Постанова

від 28.05.2024 по справі 914/1422/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. Справа №914/1422/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівПлотніцький Б.Д.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Михайлишин С.В.

розглянувшиапеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління проектами «Акрополь» (вх. № ЗАГС 01-05/118/24 від 09.01.2024) та від 12.01.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/238/24 від 19.01.2024)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 13.12.2023 (суддя Король М.Р.)

та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2023 (суддя

Король М.Р.) повний текст рішення складено 01.01.2024)

у справі № 914/1422/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури (надалі ТзОВ Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури), м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління проектами Акрополь (надалі ТзОВ КУП Акрополь), м. Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національна спілка художників України (надалі НСХУ), м.Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Львівська обласна організація Національної спілки художників України

про:зобов`язання передати нерухоме майно, скасування державної реєстрації іншого речового права, скасування державної реєстрації обтяження та стягнення 1 000 000,00 грн.,

та за позовом

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Національної спілки художників України

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління проектами Акрополь (надалі ТзОВ КУП Акрополь), м. Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:Товариство з обмеженою відповідальністю Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури (надалі ТзОВ Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури), м. Львів

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:Львівська обласна організація Національної спілки художників України

про:зобов`язання передати нерухоме майно, скасування державної реєстрації іншого речового права, скасування державної реєстрації обтяження,

за участю представників:

від позивача: Сеньків А.І.;

від відповідача: Яцишин А.В.;

третя особа-1 (в режимі відеоконференції): Нам`як Ю.Ю.;

третя особа-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

03.05.2023 ТзОВ Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до ТзОВ КУП Акрополь, за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національної спілки художників України та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівської обласної організації Національної спілки художників України про зобов`язання передати нерухоме майно, скасування державної реєстрації іншого речового права, скасування державної реєстрації обтяження та стягнення 1 000 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, за ТзОВ Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право

власності з 17.10.2019 щодо об`єкту нерухомого майна р/н 1020903846101, та з 28.01.2022

щодо об`єкту нерухомого майна р/н 1020823246101, яке йому передане в управлвіння Національною спілкою художників України. Відтак, НСХУ, передавши право власності на майно, втратила статус установника управління. Водночас, оскільки договір управління не припинився, то позивач, як новий власник майна, набув статусу установника управління у правовідносинах, що виникли на підставі договору довірчого управління від 02.04.2008.

Вигодонабувачі за договором довірчого управління відмовились від одержання вигоди за договором, про що повідомили відповідача і таке повідомлення він отримав 28.04.2022. Відтак, договір довірчого управління майном від 02.04.2008, за твердженням позивача, є припиненим з дати не пізніше 28.04.2022 , а відповідач зобов`язаний повернути отримане в управління майно позивачу, який набув статусу Установника управління ще до моменту припинення договору довірчого управління. Відповідач, не повернувши майно позивачу після припинення договору довірчого управління, позбавив його можливості отримувати доходи від використання цього майна, зокрема, доходи від передачі такого майна в найм.

28.06.2023 Національна спілка художників України як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ КУП Акрополь про зобов`язання передати нерухоме майно, скасування державної реєстрації іншого речового права, скасування державної реєстрації обтяження.

Позов обґрунтовано тим, що при переході права власності па спірне нерухоме майно до ТзОВ Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури (його правопопередника) сторонами договору не було нотаріально посвідчено відповідних змін до договору довірчого управління, які б передбачали втрату Національною спілкою художників України статусу «установника управління» та сторони договору. Відтак, НСХУ у зобов`язальних правовідносинах, які виникли на підставі договору довірчого управління залишається стороною, «установником управління», який має право вимагати повернення саме йому спірного нерухомого майна у випадку припинення договору довірчого управління. А відтак, третя особа з самостійними вимогами на предмет спору вважає, що саме НСХУ належить право вимоги за позовом щодо повернення нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 року у справі №914/1422/23 (суддя М.Р. Король) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» задоволено повністю. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління проектами «Акрополь» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» наступне нерухоме майно, яке знаходиться по вул. Мучній 32 у м.Львів, а саме: (1.) скульптурна майстерня літ. «В-1», загальною площею 411,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1020903846101); та (2.) будівлі та споруди, загальною площею 13491,9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020823246101), складовими частинами якого є: скульптурний цех Р-2, загальною площею 1575,8 кв.м, скульптурний цех Ф-2, загальною площею 731,9 кв.м, виробничий корпус Л-3, загальною площею 2293,8 кв.м, будівля, насосна Н-1, загальною площею 21,8 кв.м; будівля, гаражі С-2, загальною площею 1951,8 кв.м; будівля, адміністративний корпус Х-4, загальною площею 2491,7 кв.м; будівля, котельня Т-2, загальною площею 532,4 кв.м; будівля скляний цех А-3, загальною площею 751,0 кв.м; будівля прохідна О-1, загальною площею 12,8 кв.м; будівля склоцех У-3, загальною площею 850,5 кв.м; будівля насосна П-1, загальною площею 15,7 кв.м; будівля керамічний цех Б-3, загальною площею 2262,7 кв.м. Скасовано державну реєстрацію іншого речового права у виді: довірчого управління майном, номер запису про інше речове право: 16284513, яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління проектами «Акрополь» щодо об`єкта нерухомого майна: скульптурна майстерня літ. «В-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020903846101. Скасовано державну реєстрацію іншого речового права у виді: довірчого управління майном, номер запису про інше речове право: 16283153, яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління проектами «Акрополь» щодо об`єкта нерухомого майна: будівлі та споруди, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020823246101. Скасовано державну реєстрацію обтяження у виді: заборони на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 16283203, яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна: будівлі та споруди, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020823246101. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління проектами «Акрополь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» 1 000 000,00 грн. та 63 487,85 грн. судового збору. В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Національної спілки художників України - відмовлено повністю.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач отримав повідомлення про відмову вигодонабувача від отримання вигоди 28.04.2022 та констатував, що договір довірчого управління майном припинився 29.04.2022, у зв`язку з чим в управителя майном виник обов`язок повернення такого майна установнику управління. Оскільки, позивач є власником майна на підставі передавального акта від 01.03.2017 року, і даний факт не спростовано матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позивач, враховуючи приписи п.4. ст. 1044 ЦК України, умови договору управління майном, вправі в судовому порядку вимагати повернення майна, яке було предметом договору. Відтак, позов щодо повернення майна саме ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» підлягає задоволенню та є безпідставним позов третьої особи - Національної спілки художників України. При цьому, суд зазначив, що позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, фактично обґрунтовані відсутністю вказаного права у відповідача, і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Водночас, матеріалами справи підтверджено, що з 01.05.2022 відповідач фактично здійснював управління майном та отримував від такого управління дохід. Враховуючи те, що договір припинив свою дію, починаючи з 29.04.2022р., суд дійшов висновку, що правові підстави для набуття чи збереження майна в даному випадку відсутні, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, що свідчить про необґрунтованість отримання вигоди по договору на суму 1 000 000,00 грн., яка підлягають стягненню з управителя на користь позивача.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 27.12.2023 року у справі № 914/1422/23 (суддя М.Р. Король) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління проектами «Акрополь» витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління проектами «Акрополь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» 40 000,00 грн. витрат на надання правничої допомоги. В іншій частині заяви відмовлено.

При прийнятті додаткового рішення суд першої інстанції, керуючись принципами справедливості та пропорційності, дійшов висновку про часткову відмову позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням таких критеріїв, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, завищення розміру вартості послуг адвоката щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи. Суд вважав, що у спірних правовідносинах, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, зважаючи на складність справи, є розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката в сумі 40 000,00 грн., з розрахунку виконаної адвокатом роботи щодо підготовки та складання позовної заяви, клопотань, заяв, додаткових пояснень, а також участі в судових засіданнях у справі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТзОВ «Компанія з управління проектами «Акрополь» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Скаржник вважає оскаржуване рішення прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм чинного законодавства України.

Зокрема, зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку, що договір довірчого управління від 02.04.2008 припинив свою дію з 29.04.2022, оскільки укладений між НСХУ та ТзОВ «КУП Акрополь» договір не передбачає серед підстав його припинення таку, як відмова вигодонабувача від одержання вигоди за договором. У п. 27 договору довірчого управління вказано, що установник управління повинен попередити управителя про припинення договору з його ініціативи не менше ніж за 1 повний календарний рік (365 календарних днів).

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1044 ЦК України, у разі відмови однієї сторони від договору управління майном вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк. Тобто, на переконання скаржника, навіть якщо припустити, що дійсно відбулась відмова від отримання вигоди вигодонабувачем за договором довірчого управління, то такий договір міг припинити свою дію не раніше 28.04.2023. Окрім того, скаржник зазначає, що договір управління від 02.04.2008 передбачає, що вигодонабувачами за договором є і установник (як власник майна на момент укладення договору), і вказаний ним вигодонабувач (п. 1 розділ Ш договору). Тому припинення договору управління за ч. 4 ст. 1044 ЦК може стосуватися тільки в частині Львівської обласної організації НСХУ, а не НСХУ як установника. Також апелянт покликається на висновки суду у справі 914/1293/22, яким ніби то підтверджено чинність спірного договору довірчого управління станом на 04.05.2022.

Також, на думку скаржника, суд першої інстанції жодним чином не аргументував підстави задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТзОВ «Компанія з управління проектами «Акрополь» 1 000 000,00 грн, оскільки, на його думку, матеріали даної справи не містять жодного належного та допустимого доказу отримання відповідачем вигоди за управління саме в такому розмірі. Вважає, що банківська виписка не може бути таким доказом, оскільки містить лише інформацію по руху коштів відповідача, які складались не тільки від надходжень за договором довірчого управління, але і від іншої господарської діяльності відповідача.

ТзОВ «Компанія з управління проектами «Акрополь» також подало апеляційну скаргу і на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2023 у даній справі, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині задоволення заяви ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки і скульптури» про стягнення витрат на правничу допомогу та прийняти нове додаткове рішення, яким у задоволенні такої заяви відмовити повністю. На переконання скаржника, при прийнятті додаткового рішення суд першої інстанції абсолютно не обґрунтував, з яких саме конкретних критеріїв виходив при визначенні такої суми, як обґрунтованої та пропорційної. Разом з тим, суд не надав оцінки ряду заперечень відповідача на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 об`єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління проектами «Акрополь» на рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2023 у справі №914/1422/23 в одне провадження.

Представник ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою. Зокрема, наголошує на тому, що при укладенні договору довірчого управління сторони не передбачали будь-якого положення, яке б обмежувало саме одного з вигодонабувачів у його праві відмовитись від отримання вигоди за договором, в т.ч. не встановлювали будь-якого строку для повідомлення вигодонабувачем про відмову від отримання вигоди. Таким чином, ЛОО НСХУ, як вигодонабувач не була обмежена положеннями договору довірчого управління у її праві відмовитись від отримання вигоди за цим договором. Разом з тим, закон, а саме п.4 ч.1 ст. 1044 ЦК України, передбачає єдиний імперативний правовий наслідок відмови вигодонабувача від отримання вигоди, а саме: припинення договору довірчого управління. Укладаючи договір довірчого управління, сторони не виключили настання цього правового наслідку, сторони не врегулювали відносини щодо відмови вигодонабувача від отримання вигоди по іншому, ніж це передбачено законом (ст. 6 ЦК України). Відтак, доводи скаржника про те, що спірний договір може бути припинено тільки в частині одного вигодонабувача, а саме ЛОО НСХУ, який вчинив відмову від отримання вигоди, не заслуговують на увагу. НСХУ, передавши право власності на майно, втратила статус установника управління, проте, не втратила статусу вигодонабувача за цим договором, оскільки статус вигодонабувача НСХУ був визначений окремим положенням спірного договору. Відтак, діючи виключно як вигодонабувач, а не як сторона договору, НСХУ на підставі спеціальної норми, яка надає право на відмову від отримання вигоди (п.4 ч.1ст. 1044 ЦКУ) також відмовилась від отримання вигоди за договором довірчого управління.

На переконання позивача не заслуговують на увагу покликання скаржника на висновки суду у справі 914/1293/22 про чинність спірного договору довірчого управління станом на 04.05.2022, оскільки норми права, які окреслюють предмет доказування у справі № 914/1293/22 не передбачають правового взаємозв`язку між існуванням заборгованості ПП «Скульптура» перед ТзОВ «КУП Акрополь» за оренду майна, яка склалась станом на 11.09.2020 та припиненням (або чинністю) договору довірчого управління станом на 29.04.2022 (чи 04.05.2022 року). Окрім того, на думку позивача, преюдиційність обставин, на які покликається апелянт, спростовується тим, що склад учасників у даній справі № 914/1293/22 є відмінним від складу учасників у справі № 914/1422/23.

Також позивач вважає необгрунтованими доводи скаржника про безпідставність стягнення з нього 1 000 000,00 грн. При цьому зазначає, що заявлені у справі позовні вимоги стосувались стягнення з відповідача грошових коштів, отриманих ним в якості орендної плати від передачі в платне користування іншим особам спірної нерухомості за період, починаючи з дати припинення договору довірчого управління. Вважає, що саме банківські документи засвідчують, що, починаючи з 02.05.2023 на банківський рахунок відповідача, в якості (з цільовим призначенням) оплати орендної плати за передану ним в оренду спірну нерухомість тільки на банківський рахунок № НОМЕР_1 було отримано грошові кошти в розмірі 5 144 213,67 грн. Предметом позовних вимог у даній справі є тільки частина вказаних коштів, а саме на суму 1 000 000,00 грн. Позивач просить рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Національної спілка художників України в судовому засіданні в режимі відеоконференції та у відзиві на апеляційну скаргу також не погоджується з доводами скаржника, вважає їх необґрунтованими. Зокрема, зазначає, що відмовляючись від вигоди у квітні 2022 року Національна спілка художників України фактично такої не отримувала, оскільки разом із правом власності на майно відбувся перехід прав установника за договором до ТзОВ «ЛФСКС» і саме останнє, як власник майна, повинно було отримувати від довірчого управління вигоду. При цьому, скаржник покликається на передавальний акт від 01.03.2017. Водночас, рішенням НСХУ за №1 від 02.12.2008 було створено Підприємство Об`єднання громадян (Релігійні організації, профспілки) «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», до статутного фонду якого було передано вказане нерухоме майно, право власності на яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ДРРП) 23.11.2016 року. В подальшому, Підприємство об`єднання громадян (Релігійні організації, профспілки) «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» було реорганізовано шляхом перетворення у ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», яке стало правонаступником, в тому числі і власником нерухомого майна по вул. Мучна 32 у м. Львів відповідно до передавального акта від 01.03.2017. Право власності на нерухоме майно зареєстроване вже за ТзОВ «ЛФСКС» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 17.10.2019 щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1020903846101, та з 28.01.2022 щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1020823246101. Натомість, відповідач продовжив сам отримувати грошові кошти від сторонніх осіб, як плату за передачу цього майна в платне користування стороннім особам, хоча підстава для того, щоб він передавав це майно у найм, а відтак і отримував за це оплату, відпала з припиненням договору довірчого управління. Водночас, відмова вигодонабувача від одержання вигоди за договором є самостійною підставою припинення договору довірчого управління майном, на таку відмову не поширюється обов`язок про повідомлення про це за три місяці до припинення договору (за рік згідно умов договору). Оскільки, відповідач отримав повідомлення про відмову вигодонабувача від отримання вигоди 28.04.2022, місцевий господарський суд підставно констатував, що договір довірчого управління майном припинився 29.04.2022 та в управителя майном виник обов`язок повернення такого майна установнику управління позивачу.

Також Національна спілка художників України не погоджується з доводами скаржника стосовно необгрунтованості додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2023 у даній справі. Зокрема зазначає, що позивачем з дотриманням вимог, встановлених ч. 8 ст. 129 ГПК України, було надано суду детальний опис робіт виконаних адвокатом в ході надання правничої допомоги в суді першої інстанції, який зазначено у зведеному акті приймання-передачі наданих послуг. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 та додаткове рішення від 27.12.2023 у справі № 914/538/23 залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Львівська обласна організація Національної спілки художників України не надала суду відзивів на апеляційні скарги. Не делегувала уповноваженого представника в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Враховуючи те, що явка учасників судового процесу не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності уповноваженого представника Львівської обласної організації Національної спілки художників України.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

02 квітня 2008 року між Національною спілкою художників України (НСХУ) (Установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління проектами «Акрополь» (Довірчий управитель) укладено договір довірчого управління, відповідно до п. 1 розділу 1 якого Установник управління передає Управителеві на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Установника управління та вказаної ним особи (Вигодонабувача).

В довірче управління передаються приміщення цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Мучна 32, а саме: скульптурний цех Р-2, площею 1575,8 кв.м; скульптурний цех Ф-2, площею 731,9 кв.м; виробничий корпус Л-3, площею 2293,8 кв.м; насосна Н-1, площею 21,8 кв.м; гаражі С-2, площею 1951,8 кв.м; адміністративний корпус Х-4, площею 2491,7 кв.м; котельня Т-2, площею 532,4 кв.м; скляний цех А-3, площею 751,0 кв.м; прохідні О-1, площею 12,8 кв.м; склоцех У-3, площею 850,5 кв.м; насосна П-1, площею 15,7 кв.м; керамічний цех Б-3, площею 2262,7 кв.м; скульптурна майстерня В-1, площею 411,3 кв.м в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Установника управління та вказаної ним особи (Вигодонабувача) (підпункт 1.1 пункту 1 розділу ІІ договору).

Відповідно до п. 2 розділу 1 договору мета довірчого управління Довірче управління буде здійснюватись відповідно із тими цілями, які ставить Установник управління (отримання максимально високої доходності від управління майном, збереження об`єкта управління, набуття конкретних вигод і т.д.).

У випадку прийняття Установником управління (власником) рішення про відчуження об`єкта управління, він повинен попередити Управителя про таке рішення не пізніше ніж за 365 календарних днів до дати відчуження та одержати від нього письмову згоду на такий правочин (п. 6 розділу 1 договору).

Пунктом 7 розділу 1 договору сторони погодили, що Довірчий управитель, який здійснює господарську діяльність на основі права довірчої власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання на праві господарського відання чи праві оперативного управління або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених законодавством України.

У відповідності до п.п. 1-3 розділу ІІІ договору метою довірчого управління є одержання доходу Установником управління та особою вказаною Установником управління (Вигодонабувачем) а саме Львівською обласною організацією Національної спілки художників України. Форма одержання доходу періодичні безготівкові грошові надходження на поточний рахунок Установника управління та Вигодонабувача, або приріст вартості майна, переданого в управління. За погодженням сторін форма отримання доходу може бути змінена на іншу, дозволену чинним законодавством.

Згідно з п. 5 розділу V договору цей договір може бути припинений, а майно повернуте Установнику управління по акту приймання-передачі в наступних випадках: припинення договору за заявою однієї із сторін у зв`язку із закінченням його строку; визнання Управителя банкрутом; відмови Управителя або Установника управління від договору управління майном у зв`язку з неможливістю Управителя здійснювати управління майном; відмови Установника управління від договору з причин невиконання Управителем своїх зобов`язань за договором за умови виплати Управителеві плати, передбаченої договором та відшкодуванню понесених витрат; визнання Установника управління банкрутом.

Установник управління повинен попередити Управителя про припинення договору з його ініціативи не менше ніж за 1 повний календарний рік (365 календарних днів) (п. 6 розділу V договору).

Договорами про внесення змін та доповнень до договору довірчого управління від 03.08.2010, 08.09.2016 строк договору продовжено до 02 квітня 2024 року. Вигодонабувачами за договором визначено Національну спілку художників України (НСХУ), а також Львівську обласну організацію Національної спілки художників України. Погоджено, що при зміні Установника управління даний договір зберігає чинність для нового власника.

Рішенням НСХУ за №1 від 02.12.2008 було створено Підприємство Об`єднання громадян (Релігійні організації, профспілки) «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», до статутного фонду якого було передано вказане нерухоме майно, право власності на яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ДРРП) 23.11.2016. В подальшому Підприємство об`єднання громадян (Релігійні організації, профспілки) «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» було реорганізовано шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», яке стало правонаступником, в тому числі і власником нерухомого майна по вул. Мучна 32 у м. Львів відповідно до передавального акта від 01.03.2017. Право власності на нерухоме майно зареєстроване вже за ТзОВ «ЛФСКС» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 17.10.2019 щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1020903846101, та з 28.01.2022 щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1020823246101.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав, в якості самостійних об`єктів нерухомого майна існують наступні об`єкти: (1) скульптурна майстерня В-1, площею 411,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1020903846101) та (2) «будівлі та споруди», загальною площею 13491,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1020823246101), складовими частинами якого є: скульптурний цех Р-2, площею 1575,8 кв.м; скульптурний цех Ф-2, площею 731,9 кв.м; виробничий корпус Л-3, площею 2293,8 кв.м; насосна Н-1, площею 21,8 кв.м; гаражі С-2, площею 1951,8 кв.м; адміністративний корпус Х-4, площею 2491,7 кв.м; котельня Т-2, площею 532,4 кв.м; скляний цех А-3, площею 751,0 кв.м; прохідні 0-1, площею 12,8 кв.м; склоцех У-3, площею 850,5 кв.м; насосна П-1, площею 15,7 кв.м; керамічний цех Б-3, площею 2262,7 кв.м.

Щодо об`єкта нерухомого майна - скульптурна майстерня В-1, площею 411,3 кв.м (р.н. 1020903846101) на підставі договору довірчого управління, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зроблено запис про інше речове право: 16284513, вид: довірче управління майном; суб`єкт іншого речового права: управитель ТзОВ «Компанія з управління проектами «Акрополь». Відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні.

Щодо об`єкта нерухомого майна будівлі та споруди, загальною площею 13491,9 кв.м (р.н.1020823246101) на підставі договору довірчого управління, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зроблено запис про інше речове право: 16283153, вид: довірче управління майном; суб`єкт іншого речового права: управитель ТзОВ «Компанія з управління проектами «Акрополь». Також зареєстровано обтяження за записом номер: 16283203, вид обтяження: заборона на нерухоме майно.

20 квітня 2022 року Львівська обласна організація національної спілки художників України, як Вигодонабувач, надіслала ТзОВ «Компанія з управління проектами «Акрополь», як Управителя, листа №26 про те, що з 06 квітня 2022 року вона, керуючись п. 4 ч.1 ст. 1044 ЦК України відмовляється від одержання вигоди за вищевказаним договором, що є підставою для його припинення. Дане повідомлення отримане відповідачем 28.04.2022 та 02.05.2022.

Листом №01-99-12 від 20.04.2022 Національна Спілка Художників України, враховуючи протокол Правління НСХУ №5 від 07.04.2022, також повідомила ТзОВ «Компанія з управління проектами «Акрополь», як Управителя, про те, що з 08 квітня 2022 року вона відмовляється від одержання вигоди за вищевказаним договором, що є підставою для його припинення. Дане повідомлення отримане відповідачем 28.04.2022 та 02.05.2022.

Листом №10 від 20 квітня 2022 року ТзОВ «ЛФСКС» повідомило відповідача про відмову Вигодонабувачів від отримання вигоди за договором довірчого управління та припинення у зв`язку з цим договору довірчого управління.

Проте, відповідач не повернув позивачу нерухоме майно, отримане в довірче управління, продовжує його використовувати, що стало підставою звернення позивача з даним позовом.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Як встановлено судом, 02 квітня 2008 року між Національною спілкою художників України одна сторона (Установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління проектами «Акрополь» друга сторона - (Довірчий управитель) укладено договір довірчого управління, відповідно до умов якого Установник управління передає Управителеві на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Установника управління та вказаної ним особи (Вигодонабувача).

Главою 70 Цивільного кодексу України визначено загальні положення щодо управління майном.

Відповідно до ч.1 ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1030 ЦК України предметом договору управління майном можуть бути підприємство, як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права, крім майнових прав інтелектуальної власності, та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом.

Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов`язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку ( ч. 3 ст. 1030 ЦК України).

Отже, предметом договору управління є зобов`язання, як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відтак, під об`єктом договору управління слід розуміти саме певні види майна.

Аналізуючи законодавче визначення договору управління майном (ч.1 ст.1029 ЦК України), можна визначити, що його суб`єктний склад характеризується наявністю лише двох сторін: установника управління та управителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1032 ЦК України установником управління є власник майна.

За приписами ч. 7 названої статті Кодексу у разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.

Статтею 1034 ЦК України передбачено, що вигоди від майна, що передане в управління, належить установникові управління. Ч.2 статті установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

Вигодонабувач, який не є установником, не буде договірною стороною, оскільки він відіграватиме роль третьої особи у зобов`язанні, котра наділена правами кредитора.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, така юридична модель договору, її суть, полягає у тому, що боржник вчиняє певні дії (сплачує гроші, передає майно, виконує роботи, надає послуги, тощо), як повністю, так і в певній частці на користь особи, яка не бере участі в укладанні цього договору. ЦК України прямо передбачає можливість застосування даної моделі цивільно-правових відносин у зобов`язаннях управління майном (ст. 1034 ЦК України).

Його специфікою є також те, що у разі, якщо третя особа відмовилася від наданого їй права, то сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Істотними умовами договору управління майном є: перелік майна, що передається в управління; розмір і форма плати за управління майном (ст.1035 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1044 ЦК України договір управління майном припиняється у разі: 1) загибелі майна, переданого в управління; 2) припинення договору за заявою однієї із сторін у зв`язку із закінченням його строку; 3) смерті фізичної особи - вигодонабувача або ліквідації юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором; 4) відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором; 5) визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті; 6) відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв`язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном; 7) відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6 цієї частини, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором; 8) визнання фізичної особи - установника управління банкрутом; 9) повного завершення виконання сторонами договору управління майном; 10) дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду.

У разі відмови однієї сторони від договору управління майном вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк (ч. 2 ст. 1044 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 1044 ЦК України у разі припинення договору управління майном, майно, що було передане в управління, або майно, набуте від такого управління, передається установникові управління у порядку, визначеному договором.

Як зазначалося вище, Вигодонабувачами за даним договором визначено Національну спілку художників України та Львівську обласну організацію Національної спілки художників України.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що Вигодонабувачі за договором довірчого управління відмовились від одержання вигоди за договором, про що повідомили відповідача і таке повідомлення він отримав 28.04.2022.

Аналізуючи зміст договору довірчого управління, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при укладенні спірного договору сторони не передбачали будь-якого положення, яке б обмежувало одного з вигодонабувачів у його праві відмовитись від отримання вигоди за договором, в т.ч. не встановили будь-якого строку для повідомлення вигодонабувачем про відмову від отримання вигоди.

Як зазначалося вище, кожен з двох самостійних вигодонабувачів за договором довірчого управління відмовився від одержання вигоди за договором. Про це вигодонабувачі повідомили управителя (відповідача) і такі повідомлення останній отримав 28.04.2022, що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.34,36,47,48).

Отже, Львівська обласна організація Національної спілки художників України, як вигодонабувач не обмежена положеннями договору у її праві відмовитись від отримання вигоди за цим договором.

Разом з тим, п.4 ч.1 ст. 1044 ЦК України передбачає єдиний імперативний правовий наслідок відмови вигодонабувача від отримання вигоди, а саме: припинення договору довірчого управління.

Укладаючи договір довірчого управління, сторони не виключили настання цього правового наслідку, проте, сторони не врегулювали відносини щодо відмови саме вигодонабувача від отримання вигоди, а врегулювали лише відмову однієї сторони від договору.

Таким чином, передбачений законом правовий наслідок у вигляді припинення договору довірчого управління настає вже в тому випадку, якщо від отримання вигоди відмовився бодай один із самостійних вигодонабувачів. Відмова вигодонабувача від одержання вигоди за договором є самостійною підставою припинення договору довірчого управління майном, на таку відмову не поширюється обов`язок про повідомлення про це за три місяці до припинення договору (за рік згідно умов договору).

Як зазначалося вище, право власності на передане в управління за договором довірчого управління майно перейшло до ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» і за ним зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 17.10.2019 щодо об`єкта нерухомого майна з р.н. 1020903846101, та з 28.01.2022 щодо об`єкта нерухомого майна 1020823246101.

Отже, Національна спілка художинків України(ч.1 ст. 1032 ЦКУ, передавши право власності на майно, втратила статус установника управління, як сторони договору довірчого управління, проте, НСХУ не втратила статусу вигодонабувача, оскільки її статус був визначений окремими положеннями спірного договору.

Відтак, діючи виключно як вигодонабувач, а не як сторона договору, НСХУ на підставі п 4 ч.1 ст. 1044 ЦК України також відмовилася від отримання вигоди за договором.

Таким чином, доводи відповідача про те, що спірний договір може бути припинено лише в частині одного вигодонабувача ЛООНСХУ, не заслуговують на увагу суду, оскільки такий висновок апелянта не відповідає змісту ст. 1044 ЦК України.

Отже, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що договір довірчого управління майном припинився 29.04.2022.

Водночас, новий власник майна, а саме ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» у зв`язку з переходом до нього права власності набуло статусу установника управління у правовідносинах, що виникли на підставі договору довірчого управління від 02.04.2008, бо в в силу частини 1 ст. 1032 ЦК України установником управління є власник майна, у разі припинення договору довірчого управління, - спірне майно має бути повернуте позивачу як його власнику, який вважається і установником управління майна (ч. 3 ст. 1044 ЦК України).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України).

Оскільки позивач є власником майна, враховуючи приписи п.4. ст. 1044 ЦК України, умови договору управління майном, вправі в судовому порядку вимагати повернення майна, яке було предметом договору, і як встановлено судом апеляційної інстанції до цього часу не повернуто позивачу.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм права, умов укладеного між сторонами договору довірчого управління від 02.04.2008 та фактичних обставин даної справи, колегія суддів вважає підставним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позов щодо повернення майна саме Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» підлягає задоволенню.

Колегія суддів критично оцінює покликання скаржника на висновки суду, наведені у справі 914/1293/22 про чинність спірного договору довірчого управління станом на 04.05.2022, оскільки норми права, які окреслюють предмет доказування у справі № 914/1293/22 не передбачають правового взаємозв`язку між існуванням заборгованості ПП «Скульптура» перед ТзОВ «КУП Акрополь» за оренду майна, яка склалась станом на 11.09.2020 року та припиненням (або чинністю) договору довірчого управління станом на 29.04.2022 (чи 04.05.2022 року). Відтак, визначений нормами матеріального права предмет доказування у справі № 914/1293/22 не охоплює обставину чинності чи припинення чинності договору довірчого управління 04.05.2022 , відмови вигодонабувачів від отримання вигоди чи відмови сторони договору довірчого управління від цього договору. Крім того, преюдиційність обставин, на які покликається апелянт, спростовується тим, що склад учасників у справі № 914/1293/22 був відмінним від складу учасників у справі № 914/1422/23.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частинами 1, 2 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Щодо позовних вимог позивача про скасування державної реєстрації іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі вимоги фактично обґрунтовано відсутністю вказаного права у відповідача і як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому, належним відповідачем у справах за позовом про скасування державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

В матеріалах справи містяться докази (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про реєстрацію іншого речового права: довірчого управління майном за Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрополь», відтак, позовні вимоги про скасування державної реєстрації такого права за відповідачем підлягають до задоволення.

Разом з тим, відповідач не повернувши майно позивачу після припинення договору довірчого управління, позбавив його можливості отримувати доходи від використання цього майна, зокрема, доходи від передачі такого майна в найм.

З огляду на те, що договір припинив свою дію, починаючи з 29.04.2022, правові підстави для набуття чи збереження майна в даному випадку відсутні, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82, 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондиційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Матеріалами справи підтверджено, що з 01.05.2022 відповідач фактично здійснював управління майном та отримував від такого управління дохід.

Заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення 1 000 000 грн стосується стягнення з відповідача грошових коштів, отриманих ним в якості орендної плати від передачі в платне користування іншим особам спірної нерухомості за період, починаючи з дати припинення договору довірчого управління.

Як вбачається з матеріалів справи, для встановлення розміру грошових коштів, отриманих відповідачем, позивачем було вжито всіх, визначених законом заходів.

Так, у позовній заяві в порядку ст. 90 ГПК України відповідачеві було поставлено прямі запитання стосовно розміру отриманих ним грошових коштів від передачі в оренду спірної нерухомості у спірному періоді.

Ухвалами суду відповідача було зобов`язано надати такі відомості у вигляді заяви свідка з їх документальним підтвердженням. Крім того, ухвалами суду у відповідача було витребувано документи та зобов`язано його надати документи, які стосуються сум, отриманих відповідачем грошових коштів від здачі в оренду спірного нерухомого майна після припинення спірного договору.

На виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 23.09.2023 АТ «Кредобанк» надано документи щодо руху коштів по банківському рахунку відповідача. Згідно довідки АТ «Кредобанк» кошти надходили відповідачу з цільовим призначенням, зміст якого зводиться до «оплати за оренду нерухомості»; за даними ДРРП у спірний період відповідач не володів іншим нерухомим майном, яке міг би передавати в оренду.

Аналіз наданих банком документів засвідчує, що, починаючи з 02.05.2023 на банківський рахунок відповідача в якості (з цільовим призначенням) оплати орендної плати за передану ним в оренду спірну нерухомість тільки на банківський рахунок № НОМЕР_1 було отримано грошові кошти в розмірі 5 144 213,67 грн.

Предметом позовних вимог у даній справі є тільки частина вказаних коштів, а саме на суму 1 000 000,00 грн. На підставі наданої АТ «Кредобанк» інформації, позивачем було представлено суду відомість отримання відповідачем грошових коштів від надання в оренду спірної нерухомості складену за наслідками аналізу даних АТ «Кредобанк».

Водночас, відповідач не надав доказів того, що вказані кошти він отримав від іншої діяльності на спростування доводів позивача, який покликався на дані АТ «Кредобанк», як на доказ факту отримання коштів за передачу в оренду спірного майна, відповідач також не довів, що у спірний період володів іншим нерухомим майном, яке міг би передавати в оренду.

Відтак, кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування у даній справі, передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України, правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних грошових сум, а саме стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що договір припинив свою дію починаючи з 29.04.2022, правові підстави для набуття чи збереження майна в даному випадку відсутні, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, що свідчить про необґрунтованість отримання вигоди по договору на суму 1 000 000,00 грн., що стверджується наявними матеріалами справи, зокрема банківською випискою по рахунку відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає доведеними позовні вимоги про стягнення з Управителя (відповідача) на користь позивача зазначеної суми коштів, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Щодо позову третьої особи з самостійними вимогами Національної спілки художників України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в його задоволенні, оскільки, як зазначалося вище, на підставі рішення НСХУ за №1 від 02.12.2008 все спірне майно перейшло до правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» , яке стало новим управителем, а НСЇХУ стало вигодонабувачем.

Відтак, у НСХУ відсутні правові підставі на повернення майна.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2023 року у даній справі, яким заяву ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» про стягнення з відповідача ТзОВ «Компанія з управління проектами «Акрополь» витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та стягнуто з ТзОВ «Компанія з управління проектами «Акрополь» на користь ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» 40 000,00 грн. витрат на надання правничої допомоги. В іншій частині заяви відмовлено, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в чому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання наведених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), згідно зі статтею 26 якого адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як видно з матеріалів справи, 15.12.2023 через систему «Електронний суд» позивачем було подано докази понесених судових витрат у справі на правничу допомогу.

Тобто, у передбачений ч.8 ст.129 ГПК України строк, від позивача на адресу суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у якому позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 72 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Сеньків Андрій Ігорович надавав правову допомогу позивачу на підставі договору про надання правової допомоги №22/08/22 від 22.08.2022 та ордеру серії №1156608 від 22.08.2022. Загальна вартість послуг, що надавалися адвокатом у справі №914/1422/23 склала 72 000,00 грн, що підтверджується зведеним актом приймання-передачі наданих послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів зауважує, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Водночас вважається неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір таких витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Водночас, місцевий господарський суд врахував, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 справа №905/671/19).

Позивач у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається з суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу; заяву про стягнення суми судових витрат за отримання правничої допомоги буде подано після ухвалення рішення суду.

Тобто, як слідує з матеріалів справи, позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, без зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку таких судових витрат.

Зі змісту ч. 2 ст. 124 ГПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Отже, незазначення у позові попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, не може бути достатньою підставою для відмови у стягненні судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року справа № 922/1964/21 зауважила, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Відтак, подання попереднього розрахунку суми судових витрат на більш пізніх стадіях не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, проте залишається на розсуд суду.

Беручи до уваги наведені вище правові норми, надавши оцінку поданим заявником (позивачем) доказам на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв обґрунтованості, пропорційності (співмірності) до предмета спору, справедливості та розумності таких витрат, колегія суддів констатує наявність правових підстав для часткового задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача 40 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і ці витрати є співрозмірними з виконаною роботою, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційних скарг. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 року та додаткового рішення від 27.12.2023 року у справі №914/1422/23.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Згідно з ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

У даній справі суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, прийняв законні та обґрунтовані судові рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст.ст. 244, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління проектами «Акрополь» від 05.01.2024 та від 12.01.2024 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2023 у справі № 914/1422/23 залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційних скарг залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови виготовлено 10.06.2024.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

Судді Б.Д. Плотніцький

О.С. Скрипчук