Ухвала

від 25.07.2024 по справі 750/17166/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 липня 2024 року

м. Київ

справа № 750/17166/23

провадження № 61-10104ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіверавіа» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, компенсації за невикористану відпустку, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод» (далі - ДП «171 Чернігівський ремонтний завод»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіверавіа» (далі -ТОВ «Сіверавіа»), в якому просив стягнути з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» заборгованість по заробітній платі в розмірі 28 203,87 грн, середній заробіток в розмірі 18 802,58 грн, компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 29 869,73 грн та зобов`язати ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» нарахувати та сплатити страхові внески в Пенсійний фонд Чернігівської області за період з 01 січня 2021 року до 02 жовтня 2023 року.

В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» та обіймав посаду головного енергетика, проте 29 серпня 2023 року відбулася приватизація підприємства, власником стало ТОВ «Сіверавіа».

Зазначав, що 02 жовтня 2023 року позивач звільнився, проте не отримав всіх передбачених законом виплат всупереч положенням статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). На звернення позивача від 05 жовтня 2023 року та 15 жовтня 2023 року відповідачі відповіді не надали, у зв`язку з чим позивач вимушений був звернутись за захистом своїх прав до суду.

У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив стягнути з ТОВ «Сіверавіа» заробітну плату в розмірі 28 203,87 грн, середню заробітну плату в розмірі 18 802,58 грн, компенсацію коштів за невикористані щорічні відпустки в розмірі 29 869,73 грн та судовий збір в розмірі 3 220,80 грн, а також зобов`язати ДП «171 Чернігівський ремонтний завод», ТОВ «Сіверавіа» нарахувати і сплатити страхові внески в Пенсійний фонд Чернігівської області за період з 01 січня 2021 року до 02 жовтня 2023 року.

У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення суми виплати та просив стягнути з ТОВ «Сіверавіа» заборгованість по заробітній платі в сумі 47 006,45 грн.

У березні 2024 року позивач подав до суду заяву про зменшення виплати коштів та просив стягнути з ТОВ «Сіверавіа» заробітну плату в розмірі 17 886,90 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 219,67 грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 29 869,73 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 жовтня 2023 року до 03 грудня 2023 року в розмірі 9 665,48 грн, виплату вказаних сум ухвалено провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави.

Стягнуто з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 621,14 грн та на користь держави судовий збір в розмірі 1 073,60 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в частині стягнення судового збору змінено.

Збільшено розмір стягнення з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 9 665,48 грн до 67 608,99 грн за період з 03 жовтня 2023 року до 03 квітня 2024 року.

Зменшено розмір стягнутого судового збору з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь ОСОБА_1 з 1 621,14 грн до 1 211,20 грн.

Збільшено розмір стягнутого судового збору з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь держави з 1 073,60 грн до 1 211,20 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Стягнуто з ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 816,80 грн.

У липні 2024 року ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 червня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому, незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та судову практику у цій категорії справ.

Касаційна скарга не містить обґрунтування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що

є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

З урахуванням наведеного, оскільки ДП «171 Чернігівський ремонтний завод» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіверавіа» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, компенсації за невикористану відпустку, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник