Рішення

від 04.06.2024 по справі 440/398/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/398/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Березіній С.Ю.

представника позивача Магди В.А.,

представника відповідача Набока В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.12.2020 №0034390701 та №0034410701.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 замінено відповідача у справі №440/398/21 в особі Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на його правонаступника в особі Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44057192).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 по справі № 440/398/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 14.12.2020 №0034390701. В решті вимог - позов залишено без задоволення. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області частину судових витрат, понесених позивачем на сплату судового збору, у розмірі 440,38 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 по справі № 440/398/21 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес", Головного управління ДПС у Полтавській області залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 року по справі № 440/398/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01.02.2024 по справі № 440/398/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес» задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2020 року № 0034410701. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 залишено без змін.

Справа №440/398/21 зареєстрована канцелярією Полтавського окружного адміністративного суду 13.02.2024 та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Удовіченко С.О., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2024.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 справу №440/398/21 в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 14.12.2020 року № 0034410701 прийнято до провадження, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що господарські операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. При цьому, ненадання сертифікатів якості само по собі не може свідчити про відсутність господарської операції.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на встановлені перевіркою обставини неможливості здійснення господарських операцій з поставки нафтопродуктів між позивачем та ТОВ "Фірма "Фідея" у зв`язку з непідтвердженням походження товару та не встановленням ланцюга постачання оливи базової марки "SN-150", а також наявності в ЄДРСР інформації щодо кримінального провадження №32019041670000034 від 30.09.2019, фігурантом в якому є ТОВ "Фірма "Фідея", тоді як на сам товар - оливу базову "SN-150" накладено арешт в рамках кримінального провадження рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2019. За твердженням відповідача, до перевірки не надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, що є обов`язковою умовою для імпортованого в Україну товару (т. 1 а.с. 121-126).

У відповіді на відзив позивач зазначив, що у відзиві відповідач дублює зміст акту перевірки, яким надається правова оцінка господарським взаємовідносинам між ТОВ "Фірма "Фідея" та ТОВ "Енергомед" та згадується кримінальне провадження, яке жодним чином не могло породжувати будь-яких правових наслідків для позивача та не стосується господарських правовідносин, що виникли безпосередньо між позивачем та ТОВ "Фірма "Фідея". При цьому, позивач несе індивідуальної юридичної відповідальності перед державною в особі податкових органів та жодним чином не відповідає за податкову дисципліну ТОВ "Фірма "Фідея". Доводи відповідача щодо необхідної сертифікації придбаних позивачем нафтопродуктів не базується на вимогах закону, оскільки нормативно-правові акти, на які посилається відповідач на момент укладення договору з ТОВ "Фірма "Фідея" втратили чинність (т. 1 а.с. 165-168).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

ТОВ "Пирятинський делікатес" (код ЄДРПОУ 36313601) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.09.2009, про що вчинено запис за №1 576 102 0000 000506 (т. 1 а.с. 34-38). Основним зареєстрованим видом економічної діяльності позивача за КВЕД є: 10.13 Виробництво м`ясних продуктів (основний). Підприємство з 30.09.2009 перебуває на податковому обліку, станом на дату підписання акту перевірки - в Пирятинській ДПІ ГУ ДПС у Полтавській області.

У період з 28.10.2020 по 10.11.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області на підставі направлень від 22.10.2020 №260, 261, 262 та наказу від 08.10.2020 №1807 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Пирятинський делікатес" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, результати якої оформлено актом від 17.11.2020 №2027/16-31-07-03-10/36313601 (т. 1 а.с. 13-24).

Вказаним актом зафіксовано факти порушення ТОВ "Пирятинський делікатес", зокрема:

- пункт 198.1, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198 пункт 201.1, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 3 231 584,00 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту ГУ ДПС у Полтавській області 14.12.2020 було сформовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення:

- №0034410701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 3 231 584,00 грн (т. 1 а.с. 12).

Зменшуючи ТОВ "Пирятинський делікатес" розмір від`ємного значення суми ПДВ, ГУ ДПС у Полтавській області виходило з того, що:

"Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації за серпень 2020 суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації): встановлено її завищення на 3 296 077 грн., що призвело до завищення показника рядка 21 Декларації.

Оскільки було завищено на 3 296 077 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації за серпень 2020 внаслідок врахування всупереч п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзацам першому - третьому п. 198.2, абзацам першому -другому п. 198.3 і абзацу третьому п. 198.6 ст. 198 ПК України при його визначенні нереальної операції з придбання у:

1)ТОВ «Фірма «Фідея» пн. 41223117.

Взаємовідносини відбувались на підставі договору поставки №150720-1 від ... 15.07.2020. ТОВ ~ «Фірма «Фідея» - Постачальник, реалізує Покупцю - ТОВ «ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС» нафтопродукти (олива базова марки §N-150 в кількості 2000 т).

Ціна товару визначається продавцем в рахунках-фактурах. Сплата вартості товарів здійснюється на підставі попередньої оплати кожної Партії товару протягом 5 (п`яти) календарних днів із дати виписки Постачальником рахунку. Поставка товару здійснюється на умовах ЕХ\Ґ - склад Постачальника, сторони можуть узгодити інші умови поставки, які будуть зазначені у видатковій накладній.

Станом на 01.08.2020 року відповідно аналітичного обліку рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» дебіторська заборгованість по ТОВ «Фірма «Фідея» (за нафтопродукти) складає 27 459 927,85 грн., протягом серпня 2020 року отримано нафтопродуктів на загальну суму 18 449 070 грн., в т.ч. ПДВ - 3 074 845 грн., станом на 31.08.2020 дебіторська заборгованість по вказаному контрагенту складає 9010857,85 грн.

У бухгалтерському обліку дані взаємовідносини було відображено проведеннями: Дт 281-Кт 631 -15 374 225 грн.

Дт 6442 - Кт 631 - 3 074 845 грн.

До податкового кредиту серпня 2020 віднесена сума ПДВ - 3 231 584 грн. по податковій накладній , яка була виписана та зареєстрована в липні 2020р.(п/н №56 від 17.07.2020р.)

Відповідно проведеного аналізу ланцюга постачання придбаних нафтопродуктів у ТОВ «Фірма «Фідея» згідно ЄРПН було встановлено, що постачальником є: ТОВ «ЕНЕРГОМЕД+» пн. 31761265 (Орган ДПС 465 ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. (Центральний р-н м. Дніпра), вид діяльності _20.42 - виробництво парфумних і косметичних засобів, чисельність працюючих в липні 2020 - 10 осіб, залишкова вартість основних засобів на 31.12.2019 - 0 тис.грн., вартість запасів на 31.12.2019 - 1585,1 тис.грн.).

В ході перевірки було проведено аналіз ланцюга Постачання придбаних нафтопродуктів у ТОВ «ЕНЕРГОМЕД+» згідно ЄРПН та було встановлено, що відсутнє придбання нафтопродуктів даної номенклатури, в зв`язку з чим встановлено нереальність продажу ідентифікованого товару, первинне введення в обіг (первинний продаж) якого не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів за ланками постачання.

Перевіркою встановлено невідповідність асортименту придбаних та реалізованих товарів по ланцюгу постачання ТОВ «ЕНЕРГОМЕД+», ТОВ «Фірма «Фідея» в адресу ТОВ «ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС». Згідно номенклатури поставлених товарів встановлено, що вони імпортовані на територію України та їм присвоєний код УКТЗЕД. Згідно податкової звітності ТОВ «ЕНЕРГОМЕД+» не є імпортером. Аналізуючи фінансову звітність підприємства було встановлено, що залишки запасів станом на 31.12.2019 складали - 1585,1 тис.грн., що свідчить про те, що реалізовані на адресу ТОВ «Фірма «Фідея» нафтопродукти були відсутні на залишках.

Про відсутність факту реального одержання відповідної кількості товару свідчить наявна інформація з Єдиного реєстру судових рішень.

Перевіркою встановлено наявність кримінального провадження за № 32019041670000034 від 30.09.2019, в якому фігурує ТОВ «Фірма «Фідея»

Проведеною перевіркоюта аналізом встановлено, що ТОВ «ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС» здійснило операції з придбання товарів (матеріалів, комплектуючих), які в дійсності не придбавалися у ТОВ «Фірма «Фідея», а лише полягали в документальному їх оформленні (шляхом складання договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків, та інших документів), з метою ухилення від сплати податків та обов`язкових платежів.

Враховуючи вищенаведене, господарські операції ТОВ «ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС» з ТОВ «Фірма «Фідея» не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу: «господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами".

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення - рішення від 14.12.2020 №0033390701, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 3 231 584,00 грн за наслідками аналізу господарських взаємовідносин з приводу придбання нафтопродуктів у ТОВ "Фірма "Фідея", суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У пункті 198.6 статті 196 Податкового кодексу України наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами в оспорюваній сумі, які були покладені в основу акта перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон України №996-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України №996-XIV, зазначена обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог пунктів 2.1, 2.4, 2.15 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 №168/704 (далі Положення № 88, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16.03.2021 року у справі № 580/2490/19.

З урахуванням зазначеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

ТОВ "Пирятинський Делікатес" має ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, виданої ДПС України, сплачено за період з 12.05.2020 по 12.05.2021 (т. 2 а.с. 143-144).

15.07.2020 між ТОВ "Фірма "Фідея" (постачальник) та ТОВ "Пирятинський Делікатес" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 150720-1 (т.1 а.с. 84-91).

За умовами договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийнято й оплатити нафтопродукти у кількості, асортименті, по цінам, у терміни, зазначених у рахунках і вкладних, що є невід`ємною частиною цього договору. Сторони можуть узгоджувати кількість, асортимент, ціну товару, умови поставки та оплати товару в окремих додатках до договору, відписаних сторонами. У випадку, якщо умови договору та додатків відрізняються, сторони керуються положеннями відповідного додатку. Загальна кількість товару за даним договором становить суму кількості поставленого продовж терміну дії даного договору товару. Одиниця виміру товару тони. Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними станами й державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Поставка товару здійснюється відповідно до правил "Інкотермс-2000" на умовах: EXW склад постачальника. Сторони можуть узгодити інші умови поставки, які будуть зазначені у видатковій накладній, підписаній сторонами.

Прийом товару по кількості відбувається згідно з "Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти й нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України" (спільний наказ Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України. Мінекономіки України, Дсржспоживстандарту України 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496.

Прийом Товару по якості відбувається відповідно до Інструкції "З контролювання якості нафти й нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" затвердженої спільним Наказом Мінпаливенерго України та ДКУ з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року N 271/121.

15.07.2020 між сторонами підписано додаток № 103 до договору № 150720-1 від 15.07.2020, згідно якого сторони погодили поставку товару - олива базова марка SN-150 в кількості 2000 т, загальна вартість партії поставки становить 31 400 000,00 грн, в тому числі ПДВ 5233333,33 грн (т. 1 а.с. 92).

У ході виконання умов договору поставки ТОВ "Фірма "Фідея" виписано видаткові накладні від 28.07.2020 № 2511, 2510, 2509, від 23.07.2020 №2464 (т.1 а.с. 199-202) та податкову накладну від 17.07.2020 № 56 (т.1 а.с. 205-207).

Дослідивши дані первинні документи ТОВ "Фірма "Фідея" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Пирятинський Делікатес" товару, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість та ціну. Будь-яких порушень щодо оформлення накладної судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Податкова накладна № 56 від 17.07.2020 на суму 16 157 919,00 грн в т.ч. ПДВ в розмірі 3231583,82 грн зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується залученими до матеріалів справи витягами з ЕРПН (т. 1 а.с. 205-206).

Факт оплати ТОВ "Пирятинський Делікатес" підтверджує платіжними дорученнями від 17.07.2020 №5684 на суму 19 389 502,91 грн, в т.ч. ПДВ в розмірі 3 231 583,82 грн та №5659 від 16.07.2020 на суму 12 010 496,94 грн, в т.ч. ПДВ в розмірі 2 001 749,49 грн (т. 1 а.с. 187-188).

На підтвердження обставин транспортування придбаної оливи до матеріалів справи додано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) №20/07/20 від 20.07.2020, №28/07/20-2 від 28.07.2020, №31/07/20-1 від 31.07.2021, №31/07/20-2 від 31.07.2020, №31/07/20 від 31.07.2020, №17/07/20 від 17.07.2020, №22/07/20 від 22.07.2020, №23/07/20 від 23.07.2020 №28/07/20-1 від 28.07.2020, №28/07/20 від 28.07.2020 (т. 1 а.с. 111-120).

У подальшому придбані у ТОВ "Фірма "Фідея" нафтопродукти були реалізовані на користь ТОВ "ЕКО АГАТ", ТОВ "Агама М", ТОВ "Трейдінгова компанія "Інгус", ТОВ "СМА ЛОДЖИСТИК", ТОВ "Агрофілд Україна", ТОВ "АЕЛІТА ЛЮКС", ТОВ "УКРВТОРСПЛАВ", ТОВ "ОІЛ ПАРТНЕР", ТОВ "РІМОЛ", ТОВ "Тентпром ЛТД", ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МК ЕНЕРГОБУД", ТОВ "ДАТА СІСТЕМ" за відповідними договорами та, як зазначав представник позивача, відвантажений ТОВ "Фірма "Фідея" товар поставлявся безпосередньо контрагентам ТОВ "Пирятинський делікатес" (т.1 а.с. 231-253, т.2 а.с. 1-250, т.3 а.с. 1-52).

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008 за № 805/15496 (надалі Інструкція), на яку, крім іншого, міститься посилання у договорі поставки нафтопродуктів №150720-1 від 15.07.2020.

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5 Інструкції № 281/171/578/155 визначено порядок приймання нафти і нафтопродуктів залізничним (підпункт 5.2), водним (підпункт 5.3), автомобільним (підпункт 5.4), нафтопровідним (підпункт 5.5) транспортом.

Пунктом 7 Інструкції № 281/171/578/155 регламентується порядок відпуску нафти і нафтопродуктів за переліченими видами транспорту, крім нафтопровідного (підпункти 7.3 7.5). При цьому підпунктом 7.2 пункту 7 Інструкції № 281/171/578/155 передбачено, що відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом. Вимоги щодо порядку приймання і здавання нафтопродуктів з нафтопродуктопроводів, порядку приймання і відпуску нафтопродуктів на автозаправних станціях врегульовано пунктами 8, 10 Інструкції № 281/171/578/155 відповідно.

Інші пункти Інструкції № 281/171/578/155 регламентують питання метрологічного забезпечення приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів (пункт 4), зберігання нафтопродуктів (пункт 6), порядку складання товарного балансу (пункт 9), змішування нафтопродуктів (пункт 11), збирання та відпуску відпрацьованих нафтопродуктів (пункт 12), порядку інвентаризації (пункт 13), обліку руху, бухгалтерського обліку нафти і нафтопродуктів, обліку нафти і нафтопродуктів на автозаправній станції (пункти 14, 15, 16), визначення втрат нафти і нафтопродуктів та їх списання (пункт 17). При цьому застосування зазначених положень невід`ємно пов`язане із процесами прийняття, відпуску і транспортування нафти і нафтопродуктів.

Таким чином, за наслідками дослідження пункту 1 «Загальні положення», а також змісту Інструкції № 281/171/578/155 в цілому слідує, що складення передбачених нею первинних документів є обов`язковим в усіх випадках фізичного переміщення нафти і нафтопродуктів, що відбувається шляхом, зокрема, її приймання, транспортування, відпуску.

Верховний Суд при розгляді справи № 813/2185/18 у постанові від 01.12.2022 зазначив, що журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, журнал обліку вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП, стосуються обліку руху нафти і нафтопродуктів на тому підприємстві, яке займається обслуговуванням та експлуатацією нафтобази.

Судом досліджено товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) №20/07/20 від 20.07.2020, №28/07/20-2 від 28.07.2020, №31/07/20-1 від 31.07.2021, №31/07/20-2 від 31.07.2020, №31/07/20 від 31.07.2020, №17/07/20 від 17.07.2020, №22/07/20 від 22.07.2020, №23/07/20 від 23.07.2020 №28/07/20-1 від 28.07.2020, №28/07/20 від 28.07.2020.

Із вищевказаних ТТН випливає, що вантажоодержувачем товару виступало ТОВ "Пирятинський Делікатес" для ТОВ "Агама М", ТОВ "Еко Агат", ТОВ "Трейдингова компанія "Інгус", пункт навантаження - м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 1-Н.

Згідно відміток на ТТН товар одержано ТОВ "Агама М", ТОВ "Еко Агат", ТОВ "Трейдингова компанія "Інгус" за адресою відвантаження.

У свою чергу відповідно до наданої ГУ ДПС у Полтавській області інформації від 12.03.2024 № 4974/5/16-31-05-01-01 за адресою: м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 1-Н зареєстрований за ТОВ "Фірма "Фідея" - Паливний склад (т.6 а.с. 31-33).

При цьому, згідно вищевказаної інформації за ТОВ "Пирятинський Делікатес" будь-якої нерухомості за адресою: м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 1-Н не зареєстровано.

Крім того, згідно листа наданого ТОВ "Ойл трансшипмент" № 27 від 12.03.2024, наданого на адвокатський запит представника позивача, у період з липня по серпень 2020 року ТОВ "Фірма "Фідея" користувалося трьома резервуарами обсягом по 3000 куб.м. кожний №№ 22, 24, 25 за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 1-Н (т.6 а.с. 40).

З аналізу вищевикладеного випливає, що ТОВ "Пирятинський Делікатес" не займалося обслуговуванням та експлуатацією нафтобази, а перехід права власності на товар відбувався без фізичного його переміщення з резервуарів, де він зберігався, що виключає обов`язок позивача вести журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП та журналу обліку вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Суд зазначає, що доводи контролюючого органу зводяться лише до правових дій, наявності/відсутності відповідних об`єктів, персоналу тощо саме у контрагента позивача.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статті 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, контролюючим органом не надано жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів ТОВ "Пирятинський Делікатес" з контрагентом.

Наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків, в яких не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. З цього приводу Верховний Суд висловлював правову позицію, зокрема у справі № 802/2231/17-а постанова від 18.09.2018 року.

Також, сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника (в тому числі по ланцюгу постачання) і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18 від 25.09.2019 у справі № 817/992/15 від 01.12.2022 у справі № 320/5878/19.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04.06.2020 у справі № 340/422/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 27.08.2020 у справі № 820/1379/16, від 17.09.2020 у справі № 826/16705/17, від 20.10.2020 у справі № 806/705/15 тощо).

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Подібні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 804/939/16, від 26.06.2018 у справі № 826/3006/14, від 06.11.2018 у справі № К/9901 /3443/18.

Отже, надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Пирятинський Делікатес" чи його контрагента. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що наведені докази свідчать про реальність господарських операцій ТОВ "Пирятинський Делікатес" та ТОВ "Фірма "Фідея".

Дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Пирятинський Делікатес" порушень податкового законодавства, визначених в акті від 17.11.2020 № 2027/16-31-07-03-10/36313601, на підставі висновків якого відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 № 0034410701.

Констатуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 14.12.2020 № 0034410701.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" (код ЄДРПОУ 36313601, вул. Володимира Сосюри, 6, офіс 199, м.Київ) до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м.Полтава, 36014, код ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 14.12.2020 року № 0034410701

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 22 259,62 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлено 10.06.2024.

Суддя С.О. Удовіченко