Постанова

від 06.06.2024 по справі 120/5061/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5061/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

06 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Агрономічної сільської ради на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Агрономічної сільської ради в якому просив суд:

- визнати громадські слухання від 27.02.2024 щодо врахування громадських інтересів при розробленні Детального плану території для розміщення житлової забудови, за кадастровим номером земельної ділянки: 0520680500:02:001:0358 на території Агрономічної територіальної громади Вінницького району Вінницької області такими, що не відбулися.

- визнати протиправним та скасувати рішення Агрономічної сільської ради №2970 від 05.03.2024 «Про надання згоди на демонтаж (знесення) та списання майна комунальної власності будівлі старої школи літ. «А», прибудови літ. «А1», тераса літ. «а», тамбур літ. «а1», убиральня літ. «Б», огорожа №1 за адресою: АДРЕСА_1 ».

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення рішення Агрономічної сільської ради №2970 від 05.03.2024 щодо демонтажу приміщення «Про надання згоди на демонтаж (знесення) та списання майна комунальної власності будівлі старої школи літ. «А», прибудови літ. «А1», тераса літ. «а», тамбур літ. «а1», убиральня літ. «Б», огорожа №1 за адресою: АДРЕСА_1 ».

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову позивач зазначив, що він, як фізична особа-підприємець, здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 на території Агрономічної територіальної громади в селі Бохоники Вінницького району Вінницької області. Приміщення за вищезазначеною адресою позивач використовує на підставі договору оренди від 31.03.2017 та додаткових угод від 01.01.2019, від 01.07.2019, від 10.12.2020. Договір оренди є чинним на даний момент.

05.03.2024 прийнято рішення №2970 «Про надання згоди на демонтаж (знесення) та списання майна комунальної власності будівлі старої школи літ. «А», прибудови літ. «А1», тераса літ. «а», тамбур літ. «а1», убиральня літ. «Б», огорожа а1 за адресою: АДРЕСА_1 »

Позивач звернув увагу, що знесенням будівлі порушується право на підприємницьку діяльність, яку він не зможе відновити при демонтажу відповідної будівлі. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що станом на момент звернення його до суду вже наявні докази того, що будівлю за адресою АДРЕСА_1 відповідачем вчиняються дії щодо знесення будівлі: розпочато демонтаж будівлі, а саме припинено енергопостачання.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Агрономічної сільської ради від 05.03.2024 №2970 «Про надання згоди на демонтаж (знесення) та списання майна комунальної власності будівлі старої школи літ. «А», прибудови літ. «А1», тераса літ. «а», тамбур літ. «а1», убиральня літ. «Б», огорожа №1 за адресою: АДРЕСА_1 » до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/5061/24.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у забезпеченні позову.

29 травня 2024 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві позивач просить залишити ухвалу суду від 22 квітня 2024 р. щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Агрономічної сільської ради від 05.03.2024 №2970 «Про надання згоди на демонтаж (знесення) та списання майна комунальної власності будівлі старої школи літ. «А», прибудови літ. «А1», тераса літ. «а», тамбур літ. «а1», убиральня літ. «Б», огорожа №1 за адресою: АДРЕСА_1 » до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/5061/24 без змін, тобто до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/5061/24.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положеннями частини 1 статті 150 КАС України регламентовано, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з нормами пунктів 1, 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів про забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року №9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року №2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

З огляду на зазначене слідує, що забезпечення позову це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18).

Так, з доданих до заяви про забезпечення позову документів вбачається, що 05.03.2024 Агрономічною сільською радою прийнято рішення № 2970 «Про надання згоди на демонтаж (знесення) та списання майна комунальної власності будівлі старої школи літ. «А», прибудови літ. «А1», тераса літ. «а», тамбур літ. «а1», убиральня літ. «Б», огорожа а1 за адресою: АДРЕСА_1 », яким Агрономічна сільська рада зокрема вирішила:

1. Надати згоду на демонтаж (знесення) та списання майна комунальної власності реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна право власності на який посвідчується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.10.2020 року, індексний номер витягу 227392033, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2188841405000, що розташований на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,485 га (кадастровий номер 0520680500:02:001:0358 ), опис об`єкта: будівлі старої школи літ. «А», прибудови літ. «А1», тераса літ. «а», тамбур літ. «а1», убиральня літ. «Б», огорожа №1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 748,1 кв. м.

2. Доручити Агрономічній сільській раді Вінницького району Вінницької області:

2.1. Здійснити заходи з демонтажу (знесення) та списання вказаного в пункті 1 майна.

2.2. Оприбуткувати матеріали придатні для подальшого використання (за наявності).

2.3. Оприбуткувати непридатні для використання матеріали як вторинну сировину (металобрухт, тощо).

Як зазначає ОСОБА_1 , він здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 та використовує приміщення за вищезазначеною адресою на підставі договору оренди від 31.03.2017 та додаткових угод від 01.01.2019, від 01.07.2019, від 10.12.2020.

Отже, спірне рішення Агрономічної сільської ради у разі його реалізації створює для позивача конкретні негативні наслідки. Разом з тим сам факт подання до суду позову про оскарження рішення від 05.03.2024 № 2970 не зупиняє його дію, а також наслідків, що пов`язані з його прийняттям.

Враховуючи вищезазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення пред`явленого ним позову, а також призведе до необхідності докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах.

Колегія суддів вважає недопустимою і такою, що суперечить завданню адміністративного судочинства ситуацію, при якій рішення відповідача про демонтаж споруди буде виконано ще до завершення судового розгляду справи щодо його оскарження позивачем, який з таким рішенням не погоджується і вважає його незаконним.

Також апеляційний суд враховує висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 23.01.2020 у справі №1840/2909/18. Так, переглядаючи в касаційному порядку ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету міської ради про знесення тимчасової споруди, суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки предметом спору у цій справі є рішення відповідача про демонтаж тимчасової споруди, у якій позивач здійснював підприємницьку діяльність, реалізація оскаржуваного рішення могла істотно ускладнити виконання судового рішення, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про забезпечення позову.

При цьому, очевидним, на думку суду, є те, що шкода, якої можна запобігти у разі вжиття заходів забезпечення позову, превалює над наслідками вжиття таких заходів для заінтересованих осіб, зокрема відповідача, і що до ухвалення судом рішення у спорі між сторонами доцільно зберегти статус-кво.

Колегія суддів зауважує, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з нормами частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення даного позову. Водночас, такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.

Так, конкретний спосіб в який позивач просить забезпечити позов має співвідноситись з заявленими позовними вимогами. Заходи забезпечення позову мають бути розумними, обґрунтованими та адекватними заявленим позовним вимогам. Такими заходами має бути забезпечено збалансованість інтересів сторін, а також інших осіб, що беруть участь у справі.

Апеляційний суд констатує, що вимоги клопотання про забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі матеріальних.

В пункті 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 акцентується на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказано й у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (заява № 11901/02) засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Доран проти Ірландії" (Doran v. Ireland, № 50389/99) поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав на те, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Тому обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З огляду на зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про існування реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та законним інтересам позивача до ухвалення рішення по суті справи без вжиття заходів забезпечення позову та високу ймовірність того, що без таких заходів ефективний захист або відновлення цих прав та інтересів, у разі задоволення позову, стане утрудненим чи навіть неможливим, а тому доцільно задовольнити заяву позивача та забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Агрономічної сільської ради від 05.03.2024 №2970 «Про надання згоди на демонтаж (знесення) та списання майна комунальної власності будівлі старої школи літ. «А», прибудови літ. «А1», тераса літ. «а», тамбур літ. «а1», убиральня літ. «Б», огорожа №1 за адресою: АДРЕСА_1 » до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/5061/24.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам закону ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року відповідає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Агрономічної сільської ради залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.