Постанова

від 27.05.2024 по справі 925/1242/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/1242/15(925/751/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024

у справі № 925/1242/15 (925/751/20)

за позовом фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Лойфера Антона Едуардовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс"

про стягнення 1 916 533,91 грн

у межах справи № 925/1242/15

за заявою Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області

до фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Черкаської області знаходиться справа №925/1242/15 про банкрутство фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича (далі - ФОП Костогриз О. П., Боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою від 12.08.2015, згідно якої ліквідатором банкрута (Боржника) призначено арбітражного керуючого Лойфера Антона Едуардовича (далі - Ліквідатор).

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

У межах справи про банкрутство Боржник у особі ліквідатора звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення 1 916 533,91 грн, у тому числі: 811 701,50 грн заборгованості з оплати фактично виконаних будівельних робіт, 79 277,39 грн заборгованості з оплати будівельних матеріалів, 731 531,99 грн пені, 213 834,93 грн інфляційних втрат, 80 188,10 грн 3% річних.

Позов мотивований невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати робіт, виконаних на підставі укладеного між ним та Боржником договору будівельного підряду № 1 від 21.06.2012 (далі - Договір).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 у справі № 925/1242/15 (925/751/20), позов задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь Боржника 845 467,20 грн, у тому числі: 766 189,81 грн заборгованості з оплати фактично виконаних будівельних робіт, 79 277,39 грн заборгованості з оплати будівельних матеріалів, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.04.2023 касаційну скаргу Товариства задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2022 у справі №925/1242/15 (925/751/20) скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 845 467,20 грн; передано у цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції; у решті судові рішення у справі залишено без змін.

Отже, предметом нового судового розгляду у справі були вимоги у частині стягнення з Товариства на користь Боржника заборгованості у сумі 845 467,20 грн (з яких: 766 189,81 грн заборгованості з оплати фактично виконаних будівельних робіт та 79 277,39 грн заборгованості з оплати будівельних матеріалів).

За наслідками нового розгляду рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.08.2023 у справі № 925/1242/15 (925/751/20) відмовлено у задоволенні позовної заяви Боржника в особі Ліквідатора в частині позовних вимог про стягнення 845 467,20 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Боржник в особі Ліквідатора звернувся оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 апеляційну скаргу Боржника в особі Ліквідатора на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.08.2023 у справі № 925/1242/15 (925/751/20) залишено без руху.

27.11.2023 до суду апеляційної інстанції від Боржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Боржника в особі Ліквідатора на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.08.2023 у справі № 925/1242/15 (925/751/20).

13.12.2023 до суду апеляційної інстанції від Ліквідатора надійшли пояснення, за якими останній повідомив, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.11.2023 у справі № 925/1242/15 закрито провадження у справі про банкрутство Боржника на підставі пункту 5 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), у зв`язку із чим повноваження Ліквідатора припинено.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 відмовлено у задоволенні усного клопотання Боржника про зміну процесуального статусу Ліквідатора та закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Боржника в особі Ліквідатора на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.08.2023 у справі № 925/1242/15 (925/751/20).

Закриваючи апеляційне провадження на підставі вимог пункту 2 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд апеляційної інстанції керувався тим, що повноваження Ліквідатора припинилися, а від Боржника не надходила заява про процесуальне правонаступництво.

При цьому апеляційний суд врахував, що вчинені ліквідатором заходи, передбачені КУзПБ в ліквідаційній процедурі, не у всіх випадках враховують інтереси боржника та можуть суттєво відрізнятися від правової позиції останнього.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Не погодившись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у цій справі, Боржник (далі також - скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, залучити Ліквідатора як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, направити справу для продовження розгляду в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження зазначає порушення апеляційним господарським судом норм частини першої статті 52, пункту 2 частини першої статті 264 ГПК України та неправильне застосування ним положень частини другої статті 10 КУзПБ, що призвело до ухвалення незаконної ухвали.

У наведених доводах скаржник керується тим, що жодних підстав для правонаступництва у межах справи № 925/1242/15 (925/751/20) не виникло, так як Боржник (ФОП Костогриз О. П.) як був в ній позивачем, так позивачем і залишився. Однак його права як позивача у цій справі перестали бути обмеженими нормами законодавства про банкрутство у зв`язку із закриттям провадження про банкрутство та припиненням повноважень Ліквідатора.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

07.03.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Боржника.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №925/1242/15 (925/751/20) між суддями від 07.03.2024 для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В. І., Жуков С. В.

Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2024 залишено касаційну скаргу Боржника без руху з підстав невідповідності її форми вимогам процесуального закону, надано скаржнику строк для усунення недоліків (надання доказів сплати судового збору).

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26.03.2024до касаційного суду 15.04.2024 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Боржника на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 925/1242/15 (925/751/20); ухвалено здійснити її перегляд в порядку письмового провадження.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Об`єктом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження у порядку пункту 2 частини першої статті 264 ГПК України (якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності).

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом дослідження касаційного суду є правомірність закриття апеляційного провадження у справі, з огляду на те, що апеляційна скарга підписана боржником (щодо якого здійснювалась процедура банкрутства) в особі його ліквідатора, однак у подальшому повноваження останнього (ліквідатора) були припинені внаслідок закриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Поряд з цим, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, яким визначено й порядок такого оскарження.

Так, частиною першою статті 254 ГПК України, зокрема, унормовано, що учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи (частина перша статті 41 ГПК України). У розумінні частини першої статті 45 ГПК України сторонами в господарському процесі є позивач і відповідач.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина третя статті 45 ГПК України)

Предметом позову у цій справі є позовна вимога Боржника в особі Ліквідатора до контрагента за Договором щодо стягнення дебіторської заборгованості. Цей спір, як зазначено вище, розглядався у межах справи про банкрутство Боржника згідно вимог статті 7 КУзПБ.

Отже, Боржник в особі Ліквідатора у цій справі є позивачем та в силу наведених приписів частини другої статті 254 ГПК України має право на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у такій справі.

Втім, закриваючи оскаржуваною ухвалою апеляційне провадження за апеляційною скаргою Боржника в особі Ліквідатора на підставі норм пункту 2 частини першої статті 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції керувався тим, що повноваження Ліквідатора припинилися через закриття провадження у справі про банкрутство, а від Боржника не надходила заява про процесуальне правонаступництво.

Верховний Суд не може погодитися з правомірністю таких висновків апеляційного господарського суду з підстав їх помилковості та суперечності нормам процесуального закону, що полягає у такому.

Нормою пункту 2 частини першої статті 264 ГПК України, зокрема, врегульовано, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував, що апеляційну скаргу Боржник в особі Ліквідатора подав 29.09.2023 (т. с. 12, а. с. 225), тоді як припинення повноважень останнього (Ліквідатора) відбулось ухвалою суду від 01.11.2023 у справі №925/1242/15, тобто станом на дату звернення із відповідною апеляційною скаргою Ліквідатор мав процесуальну дієздатність у цій справі.

Крім того, апеляційним судом не враховано, що відповідно до приписів частини третьої статті 45 ГПК України процесуальний статус позивача у цій справі набув саме Боржник, попри те, що його інтереси в силу закону (норм КУзПБ) представляв Ліквідатор, який з вказаною метою і звернувся з цим позовом до суду на підставі норм частини третьої статті 4 ГПК України.

Наведеним підтверджується обґрунтованість доводів скаржника, що жодних підстав для правонаступництва у межах справи № 925/1242/15 (925/751/20) не виникло, оскільки Боржник (ФОП Костогриз О. П.) як був у ній позивачем, так позивачем і залишився, при чому його права перестали бути обмеженими нормами законодавства про банкрутство у зв`язку із закриттям провадження про банкрутство та припиненням повноважень Ліквідатора.

У цих висновках Верховний Суд керується таким.

21.10.2019 введено в дію КУзПБ, згідно з пунктом 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, очевидним є те, що з 21.10.2019 провадження у справі №925/1242/15 про банкрутство Боржника (ФОП Костогриз О. П.) в силу закону мало здійснюватися згідно з положеннями КУзПБ.

Отже, попри те, що у вказаній справі №925/1242/15 постановою від 12.08.2015 було введено на підставі норм Закону про банкрутство ліквідаційну процедуру та визначено статус арбітражного керуючого Лойфера А. Е. як "ліквідатора" банкрута, Верховний Суд зауважує на тому, що чинне законодавство України у сфері банкрутства (КУзПБ) визначає відмінні судові процедури, які застосовуються до боржників юридичних та фізичних осіб, в тому числі підприємців.

Зокрема, порівняно із нормами Закону про банкрутство, КУзПБ не передбачає застосування до фізичних осіб - підприємців (яким є Боржник) ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.

Натомість, частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

У передбачених статтею 130 КУзПБ випадках господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника. Цією постановою суд також призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відтак при наданні правової оцінки статусу та повноважень Ліквідатора господарським судам належить враховувати, що останній у справі про банкрутство Боржника виконує обов`язки саме керуючого реалізацією майна.

Частиною четвертою статті 131 КУзПБ унормовано, що з моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника.

Також загальні права та обов`язки арбітражного керуючого у справах про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтею 114 КУзПБ, частиною другою якої передбачено обов`язок арбітражного керуючого у таких справах, зокрема, сформувати ліквідаційну масу та виконувати функції з управління та розпорядження майном боржника.

Аналіз наведених норм КУзПБ дає підстави для висновку, що керуючий реалізацією у межах наданих йому повноважень діє в інтересах боржника (у цьому випадку - фізичної особи-підприємця) з метою збереження його майна.

У зв`язку із зазначеним, керуючий реалізацією поряд із самостійною процесуальною дієздатністю (що стосується захисту у суді власних прав та інтересів, зокрема питань винагороди, відсторонення від виконання повноважень тощо) наділений також і процесуальною дієздатністю банкрута.

Частиною третьою статті 4 ГПК України (яка кореспондується з приписами частини третьої статті 41 цього Кодексу) визначено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частина третя статті 45 ГПК України, як зазначалось, унормовує, що позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що Ліквідатор, у цьому спорі, є лише особою, якій законом (КУзПБ) надано право звертатися до суду в інтересах Боржника. Тобто, попри визначене законодавством про банкрутство представництво інтересів Боржника Ліквідатором, позивачем у цій справі виступає саме Боржник, оскільки на захист його прав та інтересів подано позов до суду про стягнення заборгованості.

Те ж стосується й апеляційної скарги, поданої Боржником в особі Ліквідатора на рішення суду, яким відмовлено у позові в частині стягнення на користь Боржника 845 467,20 грн заборгованості, чим підтверджується захист Ліквідатором майнових інтересів Боржника з метою покращення його фінансового становища в умовах процедур банкрутства.

Верховний Суд зауважує, що у випадку, якщо на дату подання апеляційної скарги від імені боржника його ліквідатором/керуючим реалізацією останній був наділений відповідними повноваженнями в силу закону та постанови господарського суду про його призначення (тобто був наділений процесуальною дієздатністю банкрута), то у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для застосування норм пункту 2 частини першої статті 264 ГПК України щодо закриття апеляційного провадження через відсутність процесуальної дієздатності у заявника.

При цьому якщо у подальшому повноваження ліквідатора/керуючого реалізацією припинилися у зв`язку із закриттям провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність і банкрут відновив свою господарську діяльність, то суд апеляційної інстанції, керуючись принципом диспозитивності (стаття 14 ГПК України), вправі закрити апеляційне провадження за відповідною апеляційною скаргою (поданою ліквідатором/керуючим реалізацією від імені боржника) виключно за заявою самого боржника про відмову від апеляційної скарги, поданою у порядку частини четвертої статті 266 ГПК України.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов неправомірного висновку про закриття апеляційного провадження за відповідною апеляційною скаргою на підставі пункту 2 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки помилково вважав, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Висновки апеляційного господарського суду про не надходження від Боржника заяви про процесуальне правонаступництво є безпідставними, оскільки статус Боржника як позивача у цій справі не змінився, зокрема й після припинення повноважень Ліквідатора, що обґрунтовано наведено вище.

Поряд з цим суд апеляційної інстанції не врахував, що у матеріалах справи міститься апеляційна скарга на те ж саме судове рішення, подана безпосередньо Боржником, який, окрім того, усунув недоліки апеляційної скарги, поданої від його імені Ліквідатором, шляхом сплати судового збору.

Відтак апеляційний суд проігнорував зазначені обставини, що підтверджують позицію Боржника щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції та необхідності його оскарження.

Більш того, апеляційний суд не позбавлений був можливості з`ясувати у судовому засіданні 17.01.2024 позицію Боржника щодо поданої від його імені Ліквідатором апеляційної скарги, адже Боржник безпосередньо приймав участь у такому засіданні, що підтверджується змістом оскаржуваної ухвали від 17.01.2024.

Тож, закриття апеляційного провадження у цій справі призвело до нівелювання процесуальних вимог, що визначають статус позивача та передбачають можливість діяти від його імені іншим особам, та порушення права скаржника на судовий захист шляхом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного у сукупності, Верховний Суд погоджується з доводами заявника касаційної скарги про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права під час постановлення ухвали від 17.01.2024, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

У іншій частині аргументи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень частини другої статті 10 КУзПБ колегія суддів відхиляє, оскільки ці норми стосуються повноважень ліквідатора юридичної особи-боржника, якою ФОП Костогриз О. П. не є.

Заявлена скаржником у прохальній частині скарги вимога про залучення Ліквідатора третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, задоволенню не підлягає, оскільки суперечить змісту частини першої статті 50 ГПК України щодо можливості вступу у справу таких осіб до закінчення підготовчого провадження у справі.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення, зокрема, суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду.

Зважаючи на допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням матеріалів цієї справи для продовження розгляду до апеляційного господарського суду.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича

Задовольнити частково.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 925/1242/15 (925/751/20) скасувати.

3. Справу № 925/1242/15 (925/751/20) передати для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. І. Картере