Рішення

від 10.06.2024 по справі 755/13092/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 755/13092/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Ковальова І.М.

при секретарі Фурдись В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» про стягнення страхового відшкодування, франшизи, моральної шкоди та понесених судових витрат,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд Рівненської області з Дніпровського районного суду м.Києва надійшла цивільна справа №755/13092/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» про стягнення страхового відшкодування, франшизи, моральної шкоди та понесених судових витрат згідно ухвали суду від 22 вересня 2023 року для розгляду за підсудністю.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пустовий Б.В. не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача на підставі наявних у справі доказів, наполягає на заявлених вимогах та просить їх задоволити, а саме стягнути з відповідача-2 приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна», місцезнаходження: м.Київ, вул.Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312 на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 страхове відшкодування в розмірі 57497,37 грн.; стягнути з відповідача-1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 та відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП», місцезнаходження: м.Рівне, вул.Євгена Коновальця, 11, кв.40 солідарно на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 франшизу в розмірі 2600 грн. та завдану моральну шкоду в розмірі 10000 грн.; стягнути з відповідача-1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , відповідача-2 приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна», місцезнаходження: м.Київ, вул.Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312 та відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП», місцезнаходження: м.Рівне, вул.Євгена Коновальця, 11, кв.40 солідарно на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 1073, 60 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10800 грн.

В судове засідання представник відповідача-1 ОСОБА_2 адвокат Крутень І.В. просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених в письмових поясненнях.

В судове засідання представник відповідача-2 приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна» повторно не з?явилася. Про день та час розгляду справи повідомлялася завчасно та належним чином. Причин своєї неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду до суду не подавала, проте подала до суду відзив, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання представник відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» повторно не з`явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду до суду не подавав.

Дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 рокупередбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобовязує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обовязку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обовязок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України» § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що 02 травня 2023 року о 17 год.15 хв. ОСОБА_2 (далі-відповідач-1) керуючи автомобілем марки Renault T460, державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом Krone, державний номерний знак НОМЕР_3 по бул.Верховної Ради, 34 у м.Києві під час перестроювання не дав дорогу автомобілю марки Renault T460, державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 який рухався в попутному напрямку по тій самій смузі, на яку він мав перетроїтись, внаслідок чого відбулось зіткнення, а в результаті чого, вказані автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п.10, 3 Правил дорожнього руху України.

Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 18 липня 2023 року у справі №754/6601/23, яка набрала законної сили відповідача-1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено стягнення.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого 18 жовтня 2019 року ТСЦ 8045, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Ford Fusion р.н. НОМЕР_6 .

Цивільно-правова відповідальність відповідача-1 на час ДТП була застрахована приватним акціонерним товариством страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі відповідач-2) за полісом обов`язкового страхування №209874190, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 160000 грн., з франшизою 2600 грн.

Позивач ОСОБА_1 повідомила відповідача-2 про настання страхового випадку, надала передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року (зі змінами) (далі Закон №1961-IV) документи, цього ж дня подала заяву про виплату страхового відшкодування.

30 травня 2023 року відповідач-2 виплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 85055,63 грн.

Не погоджуючись з розміром визначеного відповідачем-2 страхового відшкодування, позивач самостійно залучила експерта для визначення розміру збитків.

З дослідженого в судовому засіданні звіту №30/05/23 від 23 травня 2023 року, виконаного оцінювачем ОСОБА_4 з визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, встановлено, що вартість матеріального збитку без ПДВ складає 145152,73 грн.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача-2 на її користь матеріальну шкоду, яка складається з різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу та виплаченою сумою страхового відшкодування з урахуванням франшизи в розмірі (145152,73 2600 85055,36) 57497,37 грн.

Частиною 6ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року передбачено, що учасники дорожнього руху зобовязані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Таким чином, вина відповідача-1 у завданні шкоди доведена належним чином і у даній справі перегляду та доведенню не підлягає.

Отже, встановлений постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 18 липня 2023 року у справі №754/6601/23, яка набрала законної сили факт дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження та відповідача-1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є обставинами, що мають преюдиційне значення та не підлягають доказуванню.

Частиною першою ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обовязок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоровя, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обовязкове страхування). До відносин, що випливають з обовязкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До сфери обовязкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом №1961-IV.

Закон №1961-IV регулює правовідносини у сфері обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону №1961-IV обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

У Законі №1961-IV детально регламентовано дії водія, транспортного засобу,

причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону №1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобовязаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обовязок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) МТСБУ, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у звязку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Статтями 28, 29 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, повязана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого (Стаття 9 Закону №1961-IV).

Згідно зі статтею 22 ЦК України, збитками є витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, обчислюється виходячи із реальної вартості втраченого майна або вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, на момент розгляду справи. Така вартість може бути визначена експертним шляхом.

Законом України від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших субєктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до положень ст. 7 Закону, проведення оцінки майна є обовязковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 12.1 Закону №1961-IV, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Отже, з відповідача-2 на користь позивача слід стягнути матеріальну шкоду, яка складається з різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу та виплаченою сумою страхового відшкодування з урахуванням франшизи, в розмірі 145152,73-2600-85055,36 = 57 497,37грн.

Частиною першою статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 36.6 Закону №1961-IV, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Статею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Товариство з додатковою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» (далі відповідач-3) підтвердило, що перебуває в трудових відносинах з відповідачем-2, який на момент заподіяння шкоди виконував свої трудові обовязки, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні листом-відповіддю від 16 серпня 2023 року на адвокатський запит про трудові відносини.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обовязку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобовязаними доти, доки їхній обовязок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Враховуючи те, що страхової виплати недостатньо для відшкодування завданої шкоди, така шкода (франшиза) підлягає стягненню з відповідача-1 та відповідача-3, як з осіб винними діями яких її було завдано, а саме в розмірі 2600,00грн.

Крім того, протиправними діями відповідача 1, відповідача-3 було заподіяно моральну шкоду.

З позовної заяви вбачається, що позивач не має може використовувати власний автомобіль Ford Fusion, р.н. НОМЕР_6 за його призначенням: в особистих цілях, задля своєї сімї, роботи, відпочинку, а власних коштів позивача не вистачає для ремонту транспортного засобу. Відповідач-1 та відповідач-3 жодного разу не поцікавилися та не запропонували допомогу з свого боку, у вигляді можливого відшкодування завданої шкоди або усунення шкідливих наслідків заподіяної шкоди, що призвело до втрати позивача часу та коштів, які виділялися на інші потреби, на збір документів, інформації щодо ДТП, проведення оцінки, пошуку та залучення до справи представника- адвоката, який є фахівцем у галузі права, що в свою чергу внесло суттєвий розлад в звичайний, повсякденний життєвий уклад позивача, при цьому вона не могла належним чином займатися роботою, приділяти достатньої уваги сімї, дітям та суспільству.

З відповідача-1 та відповідача-3 на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода, що у відповідності до п.2,3 ч.2 ст.23 ЦК України полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у звязку пошкодженням її майна, а також душевних стражданнях, яких позивач зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів, розмір якої позивачка оцінює в 10000 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

Так, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Розмір заподіяної моральної шкоди позивачу визначити важко, але він має хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести позивачу і його родині, та витрати, пов`язані з відновленням його психічного стану. Розмір душевних страждань і страждань родини позивач оцінює в 10 000,00 грн. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося перенести позивачу зокрема: порушення звичайного способу життя, а також моральних страждань, пов`язаних з дорожньо-транспортною пригодою.

У відповідності до ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В контексті практики Європейського суду з прав людини варто зазначити, що справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.

Крім цього, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується те, що не можна відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь який її розмір буде мати суто умовний вираз. У будь якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватний нанесеній моральній шкоді.

З урахуванням наведеного і виходячи з принципу справедливості та розумності, враховуючи обставини завдання шкоди позивачеві, неможливість використовувати пошкоджений автомобіль для звичайного способу життя, тривалість зусиль для відновлення своїх порушених прав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню і з відповідача-1 та відповідача-3 слід стягнути на користь позивача відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 гривні.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктами 4, 6 ч.1ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається з позовної заяви та долучених письмових доказів вбачається, що 30 травня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Пустовим Б.В. було укладено договір про надання правової допомоги № 028-05/23, предметом якого є надання адвокатом клієнту правової допомоги в справі щодо захисту прав та інтересів останнього, передбачених чинним законодавством України без обмежень повноважень в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності підпорядкування з усіх питань, що стосуються відшкодування шкоди, завданої клієнту внаслідок пошкодження в ДТП автомобіля Ford Fusion р.н. НОМЕР_7 .

Пунктом 3.2. договору про надання правової допомоги № 028-05/23 від 30 травня 2023 року передбачено, що за надання правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором, клієнт сплачує адвокату фіксовану суму гонорару (винагороду) в розмірі 10800 грн.

З дослідженої в судовому засіданні квитанції до прибуткового касового ордера №049/23 від 15 червня 2023 року вбачається, що адвокат Пустовий Б.В. прийняв від ОСОБА_1 10800 грн., підставою є договір № 028-05/23 від 30 травня 2023 року.

З акту про надання правової допомоги від 15 червня 2023 року за договором № 028-05/23 про надання правової допомоги від 30 травня 2023 року вбачається, що адвокат Пустовий Б.В. та ОСОБА_1 підтверджують обсяг наданих послуг, зафіксовано сторонами у розмірі 10800 грн. та приймаються клієнтом у повному обсязі.

Враховуючи викладене, наявні підстави для відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 800 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідачів слід стягнути судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 133, 137, 141, 263-265, 268,273, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» про стягнення страхового відшкодування, франшизи, моральної шкоди та понесених судових витрат задоволити.

Стягнути з відповідача-2 приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна», місцезнаходження: м.Київ, вул.Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312 на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 страхове відшкодування в розмірі 57497,37 грн.

Стягнути з відповідача-1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 та відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП», місцезнаходження: м.Рівне, вул.Євгена Коновальця, 11, кв.40 солідарно на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 франшизу в розмірі 2600 грн. та завдану моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Стягнути з відповідача-1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , відповідача-2 приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна», місцезнаходження: м.Київ, вул.Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312 та відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП», місцезнаходження: м.Рівне, вул.Євгена Коновальця, 11, кв.40 солідарно на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 1073, 60 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10800 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач-1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2

Відповідач-2: приватне акціонерне товариство страхова компанія «ПЗУ Україна», місцезнаходження: м.Київ, вул.Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312

Відповідач-3: товариство з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП», місцезнаходження: м.Рівне, вул.Євгена Коновальця, 11, кв.40

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов