Ухвала
від 03.06.2024 по справі 756/3466/24
ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/3466/24

Провадження № 1-кс/756/739/24

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власників майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024105050000094 від 30.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України,

УСТАНОВИВ:

Прокурор Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024105050000094 від 30.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України. 20.03.2024 на адресу суду від прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 надійшли додаткові письмові уточнюючі обгрунтування до клопотання про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024105050000094 від 30.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України. В обґрунтування клопотання (з урахуванням додаткового уточнюючого обґрунтування) прокурор зазначає, що у провадженні СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105050000094 від 30.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше ніж 31.01.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись за своїм місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , вніс завідомо неправдиві відомості до бланку особистої медичної книжки форми №1-ОМК, 2 серії НОМЕР_1 , видану на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , форма та зміст якої встановлена наказом Міністерства охорони здоров`я України № 150 від 21.02.2013 від ТОВ «ЛАЯН ВІННЕР», код ЄДРПОУ 35007886, тобто завідомо підробив офіційний документ, який видається установою, яка має право видавати такий документ, а саме закладом охорони здоров`я, де проводився медичний огляд і який надає право допуску до роботи працівникам окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, до якої були внесені завідомо неправдиві відомості щодо проходження медичного огляду ОСОБА_6 , чим порушив встановлений законодавством порядок складання, видачі і використання офіційних документів, визначений Порядком проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р № 559, Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №1-ОМК «Особиста медична книжка», затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України №150 від 21.02.2013, ст. 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 , обов`язкові попередні та періодичні профілактичні медичні огляди працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, проводяться за рахунок роботодавців у порядку, встановленому законодавством. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам, порядок проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок встановлюються Кабінетом Міністрів України. Особи, які відмовляються або ухиляються від проходження обов`язкових профілактичних медичних оглядів, відсторонюються від роботи. Відповідно до п. 6 Порядку проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р. № 559, роботодавець забезпечує ведення журналу реєстрації особистих медичних книжок, де зазначаються номер, серія, дата видачі книжки, прізвище, ім`я, по батькові її власника. Відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №1-ОМК «Особиста медична книжка», Форма № 1-ОМК видається особі у разі відсутності протипоказань для зайняття відповідним видом діяльності; Форма №1-ОМК заповнюється посадовою особою медичної комісії закладу охорони здоров`я; на титульній сторінці форми №1-ОМК зазначаються прізвище, ім`я та по батькові оглянутої особи; у пункті 1 зазначається повне найменування суб`єкта господарювання, де працює оглянута особа; у пункті 2 вписуються назва професії та характер виконуваних робіт відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок»; у пункті 3 проставляються число, місяць, рік наступного медичного огляду; у пункті 4 Позначається повне найменування закладу охорони здоров`я, де проводився медичний огляд; у пункті 5 проставляються число, місяць, рік проведення медичного огляду; форма №1-ОМК підписується керівником та засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я. Отже, особиста медична книжка форми №1-ОМК, форма та зміст якої встановлена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21.02.2013 № 150 від 21.02.2013, є офіційним документом, який видається установою, яка має право видавати такий документ, а саме: закладом охорони здоров`я, де проводився медичний огляд, і який надає право допуску до роботи працівникам окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб. Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразились у виготовленні підробленого іншого офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його іншою особою, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Крім того, невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше ніж 08.03.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись за своїм місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , повторно вніс завідомо неправдиві відомості до бланку особистої медичної книжки форми №1-ОМК, 2 серії НОМЕР_2 видану на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , форма та зміст якої встановлена наказом Міністерства охорони здоров`я України № 150 від 21.02.2013 року, від ТОВ «Клініка імені ОСОБА_8 », код ЄДРПОУ 36854296, тобто повторно завідомо підробив офіційний документ, який видається установою, яка має право видавати такий документ, а саме закладом охорони здоров`я, де проводився медичний огляд і який надає право допуску до роботи працівникам окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, до якої були внесені завідомо неправдиві відомості щодо проходження медичного огляду ОСОБА_7 , чим порушив встановлений законодавством порядок складання, видачі і використання офіційних документів, визначений Порядком проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р. № 559, Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №1-ОМК «Особиста медична книжка», затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України №150 від 21.02. 2013, ст. 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000. Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразились у виготовленні підробленого іншого офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його іншою особою, вчиненого повторно, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. У рамках кримінального провадження, в період часу з 07 год. 53 хв. по 15 год. 07 хв. 15.03.2024 на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено обшук, за результатом якого, серед речей перелік яких прямо визначений в ухвалі також вилучено: мобільний телефон марки «RIElME 11», моделі НОМЕР_3 , S/N НОМЕР_4 , IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , мобільний телефон марки «Honor», S/N НОМЕР_7 , IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 , мобільний телефон марки «NOKIA», IMEI1: НОМЕР_10 , IMEI2: НОМЕР_11 , які поміщено до спеціального пакету RIC2053606; ноутбук марки "ASUS", S/N: НОМЕР_12 , CN F4AK який поміщено до спеціального пакету RIC2053606; грошові кошти в сумі 54 800 грн., які поміщені до спеціального пакету RIC2053600; грошові кошти в сумі 24 332 доларів США, які поміщені до спеціального пакету SUD3096811; паспорт громадянина рф на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № 0314918410 від 18.05.2014 р. та картки «Восток Банк» « НОМЕР_13 », «Страховое свидетельство» « НОМЕР_14 », які упаковано до спеціального пакету НПУ № RIC2053601, які постановою від 15.03.2024 у відповідності до вимог ст. 98 КПК України визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Враховуючи, що органом досудового розслідування вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні на підставі ст. 98 КПК України, а тому з метою забезпечення можливості проведення слідчих та процесуальних дій із вищевказаним майном та використання в якості доказів у кримінальному провадженні, а також із метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду, а також застосування спеціальної конфіскації, прокурор просить накласти арешт на майно, оскільки існують достатні підстави для його накладення відповідно до вимог статей 167, 170 КПК України, оскільки незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення, втрати та/або пошкодження майна, а також до настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Прокурор у судових засіданнях просив задовольнити клопотання про накладення арешту на майно в повному обсязі. При цьому, зазначав, що в досліджених органом досудового розслідування телефонах вбачається переписка ОСОБА_5 з особами щодо замовлення медичних книжок. Слідчі дії підтверджують, що є підстави вважати, що на вказаній техніці є інформація, яка має значення для досудового розслідування. Речові докази можуть досліджуватися в подальшому в ході судового розгляду. Що стосується грошових коштів - подано додаток до протоколу обшуку, де на відео ОСОБА_9 зазначає щодо походження грошових коштів - внаслідок продажу медичних книжок, а тому є підстави вважати, що кошти здобуті злочинним шляхом.

Представник власників майна - адвокат ОСОБА_4 у судових засіданнях заперечувала проти клопотання в частині накладення арешту на мобільні телефони, ноутбук, та грошові кошти у розмірі 54800 грн та 24322 доларів США, щодо накладення арешту на паспорт громадянина РФ на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_15 від 18.05.2014, картку «Восток Банк» « НОМЕР_13 » та картку «Страховое свидетельство» « НОМЕР_14 » не заперечила. На обгрунтування заперечень зазначала, що грошові кошти, які були вилучені під час обшуку, належать цивільній дружині підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_10 , про що остання зазначала у судовому засіданні та у підтвердження чого було надано відповідні докази. Твердження прокурора, що вилучений зошит з записами свідчить про злочинну діяльність і здобуття цих грошей злочинним шляхом не відповідає дійсності, оскільки, як зазначила ОСОБА_10 , її чоловік займається біржами і записував це у зошит. При цьому, у повідомленні про підозру ОСОБА_5 йому інкримінується виключно підроблення завідомо підробленого документа, тобто об`єктом злочину є офіційний документ та відсутня кваліфікуюча ознака корисливого мотиву, у тому числі відсутні підтвердження отримання грошових коштів злочинним шляхом. Тобто вилучені гроші відповідно до вимог ст. 98 КПК України не відповідають критеріям речових доказів. Щодо арешту на ноутбук та мобільні телефони - ухвалою слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення обшуку було відмовлено у вилучені мобільних терміналів, але сторона обвинувачення не була позбавлена можливості під час обшуку перевірити наявність на них інформації, що має значення для кримінального провадження. Посилання прокурора на положення ст. 96-2 КПК України також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вилучені грошові кошти не можуть підлягати спеціальній конфіскації, оскільки вони не належать підозрюваному.

У судовому засіданні 25.03.2024 цивільна дружина підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_10 , повідомила, що вилучені грошові кошти належать особисто їй, так 15000 доларів США були отримані нею в борг від гр. ОСОБА_11 , який отримав їх від продажу 05.10.2023 власної квартири. Крім того, ОСОБА_10 зазначила, що має дохід від здачі своєї власної квартири в оренду (10000,00 грн на місяць), крім того, працює дистриб`ютером косметики. На підтвердження зазначеного ОСОБА_10 надала: квитанції щодо реалізації косметики, копію договору оренди нерухомого майна, розписку про отримання від ОСОБА_11 грошових коштів у розмірі 15000 доларів США, відомості про доходи ОСОБА_11 , договір купівлі-продажу квартири, укладений ОСОБА_11 .

У судовому засіданні 29.05.2024 було допитано свідків гр. ОСОБА_12 та гр. ОСОБА_11 .

Так, свідок гр. ОСОБА_12 зазначив, що він орендує у ОСОБА_10 належну їй квартиру на підставі договору оренди, який було укладено на 6 місяців до жовтня 2023 року, однак, свідок з родиною продовжують там жити, додатково договору не укладали, розмір орендної плати становить 10000,00 грн на місяць, додатково сплачують комунальні послуги, гроші перераховує на карту ОСОБА_10 його дружина.

Свідок гр. ОСОБА_11 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_10 є сестрою його дружини, 15.02.2024 він позичив ОСОБА_10 у борг 15000 доларів США, про що остання написала йому розписку та зобов`язалась повернути гроші протягом року.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, заслухавши учасників судового процесу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до наступного висновку.

У провадженні СВ Оболонського управління поліції ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження за №12024105050000094 від 30.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

15.03.2024 на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 13.03.2024, було проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення якого, серед речей перелік яких прямо визначений в ухвалі також вилучено: мобільний телефон моделі RMX 3636, S/N НОМЕР_4 , IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , мобільний телефон марки «Honor», S/N НОМЕР_7 , IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 , мобільний телефон марки «NOKIA», IMEI1: НОМЕР_10 , IMEI2: НОМЕР_11 , які поміщено до спеціального пакету RIC2053606; ноутбук марки "ASUS", S/N: НОМЕР_12 , CN F4AK який поміщено до спеціального пакету SUD3096951; грошові кошти в сумі 54 800 грн., які поміщені до спеціального пакету RIC2053600; грошові кошти в сумі 24 332 доларів США, які поміщені до спеціального пакету SUD3096811; паспорт громадянина РФ на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_15 від 18.05.2014, картку «Восток Банк» « НОМЕР_13 » та картку «Страховое свидетельство» « НОМЕР_14 », які було поміщено до спеціального пакету НПУ № RIC2053601.

15.03.2024 у порядку ст. 208 КПК України, був затриманий ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень.

15.03.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

Постановою слідчого СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві від 15.03.2024 вилучені під час обшуку речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №№12024105050000094 від 30.01.2024.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, частинами 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збережені цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з положення ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Пунктами 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріали клопотання свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, а саме:

-мобільний телефон моделі RMX 3636, S/N НОМЕР_4 , IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки «Honor», S/N НОМЕР_7 , IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 ; мобільний телефон марки «NOKIA», IMEI1: НОМЕР_10 , IMEI2: НОМЕР_11 , які поміщено до спеціального пакету RIC2053606;

-ноутбук марки "ASUS", S/N: НОМЕР_12 , CN F4AK, який поміщено до спеціального пакету SUD3096951;

-грошові кошти в сумі 9332 (дев`ять тисяч триста тридцять два) долари США, які поміщені до спеціального пакету SUD3096811;

-паспорт громадянина РФ на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_15 від 18.05.2014, картку «Восток Банк» « НОМЕР_13 » та картку «Страховое свидетельство» « НОМЕР_14 », які було поміщено до спеціального пакету НПУ № RIC2053601,

відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу, оскільки має відношення до кримінального провадження, і таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, окрім того, грошові кошти підпадають під ознаки, визначені ч. 1 ст. 96-2 КК України, а тому, внаслідок доведеності існування ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, наявні підстави для накладення арешту на вказане майно з тимчасовим позбавленням права на користування, розпорядження та відчуження майна будь-кому і будь-яким чином з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення можливої спеціальної конфіскації, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні та виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

Суд звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку для доведення вини, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації.

Втручання держави в право власника майна на мирне володіння своїм майном в даному випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

За таких обставин, враховуючи, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

У той же час, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора у частині накладення арешту на грошові кошти в розмірі 15000 доларів США та 54800 гривень вилучених в ході проведення 15.03.2024 обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9 КПК України є законність, що передбачає обов`язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти відповідно до положень КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню, оскільки відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Положення норм КПК України в частині застосування заходів забезпечення кримінального провадження якими обмежується право власності узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону, оскільки ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошує на тому, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (рішення у справах «Жушман проти України» від 28.05.2009, «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008).

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції» від 25.06.1996, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 та «Малама проти Греції» від 01.03.2001).

Під час розгляду клопотання встановлено, що власником вилучених коштів у сумі 15000 доларів США та 54800 гривень є цивільна дружина підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_10 , які отримані останньою у борг та від оренди власного нерухомого майна, що також підтвердили допитані у судовому засіданні свідки гр. ОСОБА_12 та гр. ОСОБА_11 . Таким чином, слідчим суддею встановлено, що вилучені грошові кошти здобуті у законний спосіб.

За наведеного, враховуючи те, що вилучені грошові кошти є приватною власністю ОСОБА_10 , як встановлено набуті нею законним шляхом, їх відношення до розслідуваного кримінального провадження не встановлено, про підозру останній не повідомлено, водночас, прокурором не доведено, що вказані кошти були набуті третьою особою ( ОСОБА_10 ) від підозрюваного, а також не доведено того, що третя особа ( ОСОБА_10 ) знала або повинна була і могла знати, що таке майно було одержано внаслідок ймовірного вчинення кримінального правопорушення та/або є доходом від такого майна, тому слідчий суддя вважає, що накладення арешту на вказані кошти не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює застосування такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а відтак клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.

Ураховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання прокурора.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, повернути тимчасово вилучене майно, у накладенні арешту на яке було відмовлено.

Керуючись статтями 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024105050000094 від 30.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024105050000094 від 30.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, на майно вилучене в ході обшуку 15.03.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

мобільний телефон моделі RMX 3636, S/N НОМЕР_4 , IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки «Honor», S/N НОМЕР_7 , IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 ; мобільний телефон марки «NOKIA», IMEI1: НОМЕР_10 , IMEI2: НОМЕР_11 , які поміщено до спеціального пакету RIC2053606;

ноутбук марки "ASUS", S/N: НОМЕР_12 , CN F4AK, який поміщено до спеціального пакету SUD3096951;

грошові кошти в сумі 9332 (дев`ять тисяч триста тридцять два) долари США, які поміщені до спеціального пакету SUD3096811;

паспорт громадянина РФ на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_15 від 18.05.2014, картку «Восток Банк» « НОМЕР_13 » та картку «Страховое свидетельство» « НОМЕР_14 », які було поміщено до спеціального пакету НПУ № RIC2053601.

У задоволенні інших вимог клопотання - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, повернути тимчасово вилучене майно, у накладенні арешту на яке було відмовлено.

Роз`яснити, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 03.06.2024 о 17 год. 45 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1

СудОболонський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення03.06.2024
Оприлюднено10.06.2024
Номер документу119595427
СудочинствоКримінальне
КатегоріяПровадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна

Судовий реєстр по справі —756/3466/24

Ухвала від 13.08.2024

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Рибак Іван Олексійович

Ухвала від 03.06.2024

Кримінальне

Оболонський районний суд міста Києва

Ткач М. М.

Ухвала від 29.05.2024

Кримінальне

Оболонський районний суд міста Києва

Ткач М. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні