Постанова

від 05.06.2024 по справі 191/3333/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 191/3333/16

провадження № 61-540св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , відділ державної реєстрації Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області,

треті особи: територіальна громада в особі Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, управління Держгеокадастру у Синельниківському районі Дніпропетровської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрооблзем-агенція» Товариства

з обмеженою відповідальністю «ДОЗА», ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 20 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у подальшому було уточнено, до ОСОБА_2 , відділу державної реєстрації Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи: територіальна громада в особі Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, управління Держгеокадастру

у Синельниківському районі Дніпропетровської області, про усунення перешкод

у користуванні земельними ділянками та скасування записів про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року до участі у справі як третю особу залучено Товариство

з обмеженою відповідальністю «Дніпрооблзем-агенція» Товариства

з обмеженою відповідальністю «ДОЗА» (далі - ТОВ «Дніпрооблзем-агенція» ТОВ «ДОЗА»).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, місцевий суд виходив з того, що належним чином повідомлений ОСОБА_1 не з`явився у судові засідання, що були призначені на 15 березня 2022 року, 25 травня 2022 року, 30 червня

2022 року, 30 серпня 2022 року, 06 жовтня 2022 року, 23 листопада 2022 року,

24 січня 2023 року, 03 лютого 2023 року, 16 березня 2023 року, 28 квітня 2023 року. При цьому суд зазначив, що не встановив жодного причинного зв`язку між воєнними діями у державі та неявкою позивача у судові засідання. Причини неявки позивача у судові засідання у цьому випадку суд вважав неповажними, що свідчить про його незаінтересованість у розгляді справи та дає підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав

і обов`язків.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

28 квітня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про призначення розгляду справи на 15 березня 2022 року, 25 травня 2022 року, 30 червня 2022 року, 30 серпня 2022 року, 06 жовтня

2022 року, 23 листопада 2022 року, 24 січня 2023 року, 16 березня 2023 року,

28 квітня 2023 року, але подавав заяви про відкладення розгляду справи, призначеного на вказані дати, на іншу дату у зв`язку з уведенням воєнного стану на всій території України та пов`язаною із цим неможливістю з?явитися у судове засідання для належного розгляду справи. Апеляційний суд встановив, що на кожне судове засідання позивач подавав відповідні клопотання про відкладення розгляду з наведених підстав, чим фактично виконував вимоги частини третьої статті 131 ЦПК України щодо обов`язку учасників судового процесу повідомляти суд про причини неявки у судове засідання, що не може беззаперечно свідчити про безпідставність неприбуття в судове засідання. Апеляційний суд зробив висновок, що, зважаючи на наявність поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, із зазначенням причини неявки, у суду першої інстанції не було передбачених процесуальним законом підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

09 січня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої редакції просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року та залишити в силі ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що у поданих представником заявах про відкладення розгляду справи не повідомлено про непереборні причини неявки як позивача, так і його представника, доказів інших поважних причин неявки на судові засідання немає. Ні позивач, ні його представник не надавали заяв про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції. Зазначене вказує на бажання позивача та його представника затягнути розгляд справи, а не на реальну неможливість участі у судових засіданнях, що виключає правові підстави для визнання таких причин поважними. Позивач і його представник були належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, заяв про розгляд справи за їх відсутності на подавали, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Доводи інших учасників справи

18 березня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що позивач з початку повномасштабного вторгнення був вимушений вивезти свою сім?ю на захід України. До місця свого проживання повернувся лише у вересні 2023 року. На кожне судове засідання представник ОСОБА_1 подавав клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку

з уведенням воєнного стану на всій території України та пов?язаною із цим неможливістю явки у судове засідання позивача; у зв?язку із зайнятістю представника в інших справах, а також у зв?язку з відпусткою представника із наданням відповідних підтверджуючих документів. Вказує, що ні йому, ні його представнику повістки про виклик у судове засідання на вказані дати не надходили.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

25 березня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено її до попереднього судового розгляду.

У період з 03 лютого 2022 року до 28 квітня 2023 року розгляд справи неодноразово відкладався.

Відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 та його представника про розгляд справи 15 березня 2022 року, 25 травня 2022 року, 30 червня 2022 року, 30 серпня 2022 року, 06 жовтня 2022 року, 23 листопада 2022 року, 24 січня

2023 року, 16 березня 2023 року, 28 квітня 2023 року матеріали справи не містять.

У матеріалах справи також немає відомостей про направлення ОСОБА_1 та його представнику судової повістки-повідомлення про призначення справи до розгляду на вказані дати.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону відповідає.

Відповідно до статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачає користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави - учасниці цієї Конвенції мають право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладному руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з частиною п`ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19 щодо застосування подібної за змістом норми права.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки матеріали справи не містять доказів про те, що сторона позивача була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи

з дотриманням статті 128 ЦПК України, апеляційний суд обґрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 та його представник не були належним чином повідомлені за п?ять днів про призначення розгляду справи на 15 березня 2022 року, 25 травня 2022 року, 30 червня 2022 року, 30 серпня

2022 року, 06 жовтня 2022 року, 23 листопада 2022 року, 24 січня 2023 року,

16 березня 2023 року, 28 квітня 2023 року, зробив обґрунтований висновок про скасування ухвали суду першої інстанції та передання справи для продовження розгляду.

Аргументи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення ОСОБА_1 та його представника за п?ять днів про дату, час

і місце розгляду справи.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норм процесуального права в оскаржуваному судовому рішенні є очевидним.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська