Постанова

від 28.05.2024 по справі 914/1908/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. Справа №914/1908/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Шатан Т.О.

представники сторін:

позивача: Цап П.М.,

відповідача: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Львівської міської ради від 01.04.2024 (вх. суду від 01.04.2024 № 01-05/947/24)

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 (повний текст складено 11.03.2024, суддя Р.І. Матвіїв)

у справі № 914/1908/23

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю Львівська автобаза № 1, м. Львів,

про: звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу встановленої огорожі,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:

Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза № 1» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу встановленої огорожі.

В обґрунтування позовних вимог, зазначає, що відповідач після припинення орендних правовідносин фактично використовує земельну ділянку № 1 площею 0, 5692 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0049) на вул. Пасічній, 127 у м. Львів для обслуговування стоянки транспортних засобів за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради щодо надання її у користування та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відсутні однозначні та детальні характеристики об`єкта, який, на переконання позивача, здійснює перешкоди в користуванні земельною ділянкою. Крім цього, доказів того, що спірну огорожу встановив саме відповідач, часу її встановлення ним, безпідставності її встановлення, а також доказів про те, що саме встановлена ним огорожа здійснює перешкоди позивачу в користуванні майном, суду не подано.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Львівська міська рада звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 року у справі № 914/1908/23 та прийняти нове, яким позов Львівської міської ради задоволити у повному обсязі, а саме зобов`язати Товариство з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 4610136800:04:002:0049 на вул. Пасічній, 127 у м. Львові шляхом демонтажу встановленої огорожі.

Скаржник зазначає, що в акті від 01.08.2023 вказується про наявність огорожі з металевої зварної сітки, на долучених до позову фотографіях видно два види огорожі: суцільної металевої і сітчастої. Водночас, факт того, що огорожа облаштована саме Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1», самим відповідачем не заперечується.

Стосовно акта приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:04:002:0049, про відсутність якого вказує суд, апелянт зазначає, що законодавством не передбачено обов`язку підписання такого акту. За своєю правовою природою акт приймання-передачі є документом, що складається у довільній формі, тобто може бути складеним в усній формі. А в даному випадку земельна ділянка повинна була бути повернена внаслідок ухвали Львівської міської ради від 14.11.2012 року № 1905, якою за згодою сторін розірвано договір оренди землі, зареєстрований у Львівській міській раді 22.07.2008 року за № С-1998 (книга записів реєстрації Договорів оренди землі С-3). Так, пунктом 3 ухвали Львівської міської ради від 14.11.2012 року № 1905 зобов`язано Товариство з додатковою відповідальністю Львівська автобаза №1 після прийняття цієї ухвали звільнити земельну ділянку на вул. Пасічній, 127 та демонтувати огорожу. Обов`язку щодо укладення акту приймання-передачі земельної ділянки між Львівською міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» передбачено не було.

Товариство з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» Західному апеляційному господарському суду відзиву на апеляційну скаргу не подало.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 справу № 914/1908/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Желік М.Б. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 у справі № 914/1908/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської від 01.04.2024 (вх. суду від 01.04.2024 № 01-05/947/24).

Ухвалою від 19.04.2024 справу № 914/1908/23 призначено до розгляду у судовому засіданні 28.05.2024.

20.05.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 914/498/24 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» до відповідача Львівської міської ради про визнання наявним права оренди на земельну ділянку, визнання незаконними та скасування ухвал та зобов`язання вчинити дії.

Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що оскільки, ТзДВ Львівська автобаза №1 просить в своєму позові про визнання наявним права оренди на спірну земельну ділянку, то відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення.

У судовому засіданні 28.05.2024 скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, надав суду пояснення, заперечив щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час і місце судового засідання (підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а.с. 202) у судове засідання 28.05.2024 не з`явився, причини такої неявки суду не повідомив.

Розглянувши клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» про зупинення провадження у справі № 914/1908/23, суд вважає, що у даному клопотанні слід відмовити з огляду на таке.

Аналізуючи питання зупинення провадження у господарській справі, суд виходить з того, що цей правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Відповідно до ч, 1, 2,3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідач звернувся до апеляційного суду із клопотанням про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 914/498/24. Слід зазначити, що місцевий господарський суд відкрив провадження у справі № 914/498/24 04.03.2024, в той час як предметом апеляційного оскарження у цій справі є рішення суду першої інстанції від 08.02.2024.

У відповідності до ст. 269 ГПК України, відкриття провадження у справі № 914/498/23 04.03.2024 не впливає на перевірку законності і обґрунтованості рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 станом на його прийняття.

Пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК України визначає, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, вказав, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача до відповідача про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу, фактичною підставою позову користування земельною ділянкою за відсутності правових підстав, адже припинились орендні відносини між сторонами.

ТЗдВ «Львівська автобаза №1» звернулась до місцевого господарського суду із позовом про визнання наявним права оренди на земельну ділянку, визнання незаконними та скасування ухвал та зобов`язання вчинити дії, зокрема ухвали міської ради про розірвання договору оренди та укладення додаткової угоди.

Однак, вирішення питання про чинність / нечинність нормативного-правового акту не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності зі статтями 2 та 11 ГПК України (висновок Верховного Суду у постанові від 01.03.2024 у справі 910/17615/20).

На переконання колегії суддів, наявність спору щодо визнання наявним права оренди на земельну ділянку не свідчить про об`єктивну неможливість здійснення розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, відповідно не може бути підставою для зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК, який, зокрема, містить виключення щодо обов`язку суду зупиняти провадження у справі, у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду справи, а саме у випадку коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Подібну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 24.05.2021 у справі № 910/7331/20.

Верховний Суд також акцентує увагу на тому, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

Згідно з встановлених обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Між Львівською міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза № 1» існували договірні правовідносини з приводу оренди останнім земельної ділянки, площею 0, 5692 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0049), на вул. Пасічній, 127 у м. Львів.

Ухвалою Львівської міської ради № 1799 від 15.05.2008 «Про користування ВАТ «Львівська автобаза № 1» земельними ділянками на вул. Пасічній, 127 у м. Львові», за наслідками розгляду звернення відкритого акціонерного товариства «Львівська автобаза №1» від 25.01.2007 № 3-943, листа згоди Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Октан» від 19.11.2004 № 3, технічної документації на землекористування, міська рада ухвалила: передати Відкритому акціонерному товариству «Львівська автобаза № 1» земельні ділянки на вул. Пасічній, 127 для обслуговування будівель і споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі транспорту, зв`язку, площею 5,1024 га, в оренду терміном на 10 років; площею 0,5692 га в оренду терміном на 5 років у межах червоних ліній з обмеженнями.

На виконання зазначеної ухвали між Львівською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Львівська автобаза № 1» укладено договір оренди землі від 22.07.2008 року № С-1195. Предметом цього договору було надання у строкове платне користування Відкритому акціонерному товариству «Львівська автобаза №1» земельних ділянок у м. Львів, вул. Пасічна 127 для обслуговування будівель і споруд.

Пунктом 39 договору сторонами погоджено, що у випадку розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях несільськогосподарського призначення за рік, якщо у межах зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж ділянки.

За наслідками розгляду звернення Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза № 1» № 213 від 28.03.2012 Львівською міською радою № 1905 від 14.11.2012 ухвалено розірвати за згодою сторін договір оренди землі, зареєстрований у Львівській міській раді 22.07.2008 за № С-1998 (книга записів реєстрації Договорів оренди землі С-3), за умови виконання пункту 39 цього договору оренди землі; Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівська автобаза № 1» після прийняття цієї ухвали звільнити земельну ділянку на вул. Пасічній, 127 та демонтувати огорожу.

Ухвалою Львівської міської ради від 30.05.2013 року № 2386 у зв`язку з уточненням реєстраційного номера договору оренди землі міською радою ухвалено внести зміни до ухвали Львівської міської ради № 1905 від 14.11.2012 «Про розірвання договору оренди землі від 22.07.2008 № С-1998», замінивши у назві та пункті 2 слова «№С-1998» словами «№ С-1995».

Ухвалою Львівської міської ради від 01.07.2016 року № 724 відмовлено Товариству з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза № 1» у продовженні терміну оренди земельної ділянки площею 0,5692 га (у тому числі площею 0,5356 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва) на вул. Пасічній, 127 для обслуговування будівель і споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі транспорту.

Відділом державного контролю за використанням та охороною земель м. Львова Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради відповідно до ст. 2, 61 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. 12, 75, 96, 98, 99, 100, 110, 111, 112, 120, 183, 198, 206, 211 Земельного кодексу України, ст. 52, 53, 53-1, 54, 56, 188-56 Кодексу України про адміністративні правопорушення проведено обстеження земельної ділянки, яка розташована на вул. Пасічній, 127 у м. Львові на підставі листа Управління земельних ресурсів від 07.04.2023 № 4-2403-4650 та на виконання наказу Департаменту містобудування № 105 від 21.04 2023.

За результатами обстеження складено акт № 203 від 23.05.2023, відповідно до якого встановлено, що земельна ділянка № 1 використовується Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза № 1». Інформація про плату за використання землі (своєчасно та в повному обсязі сплачена орендна плата за земельну ділянку) відсутня.

Ухвал Львівської міської ради щодо надання в оренду земельної ділянки площею 0,5692 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0049) на вул. Пасічній, 127 у м. Львові не приймалося.

Відповідно до акта Відділу державного контролю за використанням та охороною земель м. Львова від 23.05.2023 результати обстеження земельної ділянки такі: Товариство з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза № 1» фактично використовує земельну ділянку № 1, площею 0,5692 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0049), на вул. Пасічній, 127 у м. Львові для обслуговування стоянки транспортних засобів за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради щодо надання її в користування та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. До акта долучено план-схему земельної ділянки за адресою м. Львів, вул. Пасічна, 127.

Водночас, відповідач подав суду першої інстанції акт обстеження земельної ділянки від 24.07.2023, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю ««Львівська автобаза №1» в особі директора Хром`як В.М., головного інженера Грабовецького В.С. та інженера Британ М.А., згідно цього акту, земельна ділянка вивільнена згідно з ухвалою № 1905 від 14.11.2012, на ділянці демонтовано огорожу та звільнено від транспортних засобів; на ділянці відсутні капітальні та тимчасові будівлі.

Також відповідачем долучено лист вих. № 249 від 18.07.2023, адресований суб`єктам господарювання, з проханням протягом 10-ти днів звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 4610136800:04:002:0049 на АДРЕСА_1 на виконання вимог ухвали Львівської міської ради № 1905 від 14.11.2012.

Львівською міською радою долучено ще один акт обстеження вказаної земельної ділянки № 295 від 01.08.2023, відповідно до якого за результатами обстеження земельної ділянки уповноваженими особами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська автобаза № 1» фактично використовує земельну ділянку № 1 площею 0, 5692 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0049) на АДРЕСА_1 для обслуговування стоянки транспортних засобів та для обслуговування проїзду до нежитлової споруди («КН» відповідно до план схеми) за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради щодо надання її в користування та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Встановлено, що доступ до земельної ділянки обмежено шляхом облаштування огорожі з металевої зварної сітки в північній частині обстежуваної земельної ділянки. Доступ до південної частини земельної ділянки не обмежено.

Відповідачем долучено до матеріалів справи топографічне знімання (М 1:500) з нанесеними червоними лініями за адресою АДРЕСА_1 для проектних пропозицій та матеріали фотозйомки (фототаблиця) огорожі за адресою м. Львів, вул. Пасічна, на яких не видно встановленої металевої чи сітчастої огорожі.

При перегляді рішень місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Предметом позову у цій справі є звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу встановленої огорожі.

Територіальним громадам належить право власності на землю, нерухоме майно тощо (п. 1 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У комунальний власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об?єкти нерухомого майна комунально власності незалежно від місця їх розташування, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст. 187 ЗК України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існували орендні правовідносини стосовно спірної земельної ділянки, однак правовідносини між Львівською міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза № 1» стосовно оренди земельної ділянки на вул. Пасічній, 127 для обслуговування будівель і споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі транспорту, зв`язку площею 0,5692 га припинено відповідно до ухвали Львівської міської ради від 14.11.2012 № 1905 «Про розірвання договору оренди землі від 22.07.2008 № С-1998».

Матеріали справи не містять та відповідач не надав доказів, які б підтверджували існування у нього правової підстави на користування земельною ділянкою № 1 площею 0,5692 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0049) на АДРЕСА_1 .

Частинами другою та третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Колегія суддів враховує, що стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", а тому правовий режим самочинного будівництва пов`язаний із відносинами власності на землю.

Відповідно до висновку Великої Палати у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, застосування положень частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Відтак, належним способом захисту прав Львівської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження земельною ділянкою є вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу огорожі.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не наведено однозначних та детальних характеристик об`єкта (огорожі), який здійснює перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою.

Так, в акті обстеження від 23.05.2023 року не наведено характеристик огорожі, однак в акті від 01.08.2023 вказується про наявність огорожі з металевої зварної сітки, на долучених до позову фотографіях видно два види огорожі: суцільної металевої і сітчастої.

Слід зазначити, що акт обстеження від 01.08.2023 року фактично уточнено опис виду огорожі, що не суперечить попередньому акту, також наявність огорожі та її вид підтверджуються фотографіями, що долучені до актів обстеження (а.с. 19-22).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Щодо факту встановлення огорожі відповідачем, то зазначена обставина не заперечується і самим відповідачем. Зокрема, у відзиві на позовну заяву, відповідач просив суд закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки добровільно звільнив земельну ділянку, про що долучив акт обстеження земельної ділянки від 24.07.2023, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю ««Львівська автобаза №1» в особі директора Хром`як В.М., головного інженера ОСОБА_1 та інженера Британ М.А., земельна ділянка вивільнена згідно з ухвалою № 1905 від 14.11.2012, на ділянці демонтовано огорожу та звільнено від транспортних засобів; на ділянці відсутні капітальні та тимчасові будівлі (а.с. 42).

Однак, позивачем надано суду повторний акт обстеження земельної ділянки № 295 від 01.08.2023 на вул. Пасічній, 127, відповідно до якого за результатами обстеження земельної ділянки уповноваженими особами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська автобаза № 1» фактично використовує земельну ділянку № 1 площею 0, 5692 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0049) на АДРЕСА_1 для обслуговування стоянки транспортних засобів та для обслуговування проїзду до нежитлової споруди («КН» відповідно до план схеми) за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради щодо надання її в користування та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, доступ до земельної ділянки частково обмежено шляхом облаштування огорожі

Місцевий господарський суд вказує також на те, що у матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі земельної ділянки з оренди, проте законодавством не передбачено обов`язку підписання такого акта. Водночас, і самим договором оренди землі від 22.07.2008 № С-1998 не передбачено способу повернення земельної ділянки шляхом підписання акту приймання-передачі.

Також, колегія суддів критично оцінює відмову суду першої інстанції у задоволенні позову через недоведеність позивачем свого порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст. 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 3,4 ст. 373 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного, колегія апеляційного суду зазначає про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, що є підставою для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Львівської міської ради підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 скасуванню.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений судовий збір Львівською міською радою при поданні апеляційної скарги, підлягає відшкодуванню скаржнику за рахунок Товариства з додатковою відповідальністю Львівська автобаза № 1.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Львівської міської ради від 01.04.2024 (вх. суду від 01.04.2024 № 01-05/947/24) задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 у справі № 914/1908/23 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задоволити.

Зобов`язати Товариство з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 4610136800:04:002:0049 на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу встановленої огорожі.

3. Здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1» (79035, м. Львів, вул. Пасічна, 127, ідентифікаційний код: 02910031) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок,1; ідентифікаційний код: 01268489) 2 684,00 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 4 026,00 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2024.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець