Постанова

від 21.05.2024 по справі 607/7840/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/7840/23Головуючий у1-йінстанції Вийванко О. М. Провадження № 22-ц/817/511/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Панькевич Т.І.,

представника апелянта ОСОБА_1 ,

скаржника ОСОБА_2 ,

представника скаржника адвоката Чапаєва Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/13254/22 за апеляційною скаргою Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2024 року в справі за скаргою ОСОБА_3 на постанову заступника начальника відділу Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.02.2024 про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.08.2024 у справі за позовом ОСОБА_3 до Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд із скаргою на постанову заступника начальника відділу Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що на виконанні у Тернопільському відділі ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебував виконавчий лист №607/7840/23 від 24.08.2023 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постановою заступника начальника відділу ТВ ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Смакули-Декайло І.П. від 01.02.2024 виконавче провадження закінчено з підстав, передбачених п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Вказане рішення державний виконавець мотивувала винесенням боржником наказу «Про поновлення на роботі ОСОБА_4 » від 25.08.2023 №455-К та наказу «Доповнення до наказу про поновлення на роботі ОСОБА_4 » від 30.08.2023 №456-К.

Скаржник не погоджується з вказаною постановою, оскільки після проголошення 24.08.2023 рішення суду у справі №607/7840/23, яким його було поновлено на роботі на посаді завідувача відділу, лікаря ветеринарної медицини, відділу радіологічних та інструментальних досліджень Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, 25.08.2023 він з`явився до керівника установи в адміністративний корпус по АДРЕСА_1 з питанням виконання рішення суду, проте в поновленні на роботі йому було відмовлено. 29.08.2023 ним було отримано лист із копією наказу «Про поновлення на роботі ОСОБА_4 » від 25.08.2023 №455-К, в якому в п.1 його було поновлено на роботі на посаді завідувача відділу, лікаря ветеринарної медицини, відділу радіологічних та інструментальних досліджень з 29.08.2023.

30.08.2023 він з`явився до Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів і висловив свою незгоду щодо дати поновлення його на роботі, а саме з 29.08.2023, а не з 10.04.2023, як вирішено судом. Про внесення змін до наказу про поновлення його на роботі із 10.08.2023 керівництвом лабораторії йому було відмовлено. 31.08.2023 ним було отримано лист із копією наказу «Доповнення до наказу про поновлення на роботі ОСОБА_4 » від 30.08.2023 №456-К. 01.09.2023 він вчергове з`явився до Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів по АДРЕСА_1 , ознайомився із наказом під розпис і здав інспектору з кадрів трудову книжку. До робочого місця, на якому він би міг виконувати свої посадові обов`язки, його не було допущено.

В подальшому, як зазначає скаржник, керівництвом Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів йому створювалися перешкоди у поновлені на роботі, було надано усну вказівку підлеглим працівникам не допускати його до робочого місця. З цього приводу він звертався до органів Національної поліції, оскільки вбачав в діях посадових осіб Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України. В той самий час посадові особи Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів мотивували не допуск його на роботу поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Запис до трудової книжки про поновлення його на роботі роботодавець (боржник) не здійснив.

Вказує, що державний виконавець не надіслав йому постанову про відкриття виконавчого провадження, не перевірив виконання роботодавцем вищезгаданих трьох обов`язкових дій, пов`язаних із виконанням рішення суду про поновлення на роботі, а надалі, 01.02.2024 прийняв передчасне рішення у формі постанови про закінчення виконавчого провадження, керуючись п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Він дізнався про закінчення виконавчого провадження у день отримання постанови державного виконавця 07.02.2024.

У зв`язку із вищенаведеним заявник просив скасувати постанову заступника начальника відділу ТВ ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Смакули-Декайло І.П. від 01.02.2024 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом Тернопільського міськрайонного суду у справі №607/7840/23.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.03.2024 скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано постанову заступника начальника відділу ТВ ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження ВП №73950620 від 01.02.2024.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Тернопільська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні скарги.

Зокрема зазначає, що предметом доказування при розгляді скарги були наявність або відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження. ОСОБА_2 не заперечував проти факту своєчасного ознайомлення з наказами про поновлення на роботі, а отже спір мав розглядатися лише в частині недопуску ОСОБА_2 до роботи колишнім керівником лабораторії.

Вказує, що на уточнююче запитання представника лабораторії ОСОБА_2 прямо відповів, що з матеріалами виконавчого провадження не знайомився. За увесь час судового розгляду ОСОБА_2 не надав жодного доказу на підтвердження не допуску його до роботи, так само як і на спростування доводів опонентів. На думку апелянта, доказова база ґрунтувалася виключно на суб`єктивному небажанні ОСОБА_2 сприймати результати виконавчого провадження.

Зазначає, що представник лабораторії надав суду копію супровідного листа, який залишений судом без належної оцінки, з переліком усіх 22 документів, які були передані державному виконавцю на підтвердження добровільного виконання судового рішення до дня відкриття виконавчого провадження. У переліку цих документів містилися докази саме «фактичного забезпечення» ОСОБА_2 робочим місцем, а також що неповернення до роботи відбулося через волевиявлення самого стягувача.

Також суду було передано копію трудової книжки ОСОБА_2 , останній запис в якій свідчить про перебування скаржника у трудових відносинах з іншим роботодавцем з 07.07.2023 і по день розгляду скарги. Запис залишається незмінним і це не є запис про роботу за сумісництвом. Вказує, що профільне законодавство не допускає трудові правовідносини з різними роботодавцями на умовах повного робочого дня.

На думку апелянта ці факти доводять, що ОСОБА_2 не з`являвся на роботу з власних міркувань, а не через нібито перешкоди з боку колишнього керівника лабораторії. Стверджує, що на цих фактах наголошував представник лабораторії у судовому засіданні, однак мотивувальна частина судової ухвали не містить згадки про них.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.03.2024 залишити без змін, оскільки вважає її законною та обґрунтованою.

Вказує, що судом належним чином досліджено усі докази та обставини у справі, яким надана вірна правова оцінка, оскільки його по даний час не допущено до роботи на посаді завідувача відділу, лікаря ветеринарної медицини, відділу радіологічних та інструментальних досліджень та не внесено запису до його трудової книжки.

В судовому засіданні представник Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

ОСОБА_2 та його представник просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.03.2024 року залишити без змін, оскільки вважають її законною та обґрунтованою.

Інші сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності сторони.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За вимогами ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

На думку колегії суддів, оскаржувана ухвала місцевого суду вказаним вище вимогам закону відповідає.

Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника, зокрема до конкретного робочого місця.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Як встановлено судом, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.08.2023 у справі 607/78740/23 поновлено ОСОБА_2 на посаді завідувача відділу, лікаря ветеринарної медицини, відділу радіологічних та інструментальних досліджень Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, з 10.04.2023.

На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист від 25.12.2023 №607/7840/23, на підставі якого 24.01.2024 ТВ ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60549095 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, які вручені представнику Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

31.01.2024 Тернопільська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів направила заступнику начальника відділу Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакулі І.П. копії документів про виконанні рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.08.2023, справа 607/78740/23, про поновлення на роботі, серед яких були копії наказів №455-К від 25.08.2023 про поновлення на роботі ОСОБА_4 та №464-К від 30.08.2023 «Доповнення до наказу про поновлення на роботі ОСОБА_4 ».

01.02.2024 заступником начальника відділу ТВ ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №73950620, на підставі п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертаючись зі скаргою на вказану вище постанову ОСОБА_2 вказував, що після поновлення на роботі за рішенням суду його фактично не допустили до виконання посадових обов`язків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що державним виконавцем під час виконання виконавчого листа суду про поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді завідувача відділу, лікаря ветеринарної медицини, відділу радіологічних та інструментальних досліджень Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не було вчинено всіх дій, направлених на примусове виконання судового рішення, так як державний виконавець не скористався своїми правами, передбаченими ч.3 ст.18 Закону №1404 та з метою захисту інтересів стягувача не перевірив виконання боржником рішення суду щодо поновлення на посаді та чи відповідне зобов`язання боржника виконане у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду, не одержав від боржника додаткових доказів (пояснень, довідок та іншої інформації) щодо того, які дії вчинив боржник для повного виконання рішення суду.

Так, відповідно до ч.2 ст.65 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим, відповідно до п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому частиною першою статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У постанові від 16.09.2020 у справі №709/1465/19 Верховний Суд, задовільняючи касаційну скаргу заявниці зазначив, що судами залишились не перевіреними доводи позивача про те, що вона фактично не була допущена до роботи. Матеріали справи не містять жодних письмових доказів на підтвердження фактичного допуску позивача до роботи.

В матеріалах даної справи відсутні будь-які докази підтвердження фактичного допуску позивача до роботи, як і відсутні будь-які дані про вчинення державним виконавцем перевірки щодо виконання боржником рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що представник лабораторії надав суду копію супровідного листа, який залишений судом без належної оцінки, з переліком усіх 22 документів, які були передані державному виконавцю на підтвердження добровільного виконання судового рішення до дня відкриття виконавчого провадження є безпідставними та не свідчать про належне виконання посадових обов`язків державним виконавцем при перевірці виконання рішення суду.

Крім того, до матеріалів справи було долучено лише копію супровідного листа з переліком відповідних документів, при цьому самих документів до матеріалів справи не долучено.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та не свідчать про необґрунтованість чи незаконність ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2024 року.

Таким чином, враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів - залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30 травня 2024 року.

Головуючий

Судді