Постанова

від 14.11.2024 по справі 755/13092/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року

м. Рівне

Справа № 755/13092/23

Провадження № 22-ц/4815/973/24

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Боймиструк С.В.,

судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Крутеня І.В., представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" адвоката Гуменюк О.О., на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного Акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП" про стягнення страхового відшкодування, франшизи, моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У вересні2024року в Рівненськийміський судРівненської областіз Дніпровськогорайонного судум.Києва надійшлацивільна справа№755/13092/23за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,приватного акціонерноготовариства страховакомпанія «ПЗУУкраїна»,товариства зобмеженою відповідальністю«РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП»про стягненнястрахового відшкодування,франшизи,моральної шкодита понесенихсудових витратзгідно ухвалисуду від22вересня 2023року длярозгляду запідсудністю.

Позивач просить:

стягнути з відповідача-2 приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь позивача ОСОБА_2 , страхове відшкодування в розмірі 57497,37 грн.;

стягнути з відповідача-1 ОСОБА_1 та відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» солідарно на користь позивача ОСОБА_2 , франшизу в розмірі 2600 грн. та завдану моральну шкоду в розмірі 10000 грн.;

стягнути з відповідача-1 ОСОБА_1 , відповідача-2 приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна», відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» солідарно на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 1073, 60 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10800 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 виданого 18.10.2019 року ТСЦ 8045, ОСОБА_2 (позивач) є власником транспортного засобу Ford Fusion р.н. НОМЕР_2 .

02 травня 2023 року о 17 год.15 хв. ОСОБА_1 (далі-відповідач-1) керуючи автомобілем марки Renault T460, державний номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом Krone, державний номерний знак НОМЕР_4 по бульвару Верховної Ради, 34 у м. Києві під час перестроювання не дав дорогу автомобілю марки Ford Fusion, державний номерний знак НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_3 який рухався в попутному напрямку по тій самій смузі, на яку він мав перетроїтись, внаслідок чого відбулось зіткнення, а в результаті чого, вказані автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п.10, 3 Правил дорожнього руху України.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2023 року у справі №754/6601/23, яка набрала законної сили відповідача-1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено стягнення.

Цивільно-правова відповідальність відповідача-1 на час ДТП була застрахована приватним акціонерним товариством страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі відповідач-2) за полісом обов`язкового страхування №209874190, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 160000 грн., з франшизою 2600 грн.

30 травня 2023 року відповідач-2 виплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 85055,63 грн.

Не погоджуючись з розміром визначеного відповідачем-2 страхового відшкодування, позивач самостійно залучила експерта для визначення розміру збитків.

Згідно звіту №30/05/23 від 23 травня 2023 року, виконаного оцінювачем ОСОБА_4 з визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, встановлено, що вартість матеріального збитку без ПДВ складає 145152,73 грн.

Тому просила стягнути з відповідача-2 на її користь матеріальну шкоду, яка складається з різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу та виплаченою сумою страхового відшкодування з урахуванням франшизи в розмірі (145152,73 2600 85055,36) 57497,37 грн.

Товариство з додатковою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» (далі відповідач-3) підтвердило, що перебуває в трудових відносинах з відповідачем-2 (описка в позові), який на момент заподіяння шкоди виконував свої трудові обов`язки.

Тому з відповідача 1 та відповідача 3 слід стягнути шкоду, що не охоплюється страховим відшкодуванням, а саме франшизу у розмірі 2600 гривень та 10000 моральної шкоди.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 червня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з відповідача-2 приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна», на користь позивача ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 57497,37 грн.

Стягнуто з відповідача-1 ОСОБА_1 , та відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП" солідарно на користь позивача ОСОБА_2 , франшизу в розмірі 2600 грн. та завдану моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Стягнуто з відповідача-1 ОСОБА_1 , відповідача-2 приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна», та відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП», солідарно на користь позивача ОСОБА_2 , судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 1073,60 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10800 грн.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Крутень І.В., не погоджується з ухваленим рішенням в частині стягнення франшизи та моральної шкоди, вважає його необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню через неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що згідно висновку експерта №417.23СЕ судової автотоварознавчої експертизи виконаної на замовлення ПрАТ СК "ПЗУ Україна" вартість відновлювального ремонту із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП 02.05.2023 року станом на момент ДТП становить 123311,5 грн. (з урахуванням ПДВ). Оскільки ліміт страхового відшкодування становить 160000 грн., а франшиза 2600 грн., то позивачем не вичерпано ліміт відповідальності страховика і звертатись з позовом до ОСОБА_1 можливо виключно на суму, що перевищує 157400 гривень.

Також вказує, що ОСОБА_1 здійснював усі залежні від нього дії для своєчасного отримання позивачкою страхового відшкодування, тяжких наслідків не настало, тому стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 гривень є необґрунтованим та не справедливим.

Крім того, заперечує щодо стягнення 10800 грн. як витрат на правничу допомогу, оскільки такий розмір непропорційний предмету спору, не є доцільним та таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

У поданій апеляційній скарзі відповідач Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", від імені якого діє адвокат Гуменюк О.О., не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню через неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що місцевим судом повністю проігноровані докази долучені ПрАТ СК "ПЗУ Україна", зокрема Звіт №27894 від 14.05.2023 року із додатками та протоколом огляду КТЗ, в якому було визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_2 у розмірі 101962,43 грн. (в т.ч. ПДВ), а також Висновок №417.23 СЕ судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_2 від 15.12.2023.

Щодо покладеного в основу рішення Звіту №30/05/23 про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження КТЗ від 23.05.2023, підготовленого на замовлення позивача, вказує, що оцінювач не самостійно на підставі порівняльного підходу визначив ринкову вартість пошкодженого ТЗ, а на підставі інформації отриманої від позивача замовника. Звіт позивача суперечить проведеній експертизі, а оцінювач вказав про обмежену компетенцію в даному дослідженні (ст.3 Звіту №30/05/23).

Враховуючи, що Страховик ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" вже виплатила 85055,36 грн., а за результатами судової автотоварознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ позивачки становить 123 311,50 грн., то до стягнення підлягала сума у розмірі 38256,14 грн.

Також на думку апелянта до задоволення не підлягала вимога про солідарне стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10800 гривень, оскільки адвокат позивача не був присутній у судових засіданнях, тому обґрунтованими є витрати на суму 7600 грн.

Просили скасувати судове рішення та задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з ПАТ СК "ПЗУ" на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 38256,14 грн., з ОСОБА_1 та ТОВ "РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП" франшизу в розмірі 2600 грн., та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., з усіх відповідачів солідарно судовий збір та 7600 грн. витрат на правничу допомогу.

Відзив на апеляційні скарги у визначений судом строк не надходив.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 02 травня 2023 року о 17 год.15 хв. ОСОБА_1 (далі-відповідач-1) керуючи автомобілем марки Renault T460, державний номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом Krone, державний номерний знак НОМЕР_4 по бульвару Верховної Ради, 34 у м. Києві під час перестроювання не дав дорогу автомобілю Ford Fusion державний номерний знак НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_3 який рухався в попутному напрямку по тій самій смузі, на яку він мав перетроїтись, внаслідок чого відбулось зіткнення, а в результаті чого, вказані автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п.10, 3 Правил дорожнього руху України.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2023 року у справі №754/6601/23, яка набрала законної сили відповідача-1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено стягнення.

Цивільно-правова відповідальність відповідача-1 на час ДТП була застрахована приватним акціонерним товариством страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі відповідач-2) за полісом обов`язкового страхування №209874190, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 160000 грн., з франшизою 2600 грн.

Товариство з додатковою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» (далі відповідач-3) підтвердило, що перебуває в трудових відносинах з відповідачем-1 ОСОБА_1 , що підтверджується листом-відповіддю від 16 серпня 2023 року на адвокатський запит про трудові відносини.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , виданого 18 жовтня 2019 року ТСЦ 8045, ОСОБА_2 є власником транспортного засобу Ford Fusion р.н. НОМЕР_2 .

Позивач ОСОБА_2 повідомила відповідача-2 про настання страхового випадку, надала передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року (зі змінами) (далі Закон №1961-IV) документи, цього ж дня подала заяву про виплату страхового відшкодування.

30 травня 2023 року відповідач-2 виплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 85055,36 грн.

Не погоджуючись з розміром визначеного відповідачем-2 страхового відшкодування, позивач самостійно замовила оцінку для визначення розміру збитків.

Зі звіту №30/05/23 від 23 травня 2023 року, виконаного оцінювачем ОСОБА_4 з визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, встановлено, що вартість матеріального збитку без ПДВ складає 145152,73 грн.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормамистатті 1166 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2ст.1166 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст.1166, ст.1187 ЦК Українишкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпекинезалежно від наявності вини.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. ч. 1, 2ст. 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується за правилами ч. 1ст. 1188 ЦК України: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного).

Разом з цим статтею 1194 ЦК Українипередбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно ізЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку), винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Водночас за змістом частини 1 статті 1172 ЦК України, шкоду завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язківвідшкодовує юридична або фізична особа, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Встановивши, що ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП керував транспортним засобом страхувальником якого є ТзОВ "РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП", та між ними існують трудові відносини, місцевий суд не врахував вимог ст. 1172 ЦК України і дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 .

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина шоста статті 81 ЦПК України встановлює, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 102ЦПК Українивстановлено,що висновокексперта -це докладнийопис проведенихекспертом досліджень,зроблені урезультаті нихвисновки таобґрунтовані відповідіна питання,поставлені експертові,складений упорядку,визначеному законодавством. Предметомвисновку експертаможе бутидослідження обставин,які входятьдо предметадоказування тавстановлення якихпотребує наявниху експертаспеціальних знань.Предметом висновкуексперта неможуть бутипитання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, окрім звіту №30/05/23 від 23 травня 2023 року, виконаного оцінювачем ОСОБА_4 з визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, складеного на замовлення позивачки, в матеріалах наявний Висновок експерта №417.23СЕ судової автотоварознавчої експертизи автомобіля Ford Fusion, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , складений 15.12.2023 року.

Вказаний висновок експерта складений на замовлення ПрАТ "СК "ПЗУ-Україна", експертом, що має кваліфікацію зі спеціальності 12.2 "Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу". Висновок підготовлений для подання до суду. Експерт обізнаний про кримінальну відповідальність.

За результатами проведеної експертизи встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу ТЗ потерпілої в ДТП 02.05.2023 року позивачки становить 123311 гривень 50 копійок.

За наявності двох суперечливих звітів про оцінку вартості збитків, які надавались потерпілою та страховиком, колегія суддів вважає, що місцевий суд помилково не врахував наявний висновок експерта та дійшов передчасного висновку про стягнення приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь позивача ОСОБА_2 , страхового відшкодування в розмірі 57497,37 грн. на підставі звіту позивача.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що оскільки ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" вже виплатила 85055,36 грн., а за результатами судової автотоварознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ позивачки становить 123 311,50 грн., тому до стягнення підлягає сума у розмірі 38256,14 грн. недоотриманого страхового відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про незаконність і необґрунтованість оскаржуваного рішення суду в частині задоволення позовних вимог до ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З аналізу вказаних вище нормЦПК Україниубачається, що солідарне стягнення витрат на професійну правничу допомогу чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачене. Солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія нормЦК України, який визначає це поняття через «солідарну вимогу» та «солідарний обов`язок» (статті 541-544 ЦК України).

Якщо позов майнового характеру задоволений солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами у визначених частках. Солідарне стягнення суми судових витрат, як уже зазначалося, законом непередбачене. Натомість суд здійснює такий розподіл відповідно до вимог Закону, зокрема статей137,141 ЦПК України.

Наведене узгоджується з правовим позиціям, викладеними у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16, у додатковій постанові Верховного Суду від 11 червня 2018 року у справі № 923/567/17 (з урахуванням ухвали суду касаційної інстанції про виправлення описки від 06 липня 2018 року ), від 22 жовтня 2020 року у справі № 904/4105/18

Оскільки в позові до ОСОБА_1 слід відмовити, то судові витрати з нього не стягуються. Водночас з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1610,40 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Щодо стягнення судових витрат з ПАТ СК "ПЗУ Україна", то за результатами перегляду справи апеляційною інстанцією позов задоволено на 66,54% по вимогам до ПАТ СК "ПЗУ Україна"; апеляційна скарга на 100%.

Відтак до стягнення з ПАТ СК "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_2 підлягає судовий збір сплачений у суді першої інстанції у розмірі 586,00 грн. та 5894,93 грн. витрат на правничу допомогу, пропорційно задоволеним позовним вимогам до ПАТ СК "ПЗУ Україна".

Водночас на користь ПАТ СК "ПЗУ Україна" з ОСОБА_2 слід стягнути 1610, 40 грн. судового збору сплаченого цим відповідачем за подання апеляційної скарги.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч.10 ст. 141 ЦПК України.

Отже з ПАТ СК "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_2 підлягає до стягнення 4870,53 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Крутеня І.В. та представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" адвоката Гуменюк О.О. задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 червня 2024 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення франшизи, моральної шкоди - відмовити.

Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_2 38256 гривень 14 копійок недоотриманого страхового відшкодування.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_2 4870 гривень 53 копійки витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1610 гривень 40 копійок судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 15 листопада 2024 року.

Судді: Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.

Шимків С.С.