Рішення

від 29.05.2024 по справі 903/98/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

29 травня 2024 року Справа № 903/98/24

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., розглянувши матеріали за заявою Приватної фірми Скорпіон-сервіс щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

по справі № 903/98/24

за позовом Луцької міської ради

до відповідача: Приватної фірми Скорпіон-сервіс

про усунення перешкод у користуванні майном та розірвання договору оренди землі,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Встановив:

30.01.2024 Луцька міська рада звернулася до суду з позовом до Приватної фірми Скорпіон-сервіс про усунення перешкод у в користуванні земельною ділянкою комунальної власності по вулиці Карпенко-Карого,1 у м. Луцьку, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку шляхом:

- зобов`язання ПФ "Скорпіон-сервіс" (код ЄДРПОУ 30584471) знести незаконно нанесену розмітку для паркування транспортних засобів на земельній ділянці по вулиці Карпенко-Карого,1 у м. Луцьку, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка- Карого у м. Луцьку;

- зобов`язання ПФ "Скорпіон-сервіс" (код ЄДРПОУ 30584471) утриматися від вчинення дій, які полягають у паркуванні транспортних засобів та перешкодах у проїзді, проході земельною ділянкою по вулиці Карпенко-Карого,1 у м.Луцьку, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку;

та розірвання укладеного між Луцькою міською радою (код ЄДРПОУ 34745204) та Приватною фірмою "Скорпіон-сервіс" (код ЄДРПОУ 30584471) договору оренди землі від 02.02.2007 року, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 року за №040707700093, поновлений додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в Державному реєстрі земель 25.06.2012 за №071010004000592, викладений у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018 номер запису про інше речове право 24904739, поновлений згідно з додатковою угодою №3, яка визнана укладеною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №903/616/22.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.05.2024 позов Луцької міської ради задоволено частково; усунено перешкоди в користуванні земельною ділянкою комунальної власності по вулиці Карпенко-Карого,1 у м. Луцьку Волинської області, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку Волинської області шляхом зобов`язання ПФ Скорпіон-сервіс (код ЄДРПОУ 30584471) утриматися від вчинення дій, які полягають у перешкодах проїзду земельною ділянкою по вулиці Карпенко-Карого,1 у м. Луцьку Волинської області, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Приватної фірми Скорпіон-сервіс на користь Луцької міської ради 2422,40 грн судового збору.

20.05.2024 відповідач через систему Електронний суд подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача 20000,00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 22.05.2024 прийнято заяву Приватної фірми Скорпіон-сервіс від 20.05.2024 до розгляду; розгляд заяви призначено на 29.05.2024; запропоновано позивачу подати суду: пояснення по суті поданої заяви та наявні докази.

23.05.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу та просить розгляд заяви проводити без участі представника позивача При цьому вказує, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що розмір витрат на правову допомогу становить 20000,00 грн та просить стягнути саме цю суму витрат на правову допомогу, разом з тим, рішенням Господарського суду Волинської області від 15.05.2024 року у справі №903/98/24 позовні вимоги задоволено частково, а не відмовлено у позові повністю. Звертає увагу суду, що адвокатом відповідача було підготовлено дві заяви по суті спору, а саме відзив та заперечення на відповідь на відзив. При цьому, разом з вказаними запереченнями на відповідь на відзив не подавалося нових доказів та матеріалів, не наводилися якісь інші обставини або практика Верховного Суду, ніж ті які наводилися відповідачем у відзиві. Матеріали справи не є об`ємними, оскільки окрім тих доказів, які долучав позивач до позовної заяви, а відповідач до відзиву, інших фактично не містять, при тому що їх обсяг є не значним. Також зазначає, що представником відповідача взято участь у 3 судових засіданнях, два з них були по суті спору, тобто судовий розгляд по даній справі не був тривалим та складним. Враховуючи наведене, вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу 20000,00 грн є явно завищеним, та не підлягає до задоволення, так як він є неспівмірним із складністю справи, тривалістю судового розгляду, участю адвоката у судових засіданнях та кількістю підготовлених адвокатом процесуальних документів, а тому є підстави для зменшення витрат на правову допомогу з урахуваннями у тому числі того, що позов задоволено частково. Дане клопотання з додатками приєднано до матеріалів справи.

25.05.2024 відповідач через систему «Електронний суд» подав пояснення щодо клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в яких вказує, що в межах даного спору представником відповідача було підготовлено відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, заперечення на додаткові пояснення, які є досить об`ємними за своїм змістом та не є переписуванням (повторенням) одним одного, що свідчить про значний обсяг часу, який був витрачений адвокатом на підготовку заяв по суті спору. Представник відповідача був присутній у всіх судових засіданнях, як підготовчому, так і по суті спору, то розмір витрат на правову допомогу в даному випадку цілком і повністю пов`язаний з розглядом справи і не є неспівмірним чи необґрунтованим. Звертає увагу суду, що поведінка сторони відповідача не призвела до затягування розгляду справи, відповідач не подавав до суду явно необґрунтованих заяв чи клопотань, а тому сторона відповідача вважає, що нею в повній мірі дотримано критерії, визначені ч.4 ст.126 ГПК України. Дані пояснення з додатками долучено до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання 29.05.2024 не з`явилися, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду заяви.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду заяви та можливість її розгляду за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частини 2 статті 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 визначеного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат це доволі суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд приймає до уваги, що 21.02.2024 між адвокатом Симчуком Н. В. (адвокат) та Приватною фірмою Скорпіон-сервіс (клієнт) було укладено договір № 1/21-02/2024 про надання правничої допомоги (далі договір).

Згідно з п. 1.1 договору адвокат надає клієнту правничу допомогу в супроводі справи № 903/98/24, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надання адвокатом правової допомоги і фактичні витрати адвоката, понесені ним у зв`язку з виконанням цього договору.

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що за надану адвокатом правову допомогу по справі, клієнт сплачує гонорар в розмірі і в порядку, визначеному додатками до цього договору.

21.02.2024 між адвокатом Симчуком Н. В. (адвокат) та Приватною фірмою Скорпіон-сервіс (клієнт) було підписано додаток № 1 до договору № 1/21-02/2024 про надання правничої допомоги п.1 якої сторони визначили, що у відповідності до п. 7.1 договору сторони домовились, що за надану адвокатом правову допомогу клієнт сплачує гонорар в розмірі 20000,00 грн в строк до 31.03.2024.

Відповідно до акту прийому-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 20.05.2024 адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу на загальну суму 20000,00 грн, які повністю сплачено клієнтом, що підтверджується платіжними інструкціями № 2558 від 29.02.2024 на суму 10000,00 грн та № 2653 від 16.04.2024 на суму 10000,00 грн.

Згідно з детальним описом виконаних робіт адвокатом вчинено такі дії: з`ясування фактичних обставин справи з клієнтом, формування правової позиції, укладення угоди; аналіз матеріалів позову та судової практики, що стосується обставин справи, підготовка адвокатського запиту; підготовка відзиву на позовну заяву та його реалізація; ознайомлення з відповіддю на відзив на позовну заяву, її аналіз та підготовка заперечень на відповідь на відзив; аналіз додаткових пояснень та підготовка заперечень на додаткові пояснення; участь у 3 судових засіданнях; підготовка заяви про винесення додаткового рішення у справі та її реалізація.

Судом засвідчується, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Пунктом 1 частини 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст. 126 ГПК України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В силу приписів наведених вище положень законодавства суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

Подання відповідачем заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Ураховуючи наведене вище, судом беруться до уваги висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Таким чином, стягнення повної вартості послуг, визначених у детальному описі робіт, виконаних адвокатом Симчуком Н.В. на загальну суму 20000 грн, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника. Тобто не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником (справедлива сатисфакція). Крім того суд зазначає, що відшкодування їх повної вартості матиме надмірний фінансовий тягар для позивача та не співвідноситься з результатом розгляду справи.

З огляду на встановлені та наведені вище обставини, у тому числі і, зважаючи на подане позивачем клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням критеріїв розумності та реальності, а також з огляду на важливість обґрунтованості та співмірності заявлених витрат, часткове відхилення позовних вимог, суд дійшов висновку щодо доцільності та наявності підстав для стягнення з Луцької міської ради на користь ПФ "Скорпіон-сервіс" витрат на надання правової допомоги у сумі 10000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73-80, 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватної фірми Скорпіон-сервіс про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Луцької міської ради (вул.Богдана Хмельницького,19, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 34745204) на користь Приватної фірми Скорпіон-сервіс (вул.Карпенка-Карого,1-Д, м.Луцьк, Волинська область, 43024, код ЄДРПОУ 30584471) 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви Приватної фірми Скорпіон-сервіс відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного

судового рішення

10.06.2024.

СуддяВороняк А. С.