Ухвала

від 10.06.2024 по справі 160/4191/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 червня 2024 року

м. Київ

справа № 160/4191/21

адміністративне провадження № К/990/19747/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №160/4191/21 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Зернотрейд», Акціонерного товариства «Державне продовольчо-зернова корпорація України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління ДПС у Київській області, Національне антикорупційне бюро України про визнання договорів недійсними та стягнення коштів в дохід держави,

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Зернотрейд», Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління ДПС у Київській області, Національне антикорупційне бюро України про визнання недійсним договору поставки №359 від 16.07.2019 укладеного між АТ «ДПЗКУ» та ТОВ «Виробниче об`єднання «Зернотрейд» на загальну суму 6885004,80 грн; стягнення з ТОВ «Виробниче об`єднання «Зернотрейд» на користь АТ «ДПЗКУ» 6885004,80 грн; стягнення з АТ «ДПЗКУ» на користь Державного бюджету 6885004,80 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023, позов задоволено частково, визнано договір поставки №359 від 16.07.2019 укладений між АТ «ДПЗКУ» та ТОВ «Виробниче об`єднання «Зернотрейд» на загальну суму 6885004,80 грн недійсним; визнано недійсним договір складського зберігання зерна №17-3Б/2019 від 11.07.2019; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 27240,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №160/4191/21.

Касаційну скаргу подано вчетверте, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 09.02.2024, від 06.03.2024, від 18.04.2024 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що вперше з касаційною скаргою він звернувся в межах встановленого КАС строку на касаційне скарження, повернення касаційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 20.06.2018 у справі №802/470//17-а, від 16.10.2019 у справі №2а-1670/8497/11, від 03.09.2020 у справі №2А/0370/3414/12, від 26.10.2021 у справі №2а-19251/11/2670. На думку скаржника, застосування штрафних санкцій, які передбачені статтею 250 Господарського кодексу України, не можуть бути підставою для звільнення особи від відповідальності, а строки, визначені цією нормою права, повинні застосовуватися з урахуванням процедур та строків розгляду справ і не повинні позбавляти позивача права на ефективний засіб правового захисту. Обґрунтовуючи таку позицію, необхідно досліджувати хронологію подій, які призвели до визнання недійсним укладеного правочину та в подальшому для застосування штрафних санкцій до суб`єктів таких правочинів. Контролюючим органом зазначено, що відсутні підстави для ототожнення застосування наслідків недійсності правочину із адміністративно-господарськими санкціями в розумінні Господарського кодексу України. Під час вирішення питання темпоральних меж процесуального строку звернення до суду контролюючого органу з позовом про застосування наслідків недійсності правочину застосовними є норми абзацу третього частини першої статті 102 Податкового кодексу України.

Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначаються норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанова Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційного Суду України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, тощо.

Отже, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду повинні бути ґрунтовні підстави: попередні рішення Верховного Суду мають бути помилковими чи застосований у цих рішеннях підхід має очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ.

У цьому контексті слід зауважити, що скаржник не обґрунтував необхідність відступлення від сформованого висновку Верховного Суду щодо застосування норми права. Головним управлінням ДПС у Київській області не наведено підстав для змін правового регулювання у подібних правовідносинах.

На сьогодні усталеною залишається позиція Верховного Суду про те, що відповідальність, передбачена частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, є адміністративно-господарською санкцією і строк для її застосування визначає стаття 250 Господарського кодексу України. Застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій після шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є неправомірним (постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 25.07.2023 у справі №160/14095/21).

Проте податковим органом не конкретизовано, які норми матеріального права невірно застосовано судами попередніх інстанцій, від якого висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах слід відступити, який правовий висновок має бути сформовано у даній справі.

Доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм податкового законодавства України, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що не є належим викладенням підстав касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Скаржником не враховані роз`яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередніх та не усуває встановлених недоліків.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №160/4191/21 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва