Ухвала

від 13.05.2024 по справі 911/1012/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1012/13 (911/3362/23)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Марунич Л.А. розглянувши у судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон»

до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями

«Слобожанська будівельна кераміка»

про покладення субсидіарної відповідальності у справі

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес» (08203, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1; ідентифікаційний код 04054607)

За участю учасників справи, зазначених у протоколі судового засідання від 13.05.2024.

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 06.11.2023 до Господарського суду Київської області (далі-суд) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» (далі ТОВ ВКП «Автофургон», заявник) із заявою від 06.11.2023 (вх. №2841/23) до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями

«Слобожанська будівельна кераміка» (далі ПАТ «СБК») в якому (з урахуванням клопотання про уточнення прохальної частини від 05.12.2023) просить: покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес» (далі ВАТ «СБК-Прогрес», боржник) у зв`язку з доведенням до банкрутства на ПАТ «СБК» у розмірі 1 453 864,55грн; стягнути з ПАТ «СБК» грошові кошти у розмірі 1 453 864,55грн на користь кредитора ТОВ ВКП «Автофургон». Заяву обґрунтовує ст.ст.42, 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) та зазначає, що рішеннями судів визнані недійними правочини, укладені між ВАТ «СБК-Прогрес» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Під час розгляду зазначених спорів судами були встановлені обставини, які вказують на наявність вини акціонера боржника - ПАТ «СБК». Зазначає, що станом на 06.11.2023 розмір кредиторських вимог заявника складає 1 453 864,55грн. У зв`язку із недостатністю майна ВАТ «СБК-Прогрес» на ПАТ «СБК» має бути покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника перед кредитором у розмірі 1 453 864,55грн.

1.2. 11.12.2023 через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» від ПАТ «СБК» до суду надійшли заперечення (вх.5677/23 від 20.12.2023) в яких зазначено, що вимога заявника не відповідає приписам ст.ст.61,64 Кодексу, оскільки задоволення вимог кредиторів у справи про банкрутство здійснюється за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута у встановленому порядку. Будь-якого іншого порядку задоволення кредиторських вимог до боржника під час ліквідаційної процедури, окрім як за рахунок продажу майна банкрута, Кодексом не передбачено. Заявником не доведено факт заподіяння шкоди ПАТ «СБК» в заявленому розмірі саме через умисні дії та з вини останнього. Крім того зазначає, що усе майно боржника, яке було повернуто у ліквідаційну масу ВАТ «СБК-Прогрес» згідно судових рішень, які набрали законної сили та є обов`язковими для виконання, буде реалізовано у порядку та на умовах визначених Кодексом, а як наслідок посилання заявника на відсутність майна боржника для розрахунку з кредиторами є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються зазначеною інформацією у повному обсязі. Вважає, що у заявника відсутнє право на звернення із такою заявою до суду, бо таке право має виключно ліквідатор, що здійснює безсумнівну повноту дій у ліквідаційній процедурі. Додатково вказує на необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №910/2581/14 (911/1311/22).

1.3. 20.03.2024 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» від ліквідатора ВАТ «СБК-Прогрес» до суду надійшли заперечення (вх.3005/24 від 21.03.2024), в яких зазначено, що заява ТОВ ВКП «Автофургон» не мітить належних доказів на підтвердження відсутності майна боржника, не містить належних доказів на підтвердження відсутності майна боржника, не містить належних доказів, якими б суд мав можливість встановити всі складові елементи господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона, вчиненого саме з боку акціонера ПАТ «СБК», заявлений розмірі субсидіарної відповідальності визначений без врахування імперативних норм ст.61 Кодексу та є такою, що подана передчасно у зв`язку з тим, що формування ліквідаційної маси боржника не завершено та не встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

1.4. 30.04.2024 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ТОВ ВКП «Автофургон», на підставі ч.5 ст.161 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надані суду додаткові пояснення (вх.4688/24 від 01.05.2024) в яких зазначає, що заявляє суму стягнення збитків з винної особи у розмірі кредиторських вимог до боржника, так як він обмежений стягувати збитки у більшому розмірі.

1.5. 08.05.2024 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ПАТ «СБК», на підставі ч.5 ст.161 ГПК України, надані суду додаткові пояснення/заперечення (вх.4926/24 від 08.05.2024), які за своїм змістом є аналогічними змісту заперечень від 11.12.2023.

2.Процесуальні дії у справі, заяви/клопотання учасників справи та результат їх розгляду

2.1. Ухвалою суду від 15.11.2023 (суддя Наріжний С.Ю.), зокрема: заяву ТОВ ВКП «Автофургон» про покладення субсидіарної відповідальності призначено до розгляду у судове засідання на 12.12.2023; установлено учасникам справи строк для надання заяв по суті справи. Присвоєно унікальний номер зазначеному провадженню 911/1012/13 (911/3362/23).

На підставі ст.216 ГПК України судове засідання було відкладено на 06.02.2024 (протокол судового засідання від 12.12.2023).

2.2. Ухвалою суду від 18.01.2024 задоволено заяву судді Наріжного С.Ю. про самовідвід від розгляду справи №911/1012/13, у зв`язку із чим остання була передана до відділу автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024, вищевказана справа передана до розгляду судді Янюк О.С., яка ухвалою від 01.02.2024 прийняла її до свого провадження.

06.02.2024 згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначену складу суду відповідну заяву ТОВ ВКП «Автофургон» (провадження №911/1012/13 (911/3362/23) передано до розгляду в межах справи №911/1012/13 про банкрутство ВАТ «СБК-Прогрес».

2.3. Ухвалою суду від 12.02.2024 заяву ТОВ ВКП «Автофургон» про покладення субсидіарної відповідальності призначено до розгляду у судове засідання на 04.03.2024.

На підставі ст.ст.202, 216 ГПК України судове засідання неодноразово відкладалось. Чергове судове засідання призначено на 13.05.2024 (протоколи судового засідання від 04.03.2024, від 21.03.2024, від 11.04.2024).

2.4. На підставі ст. 233 ГПК України в судовому засіданні 13.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

3.1. Ухвалою суду від 15.04.2013, зокрема: порушено провадження у справі №911/1012/13 про банкрутство ВАТ «СБК-Прогрес»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; введено процедуру розпорядження майном; визнані безспірні грошові вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» (код ЄДРПОУ 36351411, далі ТОВ «МЮК «Гапоненко Роман і партнери») до боржника в сумі 1360245,93грн, яка складається з 1 333 342,50грн основної заборгованості, 13334,00грн державного мита, 236,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 13333,43грн судових витрат, 8000,06грн інфляційних витрат, 41863,30грн 3% річних, 997,27грн судового збору.

Ухвалою суду від 13.01.2014 замінено ТОВ «МЮК «Гапоненко Роман і партнери» (код ЄДРПОУ 36351411) на його правонаступника Приватне підприємство Студія «Євакс-біс» (код ЄДРПОУ 34714155).

Ухвалою суду від 12.05.2016 та від 05.07.2016 замінено кредитора Приватне підприємство Студія «Євакс-Біс» (код ЄДРПОУ 34714155) на кредитора ТОВ «МЮК «Гапоненко Роман і партнери» (код ЄДРПОУ 36351411).

Ухвалою суду від 29.06.2023 замінено кредитора ТОВ «МЮК «Гапоненко Роман і партнери» (код ЄДРПОУ 36351411) на правонаступника ТОВ ВКП «Автофургон» (код ЄДРПОУ 34612238) в частині кредиторських вимог до боржника у сумах: 6155,00грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 1447709,55грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 01.04.2024 замінено кредитора ТОВ «МЮК «Гапоненко Роман і партнери» (ідентифікаційний код 36351411) на ТОВ ВКП «Автофургон» (ідентифікаційний код 346 12238) на суму грошових вимог у розмірі 23541,30грн.

3.2.Постановою суду від 29.07.2013, зокрема, визнано банкрутом ВАТ «СБК-Прогрес» та відкрито його ліквідаційну процедуру.

3.3. Постановами Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 та 30.06.2015 та ухвалою суду від 02.08.2017 у справі №911/1012/13 (у межах справи про банкрутство ВАТ «СБК-Прогрес») визнані недійсними договори, а саме:

договір міни земельних ділянок від 24.11.2012, укладений між ВАТ «СБК-Прогрес» та ОСОБА_1 ;

договір міни земельних ділянок від 24.11.2012, укладений між ВАТ «СБК-Прогрес» та ОСОБА_2 ;

договір міни земельних ділянок від 24.11.2012, укладений між ВАТ «СБК-Прогрес» та ОСОБА_3 ;

договір про відступлення майнових прав №356-2012 від 06.02.2012, укладений між ВАТ «СБК-Прогрес» та з ПАТ «СБК».

Підставою для визнання договорів недійсними є те, що останні спрямовані на відчуження майна за цінами нижчими від ринкових та за нерівнозначними умовами обміну (ч.1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Ураховуючи зміст ч.4 ст.75 ГПК України суд вважає, що зазначені обставини, встановлені рішеннями суду в господарській справі, які набрали законної сили, повторно доказуванню не підлягають.

3.4. Відповідно до інформації, розміщеної на вебсайті https://smida.gov.ua/db/prof/04054607, ПАТ «СБК» є власником 79,440% акцій ВАТ «СБК-Прогрес».

4. Висновки суду із посиланням на норми права, які підлягають застосовуванню

4.1. Загальні підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Кодексом, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Притягнення винних у доведенні до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб, пов`язаних з боржником, і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Натомість процедура банкрутства - це єдина комплексна процедура, в якій є можливість погасити грошові вимоги кредиторів в межах однієї справи з різних джерел, зокрема, за рахунок майна боржника, майна, яке було відчужено боржником раніше за фраудаторними правочинами та в подальшому було повернуто до власності боржника, за рахунок тих коштів, що витребувано від осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства (в разі встановлення таких обставин): за рахунок виявленої дебіторської заборгованості та ін. Більше того, вказана процедура проводиться під судовим наглядом, що убезпечує кредиторів від будь-якого свавілля з боку боржника чи інших осіб (постанова КГС ВС від 21.02.2024 справа № 916/3666/21).

Так, умови та порядок покладення субсидіарної відповідальності у процедурі банкрутства регулюються ч.5 ст. 42, ч.6 ст.50 та ч.2 ст.61 Кодексу.

Зокрема, згідно із ч.2 ст.61 Кодексу під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.42 Кодексу особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені ч.ч. 1 і 2 цієї статті, несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків.

Аналізуючи зміст зазначених приписів можна зробити висновок, що останні містять у собі різні умови для притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальність за зобов`язаннями боржника. Так:

у статті 61 визначено, що вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, має право заявляти ліквідатор і кредитор, тоді як у статті 42 відповідне коло осіб не визначено;

застосування статті 61 можливе лише у ліквідаційній процедурі, тоді як стаття 42 не обмежується відповідною судовою процедурою;

відповідно до статті 61 розмір вимог - різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, тоді як стаття 42 збитки, завдані боржнику відповідними майновими діями;

підставою для субсидіарної відповідальності відповідно до статті 61 є наявність вини відповідних осіб та недостатність майна боржника. Тоді як, відповідно до статті 42 зазначена відповідальність виникає в осіб, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені ч.ч. 1 і 2 цієї статті (наявність рішень суду про визнання правочинів недійними).

Так, абз.4 ч.1 ст.42 Кодексу визначено, зокрема, що господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав - боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Аналогічна підстава для визнання правочинів недійсними містилась і в ч.1 ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який діяв до 21.10.2019 (дата введення в дію Кодексу).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що право заявити відповідні вимоги на підставі ч. 5 ст.42 Кодексу настає, зокрема, в арбітражного керуючого чи кредитора, у разі наявності рішень суду про визнання спірних правочинів недійсними на підставі ч.ч.1,2 ст.42 Кодексу.

Ураховуючи зазначене та п.3 цієї ухвали, суд вважає помилковим твердження ПАТ «СБК» та ліквідатора щодо відсутності у кредитора ТОВ ВКП «Автофургон» права на звернення із відповідними вимогами, та те, що зазначені вимоги є передчасними.

4.2.Так, відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.ч.1,3 ст.22 ЦК України).

Згідно із ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч.ч.1,3 ст.225 ГК України).

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 922/ 3928/20.

Із змісту заяви ТОВ ВКП «Автофургон» вбачається, що останній просить стягнути з ПАТ «СБК» 1 453 864,55грн, що є розміром кредиторських вимог до боржника у справі про банкрутство ВАТ «СБК-Прогрес». Проте, заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б у своїй сукупності вказували на те, що зазначений ним розмір грошових вимог є саме збитками у розумінні ст.224 ГК України, які виникли у зв`язку із вчиненням/погодженням правочинів ПАТ «СБК» як акціонером боржника.

4.3. Крім того, судом береться до уваги введений мораторій на задоволення вимог кредиторів та те, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема: пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом(ч.14 ст.38, ст.41 Кодексу).

Так, порядок та черговість задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі визначені у ст.ст.61-64 Кодексу.

Із змісту ч.3 ст. 61 Кодексу вбачається, зокрема, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов`язаний використовувати лише один (ліквідаційний) рахунок боржника в банківській установі. Кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Як зазначалось вище, право на звернення до суду у порядку ст.42 ГПК України має як, зокрема, ліквідатор, так і кредитор. Метою звернення із відповідними заявами є наповнення ліквідаційної маси у той чи інший спосіб, з подальшим задоволенням вимог кредиторів. Інших способів, а саме, безпосереднє стягнення грошових коштів з третіх осіб на користь кредитора, який звернувся із відповідною заявою до суду, положеннями Кодексу не передбачено. Крім того, зазначений спосіб задоволення своїх кредиторських вимог суперечить, зокрема, ст.64 Кодексу.

4.4. Ураховуючи п.п. 4.2, 4.3 цієї ухвали та ч.1 ст.14 ГПК України, суд вважає заяву ТОВ ВКП «Автофургон» недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 7, 42 Кодексу, ст.ст. 42, 73-74, 75-80, 129, 233, 237-241, 252 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» від 06.11.2023 (вх.2847/23, вх.22561/23) про покладення субсидіарної відповідальності залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набрала законної сили 13.05.2024 та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Ухвалу підписано 10.06.2024.