Постанова

від 05.06.2024 по справі 137/970/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 137/970/23

Провадження № 22-ц/801/949/2024

Категорія: 8

Головуючий у суді 1-ї інстанції Верещинська Я. С.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 рокуСправа № 137/970/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Медвецького С. К., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю. О.,

розглянув у відкритому судовомузасіданні справу № 137/970/23 за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Семенюка Володимира Анатолійовича в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Дашківці» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 19.02.2024, ухвалене у складі судді Верещинської Я. С. в приміщенні суду в смт. Літин, повний текст рішення складено 23.02.2024, -

в ст ан о в и в :

18.08.2023 заступник керівника Вінницької окружної прокуратури Семенюк В. А. в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинахГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, звернувся до суду з позовом (вх. № 3903/23) до ОСОБА_1 про припинення їїправа власностіна земельнуділянку зцільовим призначеннямдля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва кадастровийномер 0522482200:01:000:0193,площею 1,5735 га,яка розташованана територіїЯкушинецької сільськоїради Вінницькогорайону Вінницькоїобласті,шляхом їїконфіскації накористь державив особіГУ Держгеокадаструу Вінницькійобласті.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Вінницькою окружною прокуратурою за результатами вивчення питання законності використання ОСОБА_1 земельної ділянкою сільськогосподарського призначення виявлено порушення вимог ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України. Встановлено, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою РФ, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.07.2019 після смерті матері ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із кадастровим номером 0522482200:01:000:0193, площею 1,5735га, яка знаходиться на території Дашковецької сільської ради. 17.07.2019 ОСОБА_1 зареєструвала право власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, ОСОБА_1 , будучи громадянкою РФ, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужила її, а вказану земельну ділянку передала в оренду ПрАТ «Дашківці».

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 19.02.2024 позов задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0522482200:01:000:0193, площею 1,5735 га, яка розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області (раніше - Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу (вх. № 2886 від 25.03.2024), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповноту з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. /Суд збір 4026 /а. с. 230)/.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не надав оцінки запереченням відповідача щодо позовних вимог. Відповідач зазначала, що не відчуженню земельної ділянки протягом одного року заважали об`єктивні причини, зокрема : з 2022 ОСОБА_1 намагається отримати громадянство України, а також тяжкі сімейні обставини 3.05.2017 (помер чоловік ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (померла мати ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (помер син ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (помер син ОСОБА_5 ).

Судом не надано оцінки тій обставині, чи переслідує у даному випадку втручання у право мирного володіння спірним нерухомим майном легітимну мету, яка випливає зі змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до витягу із державного земельного кадастру від 26.10.2022 земельна ділянка з кадастровим номером 0522482200:01:000:0193, площею 1,5735га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Якушинецької сільської ради, отже належним позивачем має бути Якушинецька сільська рада, а не Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

18.04.2024 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 3818) Вінницької окружної прокуратури, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 будучи громадянкою РФ, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія та номер: 1-1274 від 17.07.2019 після смерті матері ОСОБА_6 набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із кадастровим номером 0522482200:01:000:0193, площею 1,5735га, яка знаходиться на території Дашковецької сільської ради Літинського району (на сьогодні Якушинецька сільська рада Вінницької області), право власності вона зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

Протягом одного року після набуття права власності на земельну ділянку, а саме з 17.07.2019 по 16.07.2020 вона не відчужила її, чим порушено пункт «е» частини першої статті 140 ЗК України.

Помилковими є доводи апеляційної скарги про невірне визначення позивача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області замість Якушинецької сільської ради, адже відповідно до частини четвертої статті 145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. У даному випадку відповідно до підпункту 33 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державним контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.

4.06.2024 до Вінницького апеляційного суду надійшла заява (вх № 5648) ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про проведення судового засідання без участі представника, подану апеляційну скаргу підтримує, просить її задовольнити.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_8 , переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційних скарг, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з таких підстав.

У справі встановлено наступні обставини.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0500978722022 від 26.10.2022, 25.07.2008 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 0522482200:01:000:0193 площею 1.5735га, яка належить до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.01.для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Дашківецької сільської ради Літинського району Вінницької області

/а. с. 20-23/.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ННН №382088, зареєстрованого в реєстрі 17.07.2019 за № 1-1274, ОСОБА_1 , як громадянка РФ, успадкувала після смерті матері ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,5735га, з кадастровим номером 0522482200:01:000:0193, право на яку посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 261820, виданим Літинською районною Державною адміністрацією Вінницької області від 25.07.2008 на підставі розпорядження Літинської райдержадміністрації від 14.01.2008 №17, зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010882200706, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та копією Свідоцтва про право на спадщину за заповітом

/а. с. 13-16, 20-23/.

За облікамиУДМС уВінницькій областівідповідачка ОСОБА_1 значиться як громадянка РФ та документована посвідкою на постійне проживання в Україні: НОМЕР_1 від 19.12.2012, виданою УДМС України у Вінницькій області, що підтверджується відповіддю УДМС України у Вінницькій області та вказаними вище документами.

/а. с. 25/.

20.03.2020 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Дашківці» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки площею 1,5735га з кадастровим номером 0522482200:01:000:0193, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно даної додаткової угоди продовжено термін дії договору оренди землі №1777 від 6.11.2017, на 10 років з моменту реєстрації додаткової угоди. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 23210959

/а. с. 13-15, 39, 40/.

17.04.2023 Вінницькою окружною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області скеровано запит №50/5778вих-23 з метою встановлення вжитих вказаним органом заходів з метою конфіскації, зокрема у ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0522482200:01:000:0193, яка не була відчужена нею протягом року

/а. с. 17, 18/.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №0-2-0.6-1978/2-23 від 28.04.2023 вказаний орган до суду не звертався та в найближчий час не планує звертатися до суду з позовом про конфіскацію спірної земельної ділянки, проти звернення до суду з вказаним позовом органами прокуратури не заперечує

/а. с. 19/.

Листом №50/13297вих-23 від 10.08.2023 Вінницькою окружною прокуратурою проінформовано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про намір звернутись до суду із позовом інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про припинення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, шляхом її конфіскації на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області

/а. с. 29/.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 24.01.2023, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 29.03.2023, у справі №137/1269/22 встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживала на території України станом на 24.08.1991

/а. с. 58, 59, 60-64/.

Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2023 відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано з Літинського районного суду Вінницької областіцивільну справу №137/1269/22 зазаявою ОСОБА_1 , заінтересована особа управління Державної Міграційної служби України у Вінницькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення

/а. с. 65, 66/.

Листом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області №К-59/6/0501-23 від 15.05.2023 роз`яснено ОСОБА_1 щодо порядку розгляду її заяви про отримання громадянства України

/а. с. 67/.

3.05.2017 помер чоловік відповідачки ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 08.09.2001

/а. с. 68, 74/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати відповідачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , свідоцтвом про народження від 19.02.1964 серії IV НОМЕР_5 , свідоцтвом про одруження від 28.04.1987 серії НОМЕР_6 та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 08.09.2001

/а. с. 69, 72, 73, 74/.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер син відповідачки ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , свідоцтвом про народження від 20.06.2000 серії НОМЕР_8

/а. с. 70, 76/.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син відповідачки ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 , свідоцтвом про народження від 25.09.1989р. серії НОМЕР_10 /а. с. 71, 75/. ОСОБА_5 був учасником бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_11 /а. с. 76/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому наявні правові підстави для їх задоволення.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблений за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 13 Конституції України).

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 41КонституціїУкраїни кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 321 ЦК України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 1 ЗК України).

Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону (частина друга статті 373 ЦК України).

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом (частина перша, друга, четверта статті 374 ЦК України).

Згідно з статтею 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування,- на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до частини другої четвертої статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи, можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди (частина друга статті 35 ЗК України).

Згідно частини п`ятої статті 22 ЗК України (в редакції станом на дату набуття права власності 17.07.2019) землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом (стаття 378 ЦК України).

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом (пункт е частини першої статті 140 ЗК України).

Відповідно до статті 145 ЗК України (в редакції станом на дату набуття права власності 17.07.2019) якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується також суд апеляційної інстанції, про те, що ОСОБА_1 , будучи громадянкою РФ, упродовж встановленого законодавством строку з 17.07.2019 по 16.07.2020, після набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522482200:01:000:0193, площею 1,5735га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, не виконала свого обов`язку щодо відчуження такої ділянки, враховуючи триваючий характер порушення ОСОБА_1 вимог земельного законодавства України, яке й на даний час передбачає для іноземців лише право оренди земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого спірна земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Після набуття ОСОБА_1 , громадянкою РФ, у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства остання є особою, до якої перейшло право власності на земельну ділянку, яка у 2019 за ЗК України не може перебувати в її власності, на останню покладався обов`язок щодо відчуження набутої ділянки протягом року з моменту переходу такого права, тобто до 16.07.2020, проте остання лише продовжила оренду вказаної земельної ділянки з ПрАТ «Дашківці», уклавши додаткову угоду від 20.03.2020. А у випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. ОСОБА_1 , як іноземка, маючи обов`язок протягом року з моменту набуття права власності відчужити земельну ділянку для особистого селянського господарства, яка не може перебувати у її власності, такий обов`язок не виконала.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав оцінки тим обставинам, що не відчуженню земельної ділянки протягом одного року заважали об`єктивні причини, зокрема : з 2022 ОСОБА_1 намагається отримати громадянство України, а також тяжкі сімейні обставини : 3.05.2017 (помер чоловік ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (померла мати ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (помер син ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (помер син ОСОБА_5 ), суд апеляційної інстанції не вважає достатніми підставами для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги зазначені обставини, адже ОСОБА_1 є іноземцем і положеннями чинного законодавства України, що підлягає до застосування до спірних правовідносин, визначено дії іноземців у разі набуття у спадщину земель сільськогосподарського призначення. Відповідачем порушено вимоги законодавства України саме у період з 17.07.2019 до 16.07.2020. Разом з тим, у цей період, 20.03.2020 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Дашківці» укладено додаткову угоду до договору оренди спірної земельної ділянки. Залишення спірної земельної ділянки у володінні ОСОБА_1 призведе до подальшого порушення відповідачкою вимог статей 13, 14, 41 Конституції України, статей 80, 81, 145 України, які передбачають заборону перебування в її власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що судом не надано оцінки тій обставині, чи переслідує у даному випадку втручання у право мирного володіння спірним нерухомим майном легітимну мету, яка випливає зі змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки з урахуванням характеру спірних правовідносин, встановлених судом обставини та застосованих правових норм, колегія суддів не вбачає невідповідності заходу втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ. В даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу (постанова ВС від 23.01.2018 по справі № 513/444/15-ц).

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці Європейського суду з прав людини. Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Норма частини четвертої статті 81 ЗК України є імперативною, що зобов`язує іноземця здійснити відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а встановлений річний строк є преклюзивним строком.

Хоча конфіскація майна й призводить до його позбавлення, обставини такого позбавлення становлять елемент процедури з регулювання розпорядження землями сільськогосподарського призначення в Україні, зокрема, іноземцями та особами без громадянства (ст. ст. 22, 80, 81, 145 ЗК України).

Аргументи апеляційної скарги про те, що відповідно до витягу із державного земельного кадастру від 26.10.2022 земельна ділянка з кадастровим номером 0522482200:01:000:0193, площею 1,5735га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Якушинецької сільської ради, отже належним позивачем має бути Якушинецька сільська рада, а не Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідно до частини четвертої статті 145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. У даному випадку відповідно до підпункту 33 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державним контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державний контроль за виконанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1302 від 09.12.2021, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру № 603 від 23.12.2021, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та їй підпорядковане.

Згідно Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, Держгеокадастр подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом самостійно чи через територіальні органи. Таким органом на території Вінницької області є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Оскільки вказаним управлінням не було вжито належних заходів спрямованих на конфіскацію земельної ділянки ОСОБА_1 , про що було зазначено у відповіді ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області на запит прокуратури, позовна заява була поданою органом прокуратури у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» та статті 121 Конституції України, як представником інтересів держави.

Згідно статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 56 ЦПК України).

Оскільки Головне Управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді (постанова ВП ВС від 26.05.2020 по справі №912/2385/18).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другоюстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 19.02.2024 у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючийсуддя Л. О. Голота

Судді: С. К. Медвецький

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 10.06.2024.