Постанова

від 10.06.2024 по справі 815/2665/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року

м. Київ

справа № 815/2665/17

адміністративне провадження № К/9901/40146/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Бившева Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 (Суддя: Самойлюк Г.П.),

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 (Судді: Зуєва Л.Є., Шевчук О.А., Федусик А.Г.,)

у справі № 815/2665/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕН И К"

до Головного управління ДФС в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕН И К" (далі - позивач, ТОВ "ВАЛЕН И К") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2017 року №0008371401, №0008391401, №0008381401 (т. 1 а.с. 3-11)

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 адміністративний позов задоволено (т. 3 а.с. 3-15, 57-64).

Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої посилався на правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на зафіксовані актом перевірки порушення. Зокрема, правомірність збільшення податку на прибуток на суму 287 998 грн., в т.ч. по періодам: за 2015 рік - на 39829 грн., за 1 квартал 2016 року на суму 33449 грн., за півріччя 2016 року на суму 188107 грн. та за 9 місяців 2016 на суму 248169 грн контролюючим органом обґрунтовано порушенням позивачем п. 44.1, п.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 ПК України, пункту 5.4 розділу II Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №39 від 25.02.2000 р., п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», з огляду на віднесення позивачем до складу загальновиробничих витрат вартість послуг за чистку та ґрунтовку металопрокату (послуг з доопрацювання та підвищення якісних технічних характеристик металопрокату), яка відповідно до п. 11 П(с) БО № 9 «Запаси» повинна включатись до складу Собівартості реалізованої продукції, що призвело до заниження показника фінансового результату до оподаткування (прибуток), визначений у фінансовій звітності на суму 1599 986 грн., в т.ч. по періодам: за 2015р. на 221270 грн., за 1 квартал 2016р. на суму 185826 грн., за півріччя 2016р. на суму 1045041 грн. та за 9 місяців 2016 р на суму 1378716 грн.

Крім цього, актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.5 ст.198 ПК України, у зв`язку з заниженням податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 319 997 грн, внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками господарських операцій, що не є господарською діяльністю платника податку (чистка, грунтовка та порізка металопрокату), що стало підставою для збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 242685 грн., у т.ч. за: січень 2016 року на суму 5041 грн.; лютий 2016 року на суму 17740 грн.; березень 2016 року на суму 17499 грн.; травень 2016 року на суму 95401 грн.; червень 2016 року на суму 107004 грн. та зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за вересень 2016 року у сумі 77312 грн. Враховуючи викладене, відповідач просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову (т. 3 а.с. 72-76).

В надісланих на адресу Вищого адміністративного суду запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін (т. 3 а.с. 116-126).

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.78.1.5 п.78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 810 від 24.03.2017 р., направлень на перевірку №№ 993/14-01, 994/14-01 від 27.03.2017р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕН И К" (код ЄДРПОУ 39071938) за період з 29.01.2014р. по 30.09.2016р, за наслідками якої складено акт № 287/15-32-14-01/39071938 від 10.04.2017 р. з висновками про порушення позивачем (т.1, а.с. 22-39):

- п. 44.1, п.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 ПК України, пункту 5.4 розділу II Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №39 від 25.02.2000 р. (у редакції наказу Міністерства фінансів України № 25 від 24.01.2011р.) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за №161/4382, п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248, із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 287998 грн., в т.ч. по періодам: за 2015 рік - на 39829 грн., за 1 квартал 2016 року на суму 33449 грн., за півріччя 2016 року на суму 188107 грн. та за 9 місяців 2016 на суму 248169 грн.;

- п.198.5 ст.198 ПК України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 242685 грн., у т.ч. за: січень 2016 року на суму 5041 грн.; лютий 2016 року на суму 17740 грн.; березень 2016 року на суму 17499 грн.; травень 2016 року на суму 95401 грн.; червень 2016 року на суму 107004 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за вересень 2016 року у сумі 77312 грн (т. 1 а.с. 39).

За результатами перевірки відповідачем 25.04.2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0008371401, яким TOB «ВАЛЕН И К» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 350 040,00 грн. (за податковими зобов`язаннями в сумі 287 998,00 грн.) та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 62 042,00 грн. (т.1 а.с.13);

- № 0008391401, яким TOB «ВАЛЕН И К» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 303 356,00 грн. (за податковими зобов`язаннями в сумі 242 685,00 грн.) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 60 671,00 грн. (т.1 а.с.14);

- № 0008381401, яким TOB «ВАЛЕН И К» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 77 312,00 грн. (т.1 а.с.19).

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій посилались на документальне підтвердження позивачем придбаних на виконання укладених договорів послуг у контрагентів ПП «ФІРМА ГРАТ», ТОВ «УКРХЛІББУД 1», ТОВ «УКРБУДКОМПЛЕКТ» по чищенню, ґрунтуванню і порізці металу, та понесених витрат, які закладені позивачем в ціну реалізованого ТОВ «МЕГАПОЛІС» на виконання укладеного договору поставки № 315028 від 05.05.2014 р. металопрокату. Керуючись вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (П(С)БО) № 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», № 16 «Витрати», судами попередніх інстанцій відхилені посилання відповідача на завищення позивачем загальновиробничих витрат, внаслідок віднесення вартості послуг чистки, ґрунтовки та порізки металопрокату до складу загальновиробничих витрат, а не до собівартості реалізованої продукції, оскільки за висновками судів попередніх інстанцій, це не впливає на кінцевий фінансовий результат та оподатковуваний прибуток підприємства. Крім цього, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що придбані послуги у контрагентів позивача ПП «ФІРМА ҐРАТ», TOB «УКРХЛІББУД 1», TOB «УКРБУДКОМПЛЕКТ» по чищенню, ґрунтуванню і порізці металу, було використано в господарській діяльності TOB «ВАЛЕН И К» для підготовки товару для продажу, який в тому самому періоді був реалізований. За висновками судів попередніх інстанцій, понесені позивачем витрати на придбані у контрагентів позивача ПП «ФІРМА ҐРАТ», TOB «УКРХЛІББУД 1», TOB «УКРБУДКОМПЛЕКТ» послуги по чищенню, ґрунтуванню і порізці металу позивач здійснював в періоді, в якому відбувався продаж товару. При формуванні відпускної ціни витрати на підготовку товару для продажу закладалися TOB «ВАЛЕН И К» в ціну товару, а саме металопрокат, який був підданий додатковій обробці при формуванні відпускної ціни, мав вищу ціну, ніж той, що реалізовувався без обробки. Отже придбання послуг з чистки та ґрунтовки металопрокату здійснювалось TOB «ВАЛЕН И К» з метою отримання доходу (прибутку) від подальшої реалізації товару (металопрокату) та вказані операції спричинили реальні зміни майнового стану суб`єкта господарської діяльності.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Між TOB «ВАЛЕН И К» (продавець) та ПКФ ТОВ «МЕГАПОЛІС» (Покупець) укладено договір поставки № 315028 від 05.05.2014р., відповідно до п.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та сплатити товар (металопрокат), номенклатура, кількість, вартість якого вказується в Специфікаціях або накладних, які є невід`ємною частиною договору (т. 1, а.с. 125-126). Додатковою угодою № 2 від 28.05.2015 року до договору поставки № 315028 від 05.05.2014 р. (п.п.2.4) визначено, що до складу ціни товару може включатись вартість його покращення відповідно до Специфікацій (т.1, а.с. 127).

Враховуючи, що під час реалізації товару від покупців надходили усні заявки на покращення товару, TOB «ВАЛЕН И К» укладено договори про надання послуг: № 27/10/2015 від 27.10.2015р. та додаткова угода № 1 від 27.10.2015р, укладені між TOB «ВАЛЕН И К» та ПП «ФІРМА ГРАТ»; № 16/11/2015 від 16.11.2015р. та додаткова угода № 1 від 16.11.2015р., укладені між TOB «ВАЛЕН И К» та ТОВ «УКРХЛІББУД 1»; № 16/11/2015 від 16.11.2015р. та додаткова угода № 1 від 16.11.2015р., укладені між TOB «ВАЛЕН И К» та ТОВ «УКРБУДКОМПЛЕКТ».

Зокрема, як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.10.2015 р. між TOB «ВАЛЕН И К» (замовник) та ПП «ФІРМА ГРАТ» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 27/10/2015, за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи з очищення, порізки, ґрунтовки, гнуття, зварювання та інших робіт відповідно до поданих заявок, які є невід`ємною частиною цього договору (т.1, а.с. 129-130). На підтвердження виконання умов договору № 27/10/2015 від 27.10.2015р. позивачем надано засвідчені копії рахунків-фактур, актів приймання передачі товару, товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.180 -184, 194-206; 216-220; 222-226; 228-236; 238-245; 247-250; т.2, а.с. 2-6; 8-47; 49-60; 62-81; 83-98; 100-131; 133- 148; 150-161); податкових накладних № 28 від 27.10.2015р., № 7 від 27.11.2015р., № 8 від 25.12.2015р., № 1 від 12.01.2016 р., № 2 від 12.02.2016 р., № 4 від 26.02.2016 р., № 5 від 10.03.2016 р., № 10 від 31.03.2016 р., № 2 від 13.04.2016 р., № 4 від 15.04.2016 р., № 6 від 19.04.2016 р., № 13 від 20.05.2016 р., № 18 від 20.05.2016 р., № 16 від 23.05.2016 р., № 22 від 31.05.2016 р., № 23 від 22.06.2016 р., № 33 від 30.06.2016 р., № 30 від 29.06.2016 р., № 4 від 14.07.2016 р., № 7 від 21.07.2016 р., № 2 від 05.08.2016 р., № 14 від 26.08.2016 р., № 8 від 05.09.2016 р., № 25 від 30.09.2016 р. (т.2, а.с. 162-163; 166-170-187).

16.11.2015р. між TOB «ВАЛЕН И К» (замовник) та ТОВ «УКРХЛІББУД 1» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 16/11/2015, за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи з очищення, порізки, ґрунтовки, гнуття, зварювання та інших робіт відповідно до поданих заявок, які є невід`ємною частиною цього договору (т.1, а.с. 133-136). За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від контрагента податкової накладної № 4 від 15.12.2015р. (т. 2, а.с. 165). На підтвердження виконання умов договору № 16/11/2015 від 16.11.2015р. позивачем надано засвідчені копії: акта виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрати, рахунку-фактури (т. 1, а.с. 207-214).

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.11.2015 р. між TOB «ВАЛЕН И К» (замовник) та ТОВ «УКРБУДКОМПЛЕКТ» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 16/11/2015, за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи з очищення, порізки, ґрунтовки, гнуття, зварювання та інших робіт відповідно до поданих заявок, які є невід`ємною частиною цього договору (т. 1, а.с. 137-140). За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від контрагента податкової накладної № 20 від 18.12.2015р. (т. 2, а.с. 164). На підтвердження виконання умов договору № 16/11/2015 від 16.11.2015 р. позивачем надано засвідчені копії актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), рахунку на оплату, актів приймання-передачі товару, товарно-транспортних накладних (т. 1, а.с.185 -192).

На підтвердження факту придбання TOB «ВАЛЕН И К» послуг чистки, ґрунтовки, порізки металопрокату у 2015 році на суму 221 270 грн. позивачем надано до суду засвідчені копії актів виконаних робіт: № 01/ 10 від 28.10.2015 р. згідно договору № 27/10/15 від 27.10.2015 р., укладеного із ПП «ФІРМА ГРАТ» на суму 44 254, 00 грн. (ПДВ 8 850, 80 грн.) (т.1, а.с. 179); № б/н від 18.11.2015 р. згідно договору № 16/11/15 від 16.11.2015 р., укладеного з TOB «УКРБУДКОМПЛЕКТ» на суму 56 362,25 грн. ( ПДВ 11272, 45 грн.)(т.1, а.с. 185); № 02/11 від 30.11.2015 р. згідно договору № 27/10/15 від 27.10.2015 р., укладеного з ПП «ФІРМА ГРАТ» на суму 28503,50 грн. (ПДВ 5700,70 грн.) (т. 1, а.с. 193); № 08/15 від 30.12.2015 р. згідно договору № 16/11/15 від 16.11.2015 р., укладеного з TOB «УКРХЛІББУД 1» на суму 62066,67 грн. (ПДВ 12 413,33 грн.)(т.1, а.с. 207-212); № 03/12 від 30.12.2015 р. згідно договору № 27/10/15 від 27.10.2015 р., укладеного з ПП «ФІРМА ГРАТ» на суму 30084,00 грн. (ПДВ 6016,80 грн.) (т.1, а.с. 215).

На підтвердження факту придбання послуг чистки, ґрунтовки, порізки металопрокату у ПП «ФІРМА ҐРАТ» згідно з договором № 27/10/15 від 27.10.2015 р. TOB «ВАЛЕН И К» у 2016 році на суму 1 378 716 грн. позивачем надано засвідчені копії актів виконаних робіт: № 01/01 від 12.01.2016 р. на суму 45562,00 грн. (ПДВ 9112,40 грн.)(т.1, а.с. 221), № 02/02 від 17.02.2016 р. на суму 46325,00 грн. (ПДВ 9265,00 грн.) (т.1, а.с. 227), № 03/02 від 29.02.2016 р. на суму 20274,00 грн. (ПДВ 4054,80 грн.) (т.1, а.с. 237), № 03/03 від 15.03.2016 р. на суму 16666,67 грн. (ПДВ 3333,33 грн.) (т.1, а.с. 246), № 04/03 від 31.03.2016 р. на суму 57000,00 грн. (ПДВ 11400,00 грн.) (т.2, а.с. 1), № 05/04 від 29.04.2016 р. на суму 164274,33 грн. (ПДВ 32854,87 грн.) (т. 2, а.с. 7), № 06/05 від 20.05.2016 р. на суму 96150,00 грн. (ПДВ 19230,00 грн.) (т.2, а.с. 48), № 07/05 від 31.05.2016 р. на суму 207122,50 грн. (ПДВ 41424,50 грн.) (т.2, а.с. 61), № 08/06 від 30.06.2016 р. на суму 391666,67 грн. (ПДВ 78333,33 грн.) (т.2, а.с. 82), № 09/07 від 29.07.2016 р. на суму 99000,00 грн. (ПДВ 19800,00 грн.) (т.2, а.с. 99), № 010/08 від 30.08.2016 р. на суму 72958,33 грн. (ПДВ 14591,67 грн.) (т.2, а.с. 132), № 011/09 від 30.09.2016 р. на суму 161716,67 грн. (ПДВ 32343,33 грн.) (т.2, а.с. 149). На підтвердження факту здійснення оплати згідно вищевказаних договорів позивачем надано до суду засвідчені копії виписок ПАТ «Укрсоцбанк» по особовому рахунку № НОМЕР_1 (т.2, а.с. 188-213).

В акті перевірки зафіксовано, що позивачем віднесено до складу загальновиробничих витрат вартість послуг за чистку, грунтовку та порізку металопрокату у розмірі 1 599 986 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій зі змісту акта перевірки (т.1, а.с. 29), підставою для збільшення позивачеві грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 287 998,00 грн, слугували висновки про заниження позивачем показника фінансового результату до оподаткування (прибуток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на суму 1 599 986 грн, внаслідок віднесення позивачем до складу загальновиробничих витрат вартість послуг за чистку та ґрунтовку металопрокату (послуг з доопрацювання та підвищення якісних технічних характеристик металопрокату), яка відповідно до п. 11 П(с) БО № 9 «Запаси» повинна включатись до складу Собівартості реалізованої продукції.

Разом з тим, дійшовши висновку про неправомірність збільшення позивачеві грошового зобов`язання з податку на прибуток, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що віднесення позивачем вартості послуг чистки, ґрунтовки та порізки металопрокату до складу загальновиробничих витрат, а не до собівартості реалізованої продукції, не вплинуло на кінцевий фінансовий результат та оподатковуваний прибуток підприємства, відтак позивач має право зменшити на понесені витрати фінансовий результат (прибуток) звітного періоду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість таких висновків контролюючого органу, з огляду на наступне.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 р. (П(С)БО 73), витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

У відповідності до п. 2 розділу ІІ П(С)БО 73, для суб`єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати, форма і порядок складання яких визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 року № 25) (із змінами).

Так, у відповідності до п. 5.1. розділу ІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 39 від 25.02.2000 р., (П(С)БО 25) у статті "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображається дохід від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг без непрямих податків і зборів та інших вирахувань з доходу.

Згідно пункту 5.4 розділу II Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», у статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів, визначена відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р.

Відповідно до пункту 10 П(С)БО 16 «Витрати» собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Крім цього, згідно п. 11 П(С)БО 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних витрат загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Відповідно до пункту 9 П(С)БО 9 "Запаси" первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат, зокрема, : суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків та знижок, наданих постачальником (продавцем); інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р., передбачені витрати, які включаються до складу загальновиробничих витрат.

Згідно з п. 5.7 розділу ІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", у статті "Фінансовий результат до оподаткування" відображається різниця між чистими доходами та витратами підприємства.

У статті "Чистий прибуток (збиток)" відображається чистий прибуток або чистий збиток - різниця між сумою фінансового результату до оподаткування і сумою витрат з податку на прибуток (п.5.9 розділу ІІ П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва").

Відповідно до п. 6 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку І «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерством фінансів України № 73 від 07.02.2013 р., фінансова звітність підприємства формується з дотриманням, зокрема, такого принципу як превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до її сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

При цьому, за змістом ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема: нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Колегія суддів звертає увагу, що в позовній заяві позивач, фактично не заперечуючи відносно необхідності віднесення понесених ним витрат (по чистці, ґрунтовці та порізки металопрокату) до собівартості реалізованої продукції, посилався лише на те, що віднесення позивачем вартості послуг чистки, ґрунтовки та порізки металопрокату до складу загальновиробничих витрат (в рядку 2180 (інші операційні витрати), а не до собівартості реалізованої продукції (рядок 2050), не вплинуло на кінцевий фінансовий результат та оподатковуваний прибуток підприємства.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що фінансовий результат до оподаткування (прибуток) визначається виходячи з різниці між чистими доходами та витратами підприємства, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що віднесення позивачем вартості послуг чистки, ґрунтовки та порізки металопрокату до складу загальновиробничих витрат, а не до собівартості реалізованої продукції, не вплинуло на кінцевий фінансовий результат та оподатковуваний прибуток підприємства, відтак позивач має право зменшити на понесені витрати фінансовий результат (прибуток) звітного періоду.

Доводи касаційної скарги не містять посилань на неправомірність висновків судів попередніх інстанцій в цій частині, отже не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Крім цього, як вірно зазначено позивачем в позовній заяві, а також в запереченнях на касаційну скаргу, відповідачем за результатами перевірки фактично збільшено рядок 2050 Звіту про фінансові результати за відповідні періоди (2015 рік, 1 квартал 2016 року, за півріччя 2016 року та за 9 місяців 2016) на загальну суму 1 5999 986 грн, але при цьому не зменшено «інші операційні витрати» у рядку 2180 цих звітів, що фактично призвело до включення суми витрат двічі за той самий період, як у складі собівартості реалізованої продукції, так і у складі інших операційних витрат. Однак, колегія суддів зазначає, що такі висновки контролюючого органу навпаки свідчать про зменшення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.198.5 ст.198 ПК України, у зв`язку з заниженням податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 319 997 грн, внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками господарських операцій, що не є господарською діяльністю платника податку, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити (визначені цим пунктом).

Разом з тим, у відповідності до пп. «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Так, у відповідності до пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕН И К" (65005, Одеська область, місто Одеса, вул. Дальницька, 46, офіс 609, ЄДРПОУ 39071938) є: Код КВЕД 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; Код КВЕД 86.21 Загальна медична практика; Код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Враховуючи викладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що придбані позивачем послуги по чистці, ґрунтовці та порізці металопрокату у контрагентів ПП «ФІРМА ҐРАТ», TOB «УКРХЛІББУД 1», TOB «УКРБУДКОМПЛЕКТ» було використано в господарській діяльності TOB «ВАЛЕН И К», зокрема, для підготовки товару для продажу. За висновками судів попередніх інстанцій, понесені позивачем витрати на придбані у контрагентів позивача ПП «ФІРМА ҐРАТ», TOB «УКРХЛІББУД 1», TOB «УКРБУДКОМПЛЕКТ» послуги по чищенню, ґрунтуванню і порізці металу позивач здійснював в періоді, в якому відбувався продаж товару. При формуванні відпускної ціни витрати на підготовку товару для продажу закладалися TOB «ВАЛЕН И К» в ціну товару, а саме металопрокат, який був підданий додатковій обробці при формуванні відпускної ціни, мав вищу ціну, ніж той, що реалізовувався без обробки. Отже придбання послуг з чистки та ґрунтовки металопрокату здійснювалось TOB «ВАЛЕН И К» з метою отримання доходу (прибутку) від подальшої реалізації товару (металопрокату) та вказані операції спричинили реальні зміни майнового стану суб`єкта господарської діяльності.

За результатами оцінки наданих позивачем первинних документів, суди попередніх інстанцій встановили, що останні відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій та мають усі необхідні реквізити, які дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та підтверджують пов`язаність здійснених витрат з господарською діяльністю позивача; включена позивачем до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість за наслідками господарських операцій підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які оформлені та зареєстровані з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України, що в сукупності свідчить про правомірність формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних.

Колегія суддів звертає увагу, що доводами касаційної скарги не спростовані висновки судів попередніх інстанцій про використання отриманих позивачем послуг по чистці, ґрунтовці та порізці металопрокату в господарській діяльності TOB «ВАЛЕН И К» для підготовки товару (металопрокату) до продажу, як і не спростовано факту надання позивачем до перевірки первинних документів, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25.04.2017: № 0008391401, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 242 685,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 60 671,00 грн, та № 0008381401, яким TOB «ВАЛЕН И К» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 77 312,00 грн.

Касаційна скарга повністю дублює зафіксовані актом перевірки порушення та її доводи не містять посилань на неправомірність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи, отже не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 у справі № 815/2665/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді В.П. Юрченко

Л.І. Бившева