Постанова

від 05.06.2024 по справі 367/1376/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 367/1376/20

провадження № 61-6112св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Ірпінська міська рада Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шейко Вольги Василівни на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 жовтня 2022 року у складі судді Кравчук Ю. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги як такого, що постійно проживав із спадкоємцем на час відкриття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років помер ОСОБА_2 , цивільній чоловік матері позивача, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08 лютого 2020 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Ірпінського міського округу Київської області Кінащук М. А. із заявою про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2

14 лютого 2020 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Ірпінського міського округу Київської області Кінащук М. А. із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , та отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позивач вказував, що він у 2006 році придбав квартиру

АДРЕСА_1 . Згідно з поквартирною карткою ОСОБА_4 була зареєстрована разом з ОСОБА_2 у цій квартирі. ОСОБА_2 вказаний як вітчим позивача. Реєстрація спадкодавця ОСОБА_2

у квартирі свідчить про близькі сімейні стосунки та проживання разом із позивачем однією сім`єю як мінімум з листопада 2006 року, тобто більше ніж п`ять років.

На переконання позивача, факт ведення сумісного господарства та бізнесу підтверджується тим, що позивач був довіреною особою ОСОБА_2 , адже спадкодавець був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайсленд», де володів 100 % статутного капіталу. Так, спадкодавець надав довіреність на ім`я позивача, в тому числі на розпорядження часткою товариства на власний розсуд.

Позивач стверджував, що той факт, що позивач разом із спадкодавцем мешкали разом у квартирі ОСОБА_1 , з огляду на реєстрацію позивача за іншою адресою, підтверджується також тим, що позивач тривалий час, а саме

з 2018 року, є членом правління ОСББ «Ірпінський квартал».

Сумісне проживання із спадкодавцем ОСОБА_2 підтверджується також сімейними фото, зазначає, що сам факт мешкання сумісно з ОСОБА_2 після смерті матері позивача в 2007 році, тобто більше ніж 10 років, свідчить про теплі сімейні стосунки, повагу, взаємну допомогу. Тривалий час ОСОБА_2 хворів, і позивач сплачував кошти за його лікування; коли спадкодавець помер, саме позивач займався його похованням, що підтверджується наявністю

у позивача лікарського свідоцтва про смерть № 214; довідки про причину смерті; свідоцтва про поховання; витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання; квитанції та чека на придбання речей для поховання.

ОСОБА_1 просив встановити факт його проживання однією сім`єю

з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з червня 2008 року до

13 серпня 2019 року; визнати його спадкоємцем четвертої черги після спадкодавця ОСОБА_2 як такого, що постійно проживав із ним на час відкриття спадщини та прийняв спадщину.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 жовтня 2022 року

в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт постійного проживання із спадкоємцем, а також факт ведення спільного господарства на час відкриття спадщини.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 жовтня 2022 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - Шейко В. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім?ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім?ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов?язки. Суди попередніх інстанцій належним чином не звернули уваги та не надали оцінки доказам, які надані стороною позивача. Спадкодавець фактично є вітчимом позивача, який проживав разом

з матір?ю позивача у квартирі, яку придбав позивач. Вказує, що відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставини того, що спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини із спадкодавцем.

Обґрунтовуючи неправильність застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник,

в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 04 липня 2018 року у справі

№ 404/2163/16-ц.

Доводи інших учасників справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року відзив Ірпінської міської ради Київської області повернено без розгляду.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2023 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу

Русинчуку М. М.

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ірпінського міського суду Київської області.

14 червня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2024 року касаційну скаргу і матеріали справи передано судді-доповідачу Коротуну В. М.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенняз таких підстав.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Місце проживання спадкодавця ОСОБА_2 було зареєстроване

у належній позивачу ОСОБА_1 квартирі

АДРЕСА_1 з 03 червня 2008 року до 14 серпня 2018 року.

Місцем смерті ОСОБА_2 у лікарському свідоцтві про смерть зазначено адресу: АДРЕСА_2 .

08 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом.

14 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2

14 лютого 2020 року постановою приватного нотаріуса відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв?язку із відсутністю родинного зв?язку заявника із спадкодавцем.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.

Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Оскільки у цій справі позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тому ці відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі

№ 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання,

є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи становлять сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут

і взаємні права й обов`язки.

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановив, що позивач не надав належних, обґрунтованих та достатніх доказів на підтвердження того, що він із ОСОБА_2 були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, що підтверджують сукупність обставин, необхідних для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Зі змісту рішення судів першої та апеляційної інстанцій видно, що суди надали оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, а тому аргументи заявника в цій частині є безпідставними.

Наявність спільних фотокарток та наявність довіреності, виданої

ОСОБА_2 10 лютого 2017 року, якою уповноважено ОСОБА_1 бути представником ТОВ «Вайсленд», як і факт поховання позивачем спадкодавця не є підтвердженням факту спільного проживання та наявності спільного побуту, взаємних прав і обов`язків, які передбачено статтею 1264 ЦК України.

Висновки, зроблені судом першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, відповідають висновкам, зробленим у наведених заявником постановах Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та до необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від

05 жовтня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шейко Вольги Василівнизалишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська