Рішення

від 06.06.2024 по справі 340/10339/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/10339/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Дмитрівської сільської Кропивницького району Кіровоградської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасування рішення дев`ятої сесії восьмого скликання Дмитрівської сільської ради № 920 від 01 листопада 2021 року, яким йому було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 0,86 умовних кадастрових гектара із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства "Колос" на земельній ділянці з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 га;

- зобов`язати Дмитрівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розміром 0,86 умовних кадастрових гектара із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства "Колос" на земельній ділянці з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 гектара на підставі рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області у цивільній справі № 389/955/16 від 16.09.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області у цивільній справі № 389/955/16 від 16.09.2016 року визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебуває під пасовищами, в межах Дмитрівської сільської ради Знамянського району Кіровоградської області із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства "Колос", правонаступником якого є товариство з додатковою відповідальністю "Колос", що належала ОСОБА_1 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 0078830, який зареєстрований за № 3247 від 11.10.1996 року, у розмірі 0,86 умовних кадастрових гектара.

З метою отримання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, але рішенням від 01.11.2021 №920 позивачеві було відмовлено у зв`язку з відсутністю проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробленого щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 гектара.

Вважаючи вказану відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 02.02.2022 задовольнив позов (суддя Пасічник Ю.П., справа №340/10339/21).

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 11.07.2022 скасував рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.02.2022, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного суду від 06.03.2024 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 , постанову Третього ААС від 11.07.2022 у справі №340/10339/21 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Кіровоградського ОАС.

Вказана справа надійшла до суду 22.03.2024 року та, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд головуючому судді Петренко О.С.

Ухвалою судді від 26.03.2024 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що рішенням Дмитрівської сільської ради № 920 від 01 листопада 2021 року позивачу правомірно відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, оскільки обрана ним земельна ділянка входить до складу нерозпайованих земель (пасовищ) колективної власності колишнього колективного сільськогосподарського підприємства АТ "Колос", правонаступником якого наразі є товариство з додатковою відповідальністю "Колос". Нерозподілені пасовища, в тому числі земельна ділянка, на яку претендує позивач, використовується ТДВ "Колос". На даний час пасовища залишаються не розпайовані, проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) не виготовлявся, а земельні ділянки (пасовищ) не виносились в натурі (на місцевості) та не передавались у приватну власність членам сільськогосподарського підприємства, а залишилися у користуванні сільськогосподарського підприємства на підставі Державного акту. З цих підстав відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області у цивільній справі від 16.09.2016 № 389/955/16-ц визнано за позивачем право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебуває під пасовищами, в межах Дмитрівської сільської ради Знамянського району Кіровоградської області із земель колективної власності колишнього Акціонерного товариства "Колос", правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Колос", що належала позивачу на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 0078830, зареєстрований 11.10.1996 № 3247, у розмірі 0,86 умовних кадастрових гектара (а.с 9-12).

25 вересня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства "Колос" на земельній ділянці з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 (а.с. 6, 7).

Рішенням від 01.11.2021 № 920 позивачеві було відмовлено у наданні дозволу у зв`язку з відсутністю проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробленого щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 гектара (а.с. 8).

Враховуючи характер спірних відносин, предметом спору у цій адміністративній справі є правомірність рішення відповідача від 01 листопада 2021 року № 920, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою є відсутність проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробленого щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145 площею 25,1649 гектара (а.с. 8).

Як встановлено під час розгляду справи, акціонерному товариству "Колос" передано на підставі рішення Дмитрівської сільської ради від 07.04.1995 № 18 у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 5599,6 гектарів землі, згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії КР-3 № 000022 від 04.05.2000.

Також встановлено, що право комунальної власності за Дмитрівською сільською радою на земельну ділянку не зареєстровано і ці обставини не були спростовані під час розгляду цієї справи судом. Навпаки, під час розгляду справи встановлено, що запитувана позивачем земельна ділянка входить до складу земельної ділянки нерозподілених земель колективної власності право власності на яку зареєстровано за іншою особою (а.с. 35).

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частиною 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відтак, до повноважень відповідача, як представницького органу місцевого самоврядування, належить розпорядження землями комунальної власності Дмитрівської об`єднаної територіальної громади, у тому числі передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України, за встановленими статтею 121 цього Кодексу нормами.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства "Колос" на земельній ділянці з кадастровим номером 3522281500:02:003:9145, розташованої на території Дмитрівської сільської ради.

Відповідач стверджує, що він не вправі розпоряджатися цими землями, оскільки ними на підставі державного акту на право колективної власності на землю володіє та користується правонаступник АТ "Колос" - ТДВ "Колос", а ці землі призначені для розпаювання та розподілу земельних ділянок між членами колишнього КСП АТ "Колос" - власниками сертифікатів, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Перевіряючи доводи сторін, суд виходив з того, що за статтями 3, 5 Земельного кодексу України 1990 року власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Статтею 22 цього Кодексу було передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 року №720/95 установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Відповідно до частини 3 статті 78 Земельного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2002 року, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Пунктом 7 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року №449 "Про затвердження форм державного акта про право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" установлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

З 01.01.2019 року набрав чинності Закон України від 10.07.2018 року № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" (надалі - Закон №2498-VIII).

Як свідчить пояснювальна записка до проекту цього Закону, ним пропонується зокрема вирішення проблем колективної власності на землю:

- визнати комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст землі колективної власності тих колективних сільськогосподарських підприємств, які ліквідовані;

- надати можливість загальним зборам членів колективних сільськогосподарських підприємств, паювання земель у яких завершилось, перерозподілити між собою (допаювати) залишок сільськогосподарських угідь та передати землі несільськогосподарського призначення до комунальної власності;

- встановити кінцевий строк виділення в натурі (на місцевості) невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок;

- надати органам місцевого самоврядування право тимчасового розпорядження землями колективної власності шляхом передачі їх в оренду до моменту державної реєстрації права власності на них;

- надати органам місцевого самоврядування право звертатись до суду із заявою про передачу до комунальної власності земельних ділянок колективної власності в порядку визнання майна безхазяйним (із встановленням права власників невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок, які з поважних причин пропустили строк виділення їх в натурі (на місцевості), безоплатно одержати земельні ділянки із земель комунальної власності.

Законом №2498-VII статтю 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" викладено у новій редакції.

Цією нормою передбачено, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.

Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції Закону №2498-VIII) підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції Закону №2498-VIII) нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Законом №2498-VIII доповнено Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" статтею 14-1 "Особливості використання та розпорядження землями, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства".

Відповідно до цієї норми у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

В оголошенні повідомляються: мета, дата, місце і час проведення зборів; прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів.

Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.

У разі якщо земельні ділянки, зазначені у частинах сьомій - восьмій цієї статті, не були сформовані як об`єкти цивільних прав, їх формування може здійснюватися за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Визначення меж земельних ділянок, зазначених у абзаці дев`ятому частини четвертої статті 7 цього Закону, здійснюється з урахуванням будівельних норм, державних стандартів і норм.

За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.

До протоколу додається список реєстрації учасників зборів, засвідчений їхніми підписами. Кожен аркуш зазначеного списку підписується головуючим та секретарем зборів і скріплюється печаткою сільської, селищної, міської ради.

Секретар зборів у дводенний строк після закінчення зборів подає протокол сільській, селищній, міській раді.

Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення, що залишилися у колективній власності, здійснюється з урахуванням вимог, визначених частиною п`ятою статті 37-1 Земельного кодексу України.

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.

У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.

Згідно з пунктом 21 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (у редакції Закону №2498-VIII) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Таким чином, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 10.07.2018 року №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" визнаються комунальною власністю територіальних громад землі колективної власності тих колективних сільськогосподарських підприємств, які ліквідовані. Цим законом надано можливість загальним зборам членів колективних сільськогосподарських підприємств, паювання земель у яких завершилось, перерозподілити між собою (допаювати) залишок сільськогосподарських угідь та передати землі несільськогосподарського призначення до комунальної власності. Також цим законом надано органам місцевого самоврядування право тимчасового розпорядження землями колективної власності шляхом передачі їх в оренду до моменту державної реєстрації права власності на них.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою.

Згідно зі статтею 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду.

Підприємство може бути ліквідовано у разі визнання його банкрутом та на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

При реорганізації та ліквідації підприємства найманим його працівникам гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.

Підприємство вважається таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію його припинення. Державна реєстрація припинення підприємства проводиться у порядку, встановленому законом.

У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаного підприємства.

У разі поділу підприємства до нових підприємств, що виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Підприємство може на добровільних засадах за рішенням загальних зборів перетворюватися в самостійні кооперативи, що створюються із госпрозрахункових підрозділів підприємства або окремих груп працівників. Вони наділяються правами розпоряджання продукцією та доходами, відкриття рахунку в банківських установах. До них переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Ці колективи можуть об`єднуватися в асоціації.

У разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.

Статтею 108 Цивільного кодексу України визначено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996 року, ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Судом встановлено, що акціонерне товариство "Колос" зареєстровано 28.10.1992 року.

На підставі рішення Дмитрівської сільської ради №18 від 07.04.1995 року АТ "Колос" передано у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки, про що йому видано державний акт на право колективної власності на землю серії КР-3-№000022 від 04.05.2000 року.

Згодом правонаступником акціонерного товариства "Колос" є товариство з додатковою відповідальністю "Колос". (код ЄДРПОУ 03758772).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, датою державної реєстрації ТДВ "Колос" є 28.10.1992 року.

Ці обставини свідчать, що АТ "Колос" реорганізовано (перетворено через зміну організаційно-правових форм підприємства) в ТДВ "Колос", яке є правонаступником його майнових прав і обов`язків, у тому числі щодо його прав на земельні ділянки, надані у колективну власність.

Відтак, сільськогосподарські угіддя, які не були розпайовані між членами АТ "Колос" продовжують перебувати у колективній власності колишніх членів цих сільськогосподарських підприємств. Відповідний проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього АТ "Колос" за видом угідь - пасовища, не розроблявся, зазначені землі залишаються, як нерозподілені земельні ділянки даного товариства. Розподіл таких земель колективної власності підприємства має здійснюватися відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Суду не надано, в якості доказу стороною відповідача, звернення колишніх членів товариства та їх спадкоємці, в порядку визначеному частиною 4 статті 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", а тому підстави для розробки зазначеного проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього АТ "Колос", за видом угідь -пасовища, у Дмитрівської сільської ради відсутні.

Щодо рішення Дмитрівської сільської ради від 01.11.2021 №962, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку з кадастровим номером 3522281900:02:000:0464 площею 5,3885 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.09.2021 у справі №389/2222/21, суд зазначає, що даним рішенням суду за ОСОБА_2 було визнано право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Леніна Іванковецької сільської ради. Жодного відношення колишнє КСП ім Леніна Іванковецької сільської ради до колишнього АТ "Колос" Дмитрівської сільської ради не має. Виходячи з цього, рішення Дмитрівської сільської ради від 01.11.2021 №962 не стосується предмету розгляду даної справи.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки земельна ділянка, яку бажав отримати позивач, відноситься до земель колективної власності, тому відповідач на момент розгляду заяви позивача про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, не мав повноважень розпоряджатися такою земельною ділянкою.

У ході судового розгляду справи доведено правомірність спірного рішення Дмитрівської сільської ради №920 від 01.11.2021 року, тому у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування цього рішення та за похідною позовною вимогою про зобов`язання відповідача вчинити певні дії слід відмовити.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні його позову, підстави для стягнення на його користь понесених ним судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО