Постанова

від 05.06.2024 по справі 750/17166/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 червня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/17166/23

Головуючий у першій інстанції Карапута Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/742/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

із секретарями Піцан В.М., Шкарупою Ю.В.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Державне підприємство «171 Чернігівський ремонтний завод», Товариство з обмеженою відповідальністю «СІВЕРАВІА»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2024 року (місце ухвалення м. Чернігів, дата складення повного тексту судового рішення 18.03.2024) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕРАВІА» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, компенсації за невикористану відпустку, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «171 Чернігівський ремонтний завод», ТОВ «СІВЕРАВІА» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, компенсації за невикористану відпустку, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив стягнути з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» заборгованість по заробітній платі в розмірі 28203,87 грн, середній заробіток в розмірі 18802,58 грн, компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 29869,73 грн та зобов`язати ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» нарахувати та сплатити страхові внески в Пенсійний фонд Чернігівської області за період з 01.01.2021 по 02.10.2023.

В обгрунтування позову посилався на те, що перебував в трудових відносинах з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» та обіймав посаду головного енергетика, проте 29.08.2023 відбулася приватизація підприємства, власником стало ТОВ «СІВЕРАВІА».

Зазначає, що 02.10.2023 позивач звільнився, проте не отримав всіх передбачених законом виплат всупереч положенням ст. 116 КЗпП України. На звернення позивача від 05.10.2023 та 15.10.2023 відповідачі відповіді не надали, у зв`язку з чим позивач вмушений був звернутись за захистом своїх прав до суду.

05.12.2023 ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив стягнути з ТОВ «СІВЕРАВІА» заробітну плату в розмірі 28203,87 грн, середню заробітну плату в розмірі 18802,58 грн, компенсацію коштів за невикористані щорічні відпустки в розмірі 29869,73 грн та судовий збір в розмірі 3220,80 грн, а також зобов`язати ДП «171 Чернігівський ремонтний завод», ТОВ «СІВЕРАВІА» нарахувати і сплатити страхові внески в Пенсійний фонд Чернігівської області за період з 01.01.2021 по 02.10.2023 (а.с. 26-30 т. 1).

15.02.2024 (зареєстровано судом 27.02.2024) ОСОБА_1 подав заяву про збільшення суми виплати та просив стягнути з ТОВ «СІВЕРАВІА» заборгованість по заробітній платі в сумі 47006,45 грн (а.с. 127 т.1).

11.03.2024 позивач подав заяву про зменшення виплати коштів та просив стягнути з ТОВ «СІВЕРАВІА» заробітну плату в розмірі 17886 грн 90 коп (а.с. 146 т. 1).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.03.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 219 грн 67 коп., компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 29869 грн 73 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.10.2023 по 03.12.2023 в розмірі 9665 грн 48 коп., виплату вказаних сум ухвалено провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави.

Стягнуто з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1621 грн 14 коп. та на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн 60 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки позивачу не виплачена заробітна плата за робочий день 02.10.2023 та не виплачена грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку, тому суд дійшов висновку про стягнення з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь позивача компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 29869,73 грн, по заробітній платі в розмірі 219 грн 67 коп, розмір якої не був спростований відповідачем, та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 03.10.2023 по 03.12.2023 у розмірі 9665,45 грн відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Разом з тим, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання ДП «171 Чернігівський ремонтний завод», ТОВ «СІВЕРАВІА» нарахувати і сплатити страхові внески в Пенсійний фонд Чернігівської області за період з 01.01.2021 по 02.10.2023, оскільки позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України Чернігівської області і обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 та в.о. директора ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» М.О. Мельник звернулись з апеляційними скаргами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.03.2024 в частині відмовлених вимог про стягнення заробітної плати, середнього заробітку та зарахування страхового стажу і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 17864,58 грн, середній заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 47006,50 грн та зарахувати страховий стаж за період його роботи з 01.01.2021 по 02.10.2023 в ДП «171 Чернігівський ремонтний завод».

За доводами апеляційної скарги, судом було ухвалено рішення лише на підставі викладених у відзиві ТОВ «СІВЕРАВІА» обставин та суд не з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтувались позовні вимоги, а саме відсутність довідки ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» про заборгованість по заробітній платі та його пояснення.

Заявник вважає, що суд першої інстанції в порушення положень ст. 94, 97, 103 КЗпП України зменшив розмір заробітної плати, у зв`язку з чим заявником був приведений свій розрахунок заробітної плати в апеляційній скарзі і згідно вказаного розрахунку розмір заборгованості по заробітній платі складає 17864,58 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку 47006,50 грн, яку і просив стягнути з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод».

В апеляційній скарзі в.о. директора ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» М.О. Мельник просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.03.2024 і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

За доводами скарги, рішення судом першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а суд вийшов за межі позовних вимог.

В обґрунтування доводів заявник посилається, що ЦПК України не передбачено право суду на вихід за межі позовних вимог з власної ініціативи, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується прпи вирішенні спору.

Як вказує заявник, позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до стягнення з ТОВ «СІВЕРАВІА» заробітної плати, середнього заробітку та компенсації за невикористану відпустку, а тому вважає, що суд першої інстанції мав розглядати справу виключно в межах позовних вимог, проте у своєму рішенні суд поклав стягнення заборгованості, визначеної у позові, на ДП «171 Чернігівський ремонтний завод», чим вийшов за межі позовнихз вимог.

Обгрунтовуючи вказані доводи скарги заявник посилається на правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 13.02.2018 у справі № 264/4263/16-ц, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18, від 16.09.2020 у справі № 359/4356/18, від 16.09.2020 у справі № 754/10844/18, від 06.03.2019 у справі № 571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі № 2-3632/11, від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 17.07.2019 у справі № 523/3612/16-ц, від 24.07.2019 у справі № 760/23795/14-ц, від 25.09.2019 у справі № 642/6518/16-ц, від 30.10.2019 у справі № 390/131/18, від 06.11.2019 у справі № 464/4574/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 697/2368/15-ц, від 04.12.2019 у справі № 635/8395/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 686/24003/18, від 01.07.2020 у справі № 287/575/16-ц, від 19.08.2020 у справі № 287/587/16-ц.

Крім того, заявник посилається на положення ст. 51, 175, 189 ЦПК України, якими передбачено обов`язок позивача визначати відповідача у справі та обов`язок суду роз`яснити позивачу право на заміну неналежного відповідача, порядок здійснення заміни неналежного відповідача.

В обґрунтування зазначених доводів заявник посилається на правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 19.08.2020 у справі № 201/16327/16-ц, від 06.12.2021 у справі № 640/10507/18.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи, проте відзиви на апеляційні скарги до суду позивачем подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без задоволення апеляційної скарги ДП «171 Чернігівський ремонтний завод», враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 3 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що ТОВ «СІВЕРАВІА» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано 04.02.2019. Директором Товариства згідно рішення зборів учасників Товариства, затвердженого Протоколом зборів учасників ТОВ «СІВЕРАВІА» № 1/23 від 29.03.2023 року є ОСОБА_2 , що підтверджується наказом про призначення директора № 2 від 29.03.2023 року. Штатний розпис ТОВ «СІВЕРАВІА» сформовано та затверджено відповідним наказом № 4 від 13.10.2023.

29.08.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ «СІВЕРАВІА» укладено договір купівлі - продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» за результатами електронного аукціону № SPE001-UA-20230712-50589 від 01.08.2023, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловолом С.М. та зареєстрований в реєстрі за № 343 (а.с. 33-40 т. 1).

Згідно з п. 3.1 вказаного Договору ТОВ «СІВЕРАВІА» як покупець, який придбав об`єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав і обов`язків.

Відповідно до п. 6. 4 Договору з моменту переходу права власності Покупець зобов`язаний виконати умови продажу Об`єкта приватизації (передбачені умовами аукціону), а саме забезпечити: 6.4.1. погашення протягом 6 місяців боргів із заробітної плати, перед бюджетом у розмірі, що складеться на дату переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації, наведених у додатку №3, що є невід`ємною частиною цього Договору; 6.4.2. недопущення протягом 6 місяців звільнення працівників підприємства з ініціативи нового власника чи уповноваженого ним органу (за винятком звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України або вчинення працівником дій, за які передбачено звільнення на підставі пунктів 3, 4, 7 і 8 частини першої статті 40 та статті 41 Кодексу законів про працю України). Розділом 13 Договору передбачено порядок припинення ДП «171 Чернігівський ремонтний завод». Так, згідно із п. 13.1 Договору рішення про припинення підприємства приймається особою, до сфери управління якої належить підприємство, за зверненням Покупця. Станом на 09.01.2024 року TOB «СІВЕРАВІА» не зверталось ані до Міністерства оборони України, ані до Фонду державного майна України з заявою про початок процедури припинення ДП «171 Чернігівський ремонтний завод». Такі факти на додаток до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є підтвердженням того, що Державне підприємство є діючою юридичною особою, в стані припинення не перебуває, а ТОВ «СІВЕРАВІА» не є засновником Державного підприємства та не є особою, до сфери управління якої належить підприємство.

На підставі викладеного вище ТОВ «СІВЕРАВІА» має обов`язок в строк до кінця лютого 2024 року погасити на користь працівників ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» заборгованість із заробітної плати, яка обліковується в балансі (звіті про фінансовий стан) Державного підприємства станом на 01.07.2023 та відображена в Додатку 3 до Договору (а.с. 45-46 т. 1).

До складу вказаної заборгованості входить і заборгованість із заробітної плати на користь позивача в сумі 229968,60 грн, що підтверджується довідкою ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» щодо формування боргу по заробітній платі на 30.06.2023 за період з 01.03.2020 по 30.06.2023, з яких 106993,62 грн згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова № 750/2417/22 від 04.07.2022, та відзивом на позовну заяву (а.с. 69-74, 109 т. 1).

За матеріалами справи, 03.10.2023 ТОВ «СІВЕРАВІА» перераховано на рахунок позивача в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі у сумі 122974,98 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 20 (а.с. 110 т. 1).

Судом також встановлено, що вимоги Договору № 343 від 29.08.2023 року з боку ТОВ «СІВЕРАВІА» відносно Позивача виконано в повному обсязі та в межах встановленого Договором терміну.

Як убачається з матеріалів справи, станом на дату укладення договору купівлі - продажу № 343 від 29.08.2023 ОСОБА_1 обліковувався на посаді головного енергетика ДП «171 Чернігівський ремонтний завод».

В рахунок оплати ЄСВ за заборгованість по заробітній платі до ГУ ДПС у Чернігівській області 03.10.2023 разом по ОСОБА_1 та ОСОБА_3 товариством перераховано 130211,57 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 17 від 03.10.2023 (а.с. 112 т. 1).

11.10.2023 ТОВ «СІВЕРАВІА» було перераховано ОСОБА_1 заробітну плату за серпень-вересень 2023 року у розмірі 10787,00 грн (а.с. 153 т.1).

12.10.2023 ТОВ «СІВЕРАВІА» в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі згідно виконавчого листа на користь Позивача перераховано ще 106993,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 52 (а.с. 113 т. 1). В свою чергу, перед перерахуванням заборгованості по заробітній платі в сумі 106993,62 грн на користь Позивача до ГУ ДПС у Чернігівській області перераховано ЄСВ в сумі 29241,06 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 42 від 11.10.2023 (а.с. 114 т. 1).

Згідно Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України була нарахована заробітна плата у звітний 2023 рік позивачу в період з 01.01.2023 по 31.07.2023 в розмірі по 11678 грн 62 коп., з 01.08.2023 по 30.09.2023 в розмірі по 6700 грн (а.с. 136 зворот т. 1).

Випискою по особовому рахунку позивача підтверджується виплата заробітної плати за серпень, вересень 2023 року в сумі 10787,00 грн (а.с. 148-150 т. 1).

Наказом №4-к від 29.09.2023 «Про звільнення» звільнено ОСОБА_1 , головного енергетика, 02.10.2023 за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України та зазначено про виплату грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 91 день з 09.12.2019 по 02.10.2023 (а.с. 9 т. 1).

Відповідачем ДП «171 Чернігівський ремонтний завод», з яким позивач перебував у трудових відносинах не було вжито заходів щодо виплати заборгованості по заробітній платі та на день подання позову така заборгованість сплачена не була.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу не виплачена заробітна плата за робочий день 02.10.2023 та не виплачена грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку, тому суд дійшов висновку про стягнення з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь позивача компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 29869,73 грн, по заробітній платі в розмірі 219,67 грн, розмір якої не був спростований відповідачем, та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 03.10.2023 по 03.12.2023 у розмірі 9665,45 грн відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Разом з тим, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання ДП «171 Чернігівський ремонтний завод», ТОВ «СІВЕРАВІА» нарахувати і сплатити страхові внески в Пенсійний фонд Чернігівської області за період з 01.01.2021 по 02.10.2023, оскільки позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України Чернігівської області і обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується частково, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог статей 4, 12, 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, остаточний розрахунок при звільненні з позивачем ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» проведений не був, оскільки існує стір про розмір не сплачених коштів, і на день звернення до суду наявна заборгованість по виплаті заробітної плати за один робочий день 02.10.2023.

Встановивши факт не виплати ОСОБА_1 заробітної плати після звільнення в порядку ч. 1 ст. 116 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Разом з тим, апеляційний суд, не може погоджується із визначеною судом першої інстанції сумою відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку №100).

Судом першої інстанції у рішенні був наведений розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням розрахованої судом суми з довідки ПФУ, за відсутності в матеріалах справи довідки, виданої згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Згідно довідки ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» № 5 від 03.06.2024, наданої на запит апеляційного суду, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 як головного енергетика підприємства за серпень та вересень 2023 року складає 6700 грн, а середньоденна заробітна плата позивача складає 609,09 грн (а.с. 21 т. 2).

З моменту не проведення розрахунку по виплаті заробітної плати, тобто з 03.10.2023 по 03.04.2024 (шестимісячний період згідно положень ст. 117 КЗпП України) - було 111 робочих дня, а тому середній заробіток за весь час затримки розрахунку складає 67608,99 грн (111 робочих дня х 609,09 грн).

Судом апеляційної інстанції враховано, що позивачем було здійснено розрахунок за відсутності доказів про розмір заробітної плати за останні два місяці, даних про кількість відпрацьованих днів та розміру посадового окладу, визначивши до стягненя з відповідача ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» загальну суму середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 18802,53 грн (а.с. 5 т. 1), позивачем неодноразово уточнювався розмір, який підлягає до стягнення з обох відповідачів.

Однак, слід зазначити, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (п. 71 постанови від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).

Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічний висновок міститься у постановах ВеликоїПалатиВерховного Судувід від 26.09.2019 у справі №761/9584/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13.

Апеляційний суд вважає, що наведний позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і судом першої інстанції є помилковим, проте відповідачами не надано власного розрахунку ні до суду першої, ні апеляційної інстанцій, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції був приведений власний розрахунок середнього заробітку, з врахуванням довідки про середньоденний заробіток та вимог ст. 117 КЗпП України, та враховано, що остаточний розрахунок не проведено і на день розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи заявлені до стягнення суми середнього заробітку - 47006,45 грн, характером цієї заборгованості, за обставин цієї справи, не сплату заборгованості і в повному обсязі і на день розгляду справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначити розмір відповідальності відповідача за невиконання вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні позивача у сумі 67608,99 грн за період з 03.10.2023 по 03.04.2024 (111 робочих дня х 609,09 грн), тобто за шість місяців як передбачено ч. 1 ст. 117 КЗпП України. Зазначена сума визначена у розмірі без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного судлу вважає необґрунтованим наведений ОСОБА_1 розрахунок заборгованості по заробітній платі у сумі 17864,58 грн.

Як вбачається, згідно наданого наказу ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» № 8/1 від 01.08.2023 (а.с. 24 т. 2) ОСОБА_1 як головного енергетика підприємства було переведено на 0,5 посадового окладу, який згідно штатного розпису складає 11678,62 грн (а.с. 25 т. 2).

Враховуючи відомості про доходи ОСОБА_1 , надані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, його зароібна плата за період з січня по липень 2023 року складала 11678,62 грн, а за серпень та вересень 2023 року 6700 грн (а.с. 4 зворот т. 2).

Тому колегія суддів апеляційного суду критично оцінює наданий ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» штатний розпис щодо розміру посадового окладу ОСОБА_1 , як головного енергетика підприємства, оскільки штатний розпис з визначенням посадових окладів не узгоджується з індивідуальними відомостями про застраховану особу, наданими Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, та наказом № 8/1 від 01.08.2023 про зміну розміру посадового окладу позивачу.

Судом першої інстанції було наведено дані щодо виплати заробітної плати, зокрема, як убачається з матеріалів справи, в рахунок оплати ЄСВ за заборгованість по заробітній платі до ГУ ДПС у Чернігівській області 03.10.2023 разом по ОСОБА_1 та ОСОБА_3 товариством перераховано 130211,57 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 17 від 03.10.2023 (а.с. 112 т. 1).

11.10.2023 ТОВ «СІВЕРАВІА» було перераховано ОСОБА_1 заробітну плату за серпень-вересень 2023 року у розмірі 10787,00 грн (а.с. 153 т.1).

12.10.2023 ТОВ «СІВЕРАВІА» в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі згідно виконавчого листа на користь Позивача перераховано ще 106993,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 52 (а.с. 113 т. 1). В свою чергу, перед перерахуванням заборгованості по заробітній платі в сумі 106993,62 грн. на користь Позивача до ГУ ДПС у Чернігівській області перераховано ЄСВ в сумі 29241,06 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 42 від 11.10.2023 (а.с. 114 т. 1).

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скаги ОСОБА_1 щодо наявної заборгованості у розмірі 17864,58 грн. спростовуються матералами справи та не спроствують правильних висновків суду першої інстанції в цій частині, щодо стягнення заробітної плати за один день, 02.10.2023 року. Матеріали справи не містять доказів, щодо нарахування та виплати заробітної плати позивачеві, як відсутній і табель обліку робочого часу за вказаний день, проте враховуючи обов`язок доведення неправомірності нарахування та обліку робочого часу, який покладений на роботодавця, доводи апеляційних скарг не спростовують правильних висновків в цій частині.

Також, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ДП «171 Чернігівський ремонтний завод», ТОВ «СІВЕРАВІА» нарахувати і сплатити страхові внески в Пенсійний фонд Чернігівської області за період з 01.01.2021 по 02.10.2023, враховуючи, що позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України і зазначені страхові внески сплачені та зараховані в страховий стаж.

Доводи апеляційної скарги ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» про те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та не визначив належного відповідача не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки як убачається з матеріалів справи позовні вимоги ОСОБА_1 були заявлені до двох відповідачів ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» та ТОВ «СІВЕРАВІА» і позивач не відмовлявся від позовних вимог до ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» і така відмова судом прийнята не була, рішення в цій частині не ухвалювалось.

Крім того, як вбачається, апеляційна скарга ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» не мість посилання на наявність доказів щодо спростування заборгованості за компенсацією за невикористану відпустку. Як вбачається, згідно наказу від 29.092023 № 4-к про звільнення було визначено виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 91 день за період 09.12.2019 по 02.10.2023, враховуючі дані наказу суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимог в цій частині у заявленому розмірі позивачем.

Наданий розрахунок позивачем, в належний спосіб не спростовано щодо виплати відповідачем, отже правильним є висновкок суду першої інстанції в частині задоволення цих вимог.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення за ст. 117 КЗпП України за час затримки розрахунку при звільненні позивача відшкодування які задоволені судом першої інстанції, ґрунтуються на нормах права, проте з урахуванням наведеного розрахунку судом апеляційної інстанції, з врахуванням наданих доказів про середньоденний заробіток з відповідача ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь позивача підлягає стягненню 67608,99 грн, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині стягнутого розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні шляхом його збільшення з 9665,48 грн до 67608,99 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , слід змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь ОСОБА_1 судового збору за вимогу про стягнення компенсації за невикористану відпустку та за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшивши його розмір з 1612,14 грн до 1211,20 грн. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь держави судового збору за вимоги про стягнення заробітної плати також підлягає зміні шляхом збільшення стягнутого судового збору з 1073,60 грн до 1211,20 грн, оскільки ОСОБА_1 звільнений за від сплати судового збору за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунок судового збору у цій справі слід проводити виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (3028 грн), оскільки прозивачем були були внесені уточнення до позовних вимог 11.03.2024. У справі, в якій заявлені декілька вимог майнового характеру, судовий збір обчислюється із загальної суми всіх вимог майнового характеру, а не за кожну окрему таку вимогу.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині вимог майнового характеру, у матеріалах справи наявні належні докази понесення позивачем витрат по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи (а.с. 191 т. 1), то відповідно з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1816,80 грн за вимогу майнового характеру ((3028х0,4)х150%) за апеляційний розгляд справи. Судовий збір за апеляційний розгляд справи в частині вирішення вимог ОСОБА_1 немайнового характеру у розмірі 1816,80 грн стягненню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в частині стягнення судового збору змінити.

Збільшити розмір стягнення з Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 9665,48 грн до 67608,99 грн за період з 03.10.2023 по 03.04.2024.

Зменшити розмір стягнутого судового збору з Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь ОСОБА_1 з 1621,14 грн до 1211,20 грн.

Збільшити розмір стягнутого судового збору з Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь держави з 1073,60 грн до 1211,20 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1816,80 грн.

Позивач: ОСОБА_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

Відповідачі: ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» - адреса місця знаходження: вул. Рятувальників, 1, м. Чернігів; ЄДРПОУ 07978157

ТОВ «СІВЕРАВІА» - юридична адреса: вул. Рятувальників, 1, м. Чернігів; ЄДРПОУ - 42793404

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 10.06.2024.

Головуючий Судді: