Ухвала

від 06.09.2017 по справі 815/2665/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2665/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника апелянта Оганесян В.Г.,

представника позивача Кузнєцової В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕН И К" до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕН И К" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0008371401, №0008391401, №0008381401 від 25.04.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності позивача у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Також позивач зазначає, що має в наявності всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕН И К" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0008371401, № 0008391401, № 0008381401 від 25.04.2017 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Головне управління ДФС в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.78.1.5 п.78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 810 від 24.03.2017 р., направлень на перевірку №№ 993/14-01, 994/14-01 від 27.03.2017р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕН И К" (код ЄДРПОУ 39071938) з питань, що стали предметом оскарження за період з 29.01.2014р. по 30.09.2016р.

За наслідками перевірки складено акт № 287/15-32-14-01/39071938 від 10.04.2017 р. (т.1, а.с. 22-39), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п. 44.1, п.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 ПК України, пункту 5.4 розділу II Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва , Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 25 Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №39 від 25.02.2000 р. (у редакції наказу Міністерства фінансів України № 25 від 24.01.2011р.) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за №161/4382, п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248, із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 287998 грн., в т.ч. по періодам: за 2015 рік - на 39829 грн., за 1 квартал 2016 року на суму 33449 грн., за півріччя 2016 року на суму 188107 грн. та за 9 місяців 2016 на суму 248169 грн.;

- п.198.5 ст.198 ПК України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 242685 грн., у т.ч. за: січень 2016 року на суму 5041 грн.; лютий 2016 року на суму 17740 грн.; березень 2016 року на суму 17499 грн.; травень 2016 року на суму 95401 грн.; червень 2016 року на суму 107004 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за вересень 2016 року у сумі 77312 грн.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0008371401 від 25.04.2017 р., яким TOB ВАЛЕН И К збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 350040,00 грн. (за податковими зобов'язаннями в сумі 287998,00 грн.) та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 62042,00 грн. (т.1, а.с.13)

- № 0008391401 від 25.04.2017 р., яким TOB ВАЛЕН И К збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 303356,00 грн. (за податковими зобов'язаннями в сумі 242685,00 грн.) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 60671,00 грн. (т.1, а.с.14);

- № 0008381401 від 25.04.2017 р., яким TOB ВАЛЕН И К зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 77312,00 грн. (т.1, а.с.19).

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зазначено, що висновки викладенні в акті базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності позивача у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пп. "б" п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Таким чином платник податку на додану вартість, який за наслідками придбання товарів/послуг включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, у разі використання таких товарів/послуг в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст.189 ПК України.

Так, п. 189.1 ст.189 ПК України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч. 1-7 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2015р. між TOB ВАЛЕН И К (замовник) та ПП ФІРМА ГРАТ (виконавець), 16.11.2015р. між TOB ВАЛЕН И К (замовник) та ТОВ УКРБУДКОМПЛЕКТ (виконавець), 16.11.2015р. між TOB ВАЛЕН И К (замовник) та ТОВ УКРХЛІББУД 1 (виконавець) були укладені договори про надання послуг за умовами яких виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи з очищення, порізки, ґрунтовки, гнуття, зварювання та інших робіт відповідно до поданих заявок, які є невід'ємною частиною цього договору .

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано засвідчені копії рахунків-фактур, актів приймання передачі товару, товарно-транспортних накладних.

Дослідивши матеріали справи судова колегія зазначає, що придбані послуги у контрагентів позивача ПП ФІРМА ҐРАТ , TOB УКРХЛІББУД 1 , TOB УКРБУДКОМПЛЕКТ було використано в господарській діяльності TOB ВАЛЕН И К . Так, TOB ВАЛЕН И К проведено підготовку товару до продажу, що передбачалося умовами договору на продаж та специфікаціями із ПКФ TOB МЕГАПОЛІС (т.1, а.с.141-178). При формуванні відпускної ціни витрати на підготовку товару для продажу закладалися TOB ВАЛЕН И К в ціну товару, а саме металопрокат, який був підданий додатковій обробці при формуванні відпускної ціни, мав вищу ціну, ніж той, що реалізовувався без обробки.

Апелянтом не спростовано належними та допустимими доказами того, що придбання послуг з чистки та ґрунтовки металопрокату здійснювалось TOB ВАЛЕН И К з метою отримання доходу (прибутку) від подальшої реалізації товару (металопрокату) та вказані операції спричинили реальні зміни майнового стану суб'єкта господарської діяльності. Відтак, висновок контролюючого органу про те, що придбання вищевказаних послуг відбувалось для їх використання в операціях, що не є господарською діяльністю TOB ВАЛЕН И К , є необґрунтованими.

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Таким чином право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З огляду на матеріали справи колегія суддів зазначає, що апеллянтом належних доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, не надано та не доведено факту, що підготовка товару до продажу (чистка та ґрунтовка металопрокату) не пов'язана з господарською діяльністю TOB ВАЛЕН И К , також не спростовано факту надання позивачем до перевірки первинних документів, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

Актом перевірки позивача підтверджується надання останнім апелянту первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаними суб'єктами господарювання. При цьому протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлено.

Дослідивши надані позивачем первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій, судова колегія вважає, що останні відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Крім того надані TOB ВАЛЕН И К документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Так, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податкового кредиту на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які оформлені та зареєстровані з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України.

Апелянтом в судовому засідані суду апеляціної інстанції не спростовано, що на момент складення податкових накладних за періоди, що перевірялись, вищевказані контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне, згідно пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 р., витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно пункту 5.4 розділу II Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 39 від 25.02.2000 р., у статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів, визначена відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р., визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р., передбачено які витрати включаються до складу загальновиробничих витрат.

Згідно п. 11 П(С)БО 16 Витрати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних витрат загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Відповідно до п. 6 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку І Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерством фінансів України № 73 від 07.02.2013р., фінансова звітність підприємства формується з дотриманням, зокрема, такого принципу як превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до її сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, а обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

З огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції зазначає, що у позивача наявні всі первинні документи, які надають право на включення до складу витрат операції по взаємовідносинах з його контрагентами. За наслідками перевірки апелянтом не встановлено порушення TOB ВАЛЕН И К вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в тому числі ст.9 Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку , щодо порядку відображення в обліку операцій з чистки, ґрунтовки та порізки металопрокату на підставі первинних документів.

Судова колегія вважає, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що TOB ВАЛЕН И К у ПП ФІРМА ГРАТ , ТОВ УКРХЛІББУД 1 , ТОВ УКРБУДКОМПЛЕКТ було придбано послуги та понесено витрати. Витрати по чищенню, ґрунтуванню і порізці металу позивач здійснював в періоді, в якому відбувався продаж товару, та при оформленні відпускної ціни витрати на послуги з доведення товару до продажу закладалися TOB ВАЛЕН И К в ціну товару, що був реалізований у звітних періодах, відтак позивач має право зменшити на понесені витрати фінансовий результат (прибуток) звітного періоду.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що вартість послуг чистки, ґрунтовки та порізки металопрокату, на думку відповідача, мали бути включені TOB ВАЛЕН И К до собівартості реалізованої продукції, а не до складу загальновиробничих витрат, в зв'язку з чим, відповідач вважає, що позивачем завищено загальновиробничі витрати.

Однак судова колегія як і суд першої інстації не погоджуться з такими твердженнями контролюючого органу, оскільки віднесення вартості послуг чистки, ґрунтовки та порізки металопрокату до складу загальновиробничих витрат, а не до собівартості реалізованої продукції, не впливає на кінцевий фінансовий результат та оподатковуваний прибуток підприємства.

Таким чином враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності усі первинні бухгалтерські документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт реальності господарських операцій з його контрагентами, посилання ДПІ на порушення норм податкового законодавства в обґрунтування своєї позиції є недоведеним, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та обґрунтовано були скасовані судом першої інстанції.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.09.2017 р.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик