Рішення

від 29.05.2024 по справі 204/5053/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/5053/23

Провадження № 2/204/167/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

29 травня 2024 Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання Корягіної Р.Р.

представник позивача адвокат Павленко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робоча 73», в особі голови Зікрань Наталії Володимирівні , третя особа Південно-Східне Міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про зобов`язання відповідача оформити належним чином трудову книжку позивача, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки оформлення трудової книжки та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСББ «Робоча 73»про стягнення заборгованості по заробітній платі та з урахуванням уточненої заяви, наданої 04.04.2024 позивач просила суд оформити належними чином їй трудову книжку, зазначивши датою звільнення 14.10.2022 за власним бажанням та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток у розмірі 40200,00 грн., моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн. та судові витрати по справі. Позов обґрунтовано тим, що позивач перебувала у трудових відносинах із відповідачем та14.10.2022 була звільнена з ОСББ «Робоча 73» за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП, однак до теперішнього часу остання не отримала від відповідача належним чином оформлену трудову книжку. Після звільнення відповідач не провів з позивачем остаточного розрахунку, не виплатив заробітну плату за ІІ половину вересня та жовтня 2022, заборгованість якої складала 5550,87 грн. та грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 616,37 грн. В порушення вимог ст. 116 КЗпП України розрахунок по заробітній платі з позивачем не був проведений в день звільнення, тому вважає, що відповідач повинен відшкодовувати їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.10.2022 по 14.04.2023 в розмірі 40200,00 грн. Також зазначає, що у зв`язку з незаконними діями відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні, вона перебувала у скрутному фінансовому становищі та відчувала постійні страждання та душевний біль, які пов`язані з несправедливими діями щодо відмови у виплаті належних їй сум, що також суттєво вплинуло на її загальний стан здоров`я та збудження нервової системи. Завдану відповідачем позивачу моральну шкоду вона оцінює в 100000,00 грн. У зв`язку з чим,позивач звернулася до суду з відповідними вимогами.

Ухвалою суду від 28.04.2023 відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.34).

Ухвалою суду від 19.02.2024 було витребувано у Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» інформаційну довідку. На виконання ухвали суду, 19.03.2024 були надані витребувані документи (а.с.172)

Представник відповідачаадвокат ПатикаА.В.надав судувідзив напозовну заяву,в судовихзасіданнях зазначив, що15.10.2022позивача булозвільнено зпосади бухгалтера,за власнимбажанням напідставі наказуОСББ №05-ОК.Крім тогозазначив,що останняв періодз 14.09.2022по 14.10.2022була відсутняна робочомумісці,про щосвідачть акти, тому ОСББ«Робоча 73»при звільненніостанньої нездійснювало оплатупраці завказаний період.У березні 2024року відповідачпровів остаточнийрозрахунок з ОСОБА_1 тому заборгованістьвідсутня.Також зазначив, що між головою правління ОСББ та позивачем було досягнуто домовленість, що остання забере свою трудову книжку на руки. Однак, позивач не тільки її забрала, але й самостійно поставила на ній печатку ОСББ, до якої мала доступ. Таким чином, остання поданням копії своєї трудової книжки до суду самостійно спростувала звинувачення до ОСББ, щодо не видачі їй трудової книжки в день звільнення, адже завірила копію трудової книжки з оригіналу та додала до позову.Крім того зазначив, що ОСББ ніколи не перешкоджало і не вчиняло жодних дій позивачу в оформленні трудової книжки. Також позивачу було запропоновано самостійно прийти до голови ОСББ та надати трудову книжку для здійснення відповідних записів, але остання сама не бажає це робити. У зв`язку з викладеним,представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.46-49).

Позивач у судове засідання не з`явилася про день та час розгляду справи повідомлялася належними чиномє. Представник позивача адвокат Павленко І.О. надала заяву про уточнення позовних вимог та пояснила, що 07.06.2023 відповідачем було здійснено з ОСОБА_1 розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку при звільнені, а також 19.03.2024 було виплачено заборгованість по заробітній платі , тому просила стягнути з відповідача лише середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 40200грн, зобов`язати відповідача оформити належним чином трудову книжку бухгалтера ОСОБА_1 , зазначивши датою звільнення 14.10.2022 за власним бажанням та стягнути моральну шкоду у розмірі 100000грн., судові витрати по справі . Також пояснила, що дійсно трудова книжка перебувала та наразі перебуває у позивача, та остання через конфлікт не бажає самостійно звертатися до ОСББ.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав заяву про розгляд справи без їх участі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився повідомлявся належним чином про день та час слухання справи, надав суду заяву про розгляд справи без його участі за наявним в матеріалах справи документами (а.с.202).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, давши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.05.2020була прийнята на роботу до ОСББ «Робоча 73» на посаду бухгалтера, що підтверджується копією наказу № 04 ОК, виданого головою правління ОСББ «Робоча 73» ОСОБА_4 від 29.04.2020 (а.с.76).

Наказом №05-ОК від 15.10.2022 позивач була звільнена за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 77,78).

Відповідно до бухгалтерської довідки, яка представником відповідача не була спростована, заборгованість ОСББ по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період з 01.05.2020 по 14.10.2022 складала 6167,24 грн., з яких: 5550,87 грн заборговаеість по заробітній платі за 2 половину вересня та жовтня 2022 та 616, 37 за невикористану відпустку(а.с.19).

Згідно із платіжними інструкціями № 1, відповідачем було сплачено 23.09.2022 та 07.06.2023 на рахунок ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за вересень 2022 у розмірі 5635,00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку при її звільненіза вересень 2022 у сумі 616,37 грн. (а.с.89,91).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників

Крім того, як вбачається із матеріалів справи відповідачем також 07.06.2023 було здійсненоз ОСОБА_1 розрахунок сумикомпенсації заневикористану відпусткупри звільнені,а також19.03.2024було виплаченозаборгованість позаробітній платі, цей факт не заперечується представником відповідача, у зв`язку з чим позивач уточнила позовні вимоги, про що надала відповідну заяву та просила суд стягнути з відповідача лише середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 40200,00 грн., моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн., зобов`язати відповідача оформити належним чином трудову книжку бухгалтера ОСОБА_1 , зазначивши датою звільнення 14.10.2022 за власним бажанням та судові витрати по справі (а.с.89, 91,194)

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.05.2020 перебувала в трудових відносинах з ОСББ «Робоча 73» . Наказом №05-ОК від 15.10.2022 ОСОБА_1 звільнена з 15.10.2022 за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 77,78).

У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 2 КЗпП України працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП Українизазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що на дату звільнення позивача заборгованість по заробітній платі за ІІ половину вересня та жовтня 2022 складала 5550,87 грн. Оскільки остаточний розрахунок з позивачем на час звільнення не було проведено, а було здійснено лише після пред`явлення вимоги в судовому порядку 19.03.2024, ОСББ має відповідати перед позивачем згідно із ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

У такому випадку відповідальність роботодавця на підставіст.117 КЗпП України наступає після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок та невиплати після пред`явлення цієї вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать.

Відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Звертаючись з вимогою про стягнення заборгованості з відповідача на свою користь, позивач просить суд стягнути 40200,00грн.середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Однак, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогост.117 КЗпП України, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц, від 13.05.2020 у справі № 810/451/17, від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.

Як встановлено судом, заборгованість ОСОБА_1 з заробітної плати за період з вересня по жовтень 2022 складала 5550,87 грн. та компенсація за невикористану відпустку у розмірі 616,37грн, які останній було виплачено вже після звернення до суду , що не заперечується сторонами.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем на час звільнення не було проведено, підприємство має відповідати перед позивачем згідно із ст.117 КЗпП України.

У такому випадку відповідальність роботодавця на підставіст.117 КЗпП України наступає після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок та невиплати після пред`явлення цієї вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать.

Звертаючись з вимогою про стягнення з відповідача на свою користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач зазначає період затримки з 14.10.2022 по 14.04.2023 у розмірі 40200 грн., що майже в сім з половиною рази перевищує існуючу заборгованість і не є співмірним.

Тому, виходячи з принципів розумності, справедливості і пропорційності, а також беручи до уваги період затримки розрахунку до моменту звернення позивача до суду, суд вважає за доцільне зменшити розмір середнього заробітку до розміру існуючої заборгованості, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі - 5550,87 грн., що сприятиме досягненню справедливого балансу між захистом прав працівника і додержанням принципів справедливості, а також співмірності у трудових відносинах.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 2ст. 23 ЦК Українипередбачено, що моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Крім того, у частині 1статті 237-1 КЗпП Українивизначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 23 ЦК Українитастаття 237-1 КЗпП Українипередбачають можливість відшкодування моральної шкоди завданої працівнику власником або уповноваженим ним органом внаслідок порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на своєчасне отримання заробітної плати та остаточного розрахунку при звільненні нарахованих коштів. Відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок ще в вдень звільнення, тобто 15.10.2022, тобто майже більше року не погасив перед позивачем в повному обсязі заборгованість по заробітній платі та нарахованих коштів відповідно до наданої довідки.

Отже, суд вважає, що позивач, як працівник має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, яка виразилася у порушенні її права на своєчасне отримання заробітної плати та остаточного розрахунку при звільненні, що призвело до порушення права на працю, та як наслідок до моральних страждань.

Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача позивач вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а саме у зв`язку з відсутністю грошових коштів на існування шукати додаткове джерело доходів.

Виходячи з наведеного суд зазначає, що позивач як працівник має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй неправомірними діями відповідача, та саме відповідач є особою, внаслідок дії якого було завдано моральну шкоду позивачу.

При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди суд виходить з наступного.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Як зазначено у пункті 3Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок порушення права позивача на своєчасне отримання заробітної плати за виконану ним роботу та своєчасне отримання остаточного розрахунку при звільненні, що призвело до моральних страждань, порушився нормальний ритм життя позивача, вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з відсутністю грошових коштів на існування шукати додаткове джерело доходів.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що неправомірними діями відповідача позивачу також була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неправомірну поведінку відповідача та вважає доведеним факт душевних страждань позивача, реальність яких не викликає сумніву, а тому позивач має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд враховує те, що відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок ще 15.10.2022.

Разом з цим, виходячи з засад розумності, справедливості та об`єктивності суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред`явлений до стягнення є завищеним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 1 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Отже, за таких обставин, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд визнає доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

З приводу заявленої вимоги позивача про належним чином оформлення їй трудової книжки суд зазначає.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі-Закон) визначено, що в період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Із наданої позивачем копії трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається відсутність внесених відомостей про прийняття та звільнення останньої із займаної посади з ОСББ «Робоча 73» (а.с.11).

Як було встановлено в судовому засіданні і не спростовано сторонами, ОСОБА_1 було запропоновано та надано термін для звернення до голови правління ОСББ для внесення відповідних записів у трудову книжку, яка знаходиться на руках у позивача, однак остання вказаним правом не скористалася.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконливого висновку, що стороною позивача не доведено, що відповідач чинить перешкоди та не вчинив жодних дій в оформленні трудової книжки.

Суд критично ставиться до викладених у позові тверджень позивача щодо відмови відповідачем оформити належним чином трудову книжку, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача витрат про надання правової вимоги у розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1статті 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2ст. 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката,в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу,пов`язану зі справою,включаючи підготовку до її розгляду,збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу у вказаній справі надавала адвокат Павленко І.О., що підтверджується ордером серії АЕ № 1183533 від 17.05.2023 (а.с. 32), а також договором № 17 про надання юридичних послуг та здійснення правового захисту від 12.09.2023, укладеним між адвокатом Павленко І.О.та ОСОБА_1 (а.с. 208).

Згідно ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно роз`яснень, наведених уп.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014№10визначено,що підстави,межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

У пункті 1.2 укладеного між адвокатом Павленко І.О. та ОСОБА_1 договору № 17 про надання правничої допомоги від 12.09.2023 закріплено, що за надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі 10 000,00 грн.

Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК України, враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно доч.4ст.137ЦПКУкраїни розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірними із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що позивач має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Павленко І.О., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.

Однак, суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, тому заявлена сума у розмірі 10000,00 грн. є значно завищеною.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно дост.141ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем під час подання позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2481,80 грн (а.с.30).

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги були задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 203,51 грн.

Керуючись ст.ст.12-13,81,141,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.47,116,117КЗпП України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робоча 73», третя особа Південно-Східне Міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про зобов`язання відповідача оформити належним чином трудову книжку позивача, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки оформлення трудової книжки та моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робоча 73»,код ЄДРПОУ: 39843905, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5550 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят)гривень 87 копійок, без утримання з цієї суми обов`язкових податків та зборів, моральну шкоду у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень 00 копійок, судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 203 гривні 51 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 );

Представник позивача - адвокат Павленко Інна Олександрівна (адреса місця знаходження: 49006, м. Дніпро, пр. Л.Українки, буд. 47, оф. 1) ;

Відповідач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робоча 73», ЄДРПОУ: 39843905, (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 73);

Третя особа: Південно-Східне Міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, ЄДРПОУ 44729283, (адреса місця знаходження: м. Дніпро, вул. Армстронга Ніла,буд. 1-Д. Повний текст рішення складено 07.06.2024.

Суддя: С.В.Чудопалова