Постанова

від 06.06.2024 по справі 580/7560/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/7560/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Авто-2005» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Авто-2005» до Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи: Відділ державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування індивідуального акта,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Авто-2005» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 20.06.2023 №031190 про накладення адміністративно-господарського штрафу відділом державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті до товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Авто-2005».

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що на законодавчому рівні не визначено прямої вимоги про те, що під час здійснення перевезення водій повинен мати при собі оригінал витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування, тому інспектор Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті під час проведення перевірки транспортного засобу позивача дійшов помилкових висновків про відсутність витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування, що призвело до прийняття протиправної постанови, яка оскаржується.

Також апелянт зазначає, що оскаржувана постанова №031190 від 20.06.2023 зареєстрована відповідачем всупереч положень Інструкції з діловодства у Державній службі України з безпеки на транспорті та Інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджених наказом № 221 від 11.04.2023 Укртрансбезпеки, оскільки на постанову поставлені реєстраційні данні від руки замість нанесення відповідного штрих-коду та / або QR-коду. Крім того, позивач зазначає, що згідно з п.п. 31, 32 Інструкції з діловодства у Державній службі України з безпеки на транспорті датою документа є дата його реєстрації. Тому, на переконання позивача, оскільки оскаржувану постанову зареєстровано 22.06.2023, то саме ця дата є датою постанови. У свою чергу, зазначення у оскаржуваній постанові дати набрання законної (юридичної) сили - 20.06.2023 передує її прийняттю, що є підставою для її скасування.

Крім того, позивач зазначає, що йому не видано у встановлений термін належним чином оформлену постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки оскаржувана постанова не створена та не зареєстрована у встановленому порядку та не відповідає вимогам Інструкції з діловодства у Державній службі України з безпеки на транспорті та Інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві Державної служби України з безпеки на транспорті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Авто-2005» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Авто-2005» до Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи: Відділ державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування індивідуального акта.

У відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях відповідач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Відповідач в обґрунтування своїх доводів зазначає, що відповідно до пункту 30 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі. Отже, з наведеної норми права вбачається, що у водія повинен бути саме оригінал витягу з дозволу, форма бланку якого встановлена Порядком №279, а не його копія.

Також відповідач наголошує, що Додатком 5 до Порядку № 1567 передбачено, що обов`язковими реквізитами постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є, зокрема, дата набрання нею законної (юридичної) сили та строк пред`явлення її до виконання. Будь-яких застережень про те, коли така постанова набирає законної (юридичної) сили, Порядком №1567 не визначено, а тому будучи актом індивідуальної дії, постанова набирає чинності з моменту її прийняття (підписання). Отже, посилання апелянта на те, що постанова № 031190 від 20.06.2023 прийнята з порушенням норм чинного законодавства України є безпідставним.

Крім того, відповідач наголошує, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 031190 від 20.06.2023 зареєстрована за №42331/41/27-23 від 22.06.2023 в електронній системі документування, даний реєстраційний номер аналогічний номеру на паперовій версії документу. На переконання відповідача, навіть можливе порушення процедури реєстрації акта індивідуальної дії не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом (постанова Верховного Суду від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16).

Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не подали.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сервіс-Авто-2005» має дозвіл на здійснення перевезень пасажирів ПО №000277, виданий Державною службою України з безпеки на транспорті та витяги до нього ВТБ 000600 та ВТБ 000571 (термін дії з 05.05.2020 до 04.04.2025).

23.05.2023 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на перевірку від 19.05.2023 та щотижневого графіка здійснена рейдова перевірка.

За наслідками перевірки складено акт від 23.05.2023 № 252693, в якому зафіксовано, що ТОВ «Сервіс-Авто-2005» за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки Mercedec-Benz, д.п. НОМЕР_1 , здійснювало перевезення пасажирів регулярним автобусним маршрутом «Полтава-Черкаси» за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: без оригіналу витягу з дозволу на маршрут «Полтава-Черкаси», чим допустило порушення вимог ст. 39 зазначеного Закону, відповідальність за що передбачена ст. 60 Закону № 2344-III. Водій з актом ознайомлений.

Згідно з рекомендованим повідомленням 1800109582484 позивач отримав 06.06.2023 лист №40060/41/24-23 про розгляд справи.

За результатом розгляду справи, 20.06.2023 прийнято постанову №031190 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн, який передбачений абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною, звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, зазначивши, що порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт є доведеним відповідачем, а висловлені в позовній заяві та додаткових поясненнях доводи представника позивача є необґрунтованими, позаяк відповідач довів правомірність вимоги про те, що під час здійснення рейсу водію транспортного засобу, необхідно мати оригінал витягу з дозволу на перевезення, а не його фотокопію.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На виконання частин 12, 14 ст. 6 Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону № 2344-ІІІ рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до частин 17, 21 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567).

За приписами пунктів 4, 12, 13, 15, 19 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 31 Закону № 2344-III відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 40 Закону №2344-III водій автобуса зобов`язаний мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стала відсутність під час перевірки водієм оригіналу витягу з дозволу на перевезення, передбаченого ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» за маршрутом «Київ-Черкаси».

До матеріалів позовної заяви позивач додав, зокрема, копії дозволу на здійснення перевезень пасажирів ПО №000277, виданий Державною службою України з безпеки на транспорті, та копії витягів з такого дозволу ВТБ 000600 та ВТБ 000571.

Процедуру видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути) (далі - міжміські та приміські маршрути), крім автобусного маршруту загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт «Бориспіль», організатором пасажирських перевезень на якому є Київська міська державна адміністрація визначає Порядок видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.05.2010 № 279, який розроблений відповідно до статті 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Порядок № 279).

Відповідно до п.2.3 Порядку № 279 дозвіл на перевезення видається, зокрема, на п`ять років - у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2.1 цього Порядку, у разі відповідності рухомого складу, запропонованого автомобільним перевізником, якого визнано переможцем, умовам конкурсу та у випадку, передбаченому підпунктом «б» пункту 2.1 цього Порядку, у разі відповідності умов обслуговування, запропонованих автомобільним перевізником, який посів друге місце, умовам конкурсу.

Відповідно до п. 3.3 Порядку № 279 до кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу.

Враховуючи 3.6 Порядку № 279 до витягу з дозволу на перевезення вносяться: найменування, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) або код згідно з ЄДРПОУ та місцезнаходження (місце проживання) перевізника; назва маршруту; номери рейсів; режим руху (приміські маршрути) або порядок здійснення перевезень (міжміські маршрути); термін дії дозволу на перевезення; дата видачі дозволу на перевезення; дата видачі витягу з дозволу на перевезення; розклад руху автобусів на маршруті (міжміські маршрути або приміські маршрути з кількістю оборотних рейсів до 40 включно протягом доби) або інтервали руху протягом доби (приміські маршрути з кількістю відправлень більше 40 протягом доби); інформація про транспортні засоби (рік виготовлення автобусів та параметри їх комфортності залежно від протяжності автобусного маршруту та видів сполучень), що використовуватимуться для перевезення пасажирів.

Дозвіл на здійснення перевезень пасажирів ПО №000277, виданий Державною службою України з безпеки на транспорті, має термін дії з 05.05.2020 до 04.04.2025.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 30 Правил №176 перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі.

З аналізу вище наведеної норми права вбачається, що у водія повинен бути саме оригінал витягу з дозволу, форма бланку якого встановлена Порядком №279, а не його копія чи електронна форма у додатках технічних пристроїв.

Отже, з системного аналізу діючого законодавства слідує, що дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування повинен перебувати у перевізника, тоді як витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі, в оригіналі, а не у вигляді копії, оскільки до кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень (пункт 3.3 розділу III Порядку № 279).

Тож, витяг з дозволу є «іншим документом, передбаченим законодавством», оскільки його наявність в автобусі передбачена нормативно - правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України №176 та саме у оригіналі, а не у вигляді копії, як це зроблено позивачем.

Тому, під час здійснення перевезення водій повинен мати при собі витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршрутів загального користування затвердженого зразка, тобто, оригінал документу, виконаний на бланку встановленого зразка.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при проведенні перевірки водієм не надано оригіналу витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування затвердженого зразка, виконаного на відповідному бланку, а надано копію витягу з дозволу, що підтверджується відеодоказом, який міститься в матеріалах справи, в той час, як в автобусі повинен перебувати витяг з дозволу в оригіналі і тільки на той рейс, який виконує водій на момент перевірки.

При цьому надання копії такого витягу не свідчить про належне виконання норм чинного законодавства України, оскільки видача кількості таких витягів є необмеженою, що передбачено пунктом 3.3 розділу III Порядку № 279.

Водій повинен мати при собі не оригінал дозволу на перевезення, а лише витяг з дозволу на перевезення (оригінал), який видається в необхідній кількості для наявності такого витягу у кожного водія окремого транспортного засобу перевізника.

Відсутність оригіналу витягу з дозволу, наявність якого передбачено п. 30 Постанови № 176, зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Колегія суддів дійшла до висновку, що законодавець чітко встановив обов`язок водія мати і надавати під час проведення перевірки працівникам Укртрансбезпеки обов`язкові документи визначені статтею 39 Закону № 2344-ІІІ при здійсненні ним регулярних пасажирських перевезень, в тому числі і передбаченого п. 30 постанови Кабінету Міністрів України №176 витягу з дозволу (саме його оригінал), а автомобільного перевізника забезпечити його наявність у такого водія.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що станом на 23.05.2023, під час проведення працівником Укртрансбезпеки рейдової перевірки додержання ТОВ «Сервіс-Авто-2005» вимог законодавства про автомобільний транспорт, позивачем не було забезпечено водія транспортного засобу марки Mercedec - Benz д.н. НОМЕР_2 оригіналом витягу з дозволу на перевезення, який відноситься до інших документів передбачених законодавством, про що зазначено у ст. 39 Закону №2344-ІІІ.

Доказів зворотного матеріали справи не містять. Крім того, даний факт не заперечується позивачем.

При цьому, надання на момент перевірки копії витягу з дозволу, не спростовує правомірності накладеного на позивача адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржувана постанова про застосування до ТОВ «Сервіс-Авто-2005» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн, відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є правомірною та скасуванню не підлягає.

Посилання апелянта на недотримання відповідачем вимог Інструкції з діловодства щодо реєстрації оскаржуваної постанови як на обставину, яка свідчить про неправомірність спірної постанови, на думку суду не може бути безумовною та самостійною підставою для скасування постанови та не вказує на її незаконність по суті виявленого порушення у сфері транспортного законодавства, у зв`язку із чим наведена обставина не може бути врахована при вирішення цього спору.

Також не заслуговує на увагу аргумент позивача про те, що неналежна реєстрація оскаржуваної постанови призвела до не видачі у встановлений термін належним чином оформленої постанови, оскільки процедура реєстрації постанови не пов`язана із процедурою прийняття (оформлення) рішення суб`єктом владних повноважень щодо притягнення особи до юридичної відповідальності. Матеріали справи свідчать, що представник позивача оскаржувану постанову отримав 22.06.2023 у день її реєстрації, тобто протягом трьох днів після її винесення (20.06.2023), що відповідає положенням п. 29 Порядку № 1567.

Інші доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Авто-2005» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма