Рішення

від 10.06.2024 по справі 911/2276/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2276/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДАБСОЛЮТ» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Шлюзова, буд. 1)

про стягнення 9900,00 грн. збитків,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДАБСОЛЮТ» про стягнення 9900,00 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані свої зобов`язання щодо виконання умов договору підряду № 259-Ш-20 від 10.04.2020 р. в частині обов`язку реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що призвело до настання збитків для позивача у вигляді втраченого податкового кредиту, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 9900,00 грн. збитків та судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Сокуренко Л.В.) від 02.08.2023 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Сокуренко Л.В.) від 19.10.2023 р. було закрито провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 р. ухвалу Господарського суду Київської області від 19.10.2023 р. у справі № 911/2276/23 було скасовано, матеріали справи № 911/2276/23 направлено для подальшого розгляду судом першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 р., для подальшого розгляду справи № 911/2276/23 було визначено суддю Господарського суду Київської області В.М. Бабкіну.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2024 р. було прийнято справу № 911/2276/23 до свого провадження, розгляд справи № 911/2276/23 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказану ухвалу було отримано позивачем 09.04.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС та 12.04.2024 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600908117449.

Поряд з цим, згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДАБСОЛЮТ» відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, суд надсилає йому усі судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, ухвалу суду від 08.04.2024 р. було направлено на адресу місцезнаходження відповідача, проте, вручення останньому поштового відправлення № 0600908119697 не відбулося, і конверт повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місця реєстрації відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Слід зазначити, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв`язку з посиланням, зокрема, на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 р. у справі № 908/1724/19, від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21, від 07.02.2024 р. у справі № 904/853/23.

Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2024 р. у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2020 р. між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі КП «Київський метрополітен», замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДАБСОЛЮТ» (далі ТОВ «БУДАБСОЛЮТ», підрядник, відповідач) було укладено договір № 259-Ш-20, відповідно до п. 1.1 якого підрядник, в порядку та на умовах, визначених цим договором, на свій ризик, зобов`язувався виконати та здати роботи «дообладнання охоронною сигналізацією даху виробничого корпусу електродепо «Оболонь» (пожежна драбина) (встановлення систем аварійної сигналізації та антен, код 45312000-7 за ДК 021:2015)», а замовник зобов`язується виконані належним чином роботи прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 3.2 договору договірна ціна (вартість) робіт та сума договору становить 59400,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 9900,00 грн., та визначається в протоколі погодження договірної ціни (додаток 2 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.2.1 договору підрядник зобов`язується протягом 15 робочих днів з дати підписання договору надати замовнику на перевірку та узгодження договірну ціну, доповнюючи її відповідними кошторисними розрахунками визначення вартості робіт.

Пунктом 3.2.2 договору передбачено, що сторони зобов`язуються протягом 2 місяців з моменту отримання договірної ціни, згідно п. 3.2.1 договору, замінити протокол погодження договірної ціни (додаток 2 до договору) договірною ціною, доповнюючи її відповідними кошторисними розрахунками визначення вартості робіт, та внести відповідні зміни до договору шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника (п. 4.1 договору). Розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами акта № КБ-2в та довідки № КБ-3 (п. 4.2 договору). Датою оплати є дата перерахування коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок підрядника (п. 4.4 договору).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору підрядник розпочинає виконання робіт з моменту отримання письмового повідомлення замовника про початок виконання робіт, за умови виконання вимог п. 3.2.2. Письмове повідомлення, з урахуванням вимог п. 11.14 договору, направляється замовником підряднику рекомендованим листом з повідомленням про вручення (при цьому копія повідомлення направляється замовником підряднику електронною поштою), з обов`язковим повідомленням підрядником замовника про отримання повідомлення факсом або електронною поштою.

Згідно з п. 5.16 договору датою завершення виконання робіт підрядником за цим договором є дата прийняття цих робіт замовником належної якості за актом № КБ-2в та довідкою № КБ-3.

Пунктами 6.1.5, 6.1.6 договору передбачено, що замовник зобов`язувався прийняти виконані належної якості роботи за актом № КБ-2в та довідкою № КБ-3 та здійснити розрахунок за виконані роботи своєчасно та в повному обсязі.

За умовами п. 6.3.10 договору, підрядник зобов`язаний надати замовнику належним чином оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену (і) в електронній формі та зареєстровану (і) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством України, та оформляти всі первинні документи передбачені цим договором, дотримуючись вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 11.5.1 договору підрядник зобов`язаний в установлені Податковим кодексом України терміни скласти податкову накладну (розрахунок коригування), зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та надати її замовнику за його вимогою, відповідно до ст. 201.10 Податкового кодексу України. У разі, якщо підрядник не зареєстрував податкову накладну (розрахунок коригування) в ЄРПН та/або не надав її замовнику за його вимогою, підрядник зобов`язаний сплатити на користь замовника штраф у розмірі суми ПДВ, яку замовник фактично сплатив в складі перерахування коштів підряднику, але який не було включено до податкового кредиту у зв`язку з порушенням підрядником своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) в ЄРПН та/або надання її замовнику.

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2020 р. включно (п. 8.1 договору). Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього договору (п. 8.4 договору).

03.07.2020 р. КП «Київський метрополітен» та ТОВ «БУДАБСОЛЮТ» було підписано додаткову угоду № 1 до договору підряду № 259-Ш-20 від 10.04.2020 р., відповідно до умов якої сторони погодили викласти п. 3.2 договору в наступній редакції, а саме договірна ціна (вартість) робіт та сума договору становить 59400,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 9900,00 грн., та визначається в договірній ціні з відповідними кошторисними розрахунками до неї (додаток 2 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

29.07.2020 р. КП «Київський метрополітен» та ТОВ «БУДАБСОЛЮТ» було підписано додаткову угоду № 2 до договору підряду № 259-Ш-20 від 10.04.2020 р., відповідно до умов якої сторони дійшли згоди відкоригувати договірну ціну, не змінюючи при цьому вартість робіт, та внести зміни до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2020 р. КП «Київський метрополітен» було прийнято виконані ТОВ «БУДАБСОЛЮТ» роботи за актом № КБ-2в та довідкою № КБ-3, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією акту вартості устаткування № 2/11/20 від 18.11.2020 р. форми № КБ-2в на суму 5987,05 грн. з ПДВ, акту приймання виконаних будівельних робіт № 1/11/20 за листопад 2020 р. від 18.11.2020 р. форми № КБ-2в на суму 53412,95 грн. та довідки форми № КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2020 р. від 18.11.2020 р. на суму 59400,00 грн., у тому числі ПДВ 9900,00 грн.

На виконання умов договору позивачем було здійснено розрахунок за виконані роботи своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується долученою до позовної заяви копією платіжного доручення № 9991 від 25.11.2020 р. на суму 59 400,00 грн. з призначенням платежу: « 8020 Оплата за дообладн. ОС приміщ. зг.актів КБ-2в№1/11/20, №2/11/20, дов.КБ-3 за 11.20 від 18.11.20, дог №259-Ш-20 від 10.04.20 в т.ч. ПДВ 9900,00 грн.Тенд.не підл.».

31.05.2021 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 19/23-256 надати зареєстровану в ЄРПН податкову накладну за здійсненими підрядником роботами згідно актів за формою КБ-2в № 1/11/20 від 18.11.2020 р. та № 2/11/20 від 18.11.2020 р., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією опису вкладення у цінний лист № 0305611651410.

Відповідь на вимогу отримано не було, зареєстровану в ЄРПН податкову накладну замовнику надано не було.

Позивач зазначає, що відповідачем не було здійснено реєстрацію податкової накладної у ЄРПН на суму 9900,00 грн., чим порушено вимоги законодавства, умови договору, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит та, відповідно, на зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, а відтак до понесення позивачем збитків у розмірі 9900,00 грн.

З наданої позивачем до матеріалів справи довідки КП «Київський метрополітен» від 15.09.2023 р. № 19/23-410 вбачається, що відповідно до даних програми «M.E.Doc IS» ТОВ «БУДАБСОЛЮТ» не було складено та зареєстровано податкову накладну у ЄРПН, і суму ПДВ у розмірі 9900,00 грн. не було включено до податкового кредиту декларації з ПДВ КП «Київський метрополітен» у зв`язку з порушенням підрядником п. 11.5.1 договору та своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) в ЄРПН.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання і не надав позивачу зареєстровану в ЄРПН податкову накладну, що спричинило понесення збитків останнім, підприємство і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Поряд з цим, відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п 187.1. ст. 187 цього ж кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Поряд з цим, за змістом підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246, податкова накладна є електронним документом, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

За змістом п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Поряд з цим, стаття 201 Податкового кодексу України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов`язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця за формою згідно з додатком 8 до такої декларації відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21.

Разом з тим, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 р. у справі № 910/3338/21.

Суд відзначає, що аналіз вищенаведених норм законодавства дає покупцю товарів (робіт, послуг) право на повернення податкового кредиту лише у разі наявності зареєстрованої податкової накладної в ЄРПН продавцем таких товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував на рахунок відповідача 59400,00 грн., у тому числі ПДВ 9900,00 грн.

Як було зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останній не склав та не зареєстрував у ЄРПН відповідну податкову накладну, що, в свою чергу, спричинило завдання позивачу збитків на суму сплаченого ПДВ у розмірі 9900,00 грн., яку останній не міг включити до податкового кредиту.

При цьому, відповідачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань та/або вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів, спрямованих на недопущення порушення таких зобов`язань.

Слід зазначити, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 р. у справі № 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 р. по справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Таким чином, за висновком суду, відповідач в порушення вимог ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних та не надав її позивачу, чим порушив умови п.п. 6.3.10, 11.5.1 договору, відповідно до яких саме на відповідача було покладено обов`язок вчинити передбачені чинним законодавством України дії для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (зі змінами та доповненнями).

У відповідності зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків.

З урахуванням предмета позову для висновку щодо заподіяння збитків предметом доказування у цій справі є встановлення обставин, пов`язаних з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 р. у справі № 917/877/17).

При цьому для встановлення протиправності дій відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, доведення потребує факт порушення відповідачем податкового законодавства у вигляді невчинення дій з реєстрації у встановленому порядку податкової накладної (її відсутність в ЄДРПН).

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 р. у справі № 925/1196/18).

У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (п. 37 постанови Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 918/219/17).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення вимог п.п. 6.3.10, 11.5.1 договору, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не склав та не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ у розмірі 9900,00 грн. до складу податкового кредиту, а, отже, і скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.

Вказане свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом та договором обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, неможливістю зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 р. у справі № 917/877/17 Верховний Суд, виходячи з того, що відповідач у порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, дійшов висновку про доведеність усіх елементів складу господарського правопорушення, що є підставою для задоволення вимог про стягнення збитків у вигляді суми ПДВ, на яку позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань не мав змоги отримати податковий кредит, отже зменшити суму зобов`язань із сплати ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідача, позивач зазнав втрат (збитків) у вигляді неотриманого податкового кредиту в розмірі 9900,00 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 9900,00 грн. збитків є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Слід зазначити, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Питання розподілу судових витрат визначено ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі, то судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Поряд з цим, Північний апеляційний господарський суд, направляючи справу № 911/2276/23 для подальшого розгляду до суду першої інстанції у постанові від 19.03.2024 р. зазначив доручити Господарському суду Київської області здійснити за результатами розгляду справи розподіл судових витрат понесених за результатами розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства «Київський метрополітен» на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.10.2023 у справі №911/2276/23.

Слід зазначити, що згідно з ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Водночас, розподіл судового збору здійснюється між сторонами спору відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України в залежності від результатів розгляду справи по суті, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача, за результатами розгляду справи, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДАБСОЛЮТ» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Шлюзова, буд. 1, код 41340574) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35, код 03328913) 9900 (дев`ять тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп. збитків, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10.06.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна