Рішення

від 03.06.2024 по справі 710/1431/23

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/1431/23

Провадження № 2/710/6/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2024 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Щербак О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кисличенко Л.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Білого М.М..

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Солодкової С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Вечірко Наталії Вікторівни про визнання договору дарування недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Вечірко З.І., у якому з урахуванням заяви, яка надійшла до Шполянського районного суду Черкаської області 13.12.2023, просить визнати недійсним договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 20.02.2023 приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Вечірко Наталією Вікторівною за реєстровим № 727; скасувати рішення приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Вечірко Наталії Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 66490139 від 21.02.2023, на підставі якого здійснено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Вечірко Наталії Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ,індексний номер 66490711 від 21.02.2023, на підставі якого здійснено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 7125710100:01:001:0982, загальною площею 0,0732 га; стягнути судові витрати.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 взяла в нього, ОСОБА_1 , в борг 79000,00 доларів США. Відповідач зобов`язувалась повернути йому 10.02.2023 20000,00 доларів США, а до 25.02.2023 59000,00 доларів США. Проте, станом на 26.02.2023 відповідачка цього не зробила. Факт отримання грошей від нього підтверджується письмовою розпискою від 06.02.2023. Оскільки кошти не були повернуті, ним було подано позов до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою. Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі 710/268/23 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 79000,00 доларів США. В процесі примусового виконання виконавчого листа Шполянського районного суду Черкаської області від 13.06.2023, старшим державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), ОСОБА_4 було встановлено, що частина нерухомого майна, яке належало ОСОБА_3 , а саме житловий будинок з надвірними спорудами та земельна ділянка кадастровий номер 7125710100:01:001:0982, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , були подаровані ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері ОСОБА_2 . Тобто відчуження частини належного їй майна вона здійснила вже після отримання коштів в борг. За вказаним фактом позивач звернувся до ВПД №2 в Черкаській області із заявою від 14.08.2023 про кримінальне правопорушення. За заявою були внесені відомості до ЄРДР за № 12023250360001124 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах.

Вважає, що ОСОБА_3 , даруючи своїй матері житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку кадастровий номер 7125710100:01:001:0982, діяла очевидно недобросовісно, зловживала правами стосовно нього як кредитора, оскільки відчуження майна порушує майнові інтереси позивача і направлене на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Окрім того, позивачем при зверненні до Шполянського районного суду Черкаської області із позовом про стягнення боргу була подана заява про забезпечення позову, а ухвалою від 28.02.2023 заяву частково задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , а саме: земельну ділянку, площею 2,0196 га, кадастровий номер 7125784000:04:001:0138, що знаходиться в межах Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

За невідомих обставин житловому будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,була змінена адреса на АДРЕСА_1 . Внаслідок чого ОСОБА_3 отримала можливість подарувати своїй матері ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку кадастровий номер 7125710100:01:001:0982.

24.10.2023 судом відкрито провадження у справі за правила загального позовного провадження.

Представником відповідача ОСОБА_2 , адвокатом Солодковою С.І.. подано відзив у справі, в якому остання зазначила, що відповідач не визнає заявлені позовні вимоги. Зазначає, що позивач взагалі не є стороною укладених договорів, а тому не може звертатись до суду із позовом про визнання цих договір недійсними. Позивачем не доведено в нього цивільних прав щодо об`єктів дарування житлового будинку та земельної ділянки, як і не надано доказів, що саме укладенням цих договорів були порушені його права та інтереси. Спірне майно було подароване ОСОБА_2 до звернення позивача до суду про стягнення боргу. На момент укладення договору дарування ОСОБА_3 не знала про те, що позивач буде звертатись до суду із позовом про стягнення боргу. Спірне майно не мало обтяжень.

Крім того, зазначила, що житловий будинок був побудований відповідачем, ОСОБА_2 та її чоловіком ще в 1976 році, де вони постійно проживали та на даний час продовжує проживати відповідач ОСОБА_2 .. Вказаний будинок відповідно до договору дарування від 08.02.1996 було подаровано ОСОБА_5 її батьками. У вказаному будинку ОСОБА_3 ніколи не жила ,була прописана ІНФОРМАЦІЯ_3 , а вже 19.07.1994 виписана із спірного будинку. В той час, як відповідачка ОСОБА_2 проживає у вказаному будинку та зареєстрована в ньому з 1977 року. Разом з нею проживають та зареєстровані її син від першого шлюбу, ОСОБА_6 та його дружина, ОСОБА_7 .. Останнім часом у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 погіршились відносини, у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 обіцяла доглянути матір до старості ( з цією метою в 1996 році будинок був подарований ОСОБА_3 ), але своє зобов`язання не виконувала належним чином. Тому зважаючи на такі відносини відповідач ОСОБА_2 сказала, щоб ОСОБА_3 віддарувала будинок та земельну ділянку назад матері, на що остання погодилась. Оскільки ОСОБА_2 постійно проживає у спірному будинку, сплачує комунальні послуги, веде домашнє господарство, то сторони реально виконали умови договору.

Також зазначила, що житловий будинок та земельна ділянка за договором дарування завжди мали адресу провулок ( Островського) АДРЕСА_2 .

Крім того, звертала увагу, що у ОСОБА_3 є інший будинок по АДРЕСА_3 , який вона придбала у 2021 році.

03.01.2024 судом задоволені клопотання представника відповідача, адвоката Солодкової С. І., про витребування від Шполянського районного суду Черкаської області цивільної справи № 710/268/23, про виклик свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та клопотання позивача про виклик свідка ОСОБА_11 .

03.01.2024 закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце повідомлена належним чином, відповідно до положень п.2 ч.7, п.п. 2,4 ч.8 ст.128 ЦПК України. Відзив на позов не подавала, про поважність причин неявки суд не повідомляла, заяв , клопотань до суду не подавала.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що проживала у будинку з чоловіком та вони думали, що донька, ОСОБА_3 , буде їх доглядати і чоловік зробив на неї договір дарування будинку. Чоловік помер і з 2018 року догляд дочки припинився. У них стали виникати сварки та вона просила ще з 2018 року віддарувати їй назад будинок. Іншого майна, зокрема будинку у неї немає. За договір дарування вона сама заплатила 14000,00 гривень. Про борги доньки не знала, тільки від ОСОБА_1 дізналась.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Солодкова С.І., в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, зазначила, що договір дарування є реальним, а ОСОБА_3 має у власності інше майно.

Приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу, Вечірко Н.В., в судове засідання не з`явилась. Подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі, направила до суду копію нотаріальної справи за договором дарування від 20.02.2023.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, допитавши свідків, а також матеріали справи №710/268/23, установив наступні обставини та правовідносини.

Відповідно до розписки, написаної 06.02.2023 в м. Шпола Черкаської області, ОСОБА_3 , в присутності свідків: ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_1 кошти в розмірі 79000,00 доларів США, із цієї суми остання зобов`язувалась повернути 10.02.2023 20000,00 доларів США, а залишок суми 59000,00 доларів США в повному обсязі до 25.02.2023 ( том 1 а.с. 9).

Відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області про забезпечення позову від 28.02.2023 у справі №710/268/23, що набрала законної сили 16.03.2023, заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , а саме земельну ділянку, площею 2,0196 га, кадастровий номер 7125784000:04:001:0138, що знаходиться в межах Лип`янської сільської ради Шподянського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; будинок, загальною 77,2 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( том 1 а.с. 10-12, копія рішення надана з ЄДРСР знеособлена, була перевірена судом в ЄДРСР та матеріалах справи №710/268/23 ).

На підставі наведеної ухвали суду внесені відповідні відомості 02.03.2023 до Державного реєстру речових прав, номер запису про обтяження 49428741 ( том 1 а.с. 23).

Відповідно до рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі №710/268/23, що набрало законної сили 13.06.2023, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 79000,00 доларів США, що еквівалентно 2888919,4 грн ( том 1 а.с. 13-15, рішення позивачем надане з ЄДРСР знеособлене, тому перевірене судом в ЄДРСР та матеріалах справи №710/268/23).

13.06.2023 Шполянським районним судом Черкаської області виданий виконавчий лист за вказаним рішенням( том 1 а.с. 16).

Старшим державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Задніпряною А.А. на підставі вказаного виконавчого листа відкрите виконавче провадження № 72146866 ( постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2023) ( том 1 а.с. 17).

Також установлено, що ОСОБА_3 на підставі договору дарування, зареєстрованого в реєстрі за №327 від 08.02.1996, посвідченого державним нотаріусом Курінним В.В., належав житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , на земельній ділянці держфонду ( том 1 а.с. 133-134).

Із листа КП «ЧООБТІ» № 49 від 16.02.2023, вбачається, що станом на 01.01.2013 житловий будинок в АДРЕСА_1 зареєстровано у Шполянському виробничому відділку КП «ЧООБТІ» в кн. 29 реєстровий №5777, реєстраційний номер в РПВН 20977321 за ОСОБА_5 на підставі договору дарування, виданого Шполянською державною нотаріальною конторою 08.02.1996 № 327 ( том 1 а.с. 34).

Також на підставі рішення сесії Шполянської міської ради № 23-18/4 від 08.04.2005 ОСОБА_3 належала земельна ділянка з кадастровим номером 7125710100:01:001:0982, площею 0, 0732 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 142493, виданого 23.09.2005 року ( том 1 а.с.176).

Відповідно до договору дарування від 20 лютого 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 727, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 належні їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 7125710100:01:001:0982, площею 0, 0732 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ( том 1 а.с. 158,159).

Із інформаційної довідки № 323410602 та № 323416900, сформованих 20.02.2023 приватним нотаріусом Вечірко Н.В., відомості про наявність заборон на майно: житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 7125710100:01:001:0982 по АДРЕСА_1 відсутні ( том 1 а.с. 183).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав № 323497334 від 21.02.2023, 20.02.2023 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125710100:01:001:0982, площею 0, 0732 га, за ОСОБА_2 на підставі договору дарування, виданого 20.02.2023 приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В. ( том 1 а.с. 18).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав № 323494298 від 21.02.2023, 20.02.2023 зареєстроване право власності на житловий будинок, загальною площею 77,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 на підставі договору дарування, виданого 20.02.2023 приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В. ( том 1 а.с. 19).

Із довідки № 58, виданої 16.02.2023 Виконавчим комітетом Шполянської міської ради ОТГ вбачається, що у житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає ОСОБА_2 , 1948 р.н., також зареєстровані , але не проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ( том 1 а.с.175).

Відповідно до Витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 1581 від 06.11.2023, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_7 з 08.09.2015 і по теперішній час; ОСОБА_6 з 23.09.2009 і по теперішній час; ОСОБА_2 з 28.07.1977 і по теперішній час ( том 1 а.с. 135).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 19.08.2023 були внесені відомості за № 12023250360001124 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України ( том 1 а.с. 35).

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_3 взяла в борг кошти у ОСОБА_1 та обіцяла їх повернути. ОСОБА_3 сказала, що точно поверне кошти, а у випадку, якщо не буде коштів, то в неї є чим віддати, так як є у власності рухоме і нерухоме майно. Як йому відомо, то сума була 79 тис. доларів. Про те, що ОСОБА_3 позичала гроші в ОСОБА_1 йому відомо, так як це було в його присутності в її робочому кабінеті та вони працюють в одному кабінеті. Також додав, що бачив машину ОСОБА_3 біля будинку матері та вона казала, що купує ліки матері, і його просила купити.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомила про те, що часто буває в гостях у ОСОБА_2 , так як є сестрою чоловіка ОСОБА_2 , який помер. Будинок був побудований приблизно в 1986-1987 на наділеній колгоспом ділянці. ОСОБА_3 народилась в цьому будинку, проживала поки не пішла вчитись. Останнім часом спілкування з ОСОБА_2 було погане. Будинок подарили на 18 років ОСОБА_13 , з метою що вона буде доглядати їх на старості. ОСОБА_2 останнім часом спілкувалась більше із сином, ОСОБА_13 майже не приїздила, з часу смерті батька. Іншого будинку у ОСОБА_2 немає, вона все життя жила в цьому будинку. ОСОБА_2 постійно жалілась, що донька не допомагає, сусіди також бачили, як вона сама на костилях обходиться на городі. Син ОСОБА_14 зробив ремонти в будинку, помагає фінансово матері.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомила, що проживає з ОСОБА_2 по сусідству, ОСОБА_3 також знає. Будинок будувався ОСОБА_2 з її покійним чоловіком, десь в 70-х роках. У них були діти, донька та син. ОСОБА_15 була дуже доброю домогосподаркою. Хазяїном будинку був чоловік покійний, коли він помер, то будинок перейшов їй. Оксана жила з батьками, поки не поступила в інститут, потім відразу вийшла заміж і почала проживати з чоловіком. Раніше ОСОБА_13 часто приходила до матері, а останні років 5 вона перестала ходити. Син, який перебуває за кордоном допомагає більше, ніж дочка. Він допомагає матеріально, так як в матері погане здоров`я. Іншого будинку ОСОБА_15 не має. ОСОБА_15 перенесла багато операцій ,то вона казала, що їй допомагає син. Про борги ОСОБА_13 їй нічого невідомо.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з частиною першою, п`ятою статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц виклала висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на унеможливлення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну правову норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, зокрема, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або унеможливлення виконання судового рішення.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві України регулюються в певних сферах, (зокрема, у сфері банкрутства (попередньо - стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом", нині - стаття 42 Кодексу України з питань банкрутства); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження").

Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Обов`язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Верховний Суд у своїй постанові від 05 січня 2024 року у справі № 761/40240/21 зауважив, що:

недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину;

в практиці касаційного суду допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) чи такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті3,13 ЦК України). Одна й інша підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного побудовані законодавцем за моделлю оспорюваного правочину. Тобто, оспорення правочину має відбуватися за ініціативою кредитора як заінтересованої особи шляхом пред`явлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов);

кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав;

натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті3,13 ЦК України) не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна;

очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті3,13 ЦК України) не допускається.

Відповідно усталеної практики Верховного Суду, відображеної зокрема в постановах від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18, 27 квітня 2023 року у справі № 461/4033/20, правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору).

Обов`язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Відповідно до встановлених обставин у справі, ОСОБА_3 на час відчуження належних їй на праві власності житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 мала відповідно до розписки від 06.02.2023 грошові зобов`язання перед ОСОБА_1 , строк виконання за якими у сумі 20000 доларів США настав 10.02.2023 , а в сумі 59000 мав настати 25.02.2023.

Суд критично оцінює заперечення представника відповідача ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не є стороною вказаного договору, а тому не має права його оспорювати, оскільки такі доводи суперечать положенням ч.3 ст. 215 ЦК України та усталеній практиці Верховного Суду, зокрема наведеній вище.

Позивач, обґрунтовуючи фраудаторність спірного договору дарування, вказував, що такий порушує його майнові інтереси , як кредитодавця, оскільки такий укладений з метою недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Окремо позивач посилається на те, що позивач скориставшись тим, що в адресі місця розташування належного їй майна змінено адресу з АДРЕСА_2 , відчужила належне їй майно.

Такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки спірний договір укладений 20 лютого 2023 року, тобто до звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про стягнення боргу за розпискою, що вбачається із досліджених у судовому засіданні матеріалів цивільної справи № 710/268/23, відповідно яких позивач подав позов та заяву про забезпечення позову 27 лютого 2023 року, ухвала про забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на житловий будинок по АДРЕСА_1 , постановлена 28 лютого 2023 року, відомості про яку внесені до реєстру обтяжень 02 березня 2023 року. Крім того, відповідно договору дарування від 08 лютого 1996 року та державного акта на право власності на земельну ділянку ЧР № 142493, довідки Шполянським відділком КП «ЧООБТІ» від 16.02.2023 спірне майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Верховний Суд у справі № 461/4033/20 погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що факт наявності грошового зобов`язання автоматично не приводить до виникнення у кредитора права щодо будь-якого майна боржника. Лише наявність у боржника непогашених грошових зобов`язань не свідчить про недійсність правочинів, укладених ним.

Крім того, для встановлення фраудаторності правочину основною обставиною, що підлягає доведенню позивачем та встановленню судом, є те, що внаслідок вчинення оспорюваного правочину боржник перестає бути платоспроможним.

У постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №370/2489/20, від 20 жовтня 2023 року у справі № 686/26628/20 зазначив, що за умови встановлення факту наявності у боржника іншого майна, за рахунок якого кредитор не позбавлений можливості задовольнити свої вимоги, не можна стверджувати, що його права порушені укладенням угод про відчуження майна, що не матимуть наслідком неплатоспроможність боржника.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Позивач не обґрунтовував позов тим, що у боржниці ОСОБА_3 немає іншого вартісного нерухомого чи рухомого майна, за рахунок якого позивач мав би змогу повністю задовольнити свої вимоги до боржниці у разі невиконання нею боргового зобов`язання. Позивач відповідні докази до суду не подавав.

Разом із тим, на підставі наявних у матеріалах справи доказів установлено, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема довідок № 342603567 від 12.08.2023, № 323419684 від 20.02.2023 ОСОБА_3 належать на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_3 ( номер відомостей про речове право 45759239), земельна ділянка з кадастровим номером 7125786400:01:001:0465 ( номер відомостей про речове право 33967908). Свідок ОСОБА_11 , у свою чергу, в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_3 керує транспортним засобом Lexus, та повідомляла, що такий їй належить після смерті чоловіка. Вказані свідчення не є доказом належності рухомого майна боржнику, разом із тим така оббставина, підлягає з`ясуванню в межах виконавчого провадження.

Таким чином, позивач не довів, що внаслідок вчинення оспорюваного договору дарування ОСОБА_3 стала неплатоспроможною, а договір дарування вчинений на шкоду кредитору з метою уникнення ОСОБА_3 звернення стягнення на її майно.

Крім того, з урахуванням обставин цієї справи, обґрунтованими та вагомими є доводи відповідача ОСОБА_16 ..

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження останньої, у якому зазначені батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_17 , та свідоцтвом про одруження, відповідно якого ОСОБА_17 змінила прізвище на ОСОБА_18 ( том 1 а.с.179).

Відповідно до письмових доказів та свідчень свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , у справі встановлено, що ОСОБА_2 з 1977 року по теперішній час проживає та зареєстрована у житловому будинку по АДРЕСА_1 , який будувала із чоловіком ОСОБА_17 , з яким перебувала у шлюбі з 07.07.1977 ( відповідно відмітки у паспорті ОСОБА_2 ). Вказаний будинок до відчуження за договором дарування від 08.02.1996, був оформлений на ОСОБА_17 , чоловіка ОСОБА_2 ( свідоцтво про право приватної власності від 24.10.1985,що вбачається із договору дарування від 08.02.1996).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є людиною похилого віку та інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою серії 4ЧК № 006450 та посвідченням Серії НОМЕР_1 ( том 1 а.с.140,141).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ( № інформаційної довідки 323410175 та 323410017 від 20.02.2023) у ОСОБА_2 відсутнє інше майно, зокрема житло, яке належало б їй на праві власності( том 1 а.с.185,186).

Отже вказаний житловий будинок є єдиним постійним місцем проживання ОСОБА_2 ..

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що з 2018 року ОСОБА_2 вимагала від ОСОБА_3 віддарувати житловий будинок, у зв`язку із погіршенням відносин після смерті ОСОБА_17 ..

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що договір дарування від 20.02.2023 є реальним.

Отже, ураховуючи встановлені обставини у справі, зважаючи на те, що після відчуження спірного майна у ОСОБА_3 у власності було інше майно, за рахунок якого вона могла відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором, реальність договору дарування, позивачем не доведено, що оспорюваний правочин вчинено внаслідок недобросовісної поведінки боржника з метою унеможливити звернення стягнення на її майно.

Щодо заходів забезпечення позову.

18.10.2023 судом постановлено ухвалу про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_2 .

Відповідно до положень частини дев`ятоїстатті 159 ЦПК Україниу випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ураховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

З урахуванням того, що позивач є інвалідом ІІ групи , що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , та звільнений від сплати судового збору, відповідно до положеньп.9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», у відповідності до положень п.2 ч.2 , ч. 6 ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12,13,76-80,89,141,159,264,265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2023 року, скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач : ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 12.03.2020 органом 7133, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_4 .

Відповідач 1: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 , паспорт НОМЕР_5 ,виданий 22.01.2016 Шполянським РС УДМС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_6 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_7 , виданий 29.02.1996 Шполянським РВУМВСУкраїнив Черкаськійобласті, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Відповідач 3: Приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Вечірко Наталія Вікторівна, місцезнаходження: вул. Соборна, 55, смт Катеринопіль, Звенигородський район Черкаська область.

Повне рішення суду складене 10.06.2024.

Суддя О.В.Щербак