Постанова

від 06.06.2024 по справі 911/248/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/248/21 (911/2367/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

учасники справи:

- представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська правова група" - адвокат Ганчар І.Д.;

- представник Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - адвокат Головіна О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська правова група"

про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат

у справі № 911/248/21 (911/2367/22)

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Бориспільський автозавод"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська правова група"

3) ОСОБА_1

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Континентмаш"

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Даліз-Фінанс"

6) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіммбуд"

про визнання недійсними договорів

в межах справи № 911/248/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська правова група"

до Приватного акціонерного товариства "Бориспільський автозавод"

про банкрутство, -

В С Т А Н О В И В:

АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про визнання недійсними договорів, а саме: договору купівлі-продажу цінних паперів № Б344-08 від 07.11.2008, договору купівлі-продажу цінних паперів № 129/4-10Б від 15.07.2010, договору купівлі-продажу цінних паперів № 83-12/12БВ від 26.12.2012, договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 20/2-3/14 від 03.04.2014 та договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 20/3-3/14 від 03.04.2014.

20.03.2023 рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/248/21 (911/2367/22) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

07.02.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду (повний текст постанови підписано 21.02.2024) рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі № 911/248/21 (911/2367/22) - залишено без змін.

16.05.2024 постановою Верховного Суду касаційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі № 911/248/21 (911/2367/22) залишено без змін.

До ухвалення постанови судом касаційної інстанції, а саме: у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 1638/2024Д4 від 13.05.2024), було наведено (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, надану ТОВ "Київська правова група" у суді касаційної інстанції, який складає 80 000 грн, у т.ч. 50 000 грн - вартість послуг з професійної правничої допомоги, 30 000 грн - гонорар успіху адвоката.

21.05.2024 до Верховного Суду від ТОВ "Київська правова група" надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі № 911/248/21 (911/2367/22), в якій заявник просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на користь ТОВ "Київська правова група" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн.

До заяви додано копію Акту приймання-передачі від 20.05.2024 до Додаткової угоди № 1 від 01.05.2024 до Договору про надання правової допомоги №К-А/19/21-1 від 19.01.2021 та копію платіжного доручення та виписки з поточного рахунку АО "Адвокатська компанія "Файнгольд та Волинець" щодо оплати гонорару успіху .

04.06.2024 до Верховного Суду від АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 911/248/21 (911/2367/22), в яких позивач заперечує проти задоволення заяви ТОВ "Київська правова група" про стягнення з АТ "Державний експортно-імпортний банк України" судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та просить відмовити у її задоволенні, а у разі, якщо суд дійде висновку про її задоволення, - зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу.

Заперечення обґрунтовані тим, що заявлені ТОВ "Київська правова група" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000 грн не відповідають критерію реальності та розумності, дана справа не є складною для вирішення, не потребує глибокого аналізу норм права, складений представником відповідача відзив на касаційну скаргу за своїм змістом є аналогічним до відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу, зводиться до цитування правових позицій Верховного Суду.

Разом з цим АТ "Державний експортно-імпортний банк України" посилається на невиконання ТОВ "Київська правова група" обов`язку відповідно до частини першої статті 124 ГПК України подати попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також наголошує, що в порушення норм частини восьмої статті 129 ГПК України ТОВ "Київська правова група" не подало належні та допустимі докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови у відшкодуванні заявлених витрат.

05.06.2024 до Верховного Суду від ТОВ "Київська правова група" надійшли пояснення щодо заперечень АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 911/248/21 (911/2367/22).

Дослідивши доводи поданої ТОВ "Київська правова група" заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та додані до неї документи, аргументи заперечень на вказану заяву та пояснення щодо поданих заперечень, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Водночас, на відміну від розгляду справи (в порядку загального провадження) в суді першої та апеляційної інстанцій (статті 218, частина сьома статті 270 ГПК України), судове засідання в яких передбачає стадію судових дебатів, розгляд справи в суді касаційної інстанції як в судовому засіданні, так і без виклику сторін, за змістом статті 301 ГПК України (порядок розгляду касаційної скарги), не передбачає проведення судових дебатів.

У зв`язку із викладеним, якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення (касаційним судом).

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у додатковій постанові від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20), ухвалах від 03.03.2021 у справі №908/1238/18 та від 07.04.2020 у справі № 910/2022/19.

Так, на виконання вимог частини першої статті 124 ГПК України, звертаючись з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (вх.№1638/2024Д4 від 13.05.2024), до ухвалення Верховним Судом постанови від 16.05.2024 у цій справі, представник ТОВ "Київська правова група" - адвокат Ганчар І. Д. вказала, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, надану ТОВ "Київська правова група" у суді касаційної інстанції, складає 80 000 грн, у т.ч. 50 000 грн - вартість послуг з професійної правничої допомоги, 30 000 грн - гонорар успіху адвоката.

Також адвокатом Ганчар І.Д. наведено детальний опис правничої допомоги, наданої ТОВ "Київська правова група" у справі № 911/248/21 (911/2367/22) у Верховному Суді:

- правовий аналіз касаційної скарги AT "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, підготовка правової позиції' для ТОВ "Київська правова група" з урахуванням підстав касаційної скарги - 3 години:

- написання відзиву на касаційну скаргу AT "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024; поштове направлення відзиву на касаційну скаргу з додатками сторонам по справі та Верховному Суду. - 8 годин;

- участь в судовому засіданні 16.05.2024 у Верховному Суді під час розгляду касаційної скарги.

До вказаної заяви представником ТОВ "Київська правова група" було додано копії Договору про надання правової допомоги №К-А/19/21-1 від 19.01.2021 та Додаткової угоди № 1 від 01.05.2024, а також копії платіжної інструкції та виписки з поточного рахунку АО "Адвокатська компанія "Файнгольд та Волинець" на суму 50 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом Договору про надання правової допомоги №К-А/19/21-1 від 19.01.2021 (далі - Договір про надання правової допомоги) є виключно, якщо інше не буде обумовлено письмово між Сторонами, представництво і захист інтересів Клієнта (ТОВ "Київська правова група"), як Кредитора у спорі (справі) щодо банкрутства ПрАТ "Бориспільський автозавод" (пункт 1.2).

Пунктом 2.3 Договору про надання правової допомоги передбачено, що для надання правової допомоги Клієнту, Виконавець призначає адвоката з числа членів Адвокатської компанії "Файнгольд та Волинець" або адвоката, який перебуває у трудових відносинах з Адвокатської компанії "Файнгольд та Волинець". Повноваження призначеного адвоката підтверджуються Витягом з даного договору та Ордером, виданим Керуючим партнером Адвокатської компанії "Файнгольд та Волинець".

У пункті 4.1 Договору про надання правової допомоги визначено, що за надану правову допомогу та послуги, що надаються Виконавцем, Клієнт сплачує Виконавцю гонорар (винагороду), розмір та строки сплати якого узгоджуються сторонами та визначаються у додатковій угоді до даного договору. Додаткові угоди до цього Договору, а також будь-яке листування чи обмін інформацією щодо розміру гонорару Виконавця є конфіденційною інформацією.

Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди № 1 від 01.05.2024 до Договору про надання правової допомоги, сторони погодили, що вартість послуг, визначена в п. 1 цієї Додаткової угоди № 1 (наведена вище в детальному описі), складає 50 000 грн і сплачується Клієнтом у безготівковій формі шляхом перерахування суми грошових коштів за платіжними реквізитами, наданими Виконавцем у відповідному рахунку, протягом 10 (десяти) днів з дня підписання цієї Додаткової угоди №1.

У пункті 3 Додаткової угоди № 1 від 01.05.2024 до Договору про надання правової допомоги сторони погодили, що гонорар успіху Виконавця складає 30 000 грн і сплачується Клієнтом в разі відмови Верховним Судом у задоволенні касаційної скарги AT "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у безготівковій формі шляхом перерахування суми грошових коштів за платіжними реквізитами, наданими Виконавцем у відповідному рахунку, протягом 5 (п`яти) днів з дня ухвалення відповідного рішення Верховним Судом.

Зі змісту доданого до заяви про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі № 911/248/21 (911/2367/22) Акту приймання-передачі наданих послуг від 20.05.2024 до Додаткової угоди №1 від 01.05.2024 до Договору про надання правової допомоги вбачається, що АО "Адвокатська компанія "Файнгольд та Волинець" у Верховному Суді під час розгляду касаційної скарги AT "Державний експортно-імпортний банк України" у справі № 911/248/21 (911/2367/22) надано ТОВ "Київська правова група" наступну правничу допомогу:

- правовий аналіз касаційної скарги AT "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, підготовка правової позиції для Клієнта з урахуванням підстав касаційної скарги;

- написання відзиву на касаційну скаргу AT "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, його поштове направлення сторонам по справі та Верховному Суду;

- участь в судовому засіданні 16.05.2024 у Верховному Суді під час розгляду касаційної скарги AT "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі №911/248/21 (911/2367/22).

Заявник зазначає, що наведені вище витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн були оплачені ТОВ "Київська правова група", що підтверджується наданими раніше копіями платіжної інструкції та виписки з поточного рахунку АО "Адвокатська компанія "Файнгольд та Волинець".

Також на виконання пункту 3 Додаткової угоди № 1 від 01.05.2024 до Договору про надання правової допомоги ТОВ "Київська правова група" сплатило на користь АО "Адвокатська компанія "Файнгольд та Волинець" гонорар успіху Виконавця в розмірі 30 000 грн (копія відповідної платіжної квитанції' та виписки по рахунку додані до заяви вх. № 3750/2024 від 21.05.2024).

Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов`язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів відхиляє доводи АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про порушення ТОВ "Київська правова група" норм частини восьмої статті 129 ГПК України щодо надання заявником доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.

Так, дослідивши зміст наданих заявником доказів, Верховним Судом встановлено, що предметом Договору про надання правової допомоги №К-А/19/21-1 від 19.01.2021 є представництво і захист інтересів ТОВ "Київська правова група", як Кредитора у спорі (справі) щодо банкрутства ПрАТ "Бориспільський автозавод"; у пункті 1 Додаткової угоди № 1 від 01.05.2024 сторони на виконання Договору про надання правової допомоги погодили відповідний обсяг послуг та розмір оплати послуг Виконавця щодо правової допомоги в рамках справи № 911/248/21 (911/2367/22) у Верховному Суді під час розгляду касаційної скарги AT "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024; в Акті приймання-передачі наданих послуг від 20.05.2024 до Додаткової угоди № 1 від 01.05.2024 до Договору про надання правової допомоги сторонами зазначено про надання та прийняття обсягу послуг щодо правової допомоги в рамках справи № 911/248/21 (911/2367/22) у Верховному Суді під час розгляду касаційної скарги AT "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024.

Зважаючи на викладене, Суд вважає, що надані заявником докази: Договір про надання правової допомоги №К-А/19/21-1 від 19.01.2021, Додаткову угоду № 1 від 01.05.2024 до нього та Акт приймання-передачі наданих послуг від 20.05.2024 є належними, допустимими та вірогідними, які підтверджують надання АО "Адвокатська компанія "Файнгольд та Волинець" правничої допомоги ТОВ "Київська правова група" у Верховному Суді саме під час розгляду касаційної скарги АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у справі № 911/248/21 (911/2367/22), а вказані у додатковій угоді, акті приймання-передачі наданих послуг, платіжних інструкціях та банківських виписках реквізити Договору про надання правової допомоги, а саме: "№К-А/14/21-1 від 19.01.2021" замість "№К-А/19/21-1 від 19.01.2021" - технічною опискою.

Водночас, Верховний Суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні наведеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Слід зазначити, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Також при вирішенні питання витрат на правову допомогу Суд має враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" (п. 77) ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Дослідивши надані заявником докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним переглядом справи №911/248/21 (911/2367/22), врахувавши заперечення позивача, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю цієї справи та складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з огляду на наступне.

Верховний Суд виходить з того, що надана адвокатом АО "Адвокатська компанія "Файнгольд та Волинець" Ганчар І. Д. послуга з аналізу касаційної скарги AT "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 911/248/21 (911/2367/22) охоплюється наданою адвокатом послугою із підготовки відзиву на касаційну скаргу.

При цьому, Суд враховує, що правові позиції ні AT "Державний експортно-імпортний банк України", ні ТОВ "Київська правова група" не змінювалися під час розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; адвокати АО "Адвокатська компанія "Файнгольд та Волинець" представляли інтереси ТОВ "Київська правова група" при розгляді справи № 911/248/21 (911/2367/22) в усіх судових інстанціях.

Також колегія суддів виходить з того, що представник ТОВ "Київська правова група" - адвокат Ганчар І. Д. приймала участь в одному судовому засіданні (16.05.2024) у Верховному Суді.

Щодо заявленої до відшкодування додаткової оплати ("гонорар успіху адвоката") при позитивному для клієнта рішенні, Суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Водночас, у рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Отже, оцінивши наведені ТОВ "Київська правова група" доводи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 80 000 грн та подані на їх підтвердження докази, врахувавши заперечення AT "Державний експортно-імпортний банк України", надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, в тому числі - аналогічності позицій в першій, апеляційній та касаційній інстанціях, участі представника заявника в одному судовому засіданні у Верховному Суді, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені у вказаній сумі витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Київська правова група" про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом справи №911/248/21 (911/2367/22) у суді касаційної інстанції підлягає частковому задоволенню у сумі 30 000 грн. В іншій частині заявлений розмір витрат задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 126, 129, 244, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська правова група" про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі № 911/248/21 (911/2367/22) задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича,127, код ЄДРПОУ 00032112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська правова група" (04050, м. Київ, вул. Котарбінського Вільгельма, 17, кв. 73, код ЄДРПОУ 30723276) 30 000 (тридцять тисяч) грн, 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

3. В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська правова група" - відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік