Постанова

від 06.06.2024 по справі 916/2498/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2498/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Богатиря К.В., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Димерлій А.О., посвідчення №073428 від 01.03.2023;

від позивача - Солов`ян В.М., в порядку само представництва;

від відповідача - Кулібаба О.О., ордер серія ВІ №1213941 від 26.04.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024

у справі №916/2498/22

за позовом керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Срібний дім"

про стягнення безпідставно утриманих грошових коштів,-

головуючий суддя - Литвинова В.В.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 06.06.2024р. згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області, Одеська область, м. Подільськ в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області, Одеська область, м. Балта звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібний дім", м. Київ, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібний дім", м.Київ на користь Балтської міської ради Одеської області, Одеська область, м. Балта безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за адресою: Одеська область, Подільський (Балтський) район, с. Білине, вул. Щорса, 29 (кадастровий номер 5120680800:01:001:0890) у розмірі 3 557 370 грн. 33 коп., а також вирішити питання про відшкодування відповідачем Одеській обласній прокуратурі витрат по сплаті судового збору.

Зокрема, позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що відповідач є власником нерухомого майна, площею 49514, 3 кв. м., яке розташоване на земельній ділянці за адресою: Одеська область, Подільський (Балтський) район, с. Білине, вул. Щорса, 29 (кадастровий номер 5120680800:01:001:0890).

Проте, за доводами прокурора, речові права за відповідачем на вказану вище земельну ділянку не зареєстровано, право власності або право користування останнім не набуто, хоча розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 02.04.2018 року №311/А-2018 про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 34, 84 га на території с. Білине Білинської сільської ради Балтського району Одеської області та надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 16, 5 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що не надані у власність або користування для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, 29 (за межами населеного пункту).

Відтак, прокурор, посилаючись у позові на підставність представництва ним інтересів держави в особі Балтської міської ради Одеської області, Одеська область, м. Балта, зазначив, що відповідач, як власник нерухомого майна, користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, а кошти у нарахованому розмірі, збережені відповідачем у вигляді несплаченої орендної плати, потребують стягнення на користь Балтської міської ради Одеської області, Одеська область, м. Балта.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно утримані грошові кошти у розмірі 1 227 543,28 грн, в іншій частині позову відмовлено.

Свої висновки суди мотивували тим, що відповідач не сплачує орендну плату за земельну ділянку до місцевого бюджету позивача, чим завдає шкоди інтересам територіальної громади. При цьому суди вказали на те, що позивач з 27.05.2021 отримав право на одержання плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою, тому вимоги прокурора про стягнення з відповідача грошових коштів з 01.05.2019 по 26.05.2021 задоволенню не підлягають. Крім того зазначено, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Постановою Верховного Суду від 08.11.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 у справі № 916/2498/22 в частині відмови у задоволенні позову скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Верховний Суд в постанові зауважив, що суди не досліджували правильність розрахунку плати за землю за спірний період.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано для розгляду судді Литвиновій В.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2023 справу № 916/2498/22 прийнято до провадження судді Литвинової В.В., з призначенням підготовчого засідання.

09.01.2024 від керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду (т. 3, а.с. 76-80), якою він просив стягнути з відповідача на користь позивача 2026115,62 грн безпідставно збережених коштів за період з 09.08.2019 по 26.05.2021, оскільки відповідно до витягу з ДЗК дата державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890 площею 16,4158 га (тобто земельну ділянку було сформовано як об`єкт цивільного права) - 09.08.2019, тому відсутній предмет спору щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 01.05.2019 по 08.08.2019 включно. Також прокурор просив повернути прокуратурі 4555,67 грн судового збору, а також ним надано розрахунок зазначеної суми (т. 3 а.с. 90), складений позивачем.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 по справі №916/2498/22 відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ «Срібний дім» 2026115,62 грн безпідставно збережених коштів за період з 09.08.2019 по 26.05.2021. Повернуто з державного бюджету України Одеській обласній прокуратурі 4555,67грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1657 від 09.09.2022.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог прокурора в частині стягнення з ТОВ «Срібний дім» 2026115,62 грн безпідставно збережених коштів за період з 09.08.2019 по 26.05.2021 суд зазначив, що неможливо встановити, коли земельна ділянка з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890 площею 16,4158 га сформована як об`єкт цивільного права.

Також судом вказано, що в наявному в матеріалах справи №916/2498/22 витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району взагалі не зазначено дату, коли проведена така оцінка, тому прокурор документально не обґрунтував суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки, що безпосередньо залежить від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури, з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 року у справі № 916/2498/22 в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме: ч.2 ст. 20, ч.3 ст.23 ЗУ «Про оцінку земель», з порушенням норм процесуального права, а саме: ст.. 73, ч.1 ст. 75, ст.. 76-78, 86, 91, 210, 236 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 14.02.2022 у справі №646/4738/19, постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, від 14.09.2022 у справі №904/4933/15 та від 01.03.2023 у справі №751/1543/19.

Зокрема, в апеляційній скарзі прокурор, наголошуючи на висновках, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 14.02.2022 у справі №646/4738/19, постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, від 14.09.2022 у справі №904/4933/15 та від 01.03.2023 у справі №751/1543/19 зазначає, що витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Прокурор вказує, що як положення Податкового кодексу, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які містять інформацію щодо предмета спору.

При цьому, прокурор зазначає,що представником відповідача у судових засіданнях визнано обставину сформування 09.08.2019 земельної ділянки з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890 площею 16,4158 га.

Крім того, представником відповідача 25.05.2021 у відділі у Балтському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області отримано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890 площею 16,4158 га., на підставі якого 09.08.2019 зазначена земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, тобто сформована як об`єкт цивільного права.

Також прокурор вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, копії витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, виданого відділом у Балтському району ГУ Держгеокадастру в Одеській області, а також здійсненому на підставі цього витягу розрахунку Балтської міської ради від 27.12.2023 №566 за період з 09.08.2019 до 26.06.2021 включно безпідставно збережених коштів у сумі 2 026 115,62 грн.

Всупереч ст.. 73,76-78, 91 ГПК України господарський суд ухвали в рішення про відмову в задоволенні позову прокурора за наявності в матеріалах справи належним чином засвідченого письмового доказу - копії витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, виданого відділом у Балтському району ГУ Держгеокадастру в Одеській області, тобто, ухвали в рішення за наявності документа, який є належним, допустимим та достовірним доказом.

Крім того, суд першої інстанції, незважаючи на клопотання учасників справи від 06.03.2024, не дотримався вимог процесуального закону щодо виконання безпосередньо судом перевірки на відповідність оригіналу наявної в матеріалах справи №916/2498/22 копії витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, виданого відділом у Балтському району ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

Відтак, на думку прокурора, рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 року у справі № 916/2498/22 в оскаржуваній частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Також до матеріалів апеляційної скарги прокурором додано лист Балтської міської ради від 13.03.2024 ;04-19/378; лист сектору №1 відділу №6 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 12.03.20214 №775/340-24 з копією витягу; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 у справі №916/2498/22; призначено розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури до розгляду на 06 червня 2024 року о 14:00 год.

30.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Срібний дім" - Кулібаби Олександра Олександровича про участь в судових засіданнях, в тому числі, призначеному на 06 червня 2024 року о 14:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку „EASYCON" (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Срібний дім" - Кулібаби Олександра Олександровича про участь в судових засіданнях, зокрема, призначеного на 06 червня 2024 року о 14:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення „EASYCON".

28.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника ТОВ ,,Срібний дім" надійшли письмові пояснення, відповідно до яких відповідач просить залишити без розгляду документи, які долучені заступником керівника Одеської обласної прокуратури до апеляційної скарги від 26.03.2024; залишити рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 у справі №916/2498/22 без змін, а апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури без задоволення.

Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу, в строк визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні 06.06.2024, яке проводилося в режимі відеоконференції, прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з мотивів, викладених письмово. Просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги прокурора заперечував, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 року у справі №916/2498/22 в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 02.04.2018 року №311/А-2018 «Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» вирішено: припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 34, 84 га на території с. Білине Білинської сільської ради Балтського району Одеської області Відкритому акціонерному товариству «Балтський молочноконсервний комбінат» та віднести її до земель державної власності, земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; надати дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 16, 5 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що не надані у власність або користування для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, 29 (за межами населеного пункту).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.09.2021 року, вбачається, що цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, 29 належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" з 05.10.2016 року.

Разом з тим, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.09.2022 року, вбачається, що земельна ділянка, площею 16, 4158 га, кадастровий номер 5120680800:01:001:0890 є комунальною власністю, яка зареєстрована 11.08.2022 року та належить Балтській міській раді Одеської області.

З Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, б/н та без дати, виданого Відділом у Балтському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890 складає 37577855 грн. 73 коп.

11.03.2021 року Балтська міська рада Одеської області звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" з листом №04-19/304, у якому повідомила відповідача про те, що рішенням Балтської міськради від 27.06.2019 року №1335-VII із змінами та доповненнями внесеними рішенням Балтської міськради від 03.07.2020 року №1707-VII ставка земельного податку за земельні ділянки з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Балтської міської територіальної громади складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З огляду на вказане, Балтська міська рада просила відповідача терміново вжити заходів щодо сплати в повному обсязі плати за землю за земельну ділянку з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890, що знаходиться за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, 29.

З розрахунку заборгованості зі сплати за земельні ділянки від 27.04.2022 року №287 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" рахується заборгованість за користування за межами населеного пункту земельної ділянки у розмірі 3557370 грн. 33 коп.

Також у матеріалах справи наявні рішення Балтської міської ради Одеської області від 27.06.2018 року №881-VII, від 27.06.2019 року №1335-VII, від 14.11.2019 року №1436-VII, від 03.07.2020 року №1707-VII, від 22.12.2021 року №740-VIIІ, та додатки до них, якими встановлено місцеві податки і збори, а також розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Балтської міської територіальної громади.

На підтвердження підстав для представництва держави в особі Балтської міської ради Одеської області прокурором надано лист від 22.08.2022 року №61-4588ВИХ-22, адресований Балтській міській раді та повідомлення від 14.09.2022 року №61-5051ВИХ-22, направленого Балтській міській раді в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідачем жодних дій щодо реєстрації права оренди чи іншого виду користування на земельну ділянку, якою він користується з моменту набуття права власності на нерухоме майно, зареєстровано не було, внаслідок чого прокурор в інтересах позивача заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача суму безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" на користь Балтської міської ради Одеської області безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за адресою: Одеська область, Подільський (Балтський) район, с. Білине, вул. Щорса, 29 (кадастровий номер 5120680800:01:001:0890) у розмірі 2 026 115,62 грн. без належних правових підстав за період з 09.08.2019 по 26.05.2021 року (з урахуванням заяви прокурора про зменшення позовних вимог).

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі, проте погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні. Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ.

Названим Законом України розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту: « 24. З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій. Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Також підпунктом 20 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» внесено зміни до статті 83 Земельного кодексу України, зокрема, частину другу цієї статті доповнено пунктом «в» такого змісту: у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Отже, з 27.05.2021 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890 площею 16,4158 га, що розташована за межами с. Білине Балтського району Одеської області, перейшло до комунальної власності, тобто Балтська міська рада Одеської області є правонаступником прав та обов`язків щодо зазначеної земельної ділянки.

Таким чином, і на момент звернення прокурора з позовом і на час розгляду справи, власником земельної ділянки з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890 площею 16,4158га є позивач.

За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України (далі ЗК України) власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України .

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Як зазначено вище, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.09.2021 вбачається, що цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, 29 належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Срібний дім» (відповідачу) з 05.10.2016.

Таким чином, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, тобто з 05.10.2016, відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Відповідач не заперечує того, що він є власником нерухомого майна і відповідно користується земельною ділянкою, на якій воно розташоване, у спірний період з 09.08.2019 по 26.05.2021 за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Згідно із частинами 1 - 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка, має кадастровий номер 5120680800:01:001:0890. На вказаній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачу.

Прокурор в заяві про зменшення розміру позовних вимог посилається на те, що відповідно до витягу з ДЗК дата державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890 площею 16,4158 га (тобто земельну ділянку було сформовано як об`єкт цивільного права) - 09.08.2019.

Разом з тим, суду першої інстанції не було надано доказів того, коли саме було сформовано земельну ділянку як об`єкт цивільного права, витягу з ДЗК до матеріалів справи також надано не було.

Разом з тим, до апеляційної скарги прокурором було додано, зокрема, лист Балтської міської ради від 13.03.2024 ;04-19/378; лист сектору №1 відділу №6 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 12.03.20214 №775/340-24 з копією витягу; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890 площею 16,4158 га.

Частинами 4, 5 ст. 80 ГПК України визначено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.

Наведені положення ГПК України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому, тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів (позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 08.09.2022 у справі № 910/5011/18, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 та від 01.07.2021 у справі № 46/603).

Водночас, колегія суддів зазначає, що прокурором взагалі необґрунтовано неможливість подання відповідних доказів в суд першої інстанції.

За таких підстав, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття вищевказаних доказів.

Як зазначалось вище, прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 2026115,62 грн за період з 09.08.2019 - 26.05.2021. Розрахунок цієї суми складено позивачем (а.с. 90 т. 3), а саме - 3% від нормативної грошової оцінки в розмірі від 37577855,73 грн згідно витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земель району від 21.05.2021.

11.03.2021 Балтська міська рада звернулась до відповідача листом № 04-19/304, у якому повідомила про те, що рішенням Балтської міськради від 27.06.2019 № 1335-VII із змінами та доповненнями внесеними рішенням Балтської міськради від 03.07.2020 №1707-VII ставка земельного податку за земельні ділянки з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Балтської міської територіальної громади складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71).

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, аналізуючи наведене вище, колегія суддів зауважує, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов`язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.

Однак, як зазначено вище, до позовної заяви було додано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, б/н та без дати, виданого відділом у Балтському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (т. 1 а.с. 35), відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки 5120680800:01:001:0890 складає 37 577 855, 73 грн

В розрахунку безпідставно збережених коштів за період з 09.08.2019 по 26.05.2021 (а.с. 90 т. 3), складеним позивачем, вказано що нормативно-грошова оцінка земель становить 37577855,73 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району від 21.05.2021.

Разом з тим, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району від 21.05.2021 до матеріалів справи не надано.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що прокурор просить стягнути з відповідача 2026115,62 грн безпідставно збережених коштів за період з 09.08.2019 по 26.05.2021, посилаючись на нормативно-грошову оцінку земель яка складена за його посиланням вже після цього періоду - 21.05.2021.

Хоча в наданому до матеріалів справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району взагалі не зазначено дати, коли була проведена оцінка.

Колегія суддів, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З норми ст. 76 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 року у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У даному випадку прокурором належними та допустимими доказами не обґрунтовано суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки).

При цьому, інші доводи прокурора, викладені ними в апеляційній скарзі на оскаржуване рішення суду першої інстанції, також не спростовують висновків місцевого господарського суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Тобто, відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, мотиви та доводи, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення, з огляду на що апеляційні скарги Одеської міської ради, м. Одеса та Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, м. Одеси задоволення не потребують, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 року у справі №916/2498/22 відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а тому скасування або зміни не потребує.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 269- 270, 275, 276, 280-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024р. у справі №916/2498/22 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 10.06.2024р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя К.В. Богатир

Суддя Я.Ф. Савицький