Ухвала

від 03.06.2024 по справі 947/20470/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/858/24

Справа № 947/20470/22 1-кс/947/6431/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

представника скаржника ТОВ «ОДЕСЬКИЙ КОРОВАЙ» - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника скаржника ТОВ «ОДЕСЬКИЙ КОРОВАЙ» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.05.2024 року в рамках досудового розслідування кримінального провадження №12019160470003971,

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні скарги представника ТОВ «ОДЕСЬКИЙ КОРОВАЙ» - адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність дізнавача в кримінальному проваджені №12019160470003971.

Не погоджуючись з ухвалою, адвоката ОСОБА_6 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, просить її скасувати та постановити нову, якою визнати протиправною бездіяльність дізнавача СД ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 ; зобов`язати дізнавача виконати вказівки прокурора від 31.05.2021 року, 19.01.2022 року, 16.12.2022 року, 05.06.2023 року, 29.06.2023 року, 05.04.2024 року та встановити строки для їх виконання; зобов`язати дізнавача провести слідчі дії, передбачені КПК України щодо належного досудового розслідування, встановити винних осіб, притягнути їх до кримінальної відповідальності та встановити строки для проведення таких дій; зобов`язати дізнавача надати відповідь на адвокатські запити від 06.11.2023 року, 11.01.2024 року 25.04.2024 року та встановити строки для проведення таких слідчих дій.

Прокурор в судове засідання апеляційного суду не з`явився, однак надіслав заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності прокурора та відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки вона подана на рішення слідчого судді, яке не підлягає оскарженню.

Адвокат просила задовольнити апеляційну скаргу як таку, що підлягає розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача; адвоката, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 24 КПК, які узгоджуються з приписами ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Разом з цим, специфіка кримінальної процесуальної діяльності визначає особливу процедуру оскарження дій (бездіяльності) і рішень осіб, які її здійснюють, водночас право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків подання (у деяких випадках і розгляду) скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, слідчого судді, прокурора, слідчого.

Главою 26 КПК передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 309 КПК, ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність дізнавача не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

У рішенні від 27.01.2010 року у справі №3-рп/2010 Конституційний суд України дійшов висновку (абзац другий підпункту 3.2), що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.

У рішенні від 11.03.2011 року у справі №2-рп/2011 Конституційний Суд України (пп.3.3 п.3 мотивувальної частини) зазначив, що «Верховна Рада України в законах України визначає судочинство та судоустрій і підсудність справ як їх елемент, а також може встановлювати випадки, в яких не допускається апеляційне, касаційне оскарження рішення суду (п. 14 ч. 1 ст. 92, п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до вищезазначеного, Конституційний суд України зробив висновок про те, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що саме за допомогою чіткого визначення в Кримінальному процесуальному законі України порядку і переліку тих ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, знаходить свою реалізацію конституційний припис закріплений в п.8 ч.1 ст.129 Конституції України - забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення.

Тобто, з дослівного змісту зазначеної норми Основного Закону можна зробити висновок, що Законом встановлена можливість апеляційного оскарження всіх рішень суду першої інстанції, але тих, які ухвалені за результатами судового розгляду справи (судового провадження). Разом з цим, на теперішній час офіційного тлумачення, в тому числі Рішення Конституційного суду України, терміну «забезпечення права на апеляційний перегляд справи», в контексті положень п.8 ч.1 ст.129 Конституції України (в редакції Закону №1401-VIII від 02.06.2016), не існує.

Таким чином, із системного аналізу наведених норм Конституції України, кримінального процесуального закону та правових висновків Конституційного суду України можна зробити висновок, що конституційний принцип забезпечення апеляційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, що регламентовано положеннями ст. 55 Конституції України та ст.ст. 24, 392 КПК.

Крім того, виконуючи вимоги ч. 5 ст.9 КПК, колегія суддів, вирішуючи питання щодо можливості апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді також враховує правові позиції Європейського суду з прав людини стосовно доступу до правосуддя.

Так, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), визнано Україною, закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» (1998р.) зазначено, що обмеження не буде сумісним з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

У рішенні у справі «Мельник проти України» (2006 р.), ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, серія A № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

У рішенні у справі «Воловік проти України» (2007 р.), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження.

У рішенні у справі «Скорик проти України» (2008 р.) ЄСПЛ нагадав, що «відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції.

Таким чином, за аналізом правових позицій Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, які були сформовані під час розгляду й вирішення справ і втілились у судових рішеннях, можливо дійти ґрунтовного висновку, що їх правові позиції повністю збігаються, взаємодоповнюються та взаємооб`єднуються щодо забезпечення гарантування загальних принципів права особи на судовий захист, у тому числі забезпечення апеляційного оскарження рішень суду, за визначеною Конституцією України та Кримінальним процесуальним Кодексом України процедурою.

Частиною 2 статті 309 КПК регламентовано, що під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Враховуючи наведені вимоги закону та практики ЄСПЛ, а також вимоги ст.309 КПК, ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги представника скаржника на бездіяльність дізнавача не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Положеннями ч. 2 ст. 403 КПК передбачена можливість закриття апеляційного провадження лише у разі відмови особи від поданої нею апеляційної скарги.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.02.2019 року (справа №569/17036/18), касаційний суд дійшов висновку про те, що після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що воно відкрите за апеляційною скаргою на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження. Верховний Суд визнав правильними такі рішення апеляційних судів (ухвала Верховного Суду від 19.03.2018 року - справа №439/1271/17; постанова Верховного Суду від 23.10.2018 року - справа №180/210/17).

Статтею 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відкрите (розпочате) апеляційне провадження за такою скаргою підлягає закриттю з урахуванням положень ч.6 ст.9 КПК.

Аналогічний підхід застосований Великою Палатою Верховного Суду, яка вважала за необхідне закрити касаційне провадження, відкрите за скаргою на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (постанова від 23.01.2019 року - справа №738/1482/16-к).

Враховуючи той факт, що апеляційна скарга надійшла до суду без матеріалів судової справи, що з урахуванням змісту апеляційної скарги, не надавало судді-доповідачу визначитися з тим, чи підлягає ухвала слідчого судді оскарженню, а після надходження судової справи та ознайомлення з нею, колегією суддів встановлено про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення, яке не підлягає оскарженню.

Керуючись вимогами ст.ст. 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника скаржника ТОВ «ОДЕСЬКИЙ КОРОВАЙ» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.05.2024 року, якою відмовлено в задоволенні скарги представника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «ОДЕСЬКИЙ КОРОВАЙ» на бездіяльність дізнавача в кримінальному проваджені №12019160470003971.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня її постановлення.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4