Постанова

від 21.05.2024 по справі 911/28/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. Справа№ 911/28/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тарасенко К.В.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 21.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Юкрейн Пропертіз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб Агро"

на рішення Господарського суду Київської області

від 12.07.2023 (повний текст складено та підписано 14.11.2023)

у справі №911/28/23 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Юкрейн Пропертіз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб Агро"

про стягнення 798 645,52 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ (далі - позивач, ТОВ СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ), звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Київхліб Агро (далі - відповідач, ТОВ Київхліб Агро) про стягнення 798 645,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між позивачем та відповідачем були укладені договори: ЮП-1 від 09.03.2021 року (далі - Договір 1); ЮП-2 від 09.03.2021 року (далі - Договір 2) № ЮП-3 від 09.03.2021 року (далі - Договір 3) та ЮП-4 від 09.03.2021 року (далі - Договір 4) (далі - всі разом - Договори) оренди земельних ділянок в межах Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області, за кадастровими номерами: №3222788000:02:013:0007;№3222788000:02:013:0006;№3222788000:02:003:002; №3222788000:02:003:0026.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.07.2023 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Київхліб Агро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ 220 633 грн 94 коп. основного боргу, 53 529 грн. 56 коп. штрафу, 2 199 грн 85 коп. 3% річних, 13 711 грн 27 коп. інфляційних, 4 351 грн 12 коп. витрат по сплаті судового збору та 14 891 грн 54 коп. витрат на правничу допомогу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київхліб Агро" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2023 у справі №911/28/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. При цьому скаржник стверджував, що нарахування інфляційних втрат є неправомірним, адже інфляційні втрати нараховуються на нормативно грошову оцінку, яка в свою чергу є базою для розрахунку орендної плати; стягнення річної плати при достроковому розірванні договорів оренди є безпідставним. Також апелянт заперечив щодо здійсненого місцевим судом розподілом судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2023 апеляційну скаргу у справі №911/28/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Також не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СФ Юкрейн Пропертіз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2023 у справі №911/28/23 в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 26 803,91 грн основного боргу, 481 767,00 грн штрафу за прострочення строків перерахування орендної плати, 26 108,46 грн витрат на правничу допомогу та ухвали в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині незадоволених позовних вимог, скаржник зазначив про необгрунтованість останнього. При цьому апелянт стверджував, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується настання у відповідача форс-мажорних обставин під час виконання договорів, як і не міститься доказів того, що останній не мав змоги вести господарську діяльність на орендованих земельних ділянках; суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, чинні на час укладення договорів оренди земельних ділянок, оскільки, судом не було враховано статтю 546 Цивільного кодексу України та п.10.5 Договорів, яким чітко передбачено, що штраф у розмірі 10% від щорічного розміру орендної плати сплачується за кожні 10 (десять) календарних днів прострочення окремо; судом не обгрунтовано таке суттєве зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню. Також позивач зазначив, що часткове задоволення позовних вимог призвело до неправильного вирішення питання розподілу судових витрат.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 05.02.2024 апеляційну скаргу у справі №911/28/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.

14.02.2024 матеріали справи №911/28/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/28/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, справу №911/28/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2023 у справі №911/28/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2023 у справі №911/28/23. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2023 у справі №911/28/23 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги та призначено судове засідання на 19.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 розгляд справи відкладено на 30.04.2024. Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2023 у справі №911/28/23 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб Агро" на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2023 у справі №911/28/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб Агро" на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2023 у справі №911/28/23 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

28.02.2024 від скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київхліб Агро" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2023 у справі №911/28/23. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб Агро" на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2023 у справі №911/28/23. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2023 у справі №911/28/23 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги та призначено судове засідання на 30.04.2024.

У судовому засіданні 30.04.2024 колегією суддів оголошено перерву до 21.05.2024.

20.05.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання 21.05.2024 з`явився представник відповідача та надав пояснення по справі. Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглядати справу без участі його представника.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані відповідачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 09.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ та Товариством з обмеженою відповідальністю Київхліб Агро було укладено договір оренди землі № ЮП-1.

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за Договором оренди землі № ЮП-1 від 09 березня 2021 року позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку за Договором № 1. В подальшому, у відповідності до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16.03.2021 року № 248468331 було здійснено державну реєстрацію оренди земельної ділянки з кадастровим № 3222788000:02:013:0007 загальною площею 5, 262 га.

Згідно пункту 1.1. Договору № 1 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку категорії: землі сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 3222788000:02:013:0007, що належить орендодавцю на праві приватної власності, яка розташована на території Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5, 262 га. з цільовим призначенням: Для ведення особистого селянського господарства (пункт 2.1. Договору № 1).

У відповідності до пункту 3.1. Договору № 1 цей Договір діє до 31.12.2028 року.

Сторонами у пункті 4.1. Договору № 1 було погоджено, що за користування вказаною в Договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щорічну орендну плату в розмірі 5163,31 (п`ять тисяч сто шістдесят три гривні 31 копійка) за 1 (один) га переданої в оренду землі що є еквівалентом 186,34 доларів США за офіційним курсом КБУ станом на момент укладення цього договору. Загальна сума щорічної орендної плати за передану в оренду земельну ділянку становить 27169,34 (двадцять сім тисяч сто шістдесят дев`ять гривень, 34 копійки), що є еквівалентом 980,52 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на момент укладення цього Договору.

Якщо на дату виплати орендної плати офіційний курс гривні відносно до долара США зміниться, в порівнянні з офіційним курсом НБУ станом на дату укладення цього Договору, орендна плата збільшується орендарем пропорційно зміни курсу гривні відносно до долара США (пункт 4.2. Договору № 1).

Відповідно до пунктів 4.3. та 4.4. Договору № 1 передбачено, що орендна плата щорічно автоматично збільшується на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь, опублікований центральним органом виконавчої влади у сфері земельних відносин. У випадку, якщо коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки буде меншим, або дорівнюватиме одиниці, розмір орендної плати збільшується на 2 % у порівнянні з попереднім роком. У зв`язку із застосуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки індекс інфляції не застосовується.

Орендна плата, за користування земельною ділянкою, що передана в оренду за цим Договором, сплачується

Орендарем щорічно в наступному порядку:

- перший платіж - 50 % орендної плати за поточний рік сплачується до 31 травня поточного року.

- другий платіж - 50 % орендної плати за поточний рік сплачується до 31 грудня поточного року.

Зазначені платежі сплачуються із дотриманням вимог п.4.2. та п. 4.3. цього Договору.

Орендна плата повинна сплачуватись орендарем без письмової вимоги про сплату (виставлення рахунків), в безготівковому порядку за банківськими реквізитами орендодавця, зазначеними в реквізитах цього договору.

Згідно пункту 5.1. Договору № 1 земельна ділянка передається в оренду для виробництва сільськогосподарської продукції з дотриманням цільового призначення земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур.

У відповідності до абзацу 8 пункту 8.4. Договору № 1 орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, визначену в Договорі.

На переконання позивача, у зв`язку із неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного Договору № 1 - у останнього виникла заборгованість у період з 01.01.2022 року по 07.11.2022 року на загальну суму 34 318,99 грн., яка ТОВ Київхліб Агро не погашена.

09.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ та Товариством з обмеженою відповідальністю Київхліб Агро було укладено договір оренди землі № ЮП-2.

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за Договором оренди землі № ЮП-2 від 09 березня 2021 року позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку за Договором № 2. В подальшому, у відповідності до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16.03.2021 року № 248468237 було здійснено державну реєстрацію оренди земельної ділянки з кадастровим № 3222788000:02:013:0006 загальною площею 5, 1766 га.

Згідно пункту 1.1. Договору № 2 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку категорії: землі сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 3222788000:02:013:0006, що належить орендодавцю на праві приватної власності, яка розташована на території Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5, 1766 га. з цільовим призначенням: Для ведення особистого селянського господарства (пункт 2.1. Договору № 2).

У відповідності до пункту 3.1. Договору № 2 цей Договір діє до 31.12.2028 року.

Сторонами у пункті 4.1. Договору № 2 було погоджено, що за користування вказаною в Договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щорічну орендну плату в розмірі 5163,31 (п`ять тисяч сто шістдесят три гривні 31 копійка) за 1 (один) га переданої в оренду землі що є еквівалентом 186,34 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на момент укладення цього договору. Загальна сума щорічної орендної плати за передану в оренду земельну ділянку становить 26728,39 (двадцять шість тисяч сімсот двадцять вісім гривень, 39 копійок), що є еквівалентом 964,61 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на момент укладення цього Договору.

Якщо на дату виплати орендної плати офіційний курс гривні відносно до долара США зміниться, в порівнянні з офіційним курсом НБУ станом на дату укладення цього Договору, орендна плата збільшується орендарем пропорційно зміни курсу гривні відносно до долара США (пункт 4.2. Договору № 2).

Відповідно до пунктів 4.3. та 4.4. Договору № 2 передбачено, що орендна плата щорічно автоматично збільшується на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь, опублікований центральним органом виконавчої влади у сфері земельних відносин. У випадку, якщо коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки буде меншим, або дорівнюватиме одиниці, розмір орендної плати збільшується на 2 % у порівнянні з попереднім роком. У зв`язку із застосуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки індекс інфляції не застосовується.

Орендна плата, за користування земельною ділянкою, що передана в оренду за цим Договором, сплачується

Орендарем щорічно в наступному порядку:

- перший платіж - 50 % орендної плати за поточний рік сплачується до 31 травня поточного року.

- другий платіж - 50 % орендної плати за поточний рік сплачується до 31 грудня поточного року.

Зазначені платежі сплачуються із дотриманням вимог п.4.2. та п. 4.3. цього Договору.

Орендна плата повинна сплачуватись орендарем без письмової вимоги про сплату (виставлення рахунків), в безготівковому порядку за банківськими реквізитами орендодавця, зазначеними в реквізитах цього договору.

Згідно пункту 5.1. Договору № 2 земельна ділянка передається в оренду для виробництва сільськогосподарської продукції з дотриманням цільового призначення земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур.

У відповідності до абзацу 8 пункту 8.4. Договору № 2 орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, визначену в Договорі.

На переконання позивача, у зв`язку із неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного Договору № 2 - у останнього виникла заборгованість у період з 01.01.2022 року по 07.11.2022 року на загальну суму 33 762,01 грн., яка ТОВ Київхліб Агро не погашена.

09.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ та Товариством з обмеженою відповідальністю Київхліб Агро було укладено договір оренди землі № ЮП-3.

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за Договором оренди землі № ЮП-3 від 09 березня 2021 року позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку за Договором № 3. В подальшому, у відповідності до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16.03.2021 року № 248467981 було здійснено державну реєстрацію оренди земельної ділянки з кадастровим №3222788000:02:003:0026 загальною площею 16, 9975 га.

Згідно пункту 1.1. Договору № 3 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку категорії: землі сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 3222788000:02:003:0026, що належить орендодавцю на праві приватної власності, яка розташована на території Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 16,9975 га. з цільовим призначенням: Для ведення особистого селянського господарства (пункт 2.1. Договору № 3).

У відповідності до пункту 3.1. Договору № 3 цей Договір діє до 31.12.2028 року.

Сторонами у пункті 4.1. Договору № 3 було погоджено, що за користування вказаною в Договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щорічну орендну плату в розмірі 5163,31 (п`ять тисяч сто шістдесят три гривні 31 копійка) за 1 (один) га переданої в оренду землі що є еквівалентом 186,34 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на момент укладення цього договору. Загальна сума щорічної орендної плати за передану в оренду земельну ділянку становить 87763,36 (вісімдесят сім тисяч сімсот шістдесят три гривні, 36 копійок), що є еквівалентом 3167,31 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на момент укладення цього Договору.

Якщо на дату виплати орендної плати офіційний курс гривні відносно до долара США зміниться, в порівнянні з офіційним курсом НБУ станом на дату укладення цього Договору, орендна плата збільшується орендарем пропорційно зміни курсу гривні відносно до долара США (пункт 4.2. Договору № 3).

Відповідно до пунктів 4.3. та 4.4. Договору № 3 передбачено, що орендна плата щорічно автоматично збільшується на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь, опублікований центральним органом виконавчої влади у сфері земельних відносин. У випадку, якщо коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки буде меншим, або дорівнюватиме одиниці, розмір орендної плати збільшується на 2 % у порівнянні з попереднім роком. У зв`язку із застосуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки індекс інфляції не застосовується.

Орендна плата, за користування земельною ділянкою, що передана в оренду за цим Договором, сплачується

Орендарем щорічно в наступному порядку:

- перший платіж - 50 % орендної плати за поточний рік сплачується до 31 травня поточного року.

- другий платіж - 50 % орендної плати за поточний рік сплачується до 31 грудня поточного року.

Зазначені платежі сплачуються із дотриманням вимог п. 4.2. та п. 4.3. цього Договору.

Орендна плата повинна сплачуватись орендарем без письмової вимоги про сплату (виставлення рахунків), в безготівковому порядку за банківськими реквізитами орендодавця, зазначеними в реквізитах цього договору.

Згідно пункту 5.1. Договору № 3 земельна ділянка передається в оренду для виробництва сільськогосподарської продукції з дотриманням цільового призначення земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур.

У відповідності до абзацу 8 пункту 8.4. Договору № 3 орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, визначену в Договорі.

На переконання позивача, у зв`язку із неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного Договору № 3 - у останнього виникла заборгованість у період з 01.01.2022 року по 07.11.2022 року на загальну суму 110 858,43 грн., яка ТОВ Київхліб Агро не погашена.

09.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ та Товариством з обмеженою відповідальністю Київхліб Агро було укладено договір оренди землі № ЮП-4.

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за Договором оренди землі № ЮП-4 від 09 березня 2021 року позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку за Договором № 4. В подальшому, у відповідності до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16.03.2021 року № 248468118 було здійснено державну реєстрацію оренди земельної ділянки з кадастровим № 3222788000:02:003:0027 загальною площею 10, 5026 га.

Згідно пункту 1.1. Договору № 4 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку категорії: землі сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 3222788000:02:003:0027, що належить орендодавцю на праві приватної власності, яка розташована на території Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 10, 5026 га. з цільовим призначенням: Для ведення особистого селянського господарства (пункт 2.1. Договору № 4).

У відповідності до пункту 3.1. Договору № 4 цей Договір діє до 31.12.2028 року.

Сторонами у пункті 4.1. Договору № 4 було погоджено, що за користування вказаною в Договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щорічну орендну плату в розмірі 5163,31 (п`ять тисяч сто шістдесят три гривні 31 колійка) за 1 (один) га переданої в оренду землі що є еквівалентом 186,34 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на момент укладення цього договору. Загальна сума щорічної орендної плати за передану в оренду земельну ділянку становить 54228,18 (п`ятдесят чотири тисячі двісті двадцять вісім гривень, 18 копійок), що є еквівалентом 1957,05 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на момент укладення цього Договору.

Якщо на дату виплати орендної плати офіційний курс гривні відносно до долара США зміниться, в порівнянні з офіційним курсом НБУ станом на дату укладення цього Договору, орендна плата збільшується орендарем пропорційно зміни курсу гривні відносно до долара США (пункт 4.2. Договору № 4).

Відповідно до пунктів 4.3. та 4.4. Договору № 4 передбачено, що орендна плата щорічно автоматично збільшується на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь, опублікований центральним органом виконавчої влади у сфері земельних відносин. У випадку, якщо коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки буде меншим, або дорівнюватиме одиниці, розмір орендної плати збільшується на 2 % у порівнянні з попереднім роком. У зв`язку із застосуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки індекс інфляції не застосовується.

Орендна плата, за користування земельною ділянкою, що передана в оренду за цим Договором, сплачується

Орендарем щорічно в наступному порядку:

- перший платіж - 50 % орендної плати за поточний рік сплачується до 31 травня поточного року.

- другий платіж - 50 % орендної плати за поточний рік сплачується до 31 грудня поточного року.

Зазначені платежі сплачуються із дотриманням вимог п. 4.2. та п. 4.3. цього Договору.

Орендна плата повинна сплачуватись орендарем без письмової вимоги про сплату (виставлення рахунків), в безготівковому порядку за банківськими реквізитами орендодавця, зазначеними в реквізитах цього договору.

Згідно пункту 5.1. Договору № 4 земельна ділянка передається в оренду для виробництва сільськогосподарської продукції з дотриманням цільового призначення земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур.

У відповідності до абзацу 8 пункту 8.4. Договору № 4 орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, визначену в Договорі.

На переконання позивача, у зв`язку із неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного Договору № 4 - у останнього виникла заборгованість у період з 01.01.2022 року по 07.11.2022 року на загальну суму 68 498,41 грн., яка ТОВ Київхліб Агро не погашена.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За умовами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 93 Земельного кодексу України (далі ЗК України), статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України Про оренду землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

За змістом статті 25 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі) орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду; у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом використовувати водний об`єкт відповідно до вимог водного законодавства України; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт та виконувати встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт (стаття 24 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі).

Отже, законодавством установлено обов`язок орендаря, зокрема, використовувати земельну ділянку згідно з договором оренди землі та своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

За змістом статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт в частини 1).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неналежним виконанням зобов`язань у розумінні положень статей 610-611 ЦК України є його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (договору) (до подібних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18).

Як встановлено колегією суддів, позивач просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 247 437,85 грн. за укладеними Договорами, яка зокрема складається з двох платежів (періодів), а саме: перший платіж до 31.05.2022 у розмірі 131 846, 44 грн., та другий платіж у розмірі 115 591,40 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає (аналогічні висновки містяться в постанові Касаційного господарського осуду у складі Верховного Суду від 07.06.2022 по справі № 922/1010/21, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 по справі №910/7495/16).

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 14.02.2024.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 06 грудня 2022 року за № 1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом від 22.12.2022 року за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, додатком визначено, що в період з 27.02.2022 року по 01.04.2022 року на території с. Фасова Макарівської селищної територіальної громади в межах якої розташовані орендовані відповідачем земельні ділянки відбувалися бойові дії, що фактично унеможливлювало використання відповідачем у спірний період орендованих за Договорами земельних ділянок.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також загальновідомий факт введення бойових дій на території с. Фасова Макарівської селищної територіальної громади, що фактично позбавляло можливості відповідача використовувати земельні ділянки за визначеним Договорами призначенням, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач у період з 24.02.2022 року по 01.04.2022 року, на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, був позбавлений можливості вільно та безперешкодно використовувати надані йому позивачем в оренду земельні ділянки, а тому нарахування орендної плати у згаданий вище період позивачем відповідачу є безпідставним, необґрунтованим та несправедливим, а тому таким, що не підлягає задоволенню з вищевикладених обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок орендної плати за орендовані земельні ділянки, з урахуванням початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію Україн и та введення бойових дій на території с. Фасова Макарівської селищної територіальної громади у період з 24.02.2022 по 01.04.2022, а також враховуючи відсутності доказів оплати відповідачем орендної плати за Договорами у періоди з 01.01.2022 року по 23.02.2022 року, а також з 02.04.2022 року по 06.11.2022 року, дійшла висновку про його правильність та відповідність вимогам умов договору та норм чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги в частині основної заборгованості за Договорами: ЮП-1 від 09.03.2021; ЮП-2 від 09.03.2021; № ЮП-3 від 09.03.2021 та ЮП-4 від 09.03.2021 підлягають частковому задоволенню на суму 220 633,94 грн.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення ТОВ Київхліб Агро від орендної сплати за орендовані земельні ділянки у спірний період, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність в матеріалах справи будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували настання для відповідача, у заявлений позивачем період, форс-мажорних обставин, які б давали підстави для звільнення ТОВ Київхліб Агро від сплати орендних платежів.

Доводи ж відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про безпідставність стягнення річної плати при достроковому розірванні договорів оренди, не підлягають задоволенню, оскільки припинення чи розірвання договорів, у розумінні статті 599 ЦК України та статті 202 ГК України не є підставою для припинення зобов`язання, яке виникло під час дії таких договорів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 1 ГПК України установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

В ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Такий спосіб захисту, як вказано у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України", застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.

У вищенаведеному листі Верховного Суду України також зазначено, що припинення терміну виконання зобов`язання або терміну дії договору не означає звільнення боржника від виконання обов`язку в натурі, тому підтримується думка про те, що кредитор повинен мати право вимагати виконання обов`язку в натурі впродовж того часу, коли існує зобов`язання, а не лише впродовж строку виконання зобов`язання або строку дії договору.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної сплати орендних платежів, позивач просив суд стягнути з відповідача 535 296,56 грн штрафу, 2 199, 85 грн 3 % річних та 13 711, 27 грн інфляційних втрат за період з 01.06.2022 по 20.12.2022 в порядку пункту 10.5. Договорів та статті 625 ЦК України.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 10.5. Договору № 1 передбачено, що у разі прострочення строків перерахування орендарем (як повністю так і частково) будь - якого з платежів передбачених Договором, орендар зобов`язаний самостійно сплатити штраф у розмірі 10% від щорічного розміру орендної плати за об`єкт оренди протягом дня наступного, що іде за останнім днем строку/терміну на здійснення платежу. Штраф сплачується за кожні 10 (десять) календарних днів прострочення окремо.

Пунктом 10.5. Договору № 2 передбачено, що у разі прострочення строків перерахування орендарем (як повністю так і частково) будь - якого з платежів передбачених Договором, орендар зобов`язаний самостійно сплатити штраф у розмірі 10% від щорічного розміру орендної плати за об`єкт оренди протягом дня наступного, що іде за останнім днем строку/терміну на здійснення платежу. Штраф сплачується за кожні 10 (десять) календарних днів прострочення окремо.

Пунктом 10.5. Договору № 3 передбачено, що у разі прострочення строків перерахування орендарем (як повністю так і частково) будь - якого з платежів передбачених Договором, орендар зобов`язаний самостійно сплатити штраф у розмірі 10% від щорічного розміру орендної плати за об`єкт оренди протягом дня наступного, що іде за останнім днем строку/терміну на здійснення платежу. Штраф сплачується за кожні 10 (десять) календарних днів прострочення окремо.

Пунктом 10.5. Договору № 4 передбачено, що у разі прострочення строків перерахування орендарем (як повністю так і частково) будь - якого з платежів передбачених Договором, орендар зобов`язаний самостійно сплатити штраф у розмірі 10% від щорічного розміру орендної плати за об`єкт оренди протягом дня наступного, що іде за останнім днем строку/терміну на здійснення платежу. Штраф сплачується за кожні 10 (десять) календарних днів прострочення окремо.

Колегія суддів перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування штрафу, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволеню.

При цьому суд першої інстанції, скориставшись наданими йому правами, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій до 10%, що загалом складає 53 529, 66 грн.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, де, зокрема, вказано на те, що на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи із принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, у тому числі і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

Судова колегія зазначає, що зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення неустойки має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.

Крім того, колегія суддів вважає, що зменшення розміру штрафних санкцій не є дискримінаційним по відношенню до позивача, оскільки у даних правовідносинах його інтереси достатньо захищені покладенням на відповідача обов`язку судовим рішенням щодо стягнення 53 529, 66 грн штрафу.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, що становить 53 529, 66 грн.

Доводи позивача викладені в апеляційній скарзі про безпідставність зменшення місцевим судом розміру штрафних санкцій, є необґрунтованими, оскільки в даному випадку судом першої інстанції реалізовано свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Здійснивши зменшення штрафних санкцій господарським судом також забезпечено баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допущено фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Інші доводи, на які посилався позивач під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.19 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Суд першої інстанції встановивши, що відповідач допустив прострочення зі сплати орендних платежів, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 2 199, 85 грн 3 % річних та 13 711, 27 грн інфляційних втрат (нарахованих з 01.06.2022 року по 20.12.2022 року).

Щодо заперечень скаржників про здійснений судом першої інстанції розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано до суду: Договір № 241-АО/2022 від 29.12.2022 про надання правової допомоги; Додаток № 1 до договору № 241-АО/2022 від 29.12.2022 про надання правової допомоги; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом АО ІНТЕРАКЦІОН Коломієць Тетяною Михайлівною необхідних для надання правової допомоги, у справі № 911/28/23 та акт № 1 про виконання робіт (надання послуг) до договору № 241-АО/2022 від 29.12.2022 про надання правової допомоги.

Згідно пункту 4.4. Договору № 241-АО/2022 від 29.12.2022 року про надання правової допомоги сторони передбачили, що при належному виконанні умов цього договору, сторони підписують акт про виконання робіт (надання послуг). Указаний акт підписується сторонами після виконання робіт (наданих послуг), що випливають з цього договору, і є підставою для перерахунку винагороди Адвокатському об`єднанню, яка є платою за виконані роботи (надані послуги).

Як вбачається з детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом АО ІНТЕРАКЦІОН Коломієць Тетяною Михайлівною необхідних для надання правової допомоги, у справі № 911/28/23 підтверджується надана правова допомога, а саме:

- аналіз документів, судової практики та підготовка правової позиції щодо способу захисту у цивільному спорі - 3 000,00 грн.;

- складення і подання до суду позовної заяви - 8 000,00 грн.;

- участь адвоката в судових засіданнях ( 3 засідання) - 9 000, 00 грн.;

- складення і подання до суду Заяви про забезпечення позову - 3 000, 00 грн.;

- складення і подання до суду Заяви про витребування доказів - 3 000,00 грн.;

- складення і подання до суду Відповіді на відзив - 4 000,00 грн.;

- направлення в інтересах ТОВ СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ ГУС у Київській області адвокатського запиту з проханням надати статичні звіти - 1 000,00 грн.;

- додаткова винагорода адвоката, а саме плата за досягнутий адвокатом результату 10 000,00 грн.

В подальшому, між сторонами було підписано акт № 1 про виконання робіт (надання послуг) до договору № 241-АО/2022 від 29.12.2022 року про надання правової допомоги

Судом встановлено, що відповідач просив зменшити заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу на 90% (до 4 100,00 грн).

Згідно з приписами частини п`ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої зазначеної статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Таким чином, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд також враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наведено такі висновки:

"…У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи".

"Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".

"У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

Враховуючи, що відповідачем не наведено жодного обґрунтування щодо стягнення витрат на правничу допомогу саме в розмірі 4 100,00 грн, як і не спростовано заявленого позивачем розміру адвокатських витрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що викладені відповідачем у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу заперечення слід відхилити.

З огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, місцевий суд дійшов висновку про те, що витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд ухвалюючи спірне рішення дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 14 891,54 грн.

Щодо доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі про недотримання позивачем строку подачі договору про надання правової допомоги від 29.12.2022, колегія суддів зазначає, що договір про надання правової допомоги не є доказом по суті спору в розумінні норм чинного законодавства, а є доказом, що засвідчує наявність договірних зобов`язань між адвокатом та клієнтом, відтак жодним чином не впливає на вирішення спору судом по суті заявлених позовних вимог, відтак на подачу такого доказу, як договір про надання правової допомоги, не розповсюджуються обмеження встановлені статтею 80 ГПК України, з огляду на що колегія суддів вважає, що позивачем не було порушено строк подачі відповідного доказу, враховуючи, що останній було подано позивачем до ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції.

Твердження відповідача стосовно того, що витрати позивача на професійну правничу допомогу не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру, є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів, оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а доводи апеляційної скарги у першу чергу зводяться лише до незгоди відповідача із розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які було зменшено місцевим судом до 14 891,54 грн, у зв`язку з частковим задоволенням позову.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Юкрейн Пропертіз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб Агро" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2023 у справі №911/28/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "СФ Юкрейн Пропертіз" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Київхліб Агро".

Матеріали справи №911/28/23 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 10.06.2024 після виходу з відпустки колегії суддів

Головуючий суддяГ.П. Коробенко

СуддіК.В. Тарасенко

Г.А. Кравчук