус.

Державний реєстратор:

1) приймає документи;

1-1) встановлює черговість розгляду поданих документів для державної реєстрації;

2) перевіряє наявність у Єдиному державному реєстрі заборони вчинення реєстраційних дій;

3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації;

3-1) під час проведення реєстраційних дій у випадках, передбачених цим Законом, обов`язково використовує відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів;

3-2) перевіряє дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, за допомогою Єдиного реєстру довіреностей;

3-3) перевіряє використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів;

4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

5) веде Єдиний державний реєстр;

6) веде реєстраційні справи;

6-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку із смертю такої особи або оголошенням її померлою, а також під час державної реєстрації змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із смертю або оголошенням померлим відповідного засновника (учасника), обов`язково використовує відомості Державного реєстру актів цивільного стану громадян шляхом безпосереднього доступу до нього.

Державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій щодо юридичної особи (крім державної реєстрації припинення) та у разі подання такою юридичною особою відомостей про особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, обов`язково здійснює перевірку (верифікацію) відомостей, зазначених стосовно такої особи, з використанням відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України щодо розшуку осіб, зниклих безвісти, та викрадених (втрачених) документів за зверненнями громадян, крім відомостей, перевірка яких автоматично здійснюється засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які є кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи, крім осіб, які мають реєстраційний номер облікової картки платника податку, вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі поданих заявником документів без їх перевірки за даними державних реєстрів.

У разі подання відомостей про особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, в електронній формі перевірка відомостей, зазначених стосовно такої особи, здійснюється державним реєстратором, а також автоматично засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України щодо розшуку осіб, зниклих безвісти, та викрадених (втрачених) документів за зверненнями громадян.

Автоматична перевірка відомостей засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг здійснюється з використанням відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі встановлення за результатами проведеної автоматичної перевірки невідповідності відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, що містяться в інформаційних системах, формування заяви за допомогою програмних засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг припиняється.

Інформація з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, отримана державним реєстратором, а також автоматично сформована засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг за результатами проведеної перевірки відомостей про особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, поданих в електронній формі, залишається у відповідній реєстраційній справі.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім юридичних осіб, зазначених у частині восьмій статті 5-1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"): прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства (підданства), а в разі, якщо кінцевий бенефіціарний власник-іноземець є громадянином (підданим) декількох країн, - усі країни його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).

У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про зазначення у структурі власності юридичної особи обґрунтованої причини його відсутності.

У разі зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи державна реєстрація змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи проводиться протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких змін.

У випадках, встановлених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", до Єдиного державного реєстру вноситься відмітка про можливу недостовірність інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності юридичної особи;

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX (далі - Закон № 361-IX) юридичні особи зобов`язані підтримувати відомості про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи в актуальному стані, повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують зазначені зміни, у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Наказом Міністерства юстиції України 09.02.2016 за № 359/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2016 за № 200/2833, Відповідно до статті 5 та частини шостої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»

Процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи (далі - державна реєстрація), права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації визначено Порядком державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 за № 359/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.02.2016 за № 200/2833 (далі - Порядок № 359/5).

Згідно з абз. 1 п. 6 розділу І Порядку № 359/5 державна реєстрація проводиться на підставі документів, що подаються Заявником для державної реєстрації.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 359/5 державна реєстрація проводиться на підставі документів, поданих заявником, шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації, нотаріуса.

Документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій формі або у електронній формі.

У паперовій формі заява та документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням. Заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви для державної реєстрації поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена.

Згідно з абз. 1 п. 2 розділу II Порядку № 359/5 документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати вимогам, установленим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, для проведення реєстраційних дій, законність яких була предметом камеральної перевірки, уповноваженими особами юридичних осіб, щодо яких вчинялись відповідні реєстраційні дії, Позивачу було подано наступні документи:

1) заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі (форма № 2);

2) копію з копії паспорта НОМЕР_1 , виданого країною Австрія на ім`я ОСОБА_5 , засвідченої приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. (далі - приватний нотаріус Чеботар С.І.) 04.05.2023 за №№ 440, 441, яка засвідчена приватним нотаріусом Чеботар С.І. 05.05.2023;

3) опис структури власності юридичної особи, щодо якої вчинялась реєстраційна дія;

4) копію витягу з комерційного реєстру щодо ТПЦА Папіріндустрі Холдинг ГмбХ від 02.11.2022 року, засвідчену приватним нотаріусом Чеботар С.І.;

5) копію витягу з комерційного реєстру щодо Палп Мілл Холдинг ГмбХ від 04.11.2022 року, засвідчену приватним нотаріусом Чеботар С.І.;

6) копію реєстру бенефіціарних власників Палп Мілл Холдинг ГмбХ від 06.03.2023 року, засвідчену приватним нотаріусом Чеботар С.І.

На підставі вказаних документів були проведені реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичних осіб, що міститься у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, частиною 1 ст. 28 Закону № 755-IV (в редакції, чинній на час вчинення реєстраційних дій) визначено виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації:

1) документи подано особою, яка не має на це повноважень;

2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

3) у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містяться відомості про обтяження корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи в результаті відчуження її таким засновником (учасником);

3-1) заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи в результаті відчуження її таким засновником (учасником), подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників (крім випадку, якщо таким засновником (учасником) є державний орган, орган місцевого самоврядування);

3-2) документи подані до неналежного суб`єкта державної реєстрації;

4) подання документів або відомостей, передбачених цим Законом, не в повному обсязі;

5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України;

6) документи суперечать статуту громадського формування;

7) порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;

7-1) порушено встановлену учасником вимогу нотаріального засвідчення справжності підпису під час прийняття рішень з питань діяльності юридичної особи та/або вимоги нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи;

8) невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;

9) щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

10) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

10-1) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі міститься запис про судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

10-2) щодо юридичної особи, стосовно якої в Єдиному державному реєстрі міститься запис про судове рішення щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи, якщо таке рішення або його частину визнано недійсними, зміни до установчих документів юридичної особи є підставою для проведення реєстраційних дій;

10-3) невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом;

10-4) невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом;

10-5) подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання, крім документів щодо кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;

11) документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані:

- раніше строку, встановленого цим Законом;

- щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду;

- в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання або поділу;

- щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій;

- щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів;

- щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім банків, стосовно яких процедура ліквідації здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відсутні відомості про узгодження плану реорганізації юридичної особи;

- щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;

- щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження;

- щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство;

12) статут товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю поданий зі змінами, прийнятими без врахування голосів, які припадають на частку померлого учасника товариства;

13) заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи, державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру, державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, подано із зазначенням кінцевого бенефіціарного власника, який на день подання заяви згідно з відомостями реєстрів помер.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону № 755-IV відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з огляду на подані до реєстрації документи, та вичерпний перелік підстав для відмови в такій реєстрації наведений у ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV, Позивач не мав правових підстав для відмови у здійсненні вказаних реєстраційних дій.

22 липня 2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав» № 3103-IX від 03 травня 2023 року, яким було внесено зміни в частину 2 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а саме доповнено пунктом 3-4 частину 2 ст. 6 Закону, яким введено додаткову перевірку державним реєстратором застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», а саме: державний реєстратор, зокрема, перевіряє наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації.

Статями 1, 2 Закону України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року № 1644-VII (далі - Закон № 1644-VII) визначено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачу для здійснення реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей щодо кінцевого бенефіціарного власника були подані документи, із яких вбачається, що кінцевий бенифіціарний власник зазначених юридичних осіб - ОСОБА_5 є іноземцем, який не має реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Згідно з абз. 3 ч. 5 ст. 6 Закону № 755-IV (в чинній на час проведення реєстраційних дій редакції) відомості про іноземців та осіб без громадянства, які є кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи, крім осіб, які мають реєстраційний номер облікової картки платника податку, вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі поданих заявником документів без їх перевірки за даними державних реєстрів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Закон № 755-IV на час проведення реєстраційних дій - 08.05.2023, не містив обов`язку державного реєстратора здійснювати перевірку осіб, які є кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи, за реєстрами осіб, щодо яких введені (запроваджені) санкції, з чим погоджується і колегія суддів.

Щодо доводів Відповідача, що співставивши дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, паспорта громадянина Кіпру ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) і відомості з рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 19.10.2022, можна чітко встановити, що це є одна й та ж сама особа, оскільки є повне співпадіння імені, прізвища, дати народження, колегія суддів зазначає наступне.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як кінцевий бенефіціарний власник ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH, юридична особа, зареєстрована в Республіці Австрія) раніше значився саме громадянин Республіки Кіпру ОСОБА_3 / ОСОБА_3 , а не громадянин держави-агресора ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Будь-які документи та/або відомості про РНОКПП у ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як кінцевого бенефіціарного власника ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH, юридична особа, зареєстрована в Республіці Австрія), наявність у нього громадянства держави-агресора та постійного місця проживання в державі-агресорі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на день подання документів для проведення реєстраційної дії - у Позивача були відсутні.

Таким чином, наявна в рішенні РНБО інформація щодо підсанкційної особи ОСОБА_3 громадянина Російської Федерації, згідно з Єдиним державним реєстром платників податків Російської Федерації ідентифікаційний номер його як платника податків - НОМЕР_2 , не відповідала інформації щодо особи, яка була колишнім кінцевим бенефіціарним власником юридичних осіб, а саме - громадянин Кіпру ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ).

При цьому, ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) був внесений до реєстру в якості кінцевого бенефіціарного власника як іноземець: без реєстраційного номеру облікової картки платника податку, а також - без зазначення його по-батькові.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» даними, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника є: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові, країна громадянства та постійного місця проживання, дата народження, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).

Статтею 11 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додано відповідь Міністерства юстиції України від 06.05.2024 на адвокатський запит представника Позивача щодо надання інформації про нормативно-правові акти, якими передбачався порядок ідентифікації фізичних осіб, до яких застосовано санкції згідно з Законом України «Про санкції».

У вказаній вище відповіді на адвокатський запит Відповідач посилається на загальні положення чинного законодавства та Порядок державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що приписи Порядку № 359/5 не містять тлумачення процедури ідентифікації фізичних осіб, щодо яких застосовано санкції згідно з Законом України «Про санкції».

Таким чином, у зв`язку з відсутністю достатньої інформації та розбіжністю між даними про особу, яку відображено в реєстрі як попереднього кінцевого бенефіціарного власника, та даними про підсанкційну особу, Державний реєстратор не мав можливості здійснити об`єктивну ідентифікацію останнього.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проведені Позивачем реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей про кінцевого бенефіціарного власника відповідали чинному законодавству, який регулює порядок діяльності іноземних юридичних осіб та їх визначений законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» обов`язок вносити відомості про зміну кінцевого бенефіціарного власника заснованої за законодавством іноземної юридичної особи.

Відповідно до ст. 9 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі (надалі - ЄДР) містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, в тому числі інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, в тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа, структура власності та інформація про структуру власності юридичної особи (крім юридичних осіб, зазначених у частині восьмій статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»), та структура власності, інформація про структуру власності, що за формою та змістом повинні бути визначеними відповідно до законодавства.

Стаття 35 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачає відповідальність за неподання або несвоєчасне подання особами, уповноваженими діяти від імені юридичної особи, державному реєстратору інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або про його відсутність тягне за собою накладення штрафу на таку юридичну особу в розмірі від однієї тисячі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 4 Положення «Про форму та зміст структури власності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 19.03.2021 № 163 визначено, що у разі наявності у структурі власності юридичної особи іноземних юридичних осіб та/або осіб, які не перебувають у громадянстві України і є громадянами (підданими) іншої держави або держав, трастів, інших подібних правових утворень до схематичного зображення структури власності також мають додаватися офіційні документи (їх копії, зокрема нотаріально засвідчені копії), що підтверджують належність цим особам, трасту та/або іншим подібним правовим утворенням корпоративних прав у юридичній особі, крім випадків, коли відомості про відповідних суб`єктів наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, фактично відбулась зміна кінцевого бенефіціарного власника ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH, юридична особа, зареєстрована в Республіці Австрія) з громадянина Кіпру ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) на громадянина Австрії ОСОБА_5, який у свою чергу став кінцевим бенефіціарним власником зареєстрованих в Україні юридичних осіб.

Для проведення відповідних реєстраційних дій було надано належну копію Реєстру бенефіціарних власників ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH, юридична особа, зареєстрована в Республіці Австрія), якою підтверджено юридичний факт про зміну кінцевого бенефіціарного власника австрійської юридичної особи на території Республіки Австрія відповідно до законодавства Республіки Австрія.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки в державних реєстрах Республіки Австрія було вчинено реєстраційні дії про зміну кінцевого бенефіціарного власника особи ПАЛП МІЛЛ ХОЛДИНГ ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH), яке зареєстроване та здійснює свою діяльність в Республіці Австрія виключно нормами права Республіки Австрія, тому зміна інформації про кінцевого бенефіціарного власника після цього відображається і у відповідних реєстрах України.

Крім того, Міністерство юстиції України Наказом від 09.03.2023 № 639/7 за аналогічних підстав відмовило у скасуванні реєстраційної дії, проведеної державним реєстратором Макіївської сільської ради Оксимець Іриною Анатоліївною щодо ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗОТІК». Тобто, у вказаному висновку з аналогічного питання Відповідач вказав, що зазначені зміни у складі власників юридичної особи відбулись та легалізовані поза межами юрисдикції і законодавства України, до моменту подання документів для проведення оскаржуваної реєстраційної дії. Частиною 1 статті 4 Закону № 755-ІV визначено, що державна реєстрація здійснюється за заявницьким принципом і базується на обов`язковості державної реєстрації в ЄДР, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у ЄДР, а також на внесенні відомостей до ЄДР виключно на підставі та відповідно до Закону.

Таким чином, викладене свідчить про наявність непослідовних висновків у правозастовній практиці Відповідача, що є неприпустимим при розгляді скарги та застосуванні найсуворішого виду санкції до Позивача.

Відповідач в апеляційній скарзі також посилається на положення п. 11 Розділу ІІ Порядку № 359/5, відповідно до якого (в редакції на час здійснення реєстраційних дій) - державний реєстратор за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, визначених статтею 28 Закону, у тому числі у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 16 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формує повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб`єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у день відмови у державній реєстрації.

У разі відмови у державній реєстрації у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 16 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», державний реєстратор протягом трьох робочих днів з дня формування повідомлення про відмову надсилає до Міністерства юстиції України копію такого повідомлення.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 28 Закону № 755-IV відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.

У постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 420/1066/21, від 20 жовтня 2022 року у справі № 420/6877/20 зазначено, що ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Статтею 8 Конституції України визначено принцип верховенства права, відповідно до якого Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно зі статтею 92 Основного Закону виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина.

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Таким чином, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Аналіз викладених вище положень свідчить про те, що оскільки Закон № 755-IV має вищу юридичну силу над дією Порядку № 359/5.

Відповідно до приписів статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Оскільки спеціальним законом, який безпосередньо регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, є Закон № 755-IV, то в цьому випадку застосуванню підлягає саме цей нормативно-правовий акт.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 420/12753/20.

Щодо доводів Відповідача, що Позивач мав відмовити у проведенні реєстраційних дій відповідно до пункту 5 частини першої статті 28 Закону № 755-IV, яким передбачено, що підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли документи суперечать вимогам Конституції та Законів України, колегія суддів зазначає наступне.

Ані рішення РНБО, ані Указ Президента не є і не може відноситись чи прирівнюватись до Закону України. При цьому, самі по собі положення Закону України «Про санкції» жодним чином не могли бути порушеними при проведені спірних реєстраційних дій, у зв`язку з чим вказана Відповідачем підстава для відмови у здійсненні реєстраційних дій не може застосовуватись до спірних правовідносин.

Також, як вже було зазначено раніше, приписи Закону № 755-IV на момент проведення реєстраційних дій не містили обов`язку державного реєстратора перевіряти обставини застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції».

Також, з Висновку науково-правової експертизи з питань блокування активів та зміни кінцевого бенефіціарного власника, складеним Єфімовим Олександром Миколайовичем (доцент, кандидат юридичних наук (доктор філософії права), доцент кафедри приватного права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної Ради Верховного Суду) від 18.04.2024 року вбачається, що за результатами переговорів компанією TPCA Papierindustrie Holding GmbH була розглянута доцільність придбання материнської компанії Pulp Mill Holding GmbH, яка володіє 100% акцій ПрАТ «Київський КПК» та групи дочірніх товариств.

01 вересня 2022 року - між ОСОБА_5 та приватним фондом Zinner Privatstiftung було укладено Договір про реструктуризацію активів та відчуження Pulp Mill Holding GmbH, за умови виконання низки певних умов.

Листом від 21 жовтня 2022 року, приватний фонд Zinner Privatstiftung повідомив ОСОБА_5 про виконання всіх умов попереднього договору та проведення 01.10.2022 загальних зборів Pulp Mill Holding GmbH щодо схвалення умов основного Договору.

При цьому, єдиним акціонером ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», який володів і володіє 100% акцій Підприємства є компанія Pulp Mill Holding GmbH.

Починаючи з 24 жовтня 2022 року, Компанія TPCA Papierindustrie Holding GmbH володіє часткою розміром 97% в статутному капіталі Pulp Mill Holding GmbH.

Громадянин Кіпру ОСОБА_3 не мав активів ні у ПрАТ «Київський КПК», ні у ТОВ ОВЗП «Херсонвторресурси» в розумінні Закону України «Про санкції». Крім того він не був власником майна в розумінні ст. 317 ЦК України та як наслідок не мав часток у статутному капіталі ПрАТ «Київський КПК» та ТОВ ОВЗП «Херсонвторресурси».

При цьому, поняття кінцевого бенефіціарного власника надано в п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-IX, згідно з яким кінцевим бенефіціарним власником є:

- для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

- для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

- для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

Згідно з п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» істотна участь - пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі або незалежно від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.

На підставі вищевикладеного, у Висновку науково-правової експертизи зазначено, що особистим законом компаній Pulp Mill Holding GmbH, Zinner Privatstiftung та TPCA Papierindustrie Holding GmbH являється право Республіки Австрія, зміна учасників компанії Pulp Mill Holding GmbH була проведена у відповідності до вимог австрійського законодавства, факт зміни учасників даної компанії було здійснено за законодавством місця реєстрації та, як вбачається з висновку, підтверджується належними документами, а саме витягами з торгового суду Відня на компанію Pulp Mill Holding GmbH та компанію TPCA Papierindustrie Holding GmbH.

Також Висновком науково-правової експертизи підтверджено, що Zinner Privatstiftung австрійський приватний фонд, є юридичною особою без власників, учасників або акціонерів. Приватний фонд можна охарактеризувати як майно, подароване засновником, яке належить йому самому. Таким чином, приватний фонд є самоорганізованим майном, суб`єктом прав і обов`язків. Фондом керує обов`язкова рада директорів, яка складається щонайменше з трьох членів. Рада директорів має офіційно представляти і керувати фондом і забезпечувати виконання його мети. Директори повинні дотримуватись положень засновницького акту та додатку. Рада директорів має старанно приймати рішення та суворо дотримуватися цілей фонду під час управління майном фонду та прийняття рішень від імені фонду.

До того ж, основним актом законодавства, що регламентує створення та діяльність приватних фондів в Австрії є Закон Австрії «Про приватні фонди» 1993 року. Цей акт законодавства передбачає суворе розмежування між органом управління приватного фонду (Правління) та бенефіціаром (бенефіціарами) приватного фонду, що відповідним чином відображено в установчих документах Zinner Privatstiftung. Управління приватним фондом здійснюється колегіальним органом - правлінням, що складається з трьох і більше фізичних осіб, щонайменше двоє з яких мають бути резидентами Євросоюзу (параграф 15 «Закону про приватні фонди»).

Відповідно до положення про несумісність розділу 15 (2) Закону Австрії про приватні фонди (Privatstiftungsgesetz), бенефіціар, його/її дружина або зареєстрований партнер, його/її супутниця, а також особи, пов`язані з бенефіціаром по прямій лінії або до третього ступеня бокової лінії спорідненості (тобто до внучатого племінника/внучатої племінниці), а також юридичні особи не можуть бути членами ради директорів фонду. Таким чином, особи, які належать до бенефіціарів фонду, не можуть виконувати функцію директора фонду.

Відповідно до положень Закону Австрії «Про приватні фонди», права бенефіціара приватного фонду не включають будь-яких повноважень з управління приватним фондом. Безпосереднє управління приватним фондом та представлення його інтересів здійснюється колегіальним органом - Правлінням (п. 9.1 статуту приватного фонду Zinner Privatstiftung).

Фізична особа - бенефіціар фонду, а також юридична особа не можуть входити до складу виконавчого органу приватного фонду через пряму заборону закону (абзац 2 параграфа 15 Закону «Про приватні фонди»). Бенефіціари фонду, а також їхні близькі родичі не можуть становити більшість у раді консультантів і тим самим впливати на його рішення.

Отже, у бенефіціара фонду відсутні повноваження про прийняття рішень щодо діяльності приватного фонду Zinner Privatstiftung в тому числі відносно афілійованих підприємств.

З огляду на наведені вище права кінцевого бенефіціарного власника австрійського фонду, громадянин Кіпру Volodymyr Krupchak, як бенефіціар Zinner Privatstiftung, не міг бути директором Zinner Privatstiftung і, відповідно, представляти чи керувати Zinner Privatstiftung. Представництво та управління Zinner Privatstiftung здійснюється на власний розсуд радою директорів, яка не підпорядковується розпорядженням бенефіціара.

Таким чином, при відчуженні істотної частки Pulp Mill Holding GmbH Volodymyr Krupchak не скористався і не міг скористатися своїми правами щодо користування та розпорядження майном, обмеження яких передбачено Законом України «Про санкції» та Указом Президента.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при здійсненні реєстраційних дій, які були предметом камеральної перевірки, Позивач не порушив вимоги чинного на момент вчинення дій законодавства в частині обмежень, накладених на підставі Закону України «Про санкції».

Відповідачем в апеляційній скарзі вказано, що реєстраційні дії були проведені з порушенням вимог ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», оскільки були вчинені не за місцем знаходження юридичної особи.

В обґрунтування вказаної позиції Відповідачем зазначено, що відповідно до Єдиного державного реєстру місцезнаходженням ПрАТ «ЕНЕРГІЯ», однієї з юридичних осіб щодо якої Позивачем здійснювалися реєстраційні дії, є адреса: вул. Промислова 1, м. Обухів, Київська область, тоді як робочим місцем Позивача де здійснено реєстраційні дії є м. Київ.

Також в Акті перевірки Відповідач вважав, що аналогічні порушення Позивачем були допущені ще й під час здійснення реєстраційних дій, які були проведені у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника, таких юридичних осіб: ТОВ ОВЗП «ХЕРСОНВТОРРЕСУРСИ», ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ КИЇВСЬКОГО КПК», ТОВ «АВТОСПЕЦТРАНС-КИЇВСЬКОГО КПК», та ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ КАРТОННО-ПАПЕРОВИЙ КОМБІНАТ».

Разом з тим, адреси місцезнаходження зазначених юридичних осіб в акті камеральної перевірки не вказані, що свідчить про те, що їх встановлення не було предметом перевірки і ці адреси лишилися невідомими.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, на підставі документів, поданих у паперовій формі, проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи.

Положеннями ст. 93 Цивільного кодексу України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Таким чином під час з`ясування місцезнаходження юридичної особи, за вимогою законодавства, до уваги слід брати не формальний, а ситуативний чинник, зокрема - враховувати фактичне місце здійснення управління юридичною особою.

Так, у постанові Верховного Суду від 04 травня 2023 року у справі № 320/1040/19 зазначено, що місцезнаходження юридичної особи може не співпадати з місцем провадження господарської діяльності.

Таким чином, Відповідачем не було належним чином перевірено обставини проведення відповідних реєстраційних дій саме в межах міста Києва та здійснено передчасний висновок про порушення Позивачем вимог ст.ст. 4, 5, 25, пункту 32 частини й статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Відповідно до ч. 2 ст. 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» за результатами проведення перевірок суб`єктів державної реєстрації Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації приймає вмотивоване рішення про:

1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до Єдиного державного реєстру;

2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до Єдиного державного реєстру;

3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації;

4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

5) направлення на обов`язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які виконують повноваження державного реєстратора відповідно до покладених на них законом обов`язків.

Таким чином, для прийняття рішення відповідно до цього Закону, підставою для його прийняття є наявність у діях Державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, а Мін`юст має ретельно дослідити усі обставини, за яких така реєстрація була здійснена, врахувати усі пояснення щодо проведення реєстраційних дій.

Частиною другою статті 2 КАС України чітко передбачено вимоги щодо необхідності зазначення мотивів у рішенні Мін`юсту, прийнятого за результатами проведення перевірок державних реєстраторів у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав такими державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав, оскільки законодавець, наділяючи Мін`юст функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів як контролюючий орган, також зобов`язав його мотивувати таке рішення.

Отже, Мін`юст зобов`язаний навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 320/7192/22.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що ані висновок Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, викладений в Акті перевірки, ані оскаржуваний наказ Міністерства юстиції не містять обґрунтованих мотивів прийняття рішення щодо анулювання доступу до Державного реєстру прав - найсуворішого рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги.

Крім того, згідно з пунктом 9 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що рішення Мін`юсту мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі № 826/9263/17, від 27 травня 2021 року у справі № 420/4037/20.

Щодо долученої Відповідачем підозри у вчиненні кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем не обґрунтовано на підтвердження яких саме обставин та доводів апеляційної скарги подано Лист слідчого ГСУ НП України та Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, надані Відповідачем документи не мають відношення до предмету доказування у даній адміністративній справі, оскільки не існували на момент прийняття оскаржуваного Наказу Міністерства юстиції України та не могли прийматися Відповідачем до уваги при його прийнятті.

Таким чином, надані Відповідачем документи: Лист слідчого ГСУ НП України, Повідомлення про підозру, не є доказами на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного наказу Відповідача.

Більше того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 травня 2024 року у справі № 757/19761/24-к скаргу Ільченка Сергія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на повідомлення про підозру від 16.02.2024 року у кримінальному провадженні № 42022100000000128 від 13.04.2022 року - задоволено.

Скасовано повідомлення про підозру від 16.02.2024 року ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42022100000000128 від 13.04.2022 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуваний Позивачем наказ Відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки виходячи із законодавчого регулювання на момент вчинення реєстраційних дій, характеру визначених в Акті камеральної перевірки порушень, а також беручи до уваги, що у матеріалах справи відсутні дані, що свідчать про наявність раніше скасованих Мінюстом інших рішень, прийнятих Позивачем, враховуючи, що відповідні дії Нотаріуса, як державного реєстратора, не мають системного характеру, що свідчило б про високий ризик повторення аналогічних незаконних дій в майбутньому, з чим погоджується і колегія суддів.

Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону № 755-IV технічний адміністратор Єдиного державного реєстру (далі - технічний адміністратор) - визначене Міністерством юстиції України державне унітарне підприємство, віднесене до сфери його управління, що здійснює заходи із створення, доопрацювання та супроводження програмного забезпечення Єдиного державного реєстру, порталу електронних сервісів та відповідає за їх технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надає, блокує та анулює доступ до Єдиного державного реєстру та проводить навчання роботі з цим реєстром.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.4 Статуту Державного підприємства «Національні інформаційні системи», Державне комерційне підприємство «Національні інформаційні системи» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

У своїй діяльності Підприємство керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Уповноваженого органу управління, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, а також цим Статутом.

Згідно з п. 2.2 Статуту основними завданнями Підприємства є, зокрема, адміністрування Систем.

Таким чином, ДП «Національні інформаційні системи» є адміністратором реєстру, якому визначений обов`язок, після надходження відповідного рішення Міністерства юстиції України чи його територіального органу, здійснювати тимчасове блокування або анулювання доступу до реєстру.

Процедуру забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України (далі - реєстри), особам, уповноваженим відповідно до законодавства на здійснення реєстраційних дій у відповідних реєстрах, у тому числі щодо прийняття та видачі документів (далі - користувачі), шляхом надання ідентифікаторів доступу, припинення доступу до реєстрів, а також порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено Порядком забезпечення доступу осіб, уповноважених на здійснення реєстраційних дій, до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2015 № 2586/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.12.2015 за № 1568/28013 (далі- Порядок № 2586/5).

Згідно з абз. 1 п. 9 Порядку № 2586/5 тимчасове блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснюється адміністратором реєстрів шляхом припинення доступу до вказаних реєстрів користувача у день надходження відповідного рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу з використанням системи електронного документообігу або у паперовій формі незалежно від зміни відомостей про користувача, зазначених у абзаці третьому пункту 4 цього Порядку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки саме на ДП «Національні інформаційні системи» покладено обов`язок відновити доступ Приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому для належного захисту порушеного права Позивача, наявні правові підстави для зобов`язання технічного адміністратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - Державного підприємства «Національні інформаційні системи» відновити доступ Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірності своїх доводів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Міністерства юстиції України, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Л.О. Костюк

Е.Ю. Швед