Рішення
від 14.05.2024 по справі 915/1557/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року Справа № 915/1557/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Керівника Баштанської окружної прокуратури (56101, Миколаївська обл., м. Баштанка, пров. Пожежний, буд. 3)

в інтересах держави в особі: Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579)

до відповідача-1: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034)

до відповідача-2: Фермерського господарства «Щедрий колос» (56214, Миколаївська обл., Березнегуватський р-н, село Маліївка, вул. Радянська, буд. 74; ідентифікаційний код 34992284)

про: усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: прокурор Григорян Е.Р.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

Суть спору:

09.10.2023 Керівник Баштанської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації з позовною заявою № 52/1-5308вих-23 від 04.10.2023 (з додатками), в якій просить суд:

1. Усунути перешкоди власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання недійсним договору про обробіток землі № 17, укладеного 19.09.2022 між Державним підприємством «Баштанське лісове господарство» та фермерським господарством «Щедрий колос».

2. Усунути перешкоди власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації - у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом зобов`язання фермерського господарства «Щедрий колос» (ЄДРПОУ 34992284) повернути у розпорядження держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022579) земельних ділянок державного лісового фонду загальною площею 45,5 га, що розташовані в межах території Березнегуватської ОТГ Баштанського району Миколаївської області (виділ 6, виділ 7, виділ 9 та виділ 22 кварталу 1 Маліївського лісництва загальною площею 36,5 га, та виділ 4 кварталі 7 Маліївського лісництва площею 9 га), які використовуються фермерським господарством «Щедрий колос» на підставі договору № 17 про обробіток землі від 19.09.2022.

3. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UА748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову.

4. Про час і дату судового засідання повідомити Баштанську окружну прокуратуру та Миколаївську обласну прокуратуру, якою забезпечуватиметься участь у розгляді справи.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору про обробіток землі № 17 від 19.09.2022; державних актів на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 193792 від 29.08.2012, серія ЯЯ № 193797 від 29.08.2012, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.02.2023, висновку щодо наявності підстав для заходів представницького характеру від 08.05.2023; протоколів огляду від 03.03.2023; довідок Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, довідки Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв); актів часткового обстеження земельної ділянки лісогосподарського призначення по Маліївському лісництву від 23.09.2023; листування учасників справи; застосування норм статей 2, 3, 21, 55, 57, 78, 84, 92, 93, 96, 122, 124, 152 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 235, 317, 319, 386, 391 Цивільного кодексу України, статей 35, 41 Закону України «Про охорону земель», статей 1, 13, 15 Закону України «Про оренду землі»; та мотивовані, зокрема, тим, що Баштанською окружною прокуратурою встановлені факти порушення вимог діючого законодавства при використанні земель державного лісового фонду в діяльності Державного підприємства «Баштанське лісове господарство» (правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «ЛІСИ УКРАЇНИ». Зокрема, в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №62023150010000203 установлено, що ДП «Баштанське лісове господарство» в особі директора Крета Ю.В. 19.09.2022 уклало з Фермерським господарством «Щедрий колос» в особі Василенка В.А. Договір про обробіток землі № 17, відповідно до якого передало земельні ділянки Маліївського лісництва, загальною площею 45,5 га, а саме: квартал 7 виділ 4 площею 9,0 га, квартал 1; виділ 7 площею 7,4 га, виділ 6 площею 11 га, виділ 9 площею 6,8 га, виділ 22 площею 11,3 га, для обробітку землі, вирощування зернових, технічних культур та їх збирання. В подальшому, на виконання вказаного договору власними силами фермерське господарство «Щедрий колос» здійснило обробіток (розорювання, підготовка ґрунту для посіву та посіву сільськогосподарської культури - озимого ячменю) земельних ділянок (4821182600:01:000:0122 та 4821183800:06:000:0251), тобто земельні ділянки були використані не за цільовим призначенням (для лісорозведення), а для вирощування на ній сільськогосподарських культур. В ході досудового слідства у вказаному кримінальному провадженні № 62023150010000203 проведено огляд спірних земельних ділянок, під час якого встановлено, що ці ділянки мають ознаки сільськогосподарського оброблення. Таким чином, прокурор зазначає, що спірні землі використовуються всупереч своєму цільовому призначенню як рілля для вирощування сільськогосподарських культур, чим порушуються вимоги ст. 57 Земельного кодексу України, ст. 81 Лісового кодексу України, ст.ст. 35, 41 Закону України «Про охорону земель» та п. 40 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 №303 «Про затвердження Правил відтворення лісів». При цьому, Державному підприємству «Баштанське лісове господарство», на підставі державних актів належало право постійного користування земельними ділянками з кадастровим номером 4821182600:01:000:0122 площею 109,7342 га, кадастровим номером 4821183800:06:000:0251 площею 9,5408 га, для цілей ведення лісового господарства.

Крім того, прокурор наголошує, що Договір № 17 про обробіток землі від 19.09.2022 укладено всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки за Договором фактично передано ФГ «Щедрий колос» в користування для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки лісового фонду. На переконання прокурора з аналізу умов Договору та фактичних обставин справи вбачається, що оскаржуваним Договором ДП «Баштанське ЛГ» фактично передало ФГ «Щедрий колос» земельні ділянки загальною площею 45,5 га для вирощування сільськогосподарських культур за умови сплати останнім фіксованої орендної плати за використання землі у встановлений Договором строк. Визначені у Договорі формальні обов`язки сторін щодо спільної діяльності, а також відсутність, на перший погляд, істотних умов договору оренди землі необхідно розцінювати як неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є лише способом, завдяки якому досягається мета передачі в оренду ФГ «Щедрий колос» спірної земельної ділянки. Прокурор зазначає, що при укладанні оскаржуваного Договору ДП «Баштанське лісове господарство» розпорядилося землями державного лісового фонду поза межами своїх повноважень. Крім того, внаслідок укладення спірного договору з порушенням вимог земельного законодавства фактично змінено цільове призначення земельних ділянок з ведення лісового господарства (згідно цільового призначення, вказаного в державних актах) на товарне сільгоспвиробництво. Таким чином, оскільки ДП «Баштанське ЛГ», не будучи власником спірних земель та не маючи права розпоряджатися ними, за Договором незаконно передало у користування ФГ «Щедрий колос» землі державного лісового фонду, оскаржуваний Договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Окрім того, використання ФГ «Щедрий колос» спірних земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарської продукції) фактично унеможливлює використання власником вказаних земельних ділянок за цільовим призначенням, тобто для лісогосподарських потреб. Оскільки оскаржуваний Договір є удаваним та підлягає визнанню недійсним, то правові підстави використання ФГ «Щедрий колос» спірної земельної ділянки відсутні. Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ст. 391 ЦК України, за якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Ухвалою суду від 31.10.2023, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/15557/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 28 листопада 2023 року об 11:20; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

28.11.2023 до суду від позивача надійшла заява б/н від 28.11.2023 (вх. № 15687/23) про розгляд справи без участі представника Миколаївської обласної державної адміністрації, за змістом якої заявник також повідомив суд про те, що підтримує позовні вимоги, заявлені прокурором в повному обсязі та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 28.11.2023 було відкладено підготовче засідання у справі № 915/1557/23 на 19 грудня 2023 року об 11:20.

28.11.2023 до суду від Миколаївської обласної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 28.11.2023 (вх. № 15719/23), в яких позивач підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі та просить їх задовольнити.

06.11.2023 до суду від Миколаївської обласної державної адміністрації надійшла заява б/н від 06.12.2023 (вх. № 16056/23) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

18.12.2023 до суду від Фермерського господарства «Щедрий колос» надійшла заява б/н від 14.12.2023 (вх. № 16525/23), в якій заявник просить суд:

- розглянути справу № 915/1557/23 за відсутності відповідача 2, Фермерського господарства «Щедрий колос»;

- на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрити провадження у справі № 915/1557/23.

В обґрунтування вказаної заяви відповідачем-2 зазначено, зокрема, про те, що строк дії оспорюваного у даній справі договору укладено до 30.10.2023 року, та до вказаного строку ФГ «Щедрий колос» закінчив обробку спірних земель та повернув до ДП «Баштанське Л.Г.». Договір не продовжено, новий не укладався, землі повернуто. Як і після підписання вказаного договору так і після його закінчення акти прийому-передачі не складались.

19.12.2023 перед початком підготовчого засідання до суду від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшла така кореспонденція:

- заява б/н від 18.12.2023 (вх. № 16574/23) про розгляд справ без участі відповідача;

- клопотання б/н від 19.12.2023 (вх. № 16596/23) про зупинення провадження у справі № 915/1557/23 за позовом керівника Баштанської окружної прокуратури в інтересах Миколаївської обласної державної адміністрації до ДП «Ліси України», ФГ «Щедрий колос» про визнання недійсним Договору про обробіток землі № 17 від 19.09.2022 року до моменту закінчення розгляду справи №468/1465/23;

- заява б/н від 19.12.2023 (вх. № 16606/23), з якою заявником надано суду докази направлення документів у справі № 915/1557/23 сторонам та учасникам справи;

- відзив б/н від 19.12.2023 (вх. № 16601/23) на позовну заяву, у якому відповідач-1 просить суд: продовжити строк на подання відзиву; відмовити Керівнику Баштанської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації у задоволенні позову у повному обсязі.

Заперечення відповідача-1, викладені у відзиві, ґрунтуються, зокрема, на тому, що відповідачами у справі укладений договір про обробіток землі №17 від 19.09.2022. Цей договір за правовою природою є договором про спільну діяльність, об`єднання вкладів учасників (просте товариство) між відповідачами й не передбачалося. Заявник зазначає, що прибуток кожної із сторін договору обліковувався окремо і окремо сплачувався податок на прибуток. Укладення спірного договору направлено на отримання прибутку від реалізації вирощеної на земельній ділянці сільгосппродукції, та розподілу його між сторонами. Узгоджена сторонами в договорі та додатках до нього частка прибутку відповідача є вигідною. Таким чином, відповідачами при укладені спірного договору малася на меті сумісна діяльність сторін по обробці наданої в користування земельної ділянки.

Відповідач-1 зазначає, що характерною та істотною ознакою договору оренди землі є передача орендареві земельної ділянки у володіння та користування, що здійснюється за актом приймання-передачі. При цьому під володінням слід розуміти усвідомлену юридично гарантовану можливість мати річ у своєму фактичному виключному господарському пануванні, а під користуванням юридично забезпечену можливість застосовувати корисні властивості речі. Тобто з переданням права оренди орендар на певний строк стає виключним користувачем земельної ділянки, який відсторонює всіх інших осіб від речі та здійснює виключний контроль над нею. Ураховуючи, що умовами спірного договору не змінено форми власності або правовий статус спірної земельної ділянки, яка є державною власністю та знаходиться в постійному користуванні відповідача; що земельну ділянку не надано в користування ФГ «Щедрий колос». у розумінні Закону, а лише в обробіток; що відповідач згідно з умовами договору має право контролю щодо діяльності ФГ «Щедрий колос» по обробітку землі в рамках договору, тобто не втрачає права користування земельною ділянкою, можна дійти до висновку про безпідставність тверджень прокурора про удаваність укладеного відповідачами в справі договору для приховування укладення договору оренди землі.

Щодо позовної вимоги прокурора про усунення перешкод власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації - у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом зобов`язання фермерського господарства «Щедрий колос» повернути у розпорядження держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022579) земельну ділянку державного лісового фонду, загальною площею 45,5 га, що розташована в межах території Березнегуватської ОТГ Баштанського району Миколаївської області (виділ 6,виділ 7,виділ 9 кварталу 1 Маліївс\ького лісництва на площі 36,5 га та виділ 4 кварталу 7 Маліївського лісництва), що використовується на підставі договору № 17 про обробіток землі від 19.09.2022, то відповідач зазначає, що ця вимога не може бути задоволеною, оскільки відповідно до ст. 1212 ЦК України визначено , що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України). Через те, що ФГ «Щедрий колос» не набуло права користування земельною ділянкою за спірним договором у розумінні законодавства про оренду землі, то відсутні і підстави для зобов`язання останнього повернути земельну ділянку державі.

Ухвалою суду від 19.12.2023 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 23 січня 2024 року о 10:40.

22.01.2024 до суду від Баштанської окружної прокуратури надійшла така кореспонденція:

- відповідь б/н від 21.12.2023 (вх. № 16763/23) на відзив, отриманий прокурором від представника ДСГП «Ліси України»;

- заперечення б/н від 21.12.2023 (вх. № 16766/23) на клопотання ДСГП «Ліси України» про зупинення провадження у справі.

23.01.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 22.01.2024 (вх. № 904/24) про вступ у справу як представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Крім того, 23.01.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення б/н від 22.01.2024 (вх. № 901/24), в яких заявник, зазначаючи себе представником Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», просить суд:

1. Закрити провадження в частині позовних вимог щодо усунення перешкод власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом зобов`язання фермерського господарства «Щедрий колос» (РНОКПП 34992284) повернути у розпорядження держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022579) земельних ділянок державного лісового фонду загальною площею 45,5 га, що розташовані в межах території Березнегуватської ОТГ Баштанського району Миколаївської області (виділ 6, виділ 7, виділ 9 та виділ 22 кварталу 1 Маліївського лісництва, площею 36,5 га та виділ 4 кварталу 7 Маліївського лісництва площею 9,0 га, які використовуються ФГ «Щедрий колос» на підставі Договору № 17 про обробіток землі від 19.09.2022 року).

2. У зв`язку з великим обсягом підтверджуючих документів надати відповідачеві додатковий час для їх виготовлення та подання до суду і всім учасникам справи.

Ухвалою суду від 23.01.2024 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі та відкладено підготовче засідання на 20 лютого 2024 року о 10:15.

20.02.2024 до суду від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшла така кореспонденція:

- заява б/н від 19.02.2024 (вх. № 1968/24) про вступ ОСОБА_1 у справу як представника;

- клопотання б/н від 19.02.2024 (вх. № 1975/24) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 20.02.2024 було відкладено підготовче засідання на 19 березня 2024 року о 12:20.

19.03.2024 до суду від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшло клопотання № 144 від 15.03.2024, за змістом якого викладено доповнення до додаткових пояснень. У вказаному клопотанні заявник просить суд:

1. Повернутися до стадії підготовчого засідання у справі № 915/1557/23 з метою долучення додаткових доказів.

2. Долучити до матеріалів справи № 915/1557/23 вищевказані докази.

3. Закрити провадження у справі № 915/1557/23 в частині позовних вимог щодо усунення перешкод власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом зобов`язання фермерського господарства «Щедрий колос» (ЄДРПОУ 34992284 ) повернути у розпорядження держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022579) земельних ділянок державного лісового фонду загальною площею 45,5 га, що розташовані в межах території Березнегуватської ОТГ Баштанського району Миколаївської області (квартал 1 Виділи 6, 7, 9, 22, площею 36,5 га, та квартал 7 виділ 4, площею 9,0 га, Маліївського лісництва, які використовуються ФГ «Щедрий колос» на підставі Договору № 17 про обробіток землі від 19.09.2022 року).

Крім того, 19.03.2024 до суду від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшло клопотання № 148 від 18.03.2024 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.03.2024 було відмовлено Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» у задоволенні клопотання б/н від 19.12.2023 (вх. № 16596/23) про зупинення провадження у справі № 915/1557/23; закрито підготовче провадження у справі № 915/1557/23; призначено справу до судового розгляду по суті на 16 квітня 2024 року о 11:20.

25.03.2024 до суду від позивача надійшла така кореспонденція:

- додаткові пояснення б/н від 25.03.2024 (вх. № 3549/24), за змістом яких заявник повідомляє, що Миколаївська обласна державна (військова) адміністрація не заперечує проти задоволення клопотання Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про закриття провадження у справі № 915/1557/23 у зв`язку з відсутністю предмету спору в частині усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом зобов`язання Фермерського господарства «Щедрий колос» повернути у розпорядження держави в особі обласної державної адміністрації земельні ділянки державного лісового фонду загальною площею 45,5 га, враховуючи надані Баштанською окружною прокуратурою документи щодо звільнення Фермерським господарством «Щедрий колос» спірних земельних ділянок, а також використання вищезазначених земельних ділянок за їх цільовим призначенням філією «Баштанське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»;

- заява б/н від 25.03.2024 (вх. № 3557/24) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

10.04.2024 до суду від Керівника Баштанської окружної прокуратури надійшло клопотання № 52/1-2288ВИХ-24 від 08.04.2024 про закриття провадження у справі в частині, в якій заявник просить суд:

1. Закрити провадження у справі №915/1557/23 в частині позовних вимог щодо усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом зобов`язання фермерського господарства «Щедрий колос» (ЄДРПОУ 34992284) повернути у розпорядження держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022579) земельні ділянки державного лісового фонду загальною площею 45,5 га, що розташовані в межах території Березнегуватської ОТГ Баштанського району Миколаївської області (виділ 6, виділ 7, виділ 9 та виділ 22 кварталу 1 Маліївського лісництва загальною площею 36,5 га, та виділ 4 кварталі 7 Маліївського лісництва площею 9 га), які використовуються фермерським господарством «Щедрий колос» на підставі договору № 17 про обробіток землі від 19.09.2022, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Повернути Миколаївській обласній прокуратурі (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) з Державного бюджету України (р/р UA588999980313121206083014478, отримувач Миколаїв. ГУК/тг м.Миколаїв/22030101, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) код отримувача: 37992030, призначення платежу « 101 0901010,2800, Судовий збір за позовом Баштанської окружної прокуратури, Господарський суд Миколаївської області) судовий збір, сплачений згідно з платіжною інструкцією №1381 від 04.10.2023, у сумі 2 684 грн.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у даній справі судді Смородінової О.Г. у період з 15.04.2024 по 23.04.2024, судове засідання у даній справі, призначене на 16.04.2024 не відбулося.

Ухвалою суду від 24.04.2024 розгляд справи № 915/1557/23 по суті було призначено на 14 травня 2024 року об 11:20.

Станом на момент проведення підготовчого засідання від учасників будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

В судове засідання 14.05.2024 з`явився лише прокурор у справі. Інші учасники справи своїх представників в засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за участю прокурора та за відсутності представників сторін.

В засіданні 14.05.2024 суд заслухав прокурора у справі, та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Після виходу з нарадчої кімнати, за відсутності представників учасників справи, відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях прокурора, суд

В С Т А Н О В И В:

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у стверджуваному прокурором порушенні права держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Законність відчуження прав на землю та її раціональне використання становлять посилений суспільний інтерес. Додержання законності при набутті прав користування земельними ділянками є невід`ємними складовими земельної реформи. Протидія незаконному заволодінню правами на землі державної власності має важливе значення для економіки та безпеки держави.

Крім того, відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

З огляду на зазначене землі лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для інших потреб.

Зокрема, такі дії порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Незаконна передача в оренду земель лісового фонду в оренду порушує виключне право власності держави на розпорядження землями лісового фонду, яке реалізується через відповідні органи державної виконавчої влади. В цьому контексті важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землі лісу в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 13, 19 Конституції України).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду з цим позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо використання земель державного лісового фонду.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

У даному випадку у зв`язку з не здійсненням захисту інтересів держави, прокурор звертається до суду в інтересах Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), враховуючи наступне.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час пред`явлення позову) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, на цей час Миколаївська обласна державна адміністрація, відповідно до ст. ст. 84, 122, 149 ЗК України, є розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності.

Враховуючи викладене, Миколаївська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства до моменту звернення прокурора до суду з відповідним позовом не було вжито.

Так, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді 14.06.2023 Баштанською окружною прокуратурою на адресу Миколаївської обласної державної адміністрації направлено запит, в якому повідомлено про порушення вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок лісогосподарського призначення при укладені договору № 17 з фермерським господарством «Щедрий колос» та надано документи щодо встановлених порушень. Водночас, Миколаївською обласною державною адміністрацією не вжито заходів для їх захисту у суді шляхом пред`явлення позову про повернення спірних земель державного лісового фонду загальною площею 45,5 га у розпорядження держави, що свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави. Вказане підтверджується листом Миколаївської обласної державної адміністрації від 19.06.2023. Отже, прокурором вказано уповноваженому органу на захист інтересів держави органу про наявні порушення законодавства та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість Миколаївською обласною державною адміністрацією, як органом уповноваженим на захист інтересів держави у спірних правовідносинах впродовж розумного терміну не вжито заходів до захисту інтересів держави, шляхом самостійно звернення до суду за захистом порушених інтересів держави.

Верховним Судом у постановах від 09.06.2021 у справі № 920/839/20 та від 26.05.2021 у справі № 926/14/19 висловлено позицію, за якою у разі свідчення попереднього листування прокурора з уповноваженим органом про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Сам факт не звернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та Верховним Судом у постанові від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15.

Отже, нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави і стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

Про подання позовної заяви Баштанською окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо повідомлено Миколаївську обласну державну адміністрацію (Миколаївську обласну військову адміністрацію) листом за № 52/1-5272вих-23 від 03.10.2023.

З урахуванням вищевикладеного, судом по суті спірних правовідносин встановлено такі обставини.

На підставі розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації № 74-р від 19.03.2012 Державному підприємству «Березнегуватське лісове господарство» 29.08.2012 видано державні акти на право постійного користування земельними ділянками, а саме:

- державний акт серії ЯЯ № 193792 від 29.08.2012 на право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4821182600:01:000:0122 площею 109,7342 га, що розташована в межах території Маліївської сільської ради Березнегуватського району, за межами населеного пункту (на даний час Березнегуватська ОТГ Баштанського району Миколаївської області). Відповідно до державного акту цільове призначення земельної ділянки для ведення лісового господарства;

- державний акт серії ЯЯ № 193797 від 29.08.2012 на право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4821183800:06:000:0251 площею 9,5408 га, що розташована в межах території Новоочаківської сільської ради Березнегуватського району, за межами населеного пункту (на цей час Березнегуватська ОТГ Баштанського району Миколаївської області). Відповідно до державного акту цільове призначення земельної ділянки для ведення лісового господарства.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 12.10.2021 № 643 Державне підприємство «Березнегуватське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного підприємства «Баштанське лісове господарство».

Правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Березнегуватське лісове господарство» визначено Державне підприємство «Баштанське лісове господарство».

У подальшому, наказом Державного агентства лісових ресурсів України №111 від 11.01.2023 Державне підприємство «Баштанське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Пунктом 8 вказаного наказу визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Баштанське лісове господарство».

Отже, у період з жовтня 2021 року по січень 2023 року Державному підприємству «Баштанське лісове господарство», на підставі вищевказаних державних актів належало право постійного користування земельними ділянками з кадастровим номером 4821182600:01:000:0122 площею 109,7342 га, кадастровим номером 4821183800:06:000:0251 площею 9,5408 га, для цілей ведення лісового господарства.

19 вересня 2022 року між Державним підприємством «Баштанське лісогосподарство», правонаступником якого є Державне спеціалізованого господарське підприємство «Ліси України», як Стороною-1, та Фермерським господарством «Шедрий колос», як Стороною-2, було укладено Договір № 17 про обробіток землі (далі Договір), відповідно до предмету якого з метою співпраці із ФГ «Щедрий колос» і залучення додаткових джерел фінансування лісогосподарського виробництва, охорони лісів від пожеж та шкідників, створення захисних лісових насаджень Сторони за цим договором домовились про спільний обробіток землі. Сторона-1 без утворення юридичної особи з використання землі, яка виділена Стороні-1 для ведення лісового господарства та можливостей Сторони-2 домовились спільно діяти для досягнення спільних цілей, а саме здійснювати обробіток землі, вирощування зернових, технічних культур та їх збирання (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- Сторони беруть на себе зобов`язання проводити обробіток землі на земельних ділянках Маліївського лісництва: квартал 7 виділ 4 площа 9,0 га; квартал 1 виділу 7 площа 7,4 га, виділ 6 площа 11 га, виділ 9 площа 6,8 га, виділ 22 площа 11,3 га (п. 2.1);

- Сторона-1 нараховує та сплачує податок на землю (п. 2.2);

- Сторона-1 здійснює охорону посівів сільгоспкультур від пожеж, пошкодження тваринами та ін. (п. 2.3);

- Сторони беруть на себе зобов`язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена Договором (п. 2.4);

- Сторона-2 надає Стороні-1 частину врожаю, що за середніми цінами по регіону, які узгодженні Сторонами не менше 4000,00 грн з 1 га (п. 3.2);

- цей Договір укладений строком до 30.10.2023 року і діє до повного виконання сторонами зобов`язань та розрахунків (п. 6.2).

Наведений договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Прокурор зазначає, що на виконання вказаного договору власними силами Фермерське господарство «Щедрий колос» здійснило обробіток (розорювання, підготовка ґрунту для посіву та посіву сільськогосподарської культури озимого ячменю) земельних ділянок: у кварталі 1 виділи 6, 7, 9 та 22 загальною площею 36,5 га, які знаходяться в єдиному масиві земельної ділянки з кадастровим номером 4821182600:01:000:0122, а також земельну ділянку у кварталі 7 виділ 4 площею 9 га, яка знаходиться в єдиному масиві земельної ділянки з кадастровим номером 4821183800:06:000:0251, тобто земельні ділянки були використані не за цільовим призначенням (для лісорозведення), а для вирощування на ній сільськогосподарських культур.

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023150010000203 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, за підозрою ОСОБА_2 (керівник Державного підприємства «Баштанське лісове господарство») у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, проведено огляд спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 4821182600:01:000:0122 (квартал 1, виділ 6, 7, 9 та 22 Маліївського лісництва) та 4821183800:06:000:0251 (квартал 7, виділ 4 Маліївського лісництва), що розташовані за межами населених пунктів Березнегуватської ОТГ Баштанського району Миколаївської області та перебувають у постійному користуванні ДП «Баштанське лісове господарство».

Під час огляду зазначених земель головний спеціаліст фітосанітарної інспекції Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області Кінзєрська О.Г. зазначила, що ці ділянки мають ознаки сільськогосподарського оброблення та на ділянках в кварталі 1 виділи 6, 9 та 22 проростає озимий ячмінь.

Таким чином, за твердженнями прокурора спірні землі використовуються всупереч своєму цільовому призначенню як рілля для вирощування сільськогосподарських культур, чим порушуються вимоги ст. 57 Земельного кодексу України, ст. 81 Лісового кодексу України, ст.ст. 35, 41 Закону України «Про охорону земель» та п. 40 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 №303 «Про затвердження Правил відтворення лісів».

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що предметом даного позову виступають немайнові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання недійсним договору та зобов`язання відповідача-2 повернути у розпорядження держави в особі позивача земельних ділянок державного лісового фонду.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин відповідності приписам чинного законодавства спірного договору, а також обставини щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача-2 повернути постійному користувачу земельні ділянки.

Прокурор підтверджує правову позицію позивача у даній справі такими доказами:

- Договір про обробіток землі № 17 від 19.09.2022;

- державні акти на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 193792 від 29.08.2012, серія ЯЯ № 193797 від 29.08.2012;

- наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 111 від 11.01.2023 «Про припинення ДП «Баштанське лісове господарство» та затвердження Комісії з припинення», передавальний акт від 14.03.2023, витяг з Положення про філію «Баштанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 643 від 12.10.2021 «Про припинення ДП «Березнегуватське лісове господарство» та затвердження Комісії з припинення», витяг зі Статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»;

- Схема земель лісогосподарського призначення квартал 1 та 7 Маліївського лісництва;

- матеріали кримінального провадження №62023150010000203 від 14.02.2023 досудове слідство в якому здійснюється слідчими Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.02.2023, висновок Спеціалізованої екологічної прокуратури Миколаївської області від 08.05.2023 щодо наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру, протокол огляду від 03.03.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4821183800:06:000:0251, з довідками Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв), протокол огляду від 03.03.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4821182600:01:000:0122 (виділи 6, 7, 9 кварталу 1), з довідками Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв), протокол огляду місця події від 03.03.2023 щодо огляду земельної ділянки з кадастровим номером 4821182600:01:000:0122 (виділ 22 кварталу 1), з довідками Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв));

- акти часткового обстеження земельної ділянки лісогосподарського призначення по Маліївському лісництву від 23.09.2023, від 16.02.2024, від 11.03.2024;

- план-схема земельних ділянок оброблених ФГ «Щедрий Колос» згідно з договором № 17 від 19.09.2022;

- листи Баштанської окружної прокуратури № 52/1-117вих-23 від 10.01.2023, 52/2129вих-23 від 08.06.2023, № 52/1-2309вих-23 від 14.06.2023, № 52/1-5272вих-23 від 03.10.2023, № 52/1-53вих-24 від 02.01.2024, № 52/1-1611вих-24 від 14.03.2024;

- лист Державного підприємства «Баштанське лісове господарство» № 32 від 20.01.2023;

- листи Філії «Баштанське лісове господарство» Державного підприємства «Ліси України» № 363 від 13.06.2023, № 791 від 05.09.2023;

- листи Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) № 05-67/1465/5-23 від 19.06.2023, № 05-67/719/5-24 від 20.03.2024;

- облікові листи тракториста-машиніста від 30.10.2023 (2 шт.), від 30.11.2023 (4 шт.), від 09.03.2024;

- наряди-акти на виконання робіт від 01.12.2023, від 01.01.2024.

Відповідач-1 на підтвердження власної правової позиції по суті спору надав суду такі докази:

- акти часткового обстеження земельної ділянки лісогосподарського призначення по Маліївському лісництву від 16.02.2024, від 11.03.2024;

- облікові листи тракториста-машиніста від 30.10.2023 (2 шт.), від 30.11.2023 (4 шт.), від 09.03.2024;

- наряди-акти на виконання робіт від 01.12.2023, від 01.01.2024.

Інші учасники справи доказів на підтвердження власної правової позиції щодо суті спірних правовідносин суду не надали.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ч. 1 ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.ст. 2, З ЗК України суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею є земельними відносинами. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 Лісового кодексу України).

Приписами ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначив, що оспорюваний договір, укладений між відповідачами, є удаваним, оскільки фактично був вчинений договір оренди земельної ділянки. При цьому, сам прихований договір оренди укладено з порушенням земельного законодавства, з огляду на що підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка поверненню.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, ч. 1 ст. 203 названого Кодексу визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Оспорюваний у даній справі договір укладений сторонами як договір про спільну діяльність.

Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

При цьому, згідно із ч.ч. 1, 8 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Згідно зі ст.ст. 1,13 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За своїм змістом спірний Договір є договором передачі у платне користування земельної ділянки, тобто договором оренди землі, оскільки він відповідає вимогам ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в частині визначення істотних умов договору оренди землі. Зокрема, в Договорі зазначено об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди та відомості про орендну плату із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення.

З урахуванням наведеного, за результатами дослідження умов Договору судом встановлено таке.

По-перше, умовами п.п. 2.1., 2.2., 2.3 Договору передбачено, що сторони беруть на себе зобов`язання проводити обробіток землі, а саме в межах кварталу 7 виділу 4 площею 9 га, кварталу 1 виділу 7 площею 7,4 га, виділу 6 площею 11 га, виділу 9 площею 6,8 га, виділу 22 площею 11,3 га. Державного підприємства «Баштанське лісове господарство» нараховує та сплачує податок на землю, здійснює охорону посівів сільгоспкультур від пожеж, пошкодження тваринами та ін.

Згідно з актами обстеження земельних ділянок від 23.09.2023, проведених фахівцями Філії «Баштанське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» встановлено, що станом на 23.09.2023 Фермерське господарство «Щедрий колос», на вищевказаних земельних ділянках, які на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою надані у постійне користування державному підприємству для ведення лісового господарства, фактично здійснило вирощування сільськогосподарських культур та проведення сільськогосподарських робіт, а саме:

- на земельній ділянці з кадастровим номером 4821183800:06:000:0251, виділ 4 кварталу 7 Маліївського лісництва на площі 9 га соняшник;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 4821182600:01:000:0122, виділ 6, виділ 9 та виділ 22 кварталу 1 Маліївського лісництва на площі 29,1 га оброблено, наявні залишки соломи;

- на земельній ділянці з кадастровим номером 4821182600:01:000:0122, виділ 7 кварталу 1 Маліївського лісництва на площі 7,4 га соняшник.

За такого суд погоджується з доводами прокурора про те, що за Договором фактично передано Фермерському господарству «Щедрий колос» в користування для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки лісового фонду.

По-друге, пунктом 2.4 Договору визначено, що сторони беруть на себе зобов`язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена Договором.

При цьому, відповідно до листа Філії «Баштанське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 363 від 13.06.2023 державне підприємство не використовувало та не залучало техніку для проведення сільськогосподарських робіт на вказаних землях та не витрачало коштів на обробіток цих ділянок.

Отже, окрім формального обов`язку здійснювати охорону посівів сільськогосподарських культур від пожеж, пошкодження тваринами, Договір не передбачає механізму здійснення Державним підприємством «Баштанське лісове господарство» господарської діяльності на наданих ФГ «Щедрий колос» землях державного лісового фонду.

По-третє, згідно з п. 3.2. Договору Сторона-2 (Фермерське господарство «Щедрий колос») надає Стороні-1 (Державному підприємству «Баштанське лісове господарство») частину врожаю, що за середніми цінами по регіону, які узгодженні Сторонами не менше 4000,00 грн з 1 га.

Тобто, фактично Договором визначено розмір плати за використання земель державного підприємства із розрахунку 4000 грн за 1 га на рік, що становить загальну суму 182 000 грн на рік за використання 45,5 га земель (4000 грн х 45,5 га = 182 000 грн).

Таким чином, з аналізу умов Договору та фактичних обставин справи вбачається, що оскаржуваним Договором Державне підприємство «Баштанське лісове господарство» фактично передало Фермерському господарству «Щедрий колос» земельні ділянки загальною площею 45,5 га для вирощування сільськогосподарських культур за умови сплати останнім фіксованої орендної плати за використання землі у встановлений Договором строк.

Визначені у Договорі формальні обов`язки сторін щодо спільної діяльності, а також відсутність, на перший погляд, істотних умов договору оренди землі необхідно розцінювати як неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є лише способом, завдяки якому досягається мета передачі в оренду Фермерському господарству «Щедрий колос» спірної земельної ділянки.

Укладаючи договір про обробіток землі, відповідачі мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки умовами Договору передбачено фактичну передачу права користування земельними ділянками з метою здійснення підприємницької діяльності (виробництво сільськогосподарської продукції), договір не містить іншої мети використання земель. Тобто, фактичний об`єкт договору земельні ділянки державного підприємства, передано у строкове платне користування.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.05.2018 у справі № 924/263/17, предметом розгляду якого також була земельна ділянка, що використовувалася приватним підприємством на підставі удаваного правочину.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Така правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.

При цьому, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, необхідно надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносин, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права.

Відповідно до правових позицій, сформульованих в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22, невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення «про людське око» (напоказ) іншого правочину.

Тобто, відсутність у спірному правочину чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування.

Умови оспорюваного договору свідчать, що за своєю правовою природою він є саме договором оренди землі, який укладається не з метою здійснення спільної діяльності, а саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) використання майна (земельної ділянки). Так, за умовами спірного Договору Фермерське господарство «Щедрий колос» фактично користується та володіє, експлуатує земельні ділянки лісового фонду за рахунок власної техніки, обладнання, інвентарю, паливно-мастильних матеріалів, насіннєвих матеріалів, мінеральних добрив, засобів рослин, відповідних спеціалістів, працівників та сплачує державному підприємству «Баштанське лісове господарство» плату за її користування.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються, а умови укладеного між відповідачами правочину свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки, а відтак, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19.

За такого, суд зазначає, що , відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Приписами ч. 2 ст. 84 ЗК України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

За приписами ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 4821182600:01:000:0122 та 4821183800:06:000:0251, частину яких використовує ФГ «Щедрий колос», як на час укладення спірного правочину, так і на теперішній час, з огляду на їх розташування за межами населеного пункту, належить державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Отже, органом, уповноваженим на передачу спірних земель у користування третім особам є Миколаївська обласна державна адміністрація.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України та ч. 1 ст. 317 ЦК України, Державне підприємство «Баштанське лісове господарство» як постійний користувач спірних земель наділений лише правами володіння та користування спірними землями. Право розпорядження спірними земельними ділянками не входить у правомочності постійного землекористувача.

Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій. Подібну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі №916/1424/18.

Отже, положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державою на здійснення таких функцій (у спірних правовідносинах - Миколаївська обласна державна адміністрація).

З огляду на це, при укладанні оскаржуваного Договору Державне підприємство «Баштанське лісове господарство» розпорядилося землями державного лісового фонду поза межами своїх повноважень.

Крім того, внаслідок укладення спірного договору з порушенням вимог земельного законодавства фактично змінено цільове призначення земельних ділянок з ведення лісового господарства (згідно цільового призначення, вказаного в державних актах) на товарне сільгоспвиробництво.

Так, згідно зі ст.ст. 55, 57 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, для ведення лісового господарства.

Згідно державних актів на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 193792 та ЯЯ № 193797 Державному підприємству «Березнегуватське ЛГ» (правонаступником якого є Державне підприємство «Баштанське лісове господарство» та в подальшому Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України») надано в постійне користування землі із цільовим призначенням для ведення лісового господарства, отже, вони повинні використовуватися державним підприємством виключно для вказаних цілей.

Статтею 63 ЛК України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Втім земельні ділянки, з огляду на умови спірного Договору, фактично використовуються Фермерським господарством «Щедрий колос», як суб`єктом господарювання, для товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарської продукції), тобто не за цільовим призначенням.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 20 ЗК України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, крім земельних ділянок лісогосподарського призначення, може здійснюватися землекористувачем.

Отже, на законодавчому рівні встановлена заборона зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення землекористувачами.

Водночас, відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним угод щодо земельних ділянок.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п. п. 1, 4, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки відповідно до ст. 152 ЗК України здійснюється, у тому числі, шляхом визнання угоди недійсною.

Враховуючи, що оспорюваний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованими договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, є підстави для визнання його недійсним.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. У справі «Проніна проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Таким чином, позовні вимоги про усунення перешкод власнику Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання недійсним договору про обробіток землі № 17, укладеного 19.09.2022 між Державним підприємством «Баштанське лісове господарство» та фермерським господарством «Щедрий колос» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про усунення перешкод власнику Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом зобов`язання Фермерського господарства «Щедрий колос» повернути у розпорядження держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельних ділянок державного лісового фонду загальною площею 45,5 га, що розташовані в межах території Березнегуватської ОТГ Баштанського району Миколаївської області (виділ 6, виділ 7, виділ 9 та виділ 22 кварталу 1 Маліївського лісництва загальною площею 36,5 га, та виділ 4 кварталі 7 Маліївського лісництва площею 9 га), які використовуються фермерським господарством «Щедрий колос» на підставі договору № 17 про обробіток землі від 19.09.2022, суд зазначає таке.

В період розгляду даної справи, учасниками справи надано суду докази про те, що Філією «Баштанське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у жовтні грудні 2023 року на земельних ділянках, розташованих у кварталі 1 Маліївського лісництва, а саме: виділ 6 на площі 11 га, виділ 7 на площі 7,4 га, виділ 9 на площі 6,8 га, виділ 22 на площі 11,3 га проведено обробіток ґрунту і здійснено заліснення (загальна площа 36,5 га).

Крім того, з пояснень відповідача-1 вбачається, що на земельній ділянці розташованій у кварталі 7 виділ 4 Маліївського лісництва на площі 9,0 га, Філією планується посадка лісу навесні 2024 року.

Також Філією «Баштанське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» повідомлено, що Фермерське господарство «Щедрий колос» вищевказаною земельною ділянкою не користується, будь-яких перешкод у здійсненні господарської діяльності Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» не чинить.

З матеріалів справи (копії облікових листів тракториста машиніста) також вбачається, проведення Філією «Баштанське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у період жовтня - грудня 2023 року та березня 2024 року заходів із заліснення земельних ділянок у виділах 6, 7, 9, 22 кварталу 1 Маліївського лісництва (загальна площа 36,5 га), а також у виділі 4 кварталу 7 Маліївського лісництва (загальна площа 9 га).

Додатково, до матеріалів справи відповідачем-1 та прокурором надано копії актів часткового обстеження земельних ділянок лісогосподарського призначення по Маліївському лісництву філії «Баштанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України». Так, з наданого акту від 16.02.2024 вбачається, що земельні ділянки у виділах 6, 7, 9, 22 кварталу 1 Маліївського лісництва (загальна площа 36,5 га), станом на 16.02.2024 звільнені ФГ «Щедрий колос» та перебувають у використанні філії «Баштанське лісове господарство» та на них проведено заходи із заліснення. З наданого акту від 11.03.2024 вбачається, що земельна ділянка у виділі 4 кварталу 7 Маліївського лісництва (загальна площа 9 га), станом на 11.03.2024 звільнена ФГ «Щедрий колос» та перебуває у використанні філії «Баштанське лісове господарство» та на ній проведено дискування ґрунту для подальшого заліснення.

Миколаївською обласною державною адміністрацією, як позивачем, також повідомлено про те, що враховуючи добровільне повернення ФГ «Щедрий колос» спірних земельних ділянок та вжиття лісовим господарством на ній заходів до заліснення, то позивач не заперечує проти закриття провадження у справі за позовом прокурора в частині позовних вимог щодо усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом зобов`язання ФГ «Щедрий колос» повернути у розпорядження держави в особі Миколаївської державної адміністрації земельні ділянки державного лісового фонду загальною площею 45,5 га.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що заявлений прокурором предмет даного позову в частині позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом зобов`язання відповідача-2 повернути у розпорядження держави в особі позивача земельних ділянок державного лісового фонду станом на момент проведення судового засідання припинив своє існування, тобто відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги вищенаведені норми та обставини, у зв`язку з тим, що між сторонами в даній справі не залишилось спірних питань по суті спору в частині другої позовної вимоги, оскільки фактичне користування відповідачем-2 спірною земельною ділянкою припинено, провадження у справі в даній частині підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.

Таким чином, враховуючи викладене вище, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Суд відмічає, що у клопотанні № 52/1-2288ВИХ-24 від 08.04.2024 прокурор, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», просить суд повернути судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд зауважує, що судовий збір у даній справі в загальному розмірі 5368,00 грн було сплачено за звернення до суду з двома позовними вимогами. При цьому за другу позовну вимогу характеру щодо зобов`язання повернути земельну ділянку було сплачено 2684,00 грн судового збору.

Отже, враховуючи закриття судом провадження у справі в частині п. 2 позовної заяви, суд вважає за можливе повернути позивачу (прокурору) з Державного бюджету України сплачений за дану позовну вимогу судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

В іншій частині, судовий збір в сумі 2684,00 грн, сплачений за першу позовну вимогу, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди власнику Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання недійсним договору про обробіток землі № 17, укладеного 19.09.2022 між Державним підприємством «Баштанське лісове господарство» та фермерським господарством «Щедрий колос».

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048; р/р UА748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 1342,00 грн судового збору.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Щедрий колос» (56214, Миколаївська обл., Березнегуватський р-н, село Маліївка, вул. Радянська, буд. 74; ідентифікаційний код 34992284) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048; р/р UА748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 1342,00 грн судового збору.

5. Провадження у справі № 915/1557/23 в частині позовних вимог щодо усунення перешкод власнику Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом зобов`язання Фермерського господарства «Щедрий колос» (ЄДРПОУ 34992284) повернути у розпорядження держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022579) земельних ділянок державного лісового фонду загальною площею 45,5 га, що розташовані в межах території Березнегуватської ОТГ Баштанського району Миколаївської області (виділ 6, виділ 7, виділ 9 та виділ 22 кварталу 1 Маліївського лісництва загальною площею 36,5 га, та виділ 4 кварталі 7 Маліївського лісництва площею 9 га), які використовувались фермерським господарством «Щедрий колос» на підставі договору № 17 про обробіток землі від 19.09.2022 закрити за відсутності предмета спору.

6. Повернути Миколаївській обласній прокуратурі (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2684,00 грн, перерахований відповідно до платіжної інструкції №1381 від 04.10.2023 на суму 5368,00 грн.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Керівник Баштанської окружної прокуратури (56101, Миколаївська обл., м. Баштанка, пров. Пожежний, буд. 3).

Позивач: Миколаївська обласна державна адміністрація (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579).

Відповідач-1: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034).

Відповідач-2: Фермерське господарство «Щедрий колос» (56214, Миколаївська обл., Березнегуватський р-н, село Маліївка, вул. Радянська, буд. 74; ідентифікаційний код 34992284).

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Смородінової О.Г. у відпустці у період з 20.05.2024 по 07.06.2024 повне рішення складено та підписано судом 10.06.2024.

Суддя О.Г. Смородінова


Суд	Господарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення	14.05.2024
Оприлюднено	12.06.2024
Номер документу	119616636
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 14.05.2024 по справі 915/1557/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —915/1557/23

Рішення від 14.05.2024

Рішення
від 14.05.2024 по справі 915/1557/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ