Рішення

від 21.05.2024 по справі 945/1094/23

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 945/1094/23

Провадження №2/472/21/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Горбаненка А.О., Фігурської К.М.,

прокурора - Ложкаря М.Л.,

представника відповідача ТОВ "ПРАТ Миколаївське"

- адвоката Слівінського І.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду№ 3у селищіВеселинове Миколаївської області цивільну справуу порядку загального позовного провадження за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАТ Миколаївське", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

21червня 2023року до суду за підсудністю з Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заявакерівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області Віти Денисенко в інтересах держави в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАТ Миколаївське", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки.

Позов обґрунтований тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 02.10.2019 року №7301/0/14-19-СГ ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 4821780600:02:000:0664, розташовану в межах території Степівської (раніше - Катеринівської) сільської ради Миколаївського (раніше - Веселинівського) району Миколаївської області.

На підставі вказаного наказу державним реєстратором Веселинівської районної державної адміністрації Якименко О.А. 12.11.2019 за № 34164942 зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Прокурор вважає, що зазначений наказ прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ОСОБА_2 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 11.09.2017 року № 6-5802/14-17-СГ вже отримував у приватну власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 1820383200:02:000:0181 в межах території Андрушівського району, за межами населених пунктів Городківської сільської ради Житомирської області, право власності на яку зареєстровано 29.09.2017 року за № 22692045.

Таким чином, ОСОБА_2 повторно звернувся до органу виконавчої влади за отриманням безоплатно з земель державної чи комунальної власності земельної ділянки одного і того ж виду призначення, при цьому вже скориставшись раніше таким правом, а Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, не перевіривши використання ОСОБА_2 раніше цього права, безпідставно передало у власність останнього земельну ділянку для особистого селянського господарства площею 2 га, що є порушенням ч.4 ст.116,ч.1ст.121 ЗК України.

Крім того, у позові зазначено, що після отримання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_1 . Прокурор вважає, що ОСОБА_1 придбав земельну ділянку в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати. З посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України просить витребувати від ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, спірну земельну ділянку.

Крім цього, ОСОБА_1 передав вказану земельну ділянку в оренду ТОВ "ПРАТ Миколаївське", а тому просить витребувати від ТОВ "ПРАТ Миколаївське" спірну земельну ділянку.

Прокурор Ложкар М.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

В судові засідання представник Степівської сільської ради не прибув, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення повісток. До суду представник неодноразово подавав заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача ТОВ "ПРАТ Миколаївське" - адвокат Слівінський І.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, зазначивши, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави з її волі, а тому витребування вказаної земельної ділянки у добросовісного набувача ОСОБА_1 та орендаря земельної ділянки ТОВ "ПРАТ Миколаївське", буде непропорційним втручанням держави в їхправо намирне володіннямайном. Також просив відмовити в позові в зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостйних вимог щодо предмета спору Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (далі - Головне управління) Масюткін С.С. в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) висловив думку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

У своїх письмових поясненнях від 04.08.2023 року представник Головного управління Масюткін С.С. посилається на те, що така ситуація виникла через зловживання своїми правами ОСОБА_2 , який не повідомив Головне управління про використане ним право на отримання безоплатно земельної ділянки одного й того ж виду, а перевірка такого на Головне управління вимогами законодавства не покладена. Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Представник Головного управління вважає, що наказ від 02.10.2019 року №7301/0/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» прийнятий Головним управлінням під впливом навмисного, цілеспрямованого введення в оману щодо фактів та обставин, які мають істотне значення, та які вплинули на його прийняття. За таких обставин, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому повісток, про причини неявки суд не повідомив, однак думку щодо позову висловив у відзиві на позовну заяву, який був поданий його представником - адвокатом Бурлакою В.О., в якому остання зазначила, що відповідач позовні вимоги не визнає. Крім того, зазначила, що прокурором пропущено строк позовної давності, який розпочався 02.10.2019 року та сплив 02.10.2022 року. Також вважає, що земельна ділянка вибула з волі власника, оскільки ГУ Держгеокадастру, прийнявши відповідний наказ, з власної волі передало у власність земельну ділянку ОСОБА_2 , Тобто Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області саме ж створило проблему і тепер її наслідки має «пожинати» чомусь саме добросовісний набувач, яким є ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 як особа, яка заплатила гроші за земельну ділянку, розумно покладаючись на те, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області належним чином виконало свої обов`язки, є добросовісним набувачем, який, тим не менше, за логікою Прокуратури, має за власний кошт виправляти ті помилки, які допустила сама держава. Аналогічний тягар чомусь має нести і Відповідач як орендар, який вклав значні кошти у обробку земельної ділянки, а тепер виявляється, що ніякого права оренди він не набув, що також є непропорційним втручанням в його право на мирне володіння майном. Вказане вже саме по собі є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Прокурора. Крім того, подала до суду заяву про застосування строків позовної давності, обґрунтування якої аналогічне тому змісту, що зазначений у відзиві на позовну заяву. В судові засідання представник відповідача - адвокат Бурлака В.О. не прибула, про дату, час та місце судових засідань повідомлялась належним чином через електронний кабінет підсистеми Електронний суд. До суду подала заяву про розгляд справи без її участі та участі відповідача.

В судові засідання представник відповідача ТОВ "ПРАТ Миколаївське" - адвокат Федотова О.С. не прибула, про дату, час та місце судових засідань повідомлялась належним чином через електронний кабінет підсистеми Електронний суд. До суду подала відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності, в яких зазначила, що позовні вимоги відповідач не визнає, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння держави з її волі, а тому витребування вказаної земельної ділянки у добросовісного набувача ОСОБА_1 та орендаря земельної ділянки ТОВ "ПРАТ Миколаївське", буде непропорційним втручанням держави в їхправо намирне володіннямайном. Такожпросила відмовитив позовів зв`язкуіз пропускомстроку позовноїдавності,який розпочався02.10.2019року,та сплив02.10.2022року.

В судові засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 не прибув, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення повісток за зареєстрованим місцем проживання, однак поштові конверти повернулись до суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".

Заслухавши вступне слово прокурора ОСОБА_3 , представника відповідача ТОВ "ПРАТ Миколаївське" - адвоката Слівінського І.О., третьої особи ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області - ОСОБА_4 , дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 02.10.2019 року №7301/0/14-19-СГ ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 4821780600:02:000:0664, розташовану в межах території Степівської (раніше - Катеринівської) сільської ради Миколаївського (раніше - Веселинівського) району Миколаївської області.

На підставі вказаного наказу державним реєстратором Веселинівської районної державної адміністрації Якименко О.А. 12.11.2019 за № 34164942 зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій, крім іншого, надаються такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передачаземельнихділяноку власністьгромадянпровадитьсяу разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ст. 121 ЗК України громадяни Українимаютьправона безоплатнупередачуїмземельних ділянокізземельдержавної абокомунальноївласностів такихрозмірах:зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Тобто, надання у власність земельних ділянок учасникам антитерористичної операції (учасникам бойових дій) здійснюється у порядку, визначеному ст. 118 ЗК України, за умови, що учасник бойових дій не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 11.09.2017 року № 6-5802/14-17-СГ вже отримував у приватну власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 1820383200:02:000:0181 в межах території Андрушівського району, за межами населених пунктів Городківської сільської ради Житомирської області, право власності на яку зареєстровано 29.09.2017 року за № 226.

Таким чином, ОСОБА_2 використав своє право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної власності або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в межах норм, передбачених ст. 121 ЗК України.

Незважаючи на це, 04 червня 2019 року ОСОБА_2 , через свого представника за довіреністю ОСОБА_5 , звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання йому, як учаснику АТО, дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. При цьому, в заяві ОСОБА_2 зазначив, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ним не використовувалось.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 02.10.2019 року №7301/0/14-19-СГ ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 4821780600:02:000:0664, розташовану в межах території Степівської (раніше - Катеринівської) сільської ради Миколаївського (раніше - Веселинівського) району Миколаївської області.

Згідно зч.1ст.15-1ЗК України до повноваженьцентрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політикуу сфері земельних відносин,належить,зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч.3 ст.5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Кабінет Міністрів України постановою №1051 від 17.10.2012 року затвердив Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі Порядок), згідно з пунктом 5 якого, до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про Державний земельний кадастр" для державних кадастрових реєстраторів інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених цим Законом, надається в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, суд вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області мало можливіть перевірити та надати належну оцінку дійсному волевиявленню громадянина в отриманні спірної земельної ділянки, не допустити порушень вимог ч. 4 ст. 116 ЗК України, а отже, запобігти незаконному вибуттю земельної ділянки з державної власності.

Крім того, судом встановлено, що отримавши у власність спірну земельну ділянку, ОСОБА_2 відчужив її на підставі договору купівлі-продажу № 5838 від 10.12.2019 року, укладеного з ОСОБА_1 , та посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бабіч Л.Ю., про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 34800055, яку в подальшому ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ "ПРАТ Миколаївське", про що 02.06.2021 року вчинено запис про інше речове право 42364963.

Тобто, ОСОБА_1 придбав вказану земельну ділянку в особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати.

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв`язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки на підставі незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за ОСОБА_2 12.11.2019 року зареєстровано право власності на земельну ділянку за № 34164942, та у подальшому ним її продано на підставі договору купівлі-продажу № 5838 від 10.12.2019 року ОСОБА_1 , то зазначений договір згідно зі ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.152 ЗК України підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України,якщомайноза відплатнимдоговоромпридбанев особи,яканемала правайоговідчужувати,прощонабувач незнавіне мігзнати(добросовіснийнабувач),власникмаєправо витребуватицемайновід набувачалишеуразі,якщомайно: булозагубленевласникомабо особою,якійвінпередав майноуволодіння; буловикрадене увласника абоособи,якій вінпередав майноу володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з п. 21 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014№ 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правиламистатей 387,388 ЦК.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК.

Відповідно до п. 22 Постанови від 07.02.2014року № 5, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК).

У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

Згідно з п. 26 Постанови від 07.02.2014 року власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 8 червня 2016 року, справа № 6-3089цс15, та від 30листопада2016р.,справа№6-2069цс16.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_2 не з волі власника (держави), а внаслідок того, що ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 , яка діяла в його інтересах, при зверненні до ГУ Держгеокаадстру із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та його затвердження, зазначили недостовірні дані про те, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 не скористався, та внаслідок незабезпечення ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області законного надання земельної ділянки, що призвело до подвійного отримання ОСОБА_2 земельних ділянок та до подальшого відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , то за такого, підлягає задоволенню вимога про витребування земельної ділянки від відповідача ОСОБА_1 .

Аналізуючи доводи представників відповідачів щодо добросовісності набуття права власності на спірну земельну ділянку, Суд виходить із того, що втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Втручання у право власності ОСОБА_1 відповідає принципу пропорційності та не свідчить про порушення гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції права особи мирно володіти своїм майном.

Водночас ОСОБА_1 не позбавлений можливості захистити свої права, пред`явивши відповідні позовні вимоги до попереднього власника ОСОБА_2 .

Враховуючи приписи частин третьої та четвертоїстатті 390 ЦК України, ОСОБА_1 не позбавлений можливості пред`явити до попереднього набувача спірної земельної ділянки ОСОБА_2 позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Також суд враховує, що у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до первісного незаконного набувача, в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставістатті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у його право власності. Позовні вимоги про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 є обґрунтованими, перешкод для застосування механізмустатті 388 ЦК Українине встановлено, оскільки втручання держави у його право власності є виправданим, враховуючи порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі. Водночас ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися з вимогою про відшкодування завданих збитків до продавця земельної ділянки.

Разом з тим, доводи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо введення в оману посадових осіб Головного управління при поданні заяви ОСОБА_2 із вказанням недостовірної інформації, що ним не було використано право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства суд не бере до уваги, оскількисаме на Головне Управління Держгеокадастру у Миколаївській області, як державний орган, покладено обов`язок щодо здійснення державного нагляду за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, що спростовує посилання третьої особи про відсутність у нього такого обов`язку.

Аналіз норм права та обставин справи надає підстави стверджувати, що має місце порушення норм чинного земельного законодавства, яке полягає у наданні посадовими особами Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області дозволу ОСОБА_2 на повторну реалізацію права на безоплатну приватизацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Тому позов про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 є обґрунтованим.

Аналогічного змісту правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 689/2458/20.

Крім того, ОСОБА_1 за договором оренди землі від 29.09.2020 року передав спірну земельну ділянку в оренду ТОВ "ПРАТ Миколаївське".

Таким чином, на час пред`явлення позову, хоча право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 , однак вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ "ПРАТ Миколаївське".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі№ 367/2022/15-ц наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У зв`язку із наведеним, суд звертає увагу на те, що витребування спірної земельної ділянки у ТОВ "ПРАТ Миколаївське" без оскарження договору оренди, укладеного із ОСОБА_1 , відповідає вищевикладеним правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 672/362/20.

Отже, врахувавши те, що ОСОБА_2 неправомірно набув у власність спірну земельну ділянку, а тому не мав права передавати її власність ОСОБА_1 , який в свою чергу передав її в оренду ТОВ "ПРАТ Миколаївське", то суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 та уТОВ "ПРАТ Миколаївське".

При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Захист інтересів держави покладається, насамперед, на відповідні суб`єкти владних повноважень, а прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Як убачається з матеріалів справи, Вознесенська окружна прокуратура зверталася до Степівської сільської ради 15 лютого 2022 року з таким повідомленням, але отримала відповідь 25.02.2022 року, що сільською радою заходи на усунення порушень інтересів держави не вживались.

18.04.2023 року Вознесенська окружна прокуратура повторно зверталася до Степівської сільської ради, але листом від 01.05.2023 року Степівська сільська рада повідомила, що заходи на усунення порушень інтересів держави не вживались, оскільки відсутні кошти на сплату судового збору.

Тобто, Степівська сільська рада була обізнана про порушення інтересів держави, однак не вчинила жодних дій щодо повернення спірної земельної ділянки у власність держави.

Таким чином, суд вважає, що прокурор у цій справі повною мірою довів необхідність здійснення захисту інтересів держави.

Щодо строку позовної давності

За змістомстатей 256-258 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимогзакономможе встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини першоїстатті 259 ЦК Українипозовна давність, встановленазаконом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ятастатті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертоюстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

В цій справі строк позовної давності почав свій відлік з моменту прийняття наказу ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області 02.10.2019 року, яким передано у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку.

Разом з тимпостановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хворобиCOVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина другастатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом№ 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу,продовжуються на строк дії такого карантину».

Тобто, у пункті 12розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакціїЗакону № 540-IXперелічені всістатті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

З урахуванням того, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах трирічного строку позовної давності було 02.10.2022 року, аЗакон № 540-IXщодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин, який діяв до 30 червня 2023 року, строк позовної давності не є пропущеним.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду прокуратурою сплачено судовий збір в загальному розмірі 4026,00 гривень, тобто 2684 гривні за позовну вимогу, та 1342,00 гривні судового збору за заявою про забезпечення позову.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за позовну заяву та за заяву про забезпечення позову в розмірі 4026,00 гривень, по 2013,00 гривень з кожного.

Також, ухвалою суду від 26.06.2023 року було застосовано заходи забезпечення позову, а саме:

- заборонено відчуження земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 4821780600:02:000:0664, розташованої в межах території Степівської (раніше - Катеринівської) сільської ради Миколаївського (раніше - Веселинівського) району Миколаївської області, в тому числі шляхом заборони здійснення органами, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, будь-яких реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками);

- заборонено ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРАТ Миколаївське" (код ЄДРПОУ: 40096395) та будь-яким іншим особам вчиняти із земельною ділянкою площею 2 га з кадастровим номером 4821780600:02:000:0664, розташованої в межах території Степівської (раніше - Катеринівської) сільської ради Миколаївського (раніше - Веселинівського) району Миколаївської області, дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти будь-які правочини щодо передачі прав на цю земельну ділянку.

Відповідно доч.7та ч.8ст.158ЦПК України у разіухвалення судомрішення прозадоволення позовузаходи забезпеченняпозову продовжуютьдіяти протягомдев`яноста днівз днянабрання вказанимрішенням законноїсили абоможуть бутискасовані завмотивованим клопотаннямучасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Таким чином, відповідно до ч. 7 та ч. 8 ст. 158 ЦПК України застосовані судом заходи забезпечення позову згідно з ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2023 року продовжують діяти протягом 90 (дев`яноста) днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовкерівника Вознесенськоїокружної прокуратуриМиколаївської областів інтересахдержави вособі Степівськоїсільської радиМиколаївського районуМиколаївської областідо ОСОБА_1 та Товаристваз обмеженоювідповідальністю "ПРАТМиколаївське",треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідачів:Головне управлінняДержгеокадастру уМиколаївській області, ОСОБА_2 ,про витребуванняземельної ділянки,- задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) та у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАТ Миколаївське" (вул. Шевченка, буд. 6/2 м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ: 40096395), на користь держави в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (57107, вул. Козацька, буд. 1-а с. Степове Миколаївського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ: 02125987) земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 4821780600:02:000:0664, розташовану в межах території Степівської (раніше - Катеринівської) сільської ради Миколаївського (раніше - Веселинівського) району Миколаївської області, право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_1 10.12.2019 року, про що вчинено запис про право власності 34800055, та яку в подальшому ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ "ПРАТ Миколаївське", про що 02.06.2021 року вчинено запис про інше речове право 42364963.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАТ Миколаївське" (вул. Шевченка, буд. 6/2 м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ: 40096395), на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) судовий збір в розмірі 4026,00 гривень, по 2 013,00 (дві тисячі тринадцять) гривень з кожного відповідача.

Відповідно до ч. 7 та ч. 8 ст. 158 ЦПК України застосовані судом заходи забезпечення позову згідно з ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2023 року продовжують діяти протягом 90 (дев`яноста) днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разіпропуску зінших поважнихпричин,крім випадків,зазначених участині другійстатті 358цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено 07 червня 2024 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко