Постанова

від 24.09.2024 по справі 910/1250/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. Справа№ 910/1250/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 24.09.2024 у справі №910/1250/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024, повний текст якого складений 10.06.2024,

у справі № 910/1250/24 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг»

до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення 616 284,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача безпідставно отриманих за банківською гарантією №2023/1/793/V від 15.08.2023 коштів в сумі 612 000,00 грн., а також нарахованих за несвоєчасне їх повернення інфляційних втрат в сумі 4 284 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем не було порушено строки виконання робіт за укладеним з відповідачем договором про закупівлю робіт № 2302000042 від 13.02.2023, а відтак, підстави для направлення відповідачем вимоги до гаранта щодо сплати банківської гарантії були відсутні, і, як наслідок, отримання відповідачем грошових коштів за банківською гарантією, які в подальшому були відшкодовані гаранту позивачем, є безпідставним збагаченням відповідача за рахунок позивача та підлягають стягненню з останнього на підставі положень ст. 1212 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позову заперечив пославши на те, що:

- сума банківської гарантії була сплачена у зв`язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов`язань за спірним договором, а тому відсутнє порушення прав позивача з боку відповідача. Позивач зазначає про те, що він завершив роботи у визначений спірним договором строк, а саме 30.10.2023, проте згідно з п. 5.11 вказаного договору роботи вважаються прийнятими відповідачем в повному обсязі шляхом підписання сторонами без зауважень останнього акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), проте на даний час акти виконаних робіт № 5 на суму 1 751 782,66 грн. та № 6 на суму 1 898 987,93 грн. не підписано у зв`язку з наявністю у відповідача зауважень, а відтак роботи за договором прийняті не були;

- позивачем було невірно обраний спосіб захисту, оскільки передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є їх порушення, проте в даному випадку порушення їх відсутнє.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/1250/24 позовні вимоги задоволені повністю.

При розгляді спору сторін по суті, суд першої інстанції встановивши, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт за спірним договором у встановлені строки, в той час як відмова відповідача від підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за вересень та жовтень 2023 року із довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати не можна визнати обґрунтованою, дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин відповідач безпідставно звернувся до гаранта із письмовою вимогою про сплату гарантійної суми, яка була задоволена гарантом, що свідчить про те, що виплата позивачем грошових коштів в сумі 612 000,00 грн. за банківською гарантією №2023/1/793/V від 15.08.2023 відбулася за відсутності гарантійного випадку.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач у позовній заяві посилається на безпідставне отримання відповідачем коштів за банківською гарантією №2023/1/793/V від 15.08.2023 в сумі 612 000,00 грн., проте останній не визначає конкретної правової норми на обґрунтування заявлених позовних вимог.

З огляду на вказані обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України, яка регулює загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 612 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат , суд першої інстанції виходив з того, що дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України, а відтак нарахування позивачем інфляційних втрат за прострочення повернення відповідачем коштів гарантійної суми визнається судом правомірним.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/1250/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення є незаконним та необґрунтованим та таким, що прийняте при неповному з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і у суді першої інстанції.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024, справу № 910/1250/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1250/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/1250/24.

18.07.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/1250/24, а також надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 13 866,39 грн.

05.08.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі №910/1250/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.09.2024 о 10:45 год.

11.09.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу до якого додано клопотання про поновлення процесуального строку на його подання.

У зв`язку зі звільненням судді Шаптали Є.Ю., який не є головуючим суддею, у відставку розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3428/24 від 19.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1250/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/1250/24 прийняти до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

Щодо клопотання позивача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України встановлено, що:

- суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

- строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі №910/1250/24, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету позивача 07.08.2024 о 23:05, а відтак відзив мав бути ним поданий у строк до 23.08.2024, проте відзив до суду було подано 11.08.2024.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).

Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом

Стаття 13 ГПК України встановлює, що:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

- суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Отже, за положеннями ГПК України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим ГПК України.

У клопотанні про поновлення процесуального строку позивач зазначає про те, що на виконання вимог ухвали суду від 05.08.2024, він в межах визначеного судом строку, а саме 14.08.2024 направив за допомогою сервісу «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу, що підтверджується карткою руху документа користувача ЕС, проте 10.09.2024 йому стало відомо, що відзив на апеляційну скаргу до кінцевого адресата не надійшов і до матеріалів справи не долучений.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що наведені позивачем у обґрунтування клопотання про поновлення йому строку на подання відзиву на апеляційну скаргу обставини підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме Карткою руху документа користувача ЕС, а відтак колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, поновити позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач послався на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції, а саме на те, що ним не було порушено строки виконання робіт за укладеним з відповідачем договором про закупівлю робіт № 2302000042 від 13.02.2023.

Станом на 24.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

13.02.2023 відповідач (замовник) та позивач (підрядник) уклали договір про закупівлю робіт № 2302000042 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботи, зазначені у п. 1.2 (далі роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування робіт: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування систем центрального опалення (Ремонт теплових мереж КС Солохівського проммайданчику Мринського ВУПЗГ)», код ЄЗС ДК 021-2015:50720000-8.

Строки виконання робіт зазначені у графіку виконання робіт, який наведений у додатку № 2 до договору (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна цього договору становить 12 240 000,00 грн., в тому числі ПДВ 2 040 000,00 грн.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що ціна цього Договору включає відшкодування всіх витрат підрядника, які пов`язані з виконанням робіт за цим Договором та плату за виконані підрядником роботи. Якщо до ціни Договору, зазначеної в п. 3.1., не включені якісь витрати підрядника, які можуть виникнути при виконанні робіт за цим Договором, то такі витрати покладаються на підрядника.

Порядок розрахунків за виконані роботи врегульовано розділом 4 Договору, який пов`язує виникнення обов`язку замовника здійснити розрахунок з підрядником після підписання актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3). Як визначено у п. 4.1.2. Договору, остаточний розрахунок у розмірі 10 відсотків вартості прийнятих робіт проводиться замовником протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів, з моменту підписання сторонами останнього акту приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.

За умовами п. 5.1. Договору підрядник зобов`язується виконати роботи протягом строку, зазначеного у графіку виконання робіт, після отримання від замовника допуску до виконання робіт на об`єктах замовника.

Передбачені цим Договором роботи підрядник виконує в умовах діючого виробництва, яке є об`єктом підвищеної небезпеки. При цьому, підрядник виконує роботи не порушуючи режимів роботи об`єкта замовника, вимог з промислової безпеки та охорони праці, із залученням своїх висококваліфікованих фахівців і з використанням сучасних технологій. Підрядник відповідає перед замовником за якість виконаних робіт та їх відповідність вимогам, установленим державними стандартами, будівельними нормами, іншими нормативно-правовими документами, локальними актами замовника, умовами цього Договору, зокрема, додатками до Договору (п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 5.9.1 Договору після одержання повідомлення від підрядника про готовність виконаних робіт до здачі, замовник має розпочати їх приймання протягом 5 робочих днів. Приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3). При прийманні виконаних робіт замовник може затребувати сертифікати/паспорти на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки, інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством України. Замовник протягом 5-ти робочих днів після підписання акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3) надсилає оформлені належним чином примірники актів підряднику. У випадку невідповідності виконаних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм, технічної документації, цього договору, додатків до договору замовник надсилає підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоліків, які підлягають усуненню.

У п. 5.11 Договору сторонами погоджено, що роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.

Відповідно до п. 7.1.2 Договору замовник зобов`язаний не пізніше 10 робочих днів після одержання повідомлення від підрядника про готовність до передачі виконаних робіт здійснити заходи для приймання таких робіт та у разі відсутності зауважень підписати відповідний акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в). В разі наявності обґрунтованих зауважень щодо якості та обсягів виконаних робіт, письмово повідомити підрядника протягом того ж строку про відмову від підписання такого акту до моменту усунення підрядником цих зауважень.

Договір набирає чинності з моменту його підписання упоноваженими представниками сторін і діє по 01.10.2023, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення зазначених у розділі 6 гарантійних строків, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань (п. 13.1 Договору).

Невід`ємними частинами Договору є додатки 1-3 до цього Договору, а саме:

- Технічне завдання, яким визначено зміст робіт, вимоги до робіт, обсяги робіт, назва та місцезнаходження об`єктів замовника, на яких підрядник зобов`язаний виконати роботи, технічні вимоги та якісні характеристики робіт, інші вимоги;

- Графік виконання робіт, у якому визначено строки виконання робіт - 210 календарних днів після отримання від замовника допуску на об`єкт;

- Договірна ціна, якою передбачено розрахунки вартості всіх витрат підрядника, які пов`язані із виконанням робіт.

Пунктом 7.3.19. Договору передбачено, що відповідно до умов проведення процедури закупівлі, зазначеної в п.п. 7.2.9., підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 612 000,00 грн., що становить 5% ціни цього Договору.

На виконання вимог Договору, 08.08.2023 позивач (принципал) та Акціонерне товариство «Юнекс Банк» (гарант) уклали договір на приєднання № 2023/1/793/V до Публічної пропозиції на укладання Договору про надання банківських гарантій АТ «Юнекс Банк» (про надання гарантії) (далі Договір на приєднання), за яким гарант надав принципалу безвідкличну гарантію в забезпечення виконання Договору перед відповідачем (бенефіціар) на суму 612 000,00 грн., із строком дії до 30.11.2023 включно.

З огляду на вказане 15.08.2023 Акціонерним товариством «Юнекс Банк» (гарант) надано банківську гарантію № 2023/1/793/V (далі Гарантія), якою гарант надав бенефіціару безвідкличну та безумовну гарантію та прийняв на себе безвідкличне і безумовне зобов`язання сплатити бенефіціару будь-яку суму, в розмірі 612 000,00 грн протягом п`яти банківських днів після одержання письмової вимоги бенефіціара, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов.

У Гарантії сторонами погоджено, що:

- вимога бенефіціара про здійснення виплати має бути виписана на бланку бенефіціара та має містити: посилання на номер і дату цієї Гарантії; повідомлення про невиконання/неналежне виконання принципалом зобов`язань за Договором, забезпечених цією Гарантією; підписи уповноважених осіб бенефіціара та відбиток печатки бенефіціара, посилання на номер та дату цієї Гарантії; платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається за Гарантією. Вимога надається бенефіціаром на поштову адресу гаранта та повинна бути отримана ним протягом строку дії гарантії. Вимога може бути передана через банк бенефіціара (Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»);

- усі платежі за гарантією мають бути здійснені гарантом на користь бенефіціара незалежно від будь-яких заперечень або оскаржень принципала або будь-якої третьої особи. Всі витрати, пов`язані з цією Гарантією, здійснюються за рахунок принципала.

Як вбачається з Технічного завдання (Додаток №1 до Договору), місцем виконання робіт є Мринське ВУПЗГ.

Листом Мринського ВУПЗГ від 23.02.2023 № 1003ВИХ-23-26 надано позивачу дозвіл для проведення робіт на Солохівському ПМ згідно з Договором.

Наказом Мринського ВУПЗГ від 27.02.2023 № 75 дозволено виконання робіт за Договором у визначеному відповідно до наказу позивача від 21.02.2023 № 12-ВД складі робітників.

Водночас у зв`язку з тим, що триває опалювальний сезон 2022-2023 років, що зумовлює неможливість виконання певних видів робіт, 23.02.2023 представники сторін підписали акт про зупинку виконання робіт за Договором, у якому відповідно до умов п.п. 1.4., 5.1., 5.5.6., 5.5.7. Договору домовились з 23.02.2023 по 03.04.2023 тимчасово припинити виконання умов Договору. У вказаному акті погоджено, що підтвердженням факту відновлення умов Договору буде отримання підрядником Акту-допуску для проведення будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства.

03.04.2023 видано Акт-допуск для проведення будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства та, як підтверджують сторони, роботи відповідно до Договору були відновлені.

З огляду на відтермінування початку робіт сторони 05.09.2023 уклали додаткову угоду № 1 до Договору, якою визначили дію Договору до 30.10.2023, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення зазначених у розділі 6 гарантійних строків, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань.

Позивач зазначає про те, що 30.11.2023 ним отримано від АТ «Юнекс Банк» повідомлення-вимогу про отримання письмової вимоги бенефіціара по банківській гарантії від 15.08.2023 № 2023/1/793/V та про сплату гаранту гарантійної суми вих.№ 25.3-5911.

Відповідно до вказаного повідомлення-вимоги гарант вимагав від принципала (позивача) відповідно до взятих на себе зобов`язань перерахувати в строк не пізніше 05.12.2023 (включно) грошові кошти у розмірі 612 000,00 грн для задоволення вимог бенефіціара згідно вимоги про сплату гарантійного платежу за Гарантією.

11.12.2023 відповідно до платіжної інструкції № 2272 позивачем на рахунок АТ «Юнекс Банк» сплачено суму банківської гарантії у розмірі 612 000,00 грн. Зарахування вказаної суми коштів банківської гарантії на рахунок принципала (відповідача) 11.12.2023 підтверджується останнім.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказує, що повністю виконав свої зобов`язання за Договором, в той час як відповідач, зловживаючи безумовністю банківської гарантії, безпідставно та в останній день терміну дії Гарантії направив гаранту вимогу про сплату коштів за Гарантією за відсутності гарантійного випадку, а тому зобов`язаний повернути кошти в сумі 612 000,00 грн позивачу. Крім того, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача, крім суми безпідставно отриманих коштів за банківською гарантією, інфляційні втрати у розмірі 4 284,00 грн. за період з 12.12.2023 по 31.01.2024.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, які детально викладені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом положень ст. 200 ГК України:

- гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні (ч. 1);

- зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторонни (ч. 2);

- гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (ч. 3);

- до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України (ч. 4).

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ст. 560 ЦК України).

Частина 1 ст. 563 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Частиною 2 ст. 564 ЦК України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 дійшла висновку, що відповідно до ст.ст. 560, 563, 565 ЦК України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Отже, для вирішення спору сторін по суті слід встановити, чи були порушені позивачем умов Договору, зокрема, в частині своєчасного виконання робіт.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Виходячи зі змісту Договору роботи позивачем мали бути виконані в строк до 30.10.2023, що не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Листом від 29.09.2023 №29/09-23 (отриманий відповідачем 29.09.2023 за вх. №1001ВХ-23-11202) позивач передав відповідачу по об`єкту Мринське ВУПЗГ такі документи: довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за вересень 2023 року на суму 1 751 782,66 грн., акт №5 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за вересень 2023 року на суму 1 751 782,66 грн. (міститься підпис начальника Мринського ВУПЗГ про те, що об`єм виконаних робіт підтверджується), Підсумкову відомість ресурсів до акту № 5, розрахунок загальновиробничих витрат до акту № 5, кошторисні розрахунки, довідку про відрядження, табелі робочого часу за серпень, вересень 2023 року, акти надання послуг на проживання працівників позивача.

Відповідач листом від 05.10.2023 № 1001ВИХ-23-7780 повідомив, що прямі трудовитрати в акті № 5 виконаних робіт перевищують нормативні у 6,5 разів, у зв`язку з чим просив привести у відповідність трудовитрати у актах виконаних робіт, розрахунку фактичних витрат на відрядження, а також надати підтвердження щодо актів на проживання.

Листом від 09.10.2023 №09/10-23 (отриманий відповідачем 10.10.2023 за вх.№1001ВХ-23-11637) позивач надав відповідачу відповідні документи по трудовитратам, зокрема, копії актів приймання-передачі наданих послуг.

У відповідь на вказаний вище лист позивача, відповідач листом від 18.10.2023 № 1001ВИХ-23-8180 просив надати копії платіжних доручень, відповідно до яких були сплачені кошти на відрядження співробітникам, адреси їх проживання, документи, які підтверджують право власності або договір оренди на житлове або нежитлове приміщення особи, яка надавала послуги по проживанню відряджених.

Листом від 24.10.2023 № 24/10-1/23 (отриманий відповідачем 25.10.2023 за вх. № 1001ВХ-23-12152) позивач просив прийняти Акт приймання виконаних будівельних робіт № 5 за вересень 2023 року та надати підписаний екземпляр підряднику.

Листом від 25.10.2023 № 1003ВИХ-23-198 Мринське ВУПЗГ повідомило директора позивача про створення робочої комісії у зв`язку із завершенням робіт згідно з Договором та просило надати виконавчу документацію.

Позивач листом від 30.10.2023 № 30/10-23 (отримано відповідачем 30.10.2023 за вх. № 1001ВХ-23-12274) надав відповідачу довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2023 (форма КБ-3) на суму 1 898 987,93 грн. та Акт № 6 прийняття виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 (форма № КБ-2в) на суму 1 898 987,93 грн. з об`ємами робіт, підтвердженими уповноваженою особою Солохівського проммайданчика Мринського ВУПЗГ АТ «Укртрансгаз». Крім вказаних довідки та акта, цим листом позивач також надав відповідачу підсумкову відомість ресурсів до акту № 6, розрахунок загальновиробничих витрат, кошторисні розрахунки, довідку-розрахунок фактичних витрат на відрядження працівників позивача за вересень та жовтень 2023 року, табелі робочого часу, накази на відрядження та акти надання послуг на проживання працівників.

30.10.2023 комісією, у складі представників сторін складено акт приймання робіт з ремонту на об`єкті «Послуги з ремонту і технічного обслуговування систем центрального опалення (ремонт теплових мереж КС Солохівського проммайданчику Мринського ВУПЗГ)», які виконувались позивачем відповідно до умов Договору у період з 03.04.2023 до 27.10.2023 та встановлено:

1) на об`єкті виконані роботи з ремонту теплових мереж, які відповідають вимогам державних стандартів, будівельних норм, технічного завдання;

2) обсяги виконаних робіт відповідають обсягам, що зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та забезпечують нормальну роботу теплових мереж КС Солохівського проммайданчику Мринського ВУПЗГ;

3) роботи виконані якісно та в строк відповідно до договору № 2302000042 від 13.02.2023;

4) Кошторисна вартість робіт становить: 12 240 000,00 грн з ПДВ;

5) Фактичні витрати:10 508 540,34 грн з ПДВ.

Висновок: представлені до приймання роботи з «Послуги з ремонту і технічного обслуговування систем центрального опалення (ремонт теплових мереж КС Солохівського проммайданчику Мринського ВУПЗГ)» прийняті в експлуатацію.

За актом приймання-передачі по об`єкту від 30.10.2023 позивач передав відповідачу відповідну виконавчу документацію.

З матеріалів справи слідує, що акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року № 5 та за жовтень 2023 року № 6 із довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати відповідачем не підписано, у зв`язку з непогодженням останнього із витратами на відрядження працівників позивача, що підтверджується листуванням між сторонами, проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, будь-які заперечення відповідача щодо об`ємів виконаних позивачем робіт, їх якості та відповідності умовами Договору, а також щодо переданої документації на роботи, відсутні, жодних претензій з боку відповідача щодо безпосереднього виконання робіт позивачем останньому не було заявлено, доказів зворотного матеріали справи не містять.

При цьому, слід врахувати, що акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року № 5 та за жовтень 2023 року № 6 містять підписи і печатку начальника Мринського ВУПЗГ , а також розписку провідного інженера ЕВП про підтвердження об`єму виконаних робіт за вказаними актами.

Отже, між сторонами фактично немає спору як щодо обсягу виконаних за Договором робіт, так і щодо їх якості, а наявний лише спір щодо включення до вартості робіт витрат позивача на відрядження власних працівників, проте вказаний спір не може свідчить про порушення позивачем строків виконання робіт, оскільки роботи були виконані якісно та у визначений Договором строк і доказів іншого матеріали справи не містять.

Слід зауважити і на наступному.

Згідно зі ст.ст. 853, 882 ЦК України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.

Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання (ч. 6 ст. 853 ЦК України).

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. Роботи виконані за такими актами вважаються прийнятими та підлягають оплаті.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 910/16308/20.

Як мірно встановлено судом першої інстанції, умовами Договору не погоджено механізму визначення розміру витрат на відрядження працівників позивача, не встановлено граничних розмірів таких витрат та не вказано, яким чином вони визначаються (на підставі яких саме нормативних документів).

Водночас, умовами пунктів 5.3., 5.6.1 Договору саме на підрядника покладено обов`язок із забезпечення виконання робіт робочою силою в потрібній кількості та відповідної кваліфікації.

При цьому, матеріали справи містять як докази фактичного перебування працівників позивача у відрядженні з метою виконання зобов`язань за Договором, так і докази розміру понесених позивачем витрат (акти надання послуг тощо), внутрішні розпорядження позивача про відрядження працівників на об`єкт, а умовами Договору не встановлено будь-яких обмежень щодо розміру витрат на відрядження, які відшкодовуються відповідачем.

Більше того, виконані позивачем роботи разом з витратами на відрядження працівників не перевищили договірної ціни та склали 10 508 540,34 грн. з ПДВ, в той час як кошторисна вартість робіт становила 12 240 000,00 грн з ПДВ.

Погоджена сторонами у додатку до договору (розрахунки №№ 1-4. Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи/монтажні роботи, тис.грн) сума коштів на відрядженням працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва, становлять 2 905 628,10 грн. та включені до договірної ціни. Сума витрат на відрядження за спірними актами виконаних робіт не перевищує зазначену суму.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт за Договором у встановлені строки, в той час як відмова відповідача від підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за вересень та жовтень 2023 року із довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати не може бути визнана обґрунтованою, вказане свідчить про відсутність встановленого порушення (неналежне виконання) зобов`язання позивача за Договором, що, в свою чергу, свідчить про те, що у відповідача, як бенефіціара за Гарантією та замовника за Договором, були відсутні підстави для звернення до гаранта для виплати суми Гарантії, проте відповідачем такі кошти були отримані від гаранта, а позивачем останньому відшкодовані.

Таким чином, відповідачем в результаті здійснення платежу за банківською гарантією були отримані грошові кошти за відсутності настання гарантійного випадку, тобто такі кошти є такими, що набуті безпідставно.

Щодо обраного позивачем способу захисту колегія суддів зазначає про таке.

Так, позивач у позовній заяві посилається на безпідставне отримання відповідачем коштів по Гарантії у розмірі 612 000,00 грн., втім не визначає конкретної правової норми на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) .

Якщо сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, суд першої інстанції цілком вірно, надавши оцінку доводам позивача, дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України, яка регулює загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, перерахування гарантом грошових коштів в сумі 612 000,00 грн. на користь бенефіціара (відповідача) відбулось у зв`язку з Договором та банківською гарантією №2023/1/793/V від 15.08.2023, однак не на їх виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочинами (гарантійний випадок не настав). При цьому, інших способів повернення коштів закон та Договір не передбачають.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо стягнення з АТ «Укртрансгаз» банківської гарантії, від 14.11.2020 у справі №906/192/18, від 18.08.2021 у справі №910/1798/20, від 20.10.2020 у справі №910/13503/19 щодо застосування у подібних правовідносинах ст.. 1212 ЦК України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача сплачених за банківською гарантією №2023/1/793/V від 15.08.2023 коштів в сумі 612 000,00 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 4 284,00 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1, ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу ст.ст. 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

За змістом ст.ст. 625, 1212 ЦК України положення ст. 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання та вимоги про повернення боргу до моменту його усунення.

З урахуванням наведеного та перевіривши відповідний розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 4 284,00 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва 29.05.2024 у справі №910/1250/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі №910/1250/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі №910/1250/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1250/24.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 24.09.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров