Рішення

від 29.05.2024 по справі 910/1250/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2024Справа № 910/1250/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУДІНЖИНІРИНГ"

до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

про стягнення 616 284,00 грн,

Представники сторін:

від позивача: Бяков І.О.,

від відповідача: Баранецька М.Р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУДІНЖИНІРИНГ" до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення 616 284,00 грн безпідставно отриманих коштів за банківською гарантією.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відсутності гарантійного випадку відповідач безпідставно направив до АТ "Юнекс Банк" вимогу про сплату гарантійної суми у розмірі 612 000,00 грн за банківською гарантією від 15.08.2023 № 2023/1/793/V, яка була позивачем сплачена відповідно до платіжної інструкції від 11.12.2023 № 2272.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1250/24, підготовче засідання призначено на 18.03.2024.

22.02.2024 до суду через систему "Електронний Суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В підготовче засідання 18.03.2024 з`явилися представники сторін.

Представник позивача в підготовчому засіданні 18.03.2024 не підтримав клопотання про залучення третьої особи, зазначеної в позовній заяві, у зв`язку з чим суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив вказане клопотання залишити без розгляду.

З`ясувавши, що сторонами подано всі документи для повного та всебічного розгляду справи, а судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання та заперечень представників сторін проти закриття підготовчого провадження у даній справі, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 08.04.2024, про що постановлено протокольно ухвалу від 18.03.2024.

05.04.2024 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 08.04.2024 з`явився представник відповідача, який проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи не заперечив.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання позивача про відкладення розгляду справи задовольнити та відкласти розгляд справи на 08.05.2024.

В судове засідання 08.05.2024 з`явились представники сторін, які надали суду пояснення/заперечення по суті позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 29.05.2024.

В судове засідання 29.05.2024 з`явились представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.02.2023 між Акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУДІНЖИНІРИНГ" (підрядник) укладено договір № 2302000042 про закупівлю робіт (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботи, зазначені у п. 1.2 (надалі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування робіт: "Послуги з ремонту і технічного обслуговування систем центрального опалення (Ремонт теплових мереж КС Солохівського проммайданчику Мринського ВУПЗГ)", код ЄЗС ДК 021-2015:50720000-8.

Строки виконання робіт зазначені у графіку виконання робіт, який наведений у додатку № 2 до договору (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна цього договору становить 12 240 000,00 грн, в тому числі ПДВ 2 040 000,00 грн.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що ціна цього Договору включає відшкодування всіх витрат підрядника, які пов`язані з виконанням робіт за цим Договором та плату за виконані підрядником роботи. Якщо до ціни Договору, зазначеної в п. 3.1., не включені якісь витрати підрядника, які можуть виникнути при виконанні робіт за цим Договором, то такі витрати покладаються на підрядника.

Порядок розрахунків за виконані роботи врегульовано розділом 4 Договору, який пов`язує виникнення обов`язку замовника здійснити розрахунок з підрядником після підписання актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3). Як визначено у п. 4.1.2. Договору, остаточний розрахунок у розмірі 10 відсотків вартості прийнятих робіт проводиться замовником протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів, з моменту підписання сторонами останнього акту приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.

За умовами п. 5.1. Договору підрядник зобов`язується виконати роботи протягом строку, зазначеного у графіку виконання робіт, після отримання від замовника допуску до виконання робіт на об`єктах замовника.

Передбачені цим Договором роботи підрядник виконує в умовах діючого виробництва, яке є об`єктом підвищеної небезпеки. При цьому, підрядник виконує роботи не порушуючи режимів роботи об`єкта замовника, вимог з промислової безпеки та охорони праці, із залученням своїх висококваліфікованих фахівців і з використанням сучасних технологій. Підрядник відповідає перед замовником за якість виконаних робіт та їх відповідність вимогам, установленим державними стандартами, будівельними нормами, іншими нормативно-правовими документами, локальними актами замовника, умовами цього Договору, зокрема, додатками до Договору (п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 5.9.1 Договору після одержання повідомлення від підрядника про готовність виконаних робіт до здачі, замовник має розпочати їх приймання протягом 5 робочих днів. Приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3). При прийманні виконаних робіт замовник може затребувати сертифікати/паспорти на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки, інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством України. Замовник протягом 5-ти робочих днів після підписання акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3) надсилає оформлені належним чином примірники актів підряднику. У випадку невідповідності виконаних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм, технічної документації, цього договору, додатків до договору замовник надсилає підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоліків, які підлягають усуненню.

У п. 5.11 Договору сторонами погоджено, що роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.

Відповідно до п. 7.1.2 Договору замовник зобов`язаний не пізніше 10 робочих днів після одержання повідомлення від підрядника про готовність до передачі виконаних робіт здійснити заходи для приймання таких робіт та у разі відсутності зауважень підписати відповідний акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в). В разі наявності обґрунтованих зауважень щодо якості та обсягів виконаних робіт, письмово повідомити підрядника протягом того ж строку про відмову від підписання такого акту до моменту усунення підрядником цих зауважень.

Пунктом 7.3.19. Договору передбачено, що відповідно до умов проведення процедури закупівлі, зазначеної в п.п. 7.2.9., підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 612 000,00 грн, що становить 5% ціни цього Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання упоноваженими представниками сторін і діє по 01.10.2023, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення зазначених у розділі 6 гарантійних строків, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань.

Невід`ємними частинами Договору є додатки 1-3 до цього Договору, а саме:

- Технічне завдання, яким визначено зміст робіт, вимоги до робіт, обсяги робіт, назва та місцезнаходження об`єктів замовника, на яких підрядник зобов`язаний виконати роботи, технічні вимоги та якісні характеристики робіт, інші вимоги;

- Графік виконання робіт, у якому визначено строки виконання робіт - 210 календарних днів після отримання від замовника допуску на об`єкт;

- Договірна ціна, якою передбачено розрахунки вартості всіх витрат підрядника, які пов`язані із виконанням робіт.

Судом також встановлено, що 08.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУДІНЖИНІРИНГ" (принципал) та Акціонерним товариством "ЮНЕКС БАНК" (гарант) укладено договір на приєднання № 2023/1/793/V до Публічної пропозиції на укладання Договору про надання банківських гарантій АТ "ЮНЕКС БАНК" (про надання гарантії) (надалі - Договір на приєднання), за яким гарант надав принципалу безвідкличну гарантію в забезпечення виконання Договору перед Акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" (бенефіціар) на суму 612 000,00 грн, із строком дії до 30.11.2023 включно.

15.08.2023 АТ "ЮНЕКС БАНК" видано Банківську гарантію № 2023/1/793/V (надалі - Гарантія) в забезпечення виконання Договору, якою гарант надав бенефіціару безвідкличну та безумовну гарантію та прийняв на себе безвідкличне і безумовне зобов`язання сплатити бенефіціару будь-яку суму, в розмірі 612 000,00 грн протягом п`яти банківських днів після одержання письмової вимоги бенефіціара, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Усі платежі за гарантією мають бути здійснені Банком-гарантом на користь бенефіціара незалежно від будь-яких заперечень або оскаржень принципала або будь-якої третьої особи. Всі витрати, пов`язані з цією Гарантією, здійснюються за рахунок принципала.

Відповідно до умов Гарантії вимога бенефіціара про здійснення виплати має бути виписана на бланку бенефіціара та має містити: посилання на номер і дату цієї Гарантії; повідомлення про невиконання/неналежне виконання принципалом зобов`язань за Договором, забезпечених цією Гарантією; підписи уповноважених осіб бенефіціара та відбиток печатки бенефіціара, посилання на номер та дату цієї Гарантії; платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається за Гарантією. Вимога надається бенефіціаром на поштову адресу гаранта та повинна бути отримана ним протягом строку дії гарантії. Вимога може бути передана через банк бенефіціара (Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк").

Як вбачається з Технічного завдання (Додаток №1 до договору), місцем виконання робіт є Мринське ВУПЗГ.

Судом із матеріалів справи встановлено, що листом Мринського ВУПЗГ від 23.02.2023 № 1003ВИХ-23-26 надано позивачу дозвіл для проведення робіт на Солохівському ПМ згідно з Договором.

Наказом Мринського ВУПЗГ від 27.02.2023 № 75 дозволено виконання робіт за Договором у визначеному відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУДІНЖИНІРИНГ" від 21.02.2023 № 12-ВД складі робітників.

Однак, у зв`язку з опалювальним сезоном 2022-2023 рр. та неможливістю виконання певних видів робіт, 23.02.2023 представники сторін підписали акт про зупинку виконання робіт за Договором, у якому відповідно до умов п.п. 1.4., 5.1., 5.5.6., 5.5.7. Договору домовились з 23.02.2023 по 03.04.2023 тимчасово припинити виконання умов Договору. У вказаному акті погоджено, що підтвердженням факту відновлення умов Договору буде отримання підрядником Акту-допуску для проведення будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства.

03.04.2023 видано Акт-допуск для проведення будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства та, як підтверджують сторони, роботи відповідно до Договору були відновлені.

Водночас, у зв`язку з відтермінуванням початку робіт сторони 05.09.2023 уклали додаткову угоду № 1 до Договору, якою визначили дію Договору до 30.10.2023, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення зазначених у розділі 6 гарантійних строків, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань.

Позивач вказує, що 30.11.2023 ним отримано від АТ "ЮНЕКС БАНК" повідомлення-вимогу про отримання письмової вимоги бенефіціара по банківській гарантії від 15.08.2023 № 2023/1/793/V та про сплату гаранту гарантійної суми.

Відповідно до вказаного повідомлення-вимоги Банк-гарант вимагав від принципала (позивача) відповідно до взятих на себе зобов`язань перерахувати в строк не пізніше 05.12.2023 (включно) грошові кошти у розмірі 612 000,00 грн для задоволення вимог бенефіціара згідно вимоги про сплату гарантійного платежу за Гарантією.

11.12.2023 позивачем було сплачено на рахунок АТ "ЮНЕКС БАНК" суму банківської гарантії у розмірі 612 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 2272. Зарахування вказаної суми коштів банківської гарантії на рахунок принципала (відповідача) 11.12.2023 підтверджується останнім.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказує, що повністю виконав свої зобов`язання за Договором, укладеним із відповідачем, в той час як останній, зловживаючи безумовністю банківської гарантії, безпідставно та в останній день терміну дії Гарантії направив Банку-гаранту вимогу про сплату коштів за Гарантією за відсутності гарантійного випадку, а тому зобов`язаний повернути кошти в сумі 612 000,00 грн позивачу. Крім того, позивач відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача, крім суми безпідставно отриманих коштів за банківською гарантією, інфляційні втрати у розмірі 4 284,00 грн за період з 12.12.2023 по 31.01.2024.

Відповідач, у свою чергу, заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що сума банківської гарантії була стягнута у зв`язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов`язань за Договором, а тому відсутнє порушення прав позивача з боку відповідача. Крім того, відповідач вказував на невірне обрання позивачем способу захисту своїх прав та інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов. Наведе корелюється з вимогами ст. 629 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За положеннями ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше (ст. 561 ЦК України).

За змістом ст. 200 ГК України гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частини 1-3 ст. 563 ЦК України).

Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання регулює Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджене постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (надалі - Положення № 639), відповідно до положень пунктів 7, 8, 9, 11 ч. 3 розділу І якого вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями.

Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (ст. 564 ЦК України).

Статтею 565 ЦК України передбачено, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

За змістом ст. 568 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 дійшла висновку, що відповідно до статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром.

Відтак, суд повинен досліджувати обставини невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання (в залежності від умов гарантії), оскільки саме з цією підставою ч. 1 ст. 563 ЦК України пов`язує виникнення у гаранта зобов`язання сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Протилежне б ігнорувало саму суть гарантії як забезпечувального засобу належного виконання зобов`язання.

Як вбачається із умов договору № 2302000042 про закупівлю робіт від 13.02.2023, вказаний правочин укладено за результатами публічної закупівлі № UA-2022-12-15-014860-a "Послуги з ремонту і технічного обслуговування систем центрального опалення (Ремонт теплових мереж КС Солохівського проммайданчика Мринського ВУПЗГ)".

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Частиною 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Суд встановив, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Приписами ст. 844 ЦК України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв`язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов`язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов`язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

Підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи (частини 1, 2 ст. 845 ЦК України).

Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Суд встановив, що спір у даній справі виник у зв`язку з настанням, на думку відповідача, гарантійного випадку, а саме прострочення позивачем здачі робіт за Договором. Позивач вважає, що ним у встановлений Договором строк (30.10.2023) та у повному обсязі виконано передбачені Договором роботи, передані відповідачу необхідні документи. Втім, відповідач зазначає, що роботи ним прийнято не було у зв`язку з наявністю зауважень до визначених позивачем фактичних трудовитрат, які перевищували нормативні, у зв`язку з чим акти №№ 5, 6 приймання виконаних будівельних робіт за вересень та жовтень 2023 року не підписано. Враховуючи приписи п. 5.11. Договору та відсутність підписаних без зауважень актів приймання виконаних робіт, позивач допустив порушення п. 5.1. Договору в частині дотримання строків виконання робіт.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд встановив, що листом від 29.09.2023 №29/09-23 (отриманий відповідачем 29.09.2023 за вх. №1001ВХ-23-11202) позивач передав відповідачу по об`єкту Мринське ВУПЗГ такі документи: довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за вересень 2023 року на суму 1 751 782,66 грн, акт №5 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за вересень 2023 року на суму 1 751 782,66 грн (міститься підпис начальника Мринського ВУПЗГ про те, що об`єм виконаних робіт підтверджується), Підсумкову відомість ресурсів до акту № 5, розрахунок загальновиробничих витрат до акту № 5, кошторисні розрахунки, довідку про відрядження, табелі робочого часу за серпень, вересень 2023 року, акти надання послуг на проживання працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУДІНЖИНІРИНГ".

Відповідач листом від 05.10.2023 № 1001ВИХ-23-7780 повідомив, що прямі трудовитрати в акті № 5 виконаних робіт перевищують нормативні у 6,5 разів, у зв`язку з чим просив привести у відповідність трудовитрати у актах виконаних робіт, розрахунку фактичних витрат на відрядження, а також надати підтвердження щодо актів на проживання.

Листом від 09.10.2023 №09/10-23 (отриманий відповідачем 10.10.2023 за вх.№1001ВХ-23-11637) позивач надав відповідачу відповідні документи по трудовитратам, зокрема, копії актів приймання-передачі наданих послуг.

Відповідач, у свою чергу, у відповідь на вказаний вище лист позивача листом від 18.10.2023 № 1001ВИХ-23-8180 просив надати копії платіжних доручень, відповідно до яких були сплачені кошти на відрядження співробітникам, адреси їх проживання, документи, які підтверджують право власності або договір оренди на житлове або нежитлове приміщення особи, яка надавала послуги по проживанню відряджених.

Листом від 24.10.2023 № 24/10-1/23 (отриманий відповідачем 25.10.2023 за вх. № 1001ВХ-23-12152) позивач просив прийняти Акт приймання виконаних будівельних робіт № 5 за вересень 2023 року та надати підписаний екземпляр підряднику.

Із матеріалів справи вбачається, що листом від 25.10.2023 № 1003ВИХ-23-198 Мринське ВУПЗГ повідомило директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУДІНЖИНІРИНГ" про створення робочої комісії у зв`язку із завершенням робіт згідно з Договором та просило надати виконавчу документацію.

Позивач листом від 30.10.2023 № 30/10-23 (отримано відповідачем 30.10.2023 за вх. № 1001ВХ-23-12274) надав відповідачу довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2023 (форма КБ-3) на суму 1 898 987,93 грн та Акт № 6 прийняття виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 (форма № КБ-2в) на суму 1 898 987,93 грн з об`ємами робіт, підтвердженими уповноваженою особою Солохівського проммайданчика Мринського ВУПЗГ АТ "УКРТРАНСГАЗ". Крім вказаних довідки та акта, цим листом позивач також надав відповідачу підсумкову відомість ресурсів до акту № 6, розрахунок загальновиробничих витрат, кошторисні розрахунки, довідку-розрахунок фактичних витрат на відрядження працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУДІНЖИНІРИНГ" за вересень та жовтень 2023 року, табелі робочого часу, накази на відрядження та акти надання послуг на проживання працівників.

30.10.2023 комісією, у складі представників сторін складено акт приймання робіт з ремонту на об`єкті "Послуги з ремонту і технічного обслуговування систем центрального опалення (ремонт теплових мереж КС Солохівського проммайданчику Мринського ВУПЗГ)", які виконувались позивачем відповідно до умов Договору у період з 03.04.2023 до 27.10.2023 та встановлено:

1) на об`єкті виконані роботи з ремонту теплових мереж, які відповідають вимогам державних стандартів, будівельних норм, технічного завдання;

2) обсяги виконаних робіт відповідають обсягам, що зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та забезпечують нормальну роботу теплових мереж КС Солохівського проммайданчику Мринського ВУПЗГ;

3) роботи виконані якісно та в строк відповідно до договору № 2302000042 від 13.02.2023;

4) Кошторисна вартість робіт становить: 12 240 000,00 грн з ПДВ;

5) Фактичні витрати:10 508 540,34 грн з ПДВ.

Висновок: представлені до приймання роботи з "Послуги з ремонту і технічного обслуговування систем центрального опалення (ремонт теплових мереж КС Солохівського проммайданчику Мринського ВУПЗГ)" прийняті в експлуатацію.

За актом приймання-передачі по об`єкту від 30.10.2023 позивач передав відповідачу відповідну виконавчу документацію.

Як вбачається із матеріалів справи, акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року № 5 та за жовтень 2023 року № 6 із довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати відповідачем не підписано, у зв`язку з непогодженням останнього із витратами на відрядження працівників позивача, що підтверджується листуванням між сторонами.

Втім, судом не встановлено наявності будь-яких заперечень відповідача щодо об`ємів виконаних позивачем робіт, їх якості та відповідності умовами Договору, а також щодо переданої документації на роботи. Жодних претензій з боку відповідача щодо безпосереднього виконання робіт позивачем останньому не було заявлено, доказів зворотного матеріали справи не містять.

В той же час, суд враховує, що акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року № 5 та за жовтень 2023 року № 6 містять підписи і печатку начальника Мринського ВУПЗГ , а також розписку провідного інженера ЕВП про підтвердження об`єму виконаних робіт за вказаними актами.

Згідно зі ст.ст. 853, 882 ЦК України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.

Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання (ч. 6 ст. 853 ЦК України).

Суд зазначає, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. Роботи виконані за такими актами вважаються прийнятими та підлягають оплаті.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 910/16308/20.

Так, суд встановив, що умовами Договору не погоджено механізму визначення розміру витрат на відрядження працівників позивача, не встановлено граничних розмірів таких витрат та не вказано, яким чином вони визначаються (на підставі яких саме нормативних документів).

Водночас, умовами пунктів 5.3., 5.6.1 Договору саме на підрядника покладено обов`язок із забезпечення виконання робіт робочою силою в потрібній кількості та відповідної кваліфікації.

При цьому, матеріали справи містять як докази фактичного перебування працівників позивача у відрядженні з метою виконання зобов`язань за Договором, так і докази розміру понесених позивачем витрат (акти надання послуг тощо), внутрішні розпорядження позивача про відрядження працівників на об`єкт, а умовами Договору не встановлено будь-яких обмежень щодо розміру витрат на відрядження, які відшкодовуються відповідачем.

Більше того, виконані позивачем роботи разом з витратами на відрядження працівників не перевищили договірної ціни та склали 10 508 540,34 грн з ПДВ, в той час як кошторисна вартість робіт становила 12 240 000,00 грн з ПДВ.

Погоджена сторонами у додатку до договору (розрахунки №№ 1-4. Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи/монтажні роботи, тис.грн) сума коштів на відрядженням працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва, становлять 2 905 628,10 грн та включені до договірної ціни. Сума витрат на відрядження за спірними актами виконаних робіт не перевищує зазначену суму.

Оскільки матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт за Договором у встановлені строки, в той час як відмова відповідача від підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за вересень та жовтень 2023 року із довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати не визнається судом обґрунтованою, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин відповідач безпідставно звернувся до Банка-гаранта із письмовою вимогою про сплату гарантійної суми, яка була задоволена гарантом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що виплата грошових коштів позивачем за Гарантією відбулася за відсутності гарантійного випадку.

Так, позивач у позовній заяві посилається на безпідставне отримання відповідачем коштів по Гарантії у розмірі 612 000,00 грн, втім не визначає конкретної правової норми на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Суд зазначає, що приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Зазначення позивачем конкретної правової норми для обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, зважаючи на факти, установлені під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (пункти 85, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо обставин спірних правовідносин між ними. Аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України, яка регулює загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Враховуючи те, що, як було встановлено судом, у відповідача були відсутні підстави для звернення до гаранта (АТ "ЮНЕКС БАНК") для виплати суми за Гарантією, грошові кошти у розмірі 612 000,00 грн було набуто відповідачем без достатньої правової підстави.

Судом також враховано, що відповідно до обставин даної справи перерахування гарантом грошових коштів в сумі 612 000,00 грн на користь бенефіціара (відповідача) відбулось у зв`язку з договором та гарантією, однак не на їх виконання, тобто перерахування відбулось без правових підстав, а отже позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми кошти підлягають задоволенню саме на підставі ст. 1212 ЦК України.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати, нараховані на суму 612 000,00 грн безпідставно отриманих коштів за період з 12.12.2023 по 31.01.2024 відповідно до ст. 625 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

За змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Вказані висновки про правильне застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, а також враховані у постановах Верховного Суду від 06.08.2018 у справі № 916/1914/17 та від 07.10.2018 у справі № 908/2552/17.

Відтак, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

Це означає, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та/або інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 916/3626/20.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, в якій Верховний Суд погодився з аналогічними висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 у справі №910/16945/14, 27.04.2018 у справі №908/1394/17, від 16.11.2018 у справі №918/117/18, від 30.01.2019 у справах №905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

З огляду на викладене, нарахування позивачем інфляційних втрат за прострочення повернення відповідачем коштів гарантійної суми визнається судом правомірним.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що розмір вказаних нарахувань за визначений позивачем період є більшим, проте, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити за межі заявлених позовних вимог, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 284,00 грн підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, наведені відповідачем доводи та заперечення проти заявлених позовних вимог відхилені судом як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУДІНЖИНІРИНГ" (вул. Академіка Кримського, буд. 27А, м. Київ, 03142; ідентифікаційний код 43062217) безпідставно отримані кошти за банківською гарантією у розмірі 612 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 284,00 грн та судовий збір у розмірі 9 244,26 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10.06.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко