Рішення

від 29.05.2024 по справі 643/2429/22

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 29.05.2024Справа № 643/2429/22 Провадження № 2/554/319/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2024 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Савченко Л.І.

при секретарі Грай К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державний реєстратор Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зелений Валентин Вікторович, про скасування рішення про державну реєстрацію державного реєстратора з одночасним припиненням права власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно,-

в с т а н о в и в :

Позивач керівник Салтівської окружної прокуратури м.Харкова 16.02.2022 звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , визначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державного реєстратора Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зеленого В.В., в якому просив:

скасувати рішення державного реєстратора Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зеленого В.В. про державну реєстрацію, індексний номер № 50358841, об`єкту нерухомого майна № 1993785163101, а саме: нежитлової будівлі, літ. «Е-1», загальною площею 35 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності;

визнати договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 528 від 20.02.2020, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20.02.2020 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за № 51247842, недійсним з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно;

визнати договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 619 від 25.02.2020, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 25.02.2020 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за № 51319967, недійсним з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно;

стягнути з відповідачів на рахунок Прокуратури Харківської області судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що звернувся до суду з позовом відповідно до положеньстатті 131-1 Конституції України,статті 23 Закону України «Про прокуратуру»для представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради та Департаменту інспекційної роботи. З метою виконання представницьких повноважень було опрацьовано інформацію Публічної кадастрової карти України, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановлено, що державним реєстратором Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зеленим В.В. 18.12.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію об`єкту нерухомого майна №1993785163101 (номер запису про право власності № 34770738), а саме: нежитлової будівлі, літ. «Е-1», загальною площею 35 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також внесені відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 . Підставою виникнення права власності був технічний паспорт б/н та довідка №3164 видані 17.12.2019 ТОВ «Міжрегіональне бюро з технічної інвентаризації». Реєстрація вказаного об`єкту нерухомого майна проведена державним реєстратором на підставі п. 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. Проте, державнийреєстратор прийнявоспорюване рішеннявсупереч вимогп.42Порядку.Крім того,для проведеннядержавної реєстраціїв порядкуп.42 Порядкукрім технічногопаспорта необхіднонадати документ,що підтверджуєприсвоєння об`єктунерухомого майнаадреси. Належним документом, який би підтверджував присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси, може бути рішення виконкому Харківської міської ради або довідка (витяг) з Єдиного адресного реєстру міста Харкова, а не довідка ТОВ «Міжрегіональне бюро з технічної інвентаризації». Документи, надані ОСОБА_1 реєстратору ОСОБА_4 , невідповідали вимогамзаконодавства,а отже,не підлягалореєстрації правовласності нанерухоме майно. Такими діямидержавного реєстраторапорушено інтересигромади містаХаркова,представником якоїє Харківськаміська рада,оскільки своїмрішенням державнийреєстратор фактичнолегалізував самочиннебудівництво натериторії містаХаркова,яке проведенона земельнійділянці,яка перебуваєв комунальнійвласності. Крім того, порушено інтереси держави в особі Харківської міської ради щодо реалізації прав законного власника та розпорядника спірної земельної ділянки, отримання від неї корисних властивостей тощо, адже рішення Харківської міської ради про надання відповідної земельної ділянки у власність або в користування не приймалось, а отже ця земельна ділянка перебуває у власності громади міста Харкова. Відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 під нежитловою будівлею літ.«Е-1» в Державному реєстрі відсутні. Вказане свідчить про те, що зазначений об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва. Внаслідок прийняття оспорюваного рішення реєстратора ОСОБА_4 , ОСОБА_1 незаконно набуто право власності на зазначений об`єкт самочинного будівництва. З огляду на викладене, державна реєстраціяправа приватноївласності наоб`єкт нерухомогомайна №1993785163101 підлягаєскасуванню. Оскільки державним реєстратором незаконно зареєстровано спірний об`єкт нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 незаконно набув право власності на нього. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлової будівлі №528 від 20.02.2020 продано ОСОБА_2 нежитловоїбудівлі літ.«Е-1», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір купівлі-продажу приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 20.02.2020 зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №51247842. Також 25.02.2020 ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 нежитловоїбудівлі літ.«Е-1», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлової будівлі №619 від 25.02.2020. Вказаний договір купівлі-продажу приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 25.02.2020 зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №51319967. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного. Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України особа,яка здійснилаабо здійснюєсамочинне будівництвонерухомого майна,не набуваєправа власностіна нього. Оскільки, ОСОБА_1 право власностіна нежитловубудівлю літ.«Е-1» розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в установленому законом порядку не набув, отже, він не мав відповідних повноважень щодо розпорядження майном, а тому укладені ним договори купівлі-продажу суперечать вимогам чинного цивільного законодавствата маютьбути визнанінедійсними.Відповідно доч.3ст.26 ЗаконуУкраїни «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. З цих підстав, звернувся до суду з позовом.

Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Московського районного суду м.Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 03 лютого 2023 року справу прийнято до провадження та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов, в якому вона фактично виклала заперечення проти позову. Вказала, що між нею та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу від 25.02.2020 часткинерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором приватним нотаріусом Малаховою Г.І. були внесені відомості про право власності ОСОБА_3 на вказане майно. З цього слідує, що державна реєстрація її спірних речових прав на нерухоме майно проводилася відповідним органом реєстрації на підставі наявних у неї документів. Вважає, що заявлений позов є надуманим та таким, що не відповідає чинному законодавству. Зазначає, що Салтівською окружною прокуратурою до моменту звернення до суду з позовом не реалізовувалося право на звернення до органів місцевого самоврядування, а саме Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, які уповноважені забезпечувати належне використання та охорону земель комунальної власності. Також позивачем не наведено жодних доказів щодо дій чи бездіяльності ОСОБА_3 , які стали причиною порушення прав та інтересів Харківської громади. Укладений нею договір купівлі-продажу є лише підставою для внесення відповідної інформації до державного реєстру речових прав. Нею ж таке рішення не приймалося. Оцінку діям реєстратора, який здійснив державну реєстрацію її речових прав на нерухоме майно позивач не надав. Зазначає, що дії чи рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені до керівництва органів державної реєстрації прав та (або) суду. Вважає, що позивач діяв вибірково, необ`єктивно та упереджено, тому прохала позов залишити без задоволення.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 06 червня 2023 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 про продовження строку на подання відзиву на позов відмовлено, оскільки строк нею не пропущений.

Відповідач ОСОБА_2 надіслала до суду клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов, в якому вона фактично виклала заперечення проти позову. Посилалася на те, що між нею та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу від 20.02.2020 часткинерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором приватним нотаріусом Малаховою Г.І. були внесені відомості про її право власності на вказане майно. З цього слідує, що державна реєстрація її спірних речових прав на нерухоме майно проводилася відповідним органом реєстрації на підставі наявних у неї документів: нотаріально посвідченого договору та технічного паспорту. Вважає, що заявлений позов є надуманим та таким, що не відповідає чинному законодавству. Зазначає, що Салтівською окружною прокуратурою до моменту звернення до суду з позовом не реалізовувалося право на звернення до органів місцевого самоврядування, а саме Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, які уповноважені забезпечувати належне використання та охорону земель комунальної власності. Також позивачем не наведено жодних доказів щодо дій чи бездіяльності ОСОБА_2 , які стали причиною порушення прав та інтересів Харківської громади. Укладений нею договір купівлі-продажу є лише підставою для внесення відповідної інформації до державного реєстру речових прав. Нею ж таке рішення не приймалося. Оцінку діям реєстратора, який здійснив державну реєстрацію її речових прав на нерухоме майно позивач не надав. Вважає, що позивач припустив зловживання процесуальними правами, так як подав завідомо безпідставний позов, та ставить під сумнів її участь у справі в якості відповідача. Також вказала, що звернення керівника прокуратури з позовом про скасування рішення державного реєстратора Крисинської сільської ради Богодухівського району Зеленого В.В. про державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна та визнання недійсним Договору купівлі-продажу на вказаний об`єкт одночасно із реєстрацією припинення її речових прав є публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Від керівника Салтівської окружної прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_3 , в якій виклав обставини аналогічні тим, які зазначені у позовній заяві. Також вказав, що не погоджується із твердженням відповідача, що прокуратурою не реалізовувалося право звернення до органів місцевого самоврядування. Так, 24.11.2021 року окружна прокуратура звернулася до Харківської міської ради самостійно захистити інтереси держави шляхом пред`явлення позову до реєстратора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання правочину недійсними. Проте, згідно з листом Департаменту територіального контролю та земельних відносин від 28.12.2021 року Харківською міською радою так і не вжито відповідних заходів. Таким чином, позов подано обгрунтовано та прохав його задовольнити.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 18 липня 2023 року виправлено описку в ухвалі Октябрського районного суду м.Полтави від 06 червня 2023 року у назві справи, у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про продовження строку на подання відзиву на позов відмовлено, оскільки строк нею не пропущений.

Від керівника Салтівської окружної прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 , в якій виклав обставини аналогічні тим, які зазначені у позовній заяві. Також вказав, що не погоджується із твердження відповідача, що прокуратурою не реалізовувалося право звернення до органів місцевого самоврядування. Так, 24.11.2021 року окружна прокуратура звернулася до Харківської міської ради самостійно захистити інтереси держави шляхом пред`явлення позову до реєстратора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання правочину недійсними. Проте, згідно з листом Департаменту територіального контролю та земельних відносин від 28.12.2021 року Харківською міською радою так і не вжито відповідних заходів. Щодо підсудності спору вказав, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки оспорюване рішення державного реєстратора призвело до виникнення речового права на об`єкт № 1993785163101. Крім того, позови спрямовані на скасування рішень про державну реєстрацію відповідних речових прав не можуть бути звернені до державних реєстраторів. Належними відповідачами є особи, право на майно яких оспорюється. При цьому посилався на практику Верховного Суду. Таким чином, прохав позов задовольнити.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 12 вересня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 31 жовтня 2023 року зупинено провадження по справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1174/22.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 01 квітня 2024 року провадження по справі поновлено.

Прокурор Лобач А. позовні вимоги підтримала.

Представники Харківської міської ради та Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (а.с.227-228, 266-267).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки суд не повідомив ( а.с. 229-230, 242-243).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з`явилася, належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки суд не повідомила ( а.с.69, 82, 91-92). Свою позицію щодо позову виклала у заяві про продовження строку на подачу відзиву, в якій проти задоволення позову заперечувала (а.с.82-85.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки суд не повідомила ( а.с.240-241). Свою позицію щодо позову виклала у заяві про продовження строку на подачу відзиву, в якій проти задоволення позову заперечувала (а.с.105-110).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зелений В.В. у судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки суд не повідомив (а.с.238-239, 262-263).

З`ясувавши позицію сторін щодо позову, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено,що відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначені підстави представництва прокурором інтересів державив суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Таким чином, органи місцевого самоврядування в особі сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів поєднують в собі охоронні (контрольні) функції та функції суб`єкта права власності з усіма притаманними йому правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження об`єктом права власності.

Згідно зі ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

З метою виявлення об`єктів самочинного будівництва на території міста Харкова та вжиття відповідних заходів, в тому числі позовного характеру, створено Департамент територіального контролю Харківської міської ради.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання» від 20.11.2015 №7/15, метою діяльності Департаменту є забезпечення належного використання та охорони земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, додержання земельного та містобудівного законодавства та запобігання його порушенням. Основним завданням Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства України, забезпечення виконання повноважень з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п.п. 3.1.13., 3.1.22. вказаного Положення, Департамент відповідно до покладених на нього завдань:

-готує претензії, позовні заяви, інші процесуальні документи до суду від імені Харківської міської ради з питань, віднесених до повноважень Департаменту та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю;

-вживає заходів щодо припинення самочинного будівництва на землях територіальної громади міста Харкова, самовільного зайняття земельних ділянок, забезпечує виконання рішень Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту про заборону експлуатації об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію.

Разом з тим, Департамент територіального контролю Харківської міської ради у даному випадку не вжив будь-яких заходів позовного характеру всупереч вимог вищевказаного Положення. В зв`язку з чим, на даний час наявні підстави для вжиття таких заходів органами прокуратури.

Крім того, окружна прокуратура звернулась до Харківської міської ради із письмовою пропозицією від 24.11.2021 самостійно захистити інтереси держави шляхом пред`явлення позову до реєстратора Зеленого В.В. та ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію, індексний номер: №50358841 та визнання правочинів недійсними (а.с.32-36). Проте, Харківською міською радою так і не вжито відповідних заходів.

Вищевказане свідчить про невиконання уповноваженим органом Харківською міською радою своїх повноважень та є підставами для представництва інтересів держави органами прокуратури в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

У зв`язку з цим, Харківську міську раду повідомлено листом, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», про пред`явлення відповідного позову (а.с.37-38).

Оскільки уповноважений орган Харківська міська рада не вжила заходів скасування реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, то у прокурора виникли правові підстави, передбачені положеннямистатті 131-1 Конституції України,статті 23 Закону України «Про прокуратуру»для представництва інтересів держави в особі міської ради в суді.

Таким чином, доводи відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 щодо нереалізації Салтівською окружною прокуратурою до моменту звернення до суду з позовом свого право на звернення до органів місцевого самоврядування, які уповноважені забезпечувати належне використання та охорону земель комунальної власності, судом спростовуються.

Також судомвстановлено,що державнимреєстратором Крисинськоїсільської радиБогодухівського районуХарківської областіЗеленим ВалентиномВікторовичем 20.12.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію, індексний номер: №50358841, об`єкту нерухомого майна №1993785163101 (номер запису про право власності №34770738), а саме: нежитлової будівлі, літ. «Е-1», загальною площею 35 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також внесені відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

Відповідно до відомостей Державного реєстру, а саме: Витягу № 294503319 від 13.01.2022, підставою виникнення права власності був технічний паспорт б/н та довідка №3164 видані 17.12.2019 ТОВ «Міжрегіональне бюро з технічної інвентаризації» (а.с.17- 24, 25-27).

Реєстрація вказаного об`єкту нерухомого майна проведена державним реєстратором на підставі п. 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Відповідно до п. 42 Порядку, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Разом з тим, державний реєстратор прийняв оспорюване рішення всупереч вимог п. 42 Порядку.

Крім того,для проведеннядержавної реєстраціїв порядкуп.42 Порядку крім технічного паспорта необхідно надати документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Відповідно до п.41 ч.1 ст. 26 та п.26 ч.1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної рад відносить, зокрема, прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.

Стаття 37 вказаного Закону закріплює такі власні (самоврядні) повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою: підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту, а також підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.

Отже, питання щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, в тому числі щодо присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна на місцевому рівні, місцевими радами, законодавцем розглядаються в рамках повноважень місцевих рад щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою.

Рішенням Харківської міської ради №325/11 від 06.07.2011 затверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова.

Порядок про присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова визначає на території Харкова єдині правила присвоєння адрес земельним ділянкам і нерозривно зв`язаним з ними будівлям і спорудам, встановлює єдині правила визначення адрес, їх склад і структуру.

Дія Порядку поширюється на всі види адресної інформації щодо об`єктів нерухомості всіх форм власності в місті Харкові. Кожному об`єкту нерухомості присвоюється унікальна адреса на території міста Харкова.

Відповідно до п. 1.4 Порядку адреса об`єкту нерухомості після проведення процедури присвоєння або зміни повинна бути зареєстрована у Єдиному адресному реєстрі міста Харкова.

Адреси присвоюються за заявами юридичних та фізичних осіб - власників об`єктів нерухомості, відповідних органів місцевого самоврядування, а також органів державної виконавчої влади щодо об`єктів нерухомості державної власності.

Присвоєння, зміна, анулювання адрес здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, крім адрес земельних ділянок.

Проект рішення про присвоєння, зміну або анулювання адрес об`єктів нерухомості готує та виносить на розгляд виконавчого комітету Харківської міської ради управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради відповідно до Регламенту виконавчих органів Харківської міської ради.

З огляду на зазначене, належним документом, який би підтверджував присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси, може бути рішення виконкому Харківської міської ради або довідка (витяг) з Єдиного адресного реєстру міста Харкова, а не довідка ТОВ «Міжрегіональне бюро з технічної інвентаризації».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в своїй постанові від 20.04.2016 по справі №826/1112/15.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (далі по тексту - Порядок № 1127), визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з п. 20 Порядку № 1127 у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об`єкта нерухомого майна або об`єднання об`єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

За наявності зареєстрованих речових прав на такий об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва або обтяжень таких прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить такі відомості про речові права на таке майно та їх обтяження, про суб`єктів цих прав до відповідного відкритого розділу.

Згідно з положеннямист. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Відповідно дост. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Приписами ч. 1ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речовіправа та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам,державі вособіорганів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземнимюридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Документи, надані ОСОБА_1 реєстратору ОСОБА_4 , не відповідали вимогам законодавства, а отже, не підлягало реєстрації право власності на нерухоме майно.

Такими діями державного реєстратора порушено інтереси громади міста Харкова, представником якої є Харківська міська рада, адже своїм рішенням державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території міста Харкова, яке проведено на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності.

Крім того, порушено інтереси держави в особі Харківської міської ради щодо реалізації прав законного власника та розпорядника спірної земельної ділянки, отримання від неї корисних властивостей тощо, адже рішення Харківської міської ради про надання відповідної земельної ділянки у власність або в користування не приймалось, а отже ця земельна ділянка перебуває у власності громади міста Харкова.

Відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 під нежитловою будівлею літ.«Е-1» в Державному реєстрі відсутні, що підтверджується відповідною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.25-27).

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Враховуючи той факт, що спірна земельна ділянка із розташованим на ній об`єктом нерухомого майна розташована в межах міста Харкова та не відноситься до земельних ділянок, зазначених у пп. а, б пункту 4 вищезазначеного Закону, речові права третіх осіб на неї не зареєстровані, то відповідно до Закону вона є власністю територіальної громади міста Харкова.

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 1 статті 9Закону України«Про архітектурнудіяльність» передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності».

Стаття 34Закону України«Про регулюваннямістобудівної діяльності» передбачає, що Замовник має право виконувати будівельні роботи (реконструкцію) після направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності.

Відповідно до п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Інформація щодо направлення відповідного повідомлення (декларації) ОСОБА_1 до органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України на офіційному сайті цього центрального органу влади (https://e-construction.gov.ua) в розділі «реєстр дозвільних документів» відсутня.

Вказане свідчить про те, що зазначений об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва.

Внаслідок прийняття оспорюваного рішення реєстратора ОСОБА_4 , ОСОБА_1 незаконно набуто право власності на зазначений об`єкт самочинного будівництва.

Крім того, ОСОБА_1 продано ОСОБА_3 нежитловоїбудівлі літ.«Е-1», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлової будівлі №619 від 25.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 25.02.2020, реєстровий номер 619, зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за № 35660636 (а.с.28-29).

Також ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 нежитлової будівліліт.«Е-1», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлової будівлі № 528 від 20.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 20.02.2020, реєстровий номер 528, зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за № 35593027 (а.с.30-31).

Позов Салтівською окружною прокуратурою поданий з метою захисту права комунальної власності на землю, оскільки реєстрація права власності на самочинне будівництво за ОСОБА_1 , який в подальшому відчужив це нерухоме майно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , перешкоджає Харківській міській раді реалізовувати права власника на земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 у подібних правовідносинах виснувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

Також Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові виснувала, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Отже, легалізація за ОСОБА_1 самочинного будівництва спірних об`єктів нерухомості порушує права Харківської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій спірні об`єкти нерухомості побудовані.

Звернувшись досуду зпозовом,Салтівська окружнапрокуратури прохала скасувати рішення державного реєстратора з одночасним припиненням права власності, визнати договори купівлі-продажу нежитлової будівлі недійсними з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, про що зазначено, зокрема, у пункті 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункті 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ЦПК України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частинами третьою - п`ятою статті 376 ЦК України встановлено таке.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майноможе бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництвона земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власностіна нерухоме майноза особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництвона його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесеннюособою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власностіна нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Також потрібно враховувати положення частини третьої та п`ятої статті 376 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанови від04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або спорудиправо власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку(постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Отже, застосування положень частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Тобто відповідно до приписів частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.12.2023 року № 640/21210/19, згідно з якою, після реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, у разі наявності всіх визначених законом підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, необхідно звернутися з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом. Тобто ефективним способом захисту за таких обставин є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі, якщо буде доведено, що об`єкт має ознаки самочинного будівництва.

Щодо вибору належного способу захисту Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 року № 925/642/19 зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Суд звертає увагу, що задоволення заявлених позовних вимог не призведе до захисту порушеного права, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку із обранням неефективного способу захисту позивачем.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи відповідача ОСОБА_2 щодо підсудностіданого спорусуду адміністративноїюрисдикції судомспростовуються,виходячи зізмісту положеньч.8ст.30ЦПК України, оскільки оспорюване рішення державного реєстратора призвело до виникнення речового права на об`єкт нерухомості.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та покладає їх на позивача (а.с.16).

Керуючись ст.ст.12, 81, 130, 131, 141, 229, 247, 263, 354 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову керівника Салтівської окружної прокуратури м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державний реєстратор Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зелений Валентин Вікторович, про скасування рішення про державну реєстрацію державного реєстратора з одночасним припиненням права власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно відмовити.

Судовий збір у сумі 7443 грн. покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Позивач Салтівська окружна прокуратура, місце знаходження: 61038 м.Харків, вул. Маршала Батицького, 23.

Позивач Харківська міська рада, місце знаходження 61003 м.Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243.

Позивач Департамент з інспекційної роботи Харківської міської ради, місце знаходження: 61003 м.Харків, м-н Певлівський, 4.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , код РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зелений Валентин Вікторович, місце знаходження: 62144 Харківська область, Богодухівський район, с.Крисине, вул.Робоча, 1-а.

Суддя Л.І. Савченко