Вирок

від 10.06.2024 по справі 953/3141/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа№ 953/3141/24

н/п 1-кп/953/779/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - Осташова ПО,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021221130001816 від 01.11.2021, по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Магдебург, Німеччина, не одруженого, дітей не має, із середньою освітою, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, звільнений по відбуттю покаранння 04.12.2019 року,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

31.10.2021 приблизно о 21 годині 37 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись у приміщенні магазину «LC Waikiki», що розташований за адресою; АДРЕСА_2 , де здійснює свою діяльність ТОВ «Тема Мода Юкрейн», діючи повторно, згідно раптово виниклого прямого умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому, та свідомо бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв зі стелажу вищевказаного магазину куртку, а саме: куртку марки «LC Waikiki», чорного кольору, артикул W1D344Z8/CVL, штрих - код НОМЕР_1 у кількості 1 штука, вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 84М від 14.12.2021 становить 874,20 грн. Пройшовши до примірочної кімнати зазначеного магазину, вищевказану куртку ОСОБА_5 одягнув на себе, а поверх неї одягнув власну куртку чорного кольору, та попрямував на вихід з приміщення .магазину, умисно оминувши касову зону, оскільки заздалегідь не мав наміру сплачувати за товар.

Так, ОСОБА_5 вчинив усі дії, які вважав необхідними для реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, однак не довів його до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки після виходу з магазину за межами антикрадіжних воріт був зупинений співробітником служби охорони. Таким чином, ОСОБА_5 намагався спричинити ТОВ «Тема Мода Юкрейн» матеріальну шкоду у розмірі 874,20 грн.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення, що йому інкриміновано та зазначено в обвинувальному акті, обставини злочину не спорював, пояснивши причини та обставини скоєного. Зазначав, що належні висновки для себе зробив, просив строго не наказувати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу на підставі ч.3 ст.349 КПК України. Обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України доведена у повному обсязі.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне дії ОСОБА_5 кваліфікувати за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного, єдиний епізод, пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані по особі обвинуваченого.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий: 07.05.2013 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до 1 місяця арешту; 26.06.2013 року Київським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.185, 75 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік; 24.12.2014 року Київським районним судом м. Полтави за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185, 71 КК України до 1 року 1 міс. позбавлення волі, звільнений 15.01.2016 року по відбуттю покарання; 06.02.2015 року Київським районним судом м.Полтава за ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі; 08.12.2016 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.185, до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік; 23.12.2016 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст.70, 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік; 12.07.2017 року Октябрським районним судом м. Полтава за ч. 2 ст. 185, 71 КК України на 6 місяців арешту; 01.12.2017 року звільнений по відбуттю строку покарання; 04.05.2018 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст.18, ч.2 ст.15 4.2 ст.185, ч.1 ст. 70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 07.06.2018 року Ленінським районним судом м.Полтава за ч.2 ст. 185, ч.4 ст.70 КК України до 1 року 6 місяців 1 дня позбавлення волі; 23.11.2018 Октябрським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.185 КК України, засуджений до позбавлення волі строком на 1 рік 7 місяців; 23.11.2018 Октябрським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.185 КК України засуджений до позбавлення волі строком на 1 рік 7 місяців, остаточне покарання призначено на підставі ч. 4 ст.70 КК України у виді 1 року 7 місяців позбавлення волі. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 30.09.2019 уточнено вищевказаний вирок: в порядку ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано до покарання призначеного вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 23.11.2018 року у виді позбавлення волі на строк 1 рік 7 місяців, невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 23.12.2016 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 року 7 місяців 1 дня; звільнений по відбуттю покарання 04.12.20219 року.

ОСОБА_5 за представленими даними на обліку у лікаря психіатра не перебуває, у лікаря нарколога перебуває на обліку з 1999 року та лікуванні ЗПТ, не одружений, з його слів працевлаштований, однак суду дані про працевлаштування не надані, зареєстрований та проживає в м. Полтава, за місцем відбування покарання характеризується посередньо.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №258 від 16.04.2024 року ОСОБА_5 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання опіоїдів. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу,я кому відповідає правопорушення, ОСОБА_5 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, бажанні виправити наслідки вчиненого.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 не заперечував обставин кримінального правопорушення, що сталися з його провини, надав критичну оцінку своїй протиправній поведінці, висловив жаль з приводу скоєного.

Наведене, на думку суду, у повній мірі підтверджує, що обвинувачений дійсно розкаюється у скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує всі обставини, встановлені судом, та вважає за необхідне обрати йому покарання в межах санкції інкримінованої статі у вигляді обмеження волі.

Згідно ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»».

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Беручи до уваги наведене, при обранні міри покарання обвинуваченому, суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України та враховує те, що ним скоєно закінчений замах на нетяжкий злочин, всі надані дані про особі обвинуваченого, наведені вище, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, його відношення до скоєного, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, і вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів обрати покарання саме в межах санкції статті, що інкриміновано.

Судом врахована позиція захисту стосовно пробаційного нагляду, однак, враховуючи дані по особі обвинуваченого, який неодноразово вчиняв корисливі злочини, звільнений по відбуттю покарання в грудні 2019 року і належних висновків не зробив, вчинив кримінальне правопорушення в 2021 році, суд приходить до висновку про неможливість застосування до ОСОБА_5 покарання у вигляді пробаційного нагляду, враховуючи і відсутність даних про працевлаштування та відсутність тісних соціальних зв*язків.

Призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді обмеження волі, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, враховуючі всі дані по його особистості, та для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування до ОСОБА_5 вимог ст. ст. 69,75 КК України суд не вбачає, враховуючи особу обвинуваченого, суспільну небезпечність вчиненого, корисливий мотив, вчинення злочину в 2021 році та перебування у розшуку зі слів прокурора.

Долю речових доказів в межах даного кримінального провадження суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України. Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України у вигляді 1 року обмеження волі.

Строк покарання обчислювати з моменту фактичного виконання вироку суду.

Речові докази, передані на зберігання потерпілому залишити у його власності та розпорядженні.

Речові докази (диски), залучені до матеріалів кримінального провадження залишити в матеріалах провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий ОСОБА_1