Ухвала

від 04.11.2024 по справі 910/1250/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1250/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О.А., Мамалуя О.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Трофименко Т.Ю.,

від 29.05.2024

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Яковлєва М.Л., Гончарова С.А., Станіка С.Р.,

від 24.09.2024 (повний текст складено 24.09.2024),

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудінжиніринг"</a>,

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз",

про стягнення 616 284 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення безпідставно отриманих за банківською гарантією від 15.08.2023 №2023/1/793/V коштів у сумі 612 000 грн, а також нарахованих за несвоєчасне їх повернення інфляційних втрат у сумі 4 284 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024, позовні вимоги задоволені повністю.

17.10.2024 до Верховного Суду від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшла касаційна скарга, надіслана скаржником до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 14.10.2024, на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №910/1250/24.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кролевець О.А., Мамалуй О.О.).

Перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз», колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у справі № 910/1250/24 є вимога про стягнення 616 284 грн.

Суд звертається до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №922/867/24 відповідно до якої майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Позовні вимоги у цій справі про стягнення безпідставно отриманих за банківською гарантією від 15.08.2023 №2023/1/793/V коштів у сумі 612 000грн., а також нарахованих за несвоєчасне їх повернення інфляційних втрат в сумі 4 284 грн мають вартісну оцінку та носять майновий характер.

Позов у цій справі подано в 2024 році.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Як було зазначено вище предметом позову у справі № 910/1250/24 є стягнення 616 284,00 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову до суду (1 514 000 грн), тому в розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Зі змісту касаційної скарги також убачається, що скаржник посилається на обставини справи та виключні випадки передбачені підпунктами "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Акціонерне товариства "Укртрансгаз" обґрунтовуючи своє право на касаційне оскарження зазначає, що: особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа має виняткове значення для учасника справи. Зокрема скаржник вказує, що: відповідач позбавлений можливості спростувати обставини встановлені оскаржуваними судовими рішеннями у даній справі №910/1250/24, при розгляді іншої судової справи №910/1191/24 за цим же договором підряду від 13.02.2024 №2302000042 укладеним між позивачем та відповідачем, тобто між тими ж сторонами спору щодо наявності/відсутності гарантійного випадку; дана справа №910/1250/24 має виняткове значення для скаржника, враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій приймаючи оскаржувані рішення не застосували до спірних правовідносин пункт 5.11 Договору, згідно з яким роботи вважаються прийнятими замовником без зауважень останнього акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в).

Посилання скаржника на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд зазначає, що тягар доказування наявності випадків передбачених підпунктами "а" - "г" пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України покладається на скаржника.

Водночас, Суд зазначає, що у поданій касаційній скарзі скаржник хоча й зазначив підпункти "б", "в" підпункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, проте не навів належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "б", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, з огляду на таке.

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним їх власним тлумаченням, до переоцінки доказів, які були здійснені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи. Звідси, такі доводи та аналіз судових рішень не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для скаржника, а відтак наявність у цьому випадку підстави допуску цієї справи до касаційного провадження, яка передбачена у підпункті "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України в межах перевірки матеріалів касаційної скарги не підтвердилась.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне також зазначити, що випадок можливості касаційного оскарження, передбачений підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, обумовлює наявність розгляду іншої справи, в якій сторона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням.

Предметом спору у справі № 910/1191/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудінжиніринг"</a> до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" є стягнення з відповідача 4399420,69 грн за неналежне виконанням умов укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт №2302000042 від 13.02.2023 в частині оплати виконаних позивачем робіт у встановлений цими правочинами строк.

У цій справі № 910/1250/24 предметом розгляду є позовні вимоги про стягнення з відповідача 616 284,00 грн безпідставно отриманих за банківською гарантією №2023/1/793/V від 15.08.2023 коштів, а також нарахованих за несвоєчасне їх повернення інфляційних втрат в сумі 4 284 грн.

Однак, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи, зокрема, посилання на те, що скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи №910/1191/24, а також зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді справи №910/1191/24, оскільки: такі твердження скаржника зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи, переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду в силу статті 300 ГПК України, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження; питання обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог, у тому числі, щодо застосування чи незастосування преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду в іншій справі, є правом суду та вирішується ним на власний розсуд з огляду на обставини та наявні у справі докази, які є предметом судового розгляду.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду справи.

За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність належного обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №910/1250/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №910/1250/24.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй