Ухвала

від 10.06.2024 по справі 907/522/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" червня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/522/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія», Київська область, Бучанський район, м. Вишневе

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Інвест Груп», Закарпатська область, місто Рахів

про стягнення грошових коштів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Інвест Груп» грошові кошти в розмірі 3 912 029,00 грн. на користь ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» та зобов`язати ТОВ «Транс Інвест груп» вчинити певні дії, а саме підписати Акти виконаних робіт по Договору підряду № 0315 від 15.03.2021 р. та оригінали примірника ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» повернути Позивачу.

Позов заявлено з посиланням на статті 632, 849, 882, 1212 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду, судом встановлено наявність підстав для її передачі за підсудністю, виходячи з наступного.

Приписами ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України визначено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Приписами ст. 29 ГПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі, якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Слід зазначити, що виконання договірного зобов`язання - це вчинення боржником на користь кредитора або третьої особи певних дій, що становлять предмет виконання договірного зобов`язання. Правила визначення місця виконання зобов`язання встановлені ст. 532 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

В силу ч. 1 ст. 197 ГК України господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов`язання.

За п. 1.1. договору підряду № 0315 від 15.03.2021 р. предмет цього договору є будівельні роботи по ремонту будівлі за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5.

Таким чином, судом встановлено, що укладений між сторонами Договір підряду № 0315 від 15.03.2021 р. за своєю правовою природою є договором надання послуг за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, та є підставою виникнення у його сторін прав та обов`язків, визначених цим договором.

Предметом позову у справі є зокрема вимога про підписання Актів виконаних робіт по Договору підряду № 0315 від 15.03.2021 р. (далі- Договір)

Відповідно до п.п. 5.4.1. п. 5 Договору, зокрема проміжні Акти приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) передаються підрядником на перевірку замовнику наприкінці кожного звітного місяця, кінцеві акти - по факту завершення робіт по Договору.

Статтею 853 ЦК України визначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Отже, чинним законодавством чітко врегульовано яким чином необхідно діяти замовнику та підряднику у випадку виникнення певних обставин під час приймання підрядних робіт чи виявлення недоліків після їх прийняття.

Водночас акт виконаних робіт (наданих послуг) фіксує здійснення господарської операції, свідчить про її закінчення, а його підписанню передує попередня перевірка належності виконаних робіт, наданих послуг. Отже, місце складання акту виконаних робіт, має відповідати саме місцю фактичного здійснення господарської операції.

Правила виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

У постанові від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 (п.28) Верховний Суд вказав, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Водночас, суд зауважує, що предметом заявленого позову виступає не лише матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача грошових коштів, а зобов`язання, про порушення яких стверджує позивач, є такими, які через їх особливість належить виконувати тільки в певному місці.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду, термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках ЄСПЛ дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Таким чином, логічним є висновок про те, що розгляд справи судом, яка йому не підсудна, є безумовною підставою для скасування процесуального рішення, ухваленого за результатами вирішення спірних правовідносин, а також може розцінюватись як перевищення судом повноважень, компетенції, прийняття ним завідомо неправосудного рішення тощо.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

З огляду на наведене, враховуючи те, що предмет договору підряду № 0315 від 15.03.2021 р. є будівельні роботи по ремонту будівлі за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, а позовні вимоги є такими, які через їх особливість належить виконувати тільки в певному місці, суд дійшов висновку, що матеріали позовної заяви (справи №907/522/24) підлягають надісланню до Господарського суду Київської області за підсудністю.

Керуючись ст. 27, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія», до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Інвест Груп», про стягнення грошових коштів та зобов`язання вчинити певні дії із доданими до неї документами надіслати Господарського суду Київської області (01032, Україна, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок, 16/108) за підсудністю.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя Л.В. Андрейчук