Постанова

від 14.11.2024 по справі 710/1431/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1301/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №710/1431/23 Категорія: 304020000 Щербак О.В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,

за участю секретаря Винник І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 03 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Наталії Вікторівни про визнання договору дарування недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначав,що 06.02.2023 ОСОБА_2 взяла в нього в борг 79000,00 доларів США. Відповідач зобов`язувалась повернути йому 10.02.2023 20000,00 доларів США, а до 25.02.2023 59000,00 доларів США.

Проте, станом на 26.02.2023 відповідач цього не зробила. Факт отримання грошей від нього підтверджується письмовою розпискою від 06.02.2023.

Оскільки кошти не були повернуті, ним було подано позов до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі 710/268/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 79000,00 доларів США.

В процесі примусового виконання виконавчого листа Шполянського районного суду Черкаської області від 13.06.2023 було встановлено, що частина нерухомого майна, яке належало ОСОБА_2 , а саме житловий будинок з надвірними спорудами та земельна ділянка кадастровий номер 7125710100:01:001:0982, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , були подаровані ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_3 .

Тобто відчуження частини належного їй майна вона здійснила вже після отримання коштів в борг.

За вказаним фактом позивач звернувся до ВПД №2 в Черкаській області із заявою від 14.08.2023 про кримінальне правопорушення. За заявою були внесені відомості до ЄРДР за № 12023250360001124 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах.

Вважав, що ОСОБА_2 , даруючи своїй матері житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку кадастровий номер 7125710100:01:001:0982, діяла очевидно недобросовісно, зловживала правами стосовно нього як кредитора, оскільки відчуження майна порушує майнові інтереси позивача і направлене на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Окрім того, позивачем при зверненні до Шполянського районного суду Черкаської області із позовом про стягнення боргу була подана заява про забезпечення позову, а ухвалою від 28.02.2023 заяву частково задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , а саме: земельну ділянку, площею 2,0196 га, кадастровий номер 7125784000:04:001:0138, що знаходиться в межах Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

За невідомих обставин житловому будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , була змінена адреса на АДРЕСА_1 . Внаслідок чого ОСОБА_2 отримала можливість подарувати своїй матері ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку кадастровий номер 7125710100:01:001:0982.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 20.02.2023 приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Вечірко Наталією Вікторівною за реєстровим № 727;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Вечірко Наталії Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 66490139 від 21.02.2023, на підставі якого здійснено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Вечірко Наталії Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 66490711 від 21.02.2023, на підставі якого здійснено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 7125710100:01:001:0982, загальною площею 0,0732 га;

- стягнути судові витрати.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 03 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 на час відчуження належних їй на праві власності житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 мала відповідно до розписки від 06.02.2023 грошові зобов`язання перед ОСОБА_1 , строк виконання за якими у сумі 20000,00 доларів США настав 10.02.2023, а в сумі 59000,00 мав настати 25.02.2023.

Позивач, обґрунтовуючи, вказував, що такий порушує його майнові інтереси, як кредитодавця, оскільки такий укладений з метою недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Окремо позивач посилається на те, що позивач скориставшись тим, що в адресі місця розташування належного їй майна змінено адресу з АДРЕСА_2 , відчужила належне їй майно.

Доводи позивача про фраудаторність спірного договору дарування судом відхилено, оскільки цей договір укладений 20 лютого 2023 року, тобто до звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про стягнення боргу за розпискою, що вбачається із досліджених у судовому засіданні матеріалів цивільної справи.

Крім того, на підставі наявних у матеріалах справи доказів установлено, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема довідок № 342603567 від 12.08.2023, № 323419684 від 20.02.2023 ОСОБА_2 належать на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_3 (номер відомостей про речове право 45759239), земельна ділянка з кадастровим номером 7125786400:01:001:0465 (номер відомостей про речове право 33967908). Свідок ОСОБА_4 , у свою чергу, в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_2 керує транспортним засобом Lexus, та повідомляла, що такий їй належить після смерті чоловіка. Вказані свідчення не є доказом належності рухомого майна боржнику, разом із тим така оббставина, підлягає з`ясуванню в межах виконавчого провадження.

Отже, позивач не довів, що внаслідок вчинення оспорюваного договору дарування ОСОБА_2 стала неплатоспроможною, а договір дарування вчинений на шкоду кредитору з метою уникнення ОСОБА_2 звернення стягнення на її майно.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційнускаргу вякій,посилаючись нате,що рішенняє незаконнимта необґрунтованим,прийнятим з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що, оскільки після отримання від позивача в борг грошових коштів, ОСОБА_2 здійснила відчуження частини належного їй майна. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_2 не мала наміру їх повертати. Таким чином вона значно зменшила обсяг майна, на яке може бути звернуте стягнення.

Щодо тверджень суду першої інстанції про те, що, з урахуванням обставин цієї справи, обґрунтованими та вагомими є доводи відповідача ОСОБА_3 , необхідно зазначити, що дійсно ОСОБА_3 є людиною похилого віку та особою з інвалідністю ІІ групи, а також будинок у АДРЕСА_1 є її єдиним постійним місцем проживання. Однак, у разі визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, дане майно перейде у власність ОСОБА_2 , яка є донькою ОСОБА_3 .

У відзиві на апеляційну скаргу представником ОСОБА_3 адвокатом Солодковою С.І. зазначено, що умови договору дарування житлового будинку і земельної ділянки були виконані обома сторонами даного правочину, та цей договір дарування був направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором.

Вказано, що спірне майно було подаровано ОСОБА_3 до звернення позивачем до суду про стягнення боргу. Спірне майно не мало обтяжень, не перебувало ні під арештом, ні під заставою.

Крім того, вказує, що окрім подарованого будинку у власності ОСОБА_2 є будинок, земельний пай, автомобіль, квартира в якій останнім часом проживала ОСОБА_2 на які і може бути звернуто стягнення на майно.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до розписки, написаної 06.02.2023 в м. Шпола Черкаської області, ОСОБА_2 , в присутності свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_1 кошти в розмірі 79000,00 доларів США, із цієї суми остання зобов`язувалась повернути 10.02.2023 20000,00 доларів США, а залишок суми 59000,00 доларів США в повному обсязі до 25.02.2023 (том 1 а.с. 9).

Відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області про забезпечення позову від 28.02.2023 у справі №710/268/23, що набрала законної сили 16.03.2023, заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , а саме земельну ділянку, площею 2,0196 га, кадастровий номер 7125784000:04:001:0138, що знаходиться в межах Лип`янської сільської ради Шподянського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; будинок, загальною 77,2 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 10-12).

На підставі наведеної ухвали суду внесені відповідні відомості 02.03.2023 до Державного реєстру речових прав, номер запису про обтяження 49428741 ( том 1 а.с. 23).

Відповідно до рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі №710/268/23, що набрало законної сили 13.06.2023, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 79000,00 доларів США, що еквівалентно 2 888 919,4 грн (том 1 а.с. 13-15).

13.06.2023 Шполянським районним судом Черкаської області виданий виконавчий лист за вказаним рішенням (том 1 а.с. 16).

Старшим державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задніпряною А.А. на підставі вказаного виконавчого листа відкрите виконавче провадження № 72146866 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2023) (том 1 а.с. 17).

Також установлено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування, зареєстрованого в реєстрі за № 327 від 08.02.1996, посвідченого державним нотаріусом Курінним В.В., належав житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , на земельній ділянці держфонду (том 1 а.с. 133-134).

Із листа КП «ЧООБТІ» № 49 від 16.02.2023, вбачається, що станом на 01.01.2013 житловий будинок в АДРЕСА_1 зареєстровано у Шполянському виробничому відділку КП «ЧООБТІ» в кн. 29 реєстровий №5777, реєстраційний номер в РПВН 20977321 за ОСОБА_6 на підставі договору дарування, виданого Шполянською державною нотаріальною конторою 08.02.1996 № 327 (том 1 а.с. 34).

Також на підставі рішення сесії Шполянської міської ради № 23-18/4 від 08.04.2005 ОСОБА_2 належала земельна ділянка з кадастровим номером 7125710100:01:001:0982, площею 0, 0732 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 142493, виданого 23.09.2005 року (том 1 а.с.176).

Відповідно до договору дарування від 20 лютого 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 727, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 належні їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 7125710100:01:001:0982, площею 0,0732 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 158,159).

Із інформаційної довідки № 323410602 та № 323416900, сформованих 20.02.2023 приватним нотаріусом Вечірко Н.В., відомості про наявність заборон на майно: житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 7125710100:01:001:0982 по АДРЕСА_1 відсутні (том 1 а.с. 183).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав № 323497334 від 21.02.2023, 20.02.2023 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125710100:01:001:0982, площею 0,0732 га, за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, виданого 20.02.2023 приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В. (том 1 а.с. 18).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав № 323494298 від 21.02.2023, 20.02.2023 зареєстроване право власності на житловий будинок, загальною площею 77,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, виданого 20.02.2023 приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В. (том 1 а.с. 19).

Із довідки № 58, виданої 16.02.2023 Виконавчим комітетом Шполянської міської ради ОТГ вбачається, що у житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає ОСОБА_3 , 1948 р.н., також зареєстровані , але не проживають ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (том 1 а.с.175).

Відповідно до Витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 1581 від 06.11.2023, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_8 з 08.09.2015 і по теперішній час; ОСОБА_7 з 23.09.2009 і по теперішній час; ОСОБА_3 з 28.07.1977 і по теперішній час (том 1 а.с. 135).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 19.08.2023 були внесені відомості за № 12023250360001124 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (том 1 а.с. 35).

Також у суді першої інстанції були заслухані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які зокрема, підтвердили факт того, що у спірному будинку весь час проживала мати ОСОБА_2 ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з частиною першою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, атакож інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Відповідні ознаки фіктивного правочину заначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16, провадження № 14-260 цс 19, та у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі № 754/2738/20, провадження № 61-4796 св 22.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено таке: «Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01 червня 2016 року у справі № 920/1771/14, від 30 листопада 2016 року у справі №910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину потрібно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце».

Отже, у справах про оспорювання договору за позовом особи, яка не є його стороною, спершу потрібно встановити, яким чином договір порушує (зачіпає) її права та законні інтереси.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260 цс 19).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається установлено, що договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено 06 лютого 2023 року на суму 79000,00 дол. США, 20 лютого 2023 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 житловий будинок та земельну ділянку, 27 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 09 травня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 79000,00 дол. США.

При зверненні із позовом ОСОБА_1 зазначав, що його інтерес полягає в тому, щоб спірний житловий будинок та земельна ділянка повернулася у власність відповідача ОСОБА_2 , оскільки від цього залежить подальша можливість примусового виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09 травня 2023 року у справі № 710/268/23 у межах виконавчого провадження. Укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір дарування житлового будинку та земельною ділянкою, які могли б бути реалізовані в порядку примусового виконання рішення районного суду в інтересах позивача, є нічим іншим, як фраудаторним правочином, оскільки на думку позивача він вчинений відповідачами на шкоду його інтересам як позивача. ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_2 відчужила належний їй житловий будинок та земельної ділянки на користь своєї матері ОСОБА_3 . Відчуження вказаного майна відповідач ОСОБА_2 вчинила після отримання коштів в борг, який на переконання позивача остання повертати не мала наміру.

Колегія суддів, враховуючи обставини справи, вважає, що даний правочин не дозволяє кваліфікувати його як такий, що вчинений на шкоду кредитору, оскільки позивачем не доведено наявності умислу обох сторін при його укладенні, а також не доведено наявності намірів сторін щодо його майбутнього невиконання.

У цій справі, судом установлено, що даний будинок до 08 лютого 1996 року належав на праві власності чоловіку ОСОБА_3 та батьку ОСОБА_2 , який подарував його своїй доньці.

У спірному будинку за адресою АДРЕСА_1 з моменту його побудови проживає та зареєстрована ОСОБА_3 . Разом з нею наразі зареєстровані та проживають ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 .

Судом також установлено, що, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема довідок № 342603567 від 12.08.2023, № 323419684 від 20.02.2023 ОСОБА_2 належать на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_3 (номер відомостей про речове право 45759239), земельна ділянка з кадастровим номером 7125786400:01:001:0465 (номер відомостей про речове право 33967908).

Тобто, після відчуження спірного майна, у власності ОСОБА_2 залишилось інше майно, за рахунок якого вона може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. Зазначене не дає підстав для висновку, що оспорюваний правочин вчинено внаслідок недобросовісної поведінки боржника з метою унеможливити звернення стягнення на її майно.

Колегія суддів вважає, що правочин, укладений між сторонами, направлений на його реальне виконання та настання правових наслідків ним передбачених, без мети приховування майна боржником ОСОБА_2 від кредитора ОСОБА_1 , а тому доходить висновку про необгрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шполянськогорайонного судуЧеркаської областівід 03червня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повноготексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2024 року.

Судді: