Рішення

від 06.05.2024 по справі 915/1026/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 року Справа № 915/1026/23 м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С. М.,

за участю:

представника позивача: - Білоущенка А. Ж.,

представника відповідача: - Овчаренко Я. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фізичної особи - підприємця Біднарик Олени Анатоліївни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гровекс», (код ЄДРПОУ 41879134, 55220, Миколаївська область, Первомайській р-н, с. Болеславчик, вул. Центральна, 59, e-mail: Growex007@gmail.com)

про: стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 79 796,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою - підприємцем Біднарик Оленою Анатоліївною (далі ? позивач) до Господарського суду Миколаївської області пред`явлено позов від 22.06.2023 № б/н (вх. № 8479/23 від 28.06.2023) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гровекс» заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2021 № 01-09/21 в загальному розмірі 79 796,16 грн.; судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 684,00 грн.; витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

За такими вимогами ухвалою від 03.07.2023 відкрито провадження в даній справі та визначено її розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

25.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9859/23), згідно з яким проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що орендоване приміщення було звільнено ним на вимогу позивача ще в березні 2022 року, що унеможливлює нарахування орендної плати. Крім того, за спірний період з березня по вересень 2022 року позивач не надавав акти приймання - передачі наданих послуг та рахунки для їх сплати. Також заперечує проти нарахування 3 % річних, оскільки вважає, що позивачем не доведено, що саме дії відповідача призвели до несприятливих обставин для позивача та було допущено порушення його прав та законних інтересів.

02.08.2023 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з викликом сторін (вх. № 10207/23).

Ухвалою суду від 03.08.2023 клопотання відповідача задоволено, вирішено розгляд справи здійснювати з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 02.10.2023 о 14:15 год.

04.08.2023 від позивача надійшов обгрунтовний розрахунок суми заборгованості із зазначенням періодів боргу (вх. № 10281/23).

02.10.2023 від відповідача надійшло клопотання (вх. № 12945/23) про відкладення розгляду справи в зв`язку з хворобою представника відповідача.

Ухвалою суду від 02.10.2023 учасників справи повідомлено про те, що судове засідання призначено на 06.11.2023 о 10:15 год.

06.11.2023 від відповідача надійшло 2 клопотання, а саме про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. № 14680/23) та про визнання явки позивача обов`язковою (вх. № 14682/23).

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення щодо періоду нарахування заборгованості та її суми, зазначивши, що така заборгованість виникла через несплату відповідачем орендної плати за період з березня по вересень 2022 року.

Представниця відповідача заперечувала проти задоволення позову, та зазначила, що орендоване приміщення було звільнено відповідачем на вимогу позивача ще 10.03.2022, весь спірний період приміщення не використовувалось, тому підстави для стягнення орендної плати відсутні. Крім того, представниця відповідача відмовилась підтвердити чи спростувати арифметичну правильність нарахованої позивачем суми заборгованості, наполягаючи на тому, що така заборгованість взагалі не повинна нараховуватись.

Вислухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що обставини справи є такими, що виключають можливість розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження. Тому ухвалою від 06.11.2023 постановлено справу № 915/1026/23 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, судове засідання призначити на 17.01.2024.

23.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на належне виконання ним умов договору оренди, звільнення орендованого приміщення одразу після вимоги позивача, та, як наслідок, відсутності підстав для нарахування заборгованості за орендною платою за період з березня по вересень 2022 року.

Ухвалою суду від 17.01.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду на 04.03.2024.

16.02.2024 від позивача надійшли письмові пояснення по суті позову.

Ухвалою суду від 29.02.2024 сторони повідомлені, що у зв`язку з відпусткою судді розгляд справи переноситься на 15.03.2024.

01.03.2024 від відповідача надійшли заперечення на пояснення позивача.

Засідання суду, призначене на 15.03.2024, не відбулось, оскільки протягом часу, визначеного судом для розгляду справи, на території Миколаївської області тривала повітряна тривога. Ухвалою суду від 15.03.2024 сторни були повідомлені про призначення судового засідання у справі на 11.04.2024.

Ухвалою від 11.04.2024 розгляд справи відкладено на 06.05.2024.

В судовому засіданні 06.05.2024 представники сторін підтримали свої правові позиції та навели доводи на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 09.05.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.09.2021 між Фізичною особою - підприємцем Біднарик О. А. (далі - орендодавець або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гровекс» (далі - орендар або відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01-09/21 (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що орендодавець зобов`язується передати орендарю в строкове платне користування визначене в додатку № 1 до Договору, нерухоме майно, а орендар зобов`язується прийняти майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути майно в належному стані.

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до Договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування чотири кімнати у нежитловому приміщенні площею 80,7 кв. м. для розміщення офісу орендаря.

Відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Договору місцезнаходження майна - Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Богопільська, 76-Б.

Згідно п. 2.2 Договору термін оренди один рік з моменту передання майна в користування орендарю.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що по закінченню терміну даного Договору орендоване приміщення повертається орендодавцю по акту прийому - передачі. Приміщення вважається повернутим з моменту підписання сторонами акту прийома-передачі.

Відповідно до п. 4.1 Договору орендар за користування майном, що орендується, сплачує орендну плату. Розмір орендної плати становить - за офісні приміщення загальною площею 80,7 кв. м - 160 грн. 00 коп. без ПДВ за 1 кв.м, тобто 12 912,00 грн. без ПДВ за один календарний місяць оренди.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що щомісячно в останній день місяця сторони підписують акт прийому - передачі послуг згідно даного договору. Оплата проводиться щомісячно протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку за поточний місяць.

Згідно п. 4.3 Договору в рахунок орендної плати включено витрати на теплопостачання, електроенергію, водопостачання, водовідведення, податок на землю, охорону, інтернет, прибирання приміщень загального користування, відео нагляд та розміщення реклами.

Відповідно до п. 4.4 орендар має право вносити орендну плату достроково у будь-якому розмірі. У разі припинення договору оренди, орендна плата та інші платежі, передбачені цим Договором, сплачуються до моменту підписання акту прийома-передачі об`єкту оренди від орендаря до орендодавця обома сторонами.

Відповідно до п. 6.3 Договору, сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за цим Договором, якщо воно сталось не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

Згідно з п. 8.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 01.09.2022, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань.

Пунктом 8.5 Договору визначено, що кожна із сторін має право розірвати Договір в односторонньому пряду, письмово попередивши про це іншу сторону за 30 календарних днів до дати розірвання Договору.

Позивач зазначив, що в порушення умов договору відповідач не сплачував своєчасно орендну плату, в результаті чого станом на 01.09.2022 виникла заборгованість в сумі 77 472,00 грн.

Позивач направив відповідачу претензію від 27.07.2022 на суму заборгованості станом на 01.09.2022 в розмірі 77 472,00 грн., яку відповідач залишив без реагування.

Позивач вважає, що несплата ТОВ «Гровекс» орендної плати за договором від 01.09.2021 № 01-09/21 за період з березня по вересень 2022 року, є порушенням його прав, що змусило його звертатись за їх захистом до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч.6 цієї статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Суд, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України зазначає, що однією з кваліфікуючих ознак договору оренди (найму) майна є оплатність та, відповідно, однією з істотних умов - орендна плата.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч.1, 2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.1 ст.78, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.ч.1, 2, 4, 6 ст.91 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі було укладено договір від 01.09.2021 № 01-09/21 оренди нежитлового приміщення, на виконання п. 4.1, 4.2 якого відповідачем з вересня 2021 року по лютий 2022 року сплачувалась орендна плата.

Разом з тим, за твердженням відповідача, в березні 2022 року позивачем на електронну пошту було направлено лист про термінове звільнення приміщень з 08.03.2022 в зв`язку з початком збройної агресії російської федерації проти України. Відповідачем до матеріалів справи надано роздруківку вищевказаного листа (а. с. 48).

Відповідачем орендоване приміщення було звільнено 10.03.2022 та складено акт на підтвердження повернення майна орендодавцю, який був направлений на електронну пошту позивача (а.с. 104). За словами відповідача, для підписання акту від 10.03.2022 позивач не з`явився.

Позивачем факт отримання акту від 10.03.2022 не спростовано. Також не надано доказів перебування відповідача в орендованому приміщенні після 10.03.2022.

Також судом встановлено, що всупереч п. 4.2 Договору позивачем за період з березня по липень 2022 року акти прийому-передачі послуг та рахунки на оплату відповідачу не направлялись.

27.07.2022 позивачем було направлено відповідачу претензію з розрахунком заборгованості станом на 01.09.2022, в той час як обов`язок проводити оплату за серпень і вересень 2022 року, навіть за умови перебування відповідача у орендованому приміщенні, ще не настав.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності не можуть бути визнаними такими, що свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За такого у задоволенні позову належить відмовити.

Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 05.06.2024.

Суддя О. В. Ткаченко